Система правопорядку України після Перемоги

14 вересня відбулося четверте обговорення публічних політик України після Перемоги, яке організувала ГО «Агенція відновлення та розвитку» за підтримки «Європейського фонду за демократію» (European Endowment For Democracy) та в партнерстві з Центром політико-правових реформ. Темою обговорення стала система правопорядку України.

За словами Євгена Крапивіна, експерта Центру з кримінальної юстиції, основними проблемами та викликами в системі правопорядку є надмірна політизація керівництва органів правопорядку; несистемні реформи органів правопорядку після Революції Гідності; замкненість системи на внутрішньовідомчих інтересах; в широкому сенсі — застосування ретрибутивного підходу замість компенсаторного; відсутність стратегічного бачення розвитку в умовах війни.

Відповідними є напрямки реформи системи правопорядку. Якщо надмірний політичний вплив, необхідно здійснити деполітизацію. Якщо є проблеми, що з потерпілими не рахуються, вони часто не є суб’єктами розслідування, з боку слідства з ними не відбувається жодної комунікації, то треба запроваджувати підходи, які були б орієнтовані на потреби потерпілих.

Робота з кримінальною політикою — те, що в теорії існує давно, навіть намагалися впроваджувати на практиці, але в цілому проблема лишається такою, як і раніше: «Ми не знаємо, який реальний стан злочинності в Україні, не знаємо її динаміку, структуру, і ті статистичні “галочки”, які нам малюють органи правопорядку, мають віддалене відношення до реальної ситуації, бо немає альтернативних джерел. Наприклад, у світі окрім офіційної статистики є кримінологічні опитування, які проводять раз на пів року, раз на рік, і які дозволяють скласти альтернативну картинку». Щодо роботи з відчуттям безпеки — є світовий досвід, який дозволяє його корегувати, і це потрібно робити, бо якщо люди більше довіряють системі правопорядку, то вони й активніше впливають на кадрові зміни, частіше звертаються по допомогу в офіційному порядку тощо.

Налагодження співпраці між громадою та системою правопорядку — звучить абстрактно, але, за словами експерта, суть у тому, що в нас дуже жорстко централізована система правопорядку, і громади, які хотіли б мати більше безпеки, не мають для цього інструментів.

І звісно такий напрямок реформи, як відновлення справедливості для жертв міжнародних злочинів. Нові виклики, з якими стикнулася система правопорядку — вже зараз понад 100 тисяч проваджень за наслідками не тільки воєнних, а й інших міжнародних злочинів, і це величезне навантаження й ресурси, які на це йдуть, і все більше й більше, відповідно вони відтягуються від загальнокримінальних злочинів, які теж існують в умовах війни.

Пан Євген у своїй презентації детально зупинився на баченні щодо ключових сфер реформи органів правопорядку — воєнної юстиції, військової юстиції, діяльності органів системи кримінальної юстиції, критичних питань кримінальної процедури, Національної поліції та громадської безпеки; громадського (публічного) порядку.

Підсумовуючи, він зазначив, що є нагальні виклики — те, що стосується воєнної юстиції, відновлення справедливості для жертв міжнародних злочинів (притягнення до відповідальності росіян, компенсаційні механізми тощо). Є питання військової юстиції — те, що стосується порядку й дисципліни в Збройних силах, коли йдеться про кримінальні правопорушення. Щодо органів розслідування — вони хаотично, несистемно утворені після Революції Гідності, мають різні повноваження, місцями конкуруючі, що призводить до абсолютно нездорових ситуацій. Є питання кримінального процесу, проблеми, які здебільшого унеможливлюють притягнення до відповідальності там, де люди дійсно заслуговують на покарання, а з іншого боку, коли людина реально потерпіла — держава не може забезпечити її безпеку тощо. Це питання Національної поліції й громадської безпеки в широкому сенсі, бо немає цілісного бачення безпечної громади. Перехідне правосуддя — болюче питання, яке теж варто завжди тримати в голові, тому що гірше — ситуація, яка є зараз, коли не відмежовується реальна колабораційна діяльність, де людина обіймала керівні посади, сприяла виправдовуванню російської агресії тощо, і ситуації, де людина просто займалася виживанням, працювала на об’єктах критичної інфраструктури, здобувала засоби для існування тощо.

Що пропонує держава? Є два документи — Комплексний стратегічний план реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки і оборони України на 2023 – 2027 роки (Указ Президента України від 11 травня 2023 року № 273/2023) та Державна антикорупційна програма на 2023-2025 роки (складова Антикорупційної стратегії).

«Ці документи стосуються правопорядку, можливо 40 % того, що я сказав, у них враховано. Але, як і будь-який документ у сфері державної політики, без конкретного Плану заходів, конкретних виконавців, строків реалізації, а головне — очікуваного результату, це часто перетворюється на “ухвалити Закон про…”, “ухвалили Закон про…”, а імплементували — нуль. І гарантії того, що ті 40 %, які я згадував, будуть реалізовані на практиці — у мене звісно немає. Але ми, зі свого боку, як аналітичний центр, як люди, які працюють у партнерстві з органами влади, які займалися й розробкою цих документів і їхньою імплементацією, будемо докладати зусиль для того, щоб ці речі стали реальністю», — зауважив пан Євген.

Одним із питань, які підняли учасники заходу, стали ключові показники ефективності (КРІ) роботи правоохоронних органів. Висловлюючи думку з цього приводу, Ігор Коліушко, Голова правління Центру, зазначив, що система органів правопорядку повинна мати принаймні дві цілі. Перша — це профілактика порушення, причому вона має бути саме на першому місці. І якщо йдеться про КРІ, звітування, премії тощо, то першочергово треба подивитися, що було зроблено для того, щоб не допустити порушення закону, і наскільки це виявилося ефективним. Звісно при цьому важливо мати об’єктивну інформацію про стан справ, і тоді можна буде говорити про оцінку профілактичної діяльності. Тобто спочатку треба займатися профілактикою, запобіганням порушення закону, а потім уже — другий етап — це розслідувати факти, які відбулися в плані порушення. І звітність, і оцінювання тут мають бути різними.

Пан Ігор звернув увагу, що насправді система правопорядку — це не тільки те, що стосується системи боротьби зі злочинністю, а ширше, тому варто згадати також про екологічні інспекції, інші відомчі органи. Вони не мають повноважень досудового розслідування, проте виконують значною мірою функцію профілактики порушення законності, і можливо навіть у тих різних сферах роблять це краще, ніж поліція.

«Ми маємо всю цю систему розглядати разом, і власне система правопорядку — це система органів, які забезпечують дотримання законності, припинення правопорушень і притягнення до відповідальності винних у цих правопорушеннях. Тільки все це в комплексі тоді нам дасть правильний результат і фокус уваги», — наголосив експерт.

Чи була ця стаття корисна?