Реформування поліції: результати, проблеми та виклики

Однозначно створення патрульної поліції у 2015-2016 роках було успішним кроком. Сьогодні, коли пройшло уже понад 5 років, можна бачити якісну різницю між патрульною поліцію та іншими підрозділами, і населення їм більше довіряє [патрульним]. 

Питання в тому, що сфера відповідальності патрульної поліції – громадська безпека – це лише частина роботи поліції. Найбільші проблеми зосереджені в кримінальному блоці. 

З одного боку, поліцейські вʼяло реагують на заяви про вчинення злочину (і загалом загальнокримінальні злочини розслідуються недостатньо добре), з іншого – порушення прав людини (катування, незаконні затримання тощо) досі присутні в цій системі. Відтак люди просто не звертаються до слідчих поліції, а якщо й звертаються, то залишаються незадоволені. Ще й бояться потрапити під незаконні дії.

Тож почати реформу у 2015 році саме з патрульної поліції було правильним кроком – взяти окрему ділянку, яку найбільше видно через постійні патрулювання на вулиці, та показати, що система може змінюватись швидко. 

Проте так відбулось лише з патрульною поліцією, інші підрозділи зазнали незначного оновлення. Особливо кримінальний блок, який змінюється повільно і досі до нього є велика кількість претензій.

Патрульна поліція зарекомендувала себе добре, працює ефективно, рівень корупції впав до мінімуму, порядку на дорозі стало більше тощо. Але якщо дивитись на систему в цілому – то це слабко відчувається через те, що люди досі відчувають себе у небезпеці, наприклад, можуть стати жертвою злочину і що поліція у цьому випадку не допоможе. 

І ще варто зазначити, що сьогодні в умовах війни, саме патрульна поліція забезпечила сили оборони України якісними кадрами, які добре вмотивовані, фізично підготовлені та мають досвід реагування на кризові ситуації. Хоч це і непрофесійні військові, але дуже цінна ланка в силах спеціальних операцій. Якби не було реформи поліції та створення патрульної поліції, навряд чи сьогодні це було б можливо.