Що вас цікавить?

Особливості розгляду повідомлень про втручання у здійснення правосуддя суддів з Донецької та Луганської областей

24.05.2021
Судівництво /
Моніторинг судових процесів

Ми проаналізували особливості функціонування інституту повідомлень про втручання у здійснення правосуддя у Донецькій та Луганській областях.


Інститут повідомлення про втручання у здійснення правосуддя у сучасній редакції почав діяти з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016. Закон визначив обов’язок судді звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) та до Генерального прокурора упродовж  5 днів як йому стало відомо про втручання. За ігнорування цього обов’язку встановлена дисциплінарна відповідальність. 

Закон України «Про  Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 зобов’язує ВРП вести та оприлюднювати реєстр повідомлень про втручання у здійснення правосуддя, проводити перевірку таких повідомлень, оприлюднювати та ухвалювати відповідні рішення. 

Ми проаналізували особливості функціонування інституту повідомлень про втручання у здійснення правосуддя у Донецькій та Луганській областях. Цілями нашого дослідження є:

  •  порівняти дані щодо розгляду повідомлень про втручання у здійснення правосуддя у Донецькій та Луганській областях з загальноукраїнськими даними (включно з Донецькою та Луганською областями) та на підставі порівняння визначити особливості функціонування інституту у двох східних областях;
  •  визначити вплив збройного конфлікту у Донецькій та Луганській областях на втручання у незалежність суддів;
  •  на підставі аналізу повідомлень суддів з Донецької та Луганської областей  та результатів їх розгляду, визначити проблемні аспекти практики ВРП та запропонувати шляхи її вдосконалення. 

1. Загальні дані дослідження

З 2017 року до березня 2021 року з Донецької та Луганської областей до ВРП надійшло 148 повідомлень про втручання у професійну діяльність суддів з 37 судів.  Найбільша кількість звернень про втручання надійшло з Жовтневого районного суду м. Маріуполя  Донецької області (18), Луганського окружного адміністративного суду (12), та Старобільського районного суду Луганської області (12).

76  повідомлень про втручання надійшло від суддів з Донецької області, 70 повідомлень від суддів з Луганської області. Одне повідомлення надійшло від суддів зі Східного апеляційного господарського суду, який поширює свою юрисдикцію на обидві області.

Абсолютна більшість звернень надійшла з місцевих судів (137), тоді як 10 звернень направлено з апеляційних судів. 

З січня 2017 по лютий 2021 року ВРП розглянула 135 повідомлень про втручання суддів з Донецької та Луганської областей, з яких у 25 випадках (19%) вжила заходів реагування на втручання у незалежність суддів. Цей показник близький до середньої кількості вжитих заходів реагування за повідомленнями суддів з усієї території України. Наприклад, за даними Альтернативної доповіді про стан забезпечення незалежності суддів за 2017 рік, ВРП вживала заходів реагування за наслідками розгляду 20% повідомлень, а в решті випадків – відмовляла суддям у вжитті заходів реагування. 

Найменша кількість повідомлень про втручання зафіксована у 2017 році – 19. У 2018 році зафіксовано 59 повідомлень про втручання, у 2019 році – 30, у 2020 – 35, ще 5 повідомлень надійшло у січні-лютому 2021 року. Таким чином, розподіл повідомлень про втручання по роках досить нерівномірний. Припускаємо, що відносно низька кількість повідомлень у 2017 році могла бути зумовлена новизною інституту, а на стабілізацію кількості повідомлень про втручання у 2019-2020 роках після піку у 2018 році могла вплинути практика ВРП. Адже формування у ВРП позиції щодо невизнання певних дій втручанням у незалежність суддів, могла вплинути на оцінку таких дій іншими суддями. 

Відносно невелика частина скарг на втручання прямо пов’язана зі збройним конфліктом. Так, за даними нашого дослідження, 18 повідомлень суддів з Донецької та Луганської областей у 2017-2021 роках пов’язані зі збройним конфліктом, що складає 12 % від усіх повідомлень про втручання у цей період. 

Майже у половині  з розглянутих справ, які пов’язані зі збройним конфліктом (44%), ВРП вживала заходів реагування на втручання у здійснення правосуддя. Натомість у справах, не пов’язаних зі збройним конфліктом, заходи реагування були вжиті лише за наслідками розгляду 16 % повідомлень.  

Таблиця 2. Розподіл за часткою справ, пов’язаних зі збройним конфліктом

Втім, не можна виключати, що частка втручань, пов’язаних зі збройним конфліктом, насправді є дещо більшою, адже не всі повідомлення про втручання можна однозначно ідентифікувати як такі, що прямо пов’язані зі збройним конфліктом. Наприклад, повідомлення про встановлення у кабінетах суддів спеціальної апаратури може бути пов’язане з розглядом цими суддями «чутливої» категорії справ, але лише в одному випадку суддя прямо пов’язала «прослуховування» з розглядом нею справ, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Також існує досить сильна диспропорція кількості справ, пов’язаних зі збройним конфліктом, у різні роки. У 2017 році трохи більше чверті усіх повідомлень про втручання були пов’язані зі збройним конфліктом. У наступні роки відсоток повідомлень про втручання, пов’язаних зі збройним конфліктом, коливався у межах 7-12 %.  Можемо припустити, що це пов’язано з тим, що 2017 рік є найближчим до найбільш активної фази збройного конфлікту (2014-2015).  

2. Суб’єкти втручання у незалежність суддів у Донецькій та Луганській областях

2.1 Загальні дані щодо суб’єктів втручання

За даними  дослідження у 2017-2021 роках судді з Донецької та Луганської областей найчастіше називали суб’єктами втручання у свою діяльність сторін процесу (41% від усіх суб’єктів) та представників органів правопорядку (19% від усіх суб’єктів). 

Таблиця 2. Суб’єкти втручання у здійснення правосуддя

Ці дані співставні з даними досліджень повідомлень про втручання з усієї території України.  Зокрема, відповідно до Альтернативної доповіді за 2019 рік частка втручань з боку сторін у справі становила 46%, а з боку органів правопорядку – 17 %, що загалом співмірно з результатами цього дослідження.  

Цікаві дані ми отримали, порівнявши результати повідомлень про втручання з боку органів правопорядку за різні роки. Так, у 2017 році частка повідомлень про втручання з боку представників органів правопорядку становила 42 % від усіх повідомлень про втручання (8 з 19 повідомлень). У наступні роки ця частка постійно зменшувалась до 19% у 2018 році, 13% у 2019 році, 12 % у 2020 році.

Більша кількість повідомлень про втручання з боку органів правопорядку у 2017 році могла бути зумовлена впливом збройного конфлікту. На користь цієї гіпотези свідчить те, що частка повідомлень про втручання з боку органів правопорядку найбільша саме у 2017 році – тобто у рік з найбільшою часткою повідомлень про втручання, пов’язаних зі збройним конфліктом. 

Таблиця 3. Частка втручань у здійснення правосуддя з боку органів правопорядку

2.2. Особливості суб’єктів втручання у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом

У справах, пов’язаних зі збройним конфліктом, структура суб’єктів втручання значно відрізняється від загальної. Так, у цих справах судді найчастіше скаржилися на втручання з боку громадських активістів – у 39% випадків (7 з 18 звернень). Загалом у 2017-2021 судді з Донецької та Луганської областей скаржилися на втручання з боку активістів лише у 10 випадках, що означає, що більшість повідомлень про втручання з боку активістів припадає саме на справи пов’язані зі збройним конфліктом. Те саме можна сказати і про народних депутатів, які згідно з повідомленнями суддів, тричі втручалися у незалежність суддів, і двічі таке втручання стосувалося розгляду суддями справ, пов’язаних зі збройним конфліктом. 

У більшості випадків ВРП не погоджувалася з суддями щодо наявності втручання з боку активістів та народних депутатів, хоч практика з цього приводу є досить суперечливою (детальніше про проблему суперечливої практики див. п. 4.3).  Так, у 3 випадках з 10 ВРП визнала наявність втручання з боку активістів, та в 1 випадку з 3 – з боку народних депутатів. 

Ще однією особливістю суб’єктного складу у цій категорії повідомлень про втручання є відносно велика кількість утручань реалізованих невідомими особами. Як правило,  таке втручання полягало у погрозах насильницьких дій (наприклад, замінування з погрозами підірвати суд). З даних, повідомлених суддями, також випливає, що погрози вчинити насильство щодо суддів робили люди як проукраїнських, так і проросійських поглядів. Як правило, судді пов’язували такі повідомлення з розглядом кримінальних справ за обвинуваченням окремих українських військових чи осіб, які звинувачувались у пособництві так званим «ДНР» та «ЛНР». 

3. Форми втручання у Донецькій та Луганській областях

3.1 Загальні дані щодо форм втручання

За нашими підрахунками судді з Донецької та Луганської областей у 2017-2021 роках повідомляли про такі форми втручання:

  •  психологічний тиск (усні погрози, заявлення безпідставних відводів та інші форми зловживання процесуальними правами, агресивна поведінка під час засідання) – 59 (36%);
  •  подання дисциплінарної скарги – 29 (18%);
  •  розповсюдження негативних чи неправдивих матеріалів у ЗМІ, соцмережах, поширення листівок з негативною інформацією про суддю – 12 (7%);
  •  обшук, вилучення чи витребовування документів, надання дозволу на ці дії – 12 (7%);
  •  ініціювання кримінального провадження – 11 (6%);
  •  встановлення спеціальних засобів стеження у приміщенні суду – 6;
  •  позапроцесуальне звернення до судді  –  5;
  •  проведення мітингу – 4;
  •  пропозиція або вимагання неправомірної вигоди – 4;
  •  втручання в автоматизовану систему розгляду справ – 3;
  •  підроблення рішення суду – 3;
  •  інші форми втручання (умисне створення конфлікту інтересів, знищення чи пошкодження майна, повідомлення про мінування, збір інформації про суддю, незаконне проникнення у кабінет тощо) – 16. 

Структура повідомлень про втручання у Донецькій та Луганській областях подібна до загальних даних по Україні, хоча і має певні особливості. Так, 4 з 5 найбільш поширених форм втручання у Донецькій та Луганській області збігаються із загальними даними щодо втручань з усієї України. Не надто відрізняється і відсоткове співвідношення. Помітною різницею є лише відсутність у Донецькій та Луганській області значної кількості позапроцесульних звернень, та значно більша, ніж у цілому по Україні, кількість обшуків, вилучень та витребовувань матеріалів справ. Останнє свідчить про дещо більшу активність органів правопорядку у цих областях, що у свою чергу може бути зумовлено впливом збройного конфлікту. 

Таблиця 4. Форми втручання у Донецькій та Луганській областях (2017-2021)

Таблиця 5. Форми втручання в Україні (2017-2020)

Ще однією суттєвою особливістю є наявність відносно великої кількості виявлених у суддів з Донецької та Луганської областей засобів прослуховування – 6 випадків у 2017-2020 роках. Цікаво, що у 2019-2020 роках в цілому по Україні лише 5 суддів  (включно з суддями з Донецької та Луганської областей) повідомляли про таку форму втручання. Це може свідчити про те, що практика «прослуховування» суддів у Донецькій та Луганській областях більш поширена, ніж загалом по Україні. Ймовірно це пов’язано зі збільшеною увагою спецслужб до регіонів, що прилягають до зони збройного конфлікту. 

3.2. Особливості форм втручання у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом

У справах, пов’язаних зі збройним конфліктом, найбільш поширеною  формою втручання є психологічний тиск на суддю (56%). Другою за поширеністю формою втручання є негативні чи неправдиві публікації у ЗМІ. Цікаво, що тиск на суддю через медіа значно частіше зустрічається у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом. Так, якщо у цій категорії справ, судді скаржилися на цю форму тиску у 22 % випадків (4 з 18), то у решті зверненнях судді скаржились на цю форму тиску лише у 4 % випадків (5 з 130). 

Як і у випадку з «втручаннями» з боку громадських активістів, практика щодо визнання публікацій у ЗМІ формою втручання у здійснення правосуддя не є однозначною. У більшості випадків, ВРП вважала негативні, недостовірні чи образливі публікації щодо судді проявом свободи слова, і відповідно не вважала їх втручанням у здійснення правосуддя. Проте у 3 випадках ВРП вжила заходів реагування через повідомлення судді про тиск з боку медіа. Зокрема, суддя Євгенія Митрофанова поскаржилася на публікацію «Превратности донбасской Фемиды: накажут ли корректировщика ДНР» у якій автор звинувачує її у сепаратизмі, зв’язках з ДНР, та стверджує про намір винесенню нею виправдувального вироку щодо пособників терористичної організації. Попри те, що в інших подібних випадках ВРП не вважала такі звинувачення втручанням, у цьому випадку було вжито заходів реагування. 

У двох зверненнях, пов’язаних зі збройним конфліктом, судді повідомляли про «унікальні» форми втручання, які не зустрічалися в інших повідомленнях про втручання з судів Донецької та Луганської областей. Судді Селидівського районного суду Донецької області повідомили, що до суду надійшло повідомлення про мінування з погрозою вибуху, якщо вони не звільнять «ополченців». В іншому випадку судді Старобільського районного суду Луганської області, які розглядали справу за обвинуваченням відомого політика Олександра Єфремова, повідомили про публікацію у ЗМІ, де пожежу в будинку одного з суддів пов’язали з розглядом судом цієї справи: «…Предупреждали же ведь адвокаты этого клоуна, чтобы он объективно вел дело – не послушал, дурачок…». 

4. Проблемні аспекти розгляду повідомлень про втручання у незалежність суддів у Донецькій та Луганській областях

Під час дослідження повідомлень про втручання з Донецької та Луганської областей у 2017-2021 роках, виявлено низку проблем, здебільшого пов’язаних з практикою ВРП щодо розгляду цих звернень. Ймовірно, ці проблеми є загальними, і не пов’язані лише з розглядом звернень з судів Донецької та Луганської областей. Але оскільки у межах цього дослідження ми не переглядали всі звернення з інших регіонів, ми можемо стверджувати лише, що вони точно притаманні практиці ВРП щодо повідомлень суддів з Донецької та Луганської областей.

4.1. Утруднений доступ до значної частини результатів розглядів звернень про втручання

У 2017-2018 роках ВРП не вмотивовувала частину рішень про відмову у вжитті заходів реагування на повідомлення про втручання у здійснення правосуддя. Натомість ВРП публікувала лише рішення про затвердження висновку члена ВРП про відсутність підстав для вжиття заходів реагування (див. наприклад рішення про затвердження результатів перевірки щодо звернення Валерії Козюменської). Такі рішення не дають можливості зрозуміти, чому саме ВРП відмовилася вживати заходи реагування. 

Хоча з 2019 року ВРП вирішило цю проблему та почало публікувати висновки членів ВРП, на підставі яких затверджувалися результати перевірки, старі висновки за 2017-2018 роки так і не були опубліковані. З ними можна ознайомитися лише звернувшись з запитом про надання публічної інформації.

4.2. Недостатнє інформування про позиції ВРП щодо розгляду повідомлень про втручання

ВРП має послідовну практику щодо деяких типових повідомлень про втручання у здійснення правосуддя. Зокрема, на думку ВРП, не може вважатися втручанням у здійснення правосуддя реалізація прав, наданих законом. На цій підставі ВРП відмовляє у вжитті заходів реагування щодо звернень, у яких судді скаржаться на подання на них дисциплінарних скарг до завершення результатів розгляду справи суддею. Більше того, у своїх висновках ВРП прямо вказує на те, що звернення з дисциплінарною скаргою не є втручанням у здійснення правосуддя.

Хоча нам не вдалося виявити жодне рішення ВРП з іншою правовою позицією, кількість скарг на подання дисциплінарної скарги навіть зростає. Якщо за 2017-2018 роки до ВРП надійшло 13 таких скарг, то протягом січня 2019 – лютого 2021 року їх надійшло 16. 

Це свідчить про те, що ВРП не проводить або недостатньо якісно проводить роз’яснювальну роботу щодо своїх позицій за результатами розгляду повідомлень про втручання. Як наслідок, ресурси членів ВРП та працівників апарату розпорошуються на розгляд однотипних звернень, які не складають втручання у здійснення правосуддя. 

Таблиця 6. Кількість повідомлень про втручання у формі звернення з дисц. скаргою на суддю у Донецькій та Луганській областях

4.3 Непослідовна практика щодо розгляду повідомлень про втручання

Щодо розгляду деяких «типових» видів звернень про втручання у здійснення правосуддя ВРП приймала протилежні рішення щодо вжиття або відмови у вжитті заходів реагування.

Найяскравішим прикладом різної практики є позиція ВРП щодо того, чи може ініціювання кримінального провадження щодо судді вважатися втручанням у його незалежність. У більшості випадків ВРП займала позицію, що звернення із заявою про злочин судді (зокрема щодо ухвалення суддею завідомо неправосудного рішення) є реалізацією права, яка має будь-яка особа. Така заява не є втручанням також тоді, коли заява про злочин подає сторона у справі, яка розглядається суддею. Таку позицію ВРП займала у справах за повідомленнями Наталії КрівоклякіноїОлександра ТретьякаВолодимира ЧерковаЄвгена Качаленка та інших. 

Однак під час розгляду повідомлення про втручання судді Лисичанського міського суду  Луганської області Юлії Калмикової ВРП вирішила відійти від своєї позиції. Так, за обставинами викладеними у зверненні, сторона у справі, яку розглядала суддя, звернулася з заявою про злочин, який нібито вчинила суддя шляхом прийняття проміжного рішення у кримінальній справі, а потім ця сторона оскаржила невнесення відомостей про вчинення злочину до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. Не видно, у чому обставини цієї справи відрізняються від подібних, де ВРП відмовлялася визначати ініціювання кримінального провадження втручанням у здійснення правосуддя. Проте у цій справі ВРП вирішила вжити заходів реагування у формі зобов’язання інформувати про розслідування щодо можливого втручання у здійснення правосуддя. 

Ще одним прикладом ситуації, коли ВРП демонструвала непослідовну практику щодо розгляду повідомлень про втручання, є чисельні скарги суддів на поширення погроз, образливої чи неправдивої інформації про них у ЗМІ, соцмережах, під час вуличних акцій тощо. У більшості випадків ВРП вважала, що негативні чи образливі висловлювання охоплюються свободою вираження поглядів і не складають втручання у здійснення правосуддя. Зокрема, на думку ВРП, охоплюються свободою вираження поглядів поширення листівок «по судье плачет висилица» (Ірина Саржевська), поширення листівок з написами «суддя-корупціонер», образливі висловлювання, погрози фізичною розправою у зв’язку з прийнятим рішенням висловлені у гучномовець (Олексій Томілін), розміщення статті з твердженням про намір суддів виправдати банду наркодилерів (Інна Міхєєва, Ірина Мельник, Оксана Костромітіна), пост у соціальній мережі про те, що суддя демонструє лояльне ставлення до кримінальних авторитетів (Таміла Стоілова), неправдиві звинувачення у підкупі судді у справі, провадження у якій триває (Володимир Шовкун) Водночас, на думку ВРП, є втручанням у незалежність суддів неправдиві звинувачення, погрози та зневажливе ставлення у мережі Інтернет (Юрій Ткачук), розміщення напису під вікнами судді «СБУ не спи! Вата на волі, патріоти в тюрмі» (Інна Міхєєва)

Складно якимось чином визначити, що стає підставою для висновку про наявність або відсутність втручання у кожному конкретному випадку. Складається враження, що якийсь узагальнений підхід щодо розгляду таких повідомлень відсутній, а рішення ухвалюються, виходячи з індивідуального бачення ситуації членом ВРП.  

4.4. Недостатність механізмів реагування у випадку, коли висновок ВРП про втручання у незалежність суддів ігнорується

Частина перша статті 73 Закону «Про Вищу раду правосуддя» дає можливість ВРП використовувати набір засобів реагування на втручання у незалежність суддів. До таких засобів належить, зокрема, внесення подання про звільнення судді з адміністративної посади, звернення до органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття або розслідування злочинів, внесення подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя. 

Водночас законодавство передбачає встановлення відповідальності  лише за нереагування або неналежне реагування на подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя (стаття 188-32 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Це означає, що відповідальний орган може безкарно ігнорувати будь-яку іншу форму реакції ВРП на втручання у незалежність суддів.

На практиці у 9 випадках з 25 відповідальний орган не відреагував на висновок ВРП про втручання у незалежність суддів, зокрема у 6 випадках не надав інформації про розкриття та розслідування злочинів щодо суддів, хоча такий обов’язок передбачений законом. Крім того,  навіть у тих випадках, коли уповноважений орган відповідав ВРП, не завжди така відповідь була інформативною. Наприклад, Генеральна прокуратура України відреагувала на запит ВРП про надання інформації про розкриття та розслідування злочинів щодо судді тим, що переслала це звернення до обласної прокуратури. Водночас обласна прокуратура не надала інформації ВРП про хід розслідування. Як наслідок, реагування ВРП на втручання у здійснення правосуддя не досягло своєї мети. 

4.5. Невикористання усіх наявних засобів реагування у випадку, коли висновок про втручання у здійснення правосуддя ігнорується

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 73 Закону «Про Вищу раду правосуддя» ВРП уповноважена вносити до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, які вчинили дії або допустили бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя.  Стаття 74 цього Закону встановлює 10 днів для розгляду такого подання.  

Відповідно до статей 188-32, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення за ненадання або несвоєчасне надання відповіді на подання ВРП встановлена адміністративна відповідальність, а голова ВРП та його заступники уповноважені складати відповідні протоколи. 

За даними нашого дослідження з початку 2017 року до березня 2021 року ВРП 25 разів вживала заходів реагування на порушення гарантій незалежності суддів за повідомленнями суддів з Донецької та Луганської областей, зокрема тричі – у формі внесення подання  про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя.  

У двох з трьох випадків відповідний орган, до якого було скеровано подання, не відреагував на нього. Це давало підстави для складання протоколів про вчинення адміністративного правопорушення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. Однак ВРП не скористалось наявними механізмами і дозволила без жодних негативних наслідків проігнорувати своє подання. 

4.6. Зволікання з розглядом окремих звернень про втручання у здійснення правосуддя

З 2017 року по березень 2021 року ВРП розглянула 135 повідомлень суддів з Донецької та Луганської областей про втручання у здійснення правосуддя. У середньому час розгляду повідомлення про втручання складає 3,5 місяці.

Цікаво, що оперативність розгляду звернень суттєво зросла з плином часу. Якщо у 2017 році повідомлення про втручання розглядалося у середньому 5,6 місяців, то у 2020 – лише 1,7 місяців. Таким чином, можна констатувати, що ВРП досягла певного прогресу в оперативності розгляду повідомлень про втручання. 

Таблиця. Середній час розгляду повідомлень про втручання у 2017-2020 роках

24 травня 2021

https://www.facebook.com/v2.5/plugins/like.php?action=like&app_id=338386906215811&channel=https%3A%2F%2Fstaticxx.facebook.com%2Fx%2Fconnect%2Fxd_arbiter%2F%3Fversion%3D46%23cb%3Df2ac3f8484553c%26domain%3D185.65.244.102%26origin%3Dhttp%253A%252F%252F185.65.244.102%252Ffe9fbac90ac70c%26relation%3Dparent.parent&container_width=212&href=http%3A%2F%2Fpravo.org.ua%2Fua%2Fnews%2F20874978-osoblivosti-rozglyadu-povidomlen-pro-vtruchannya-u-zdiysnennya-pravosuddya-suddiv-z-donetskoyi-ta-luganskoyi-oblastey&layout=box_count&locale=uk_UA&sdk=joey&share=true&show_faces=true
https://platform.twitter.com/widgets/tweet_button.06c6ee58c3810956b7509218508c7b56.en.html#dnt=false&id=twitter-widget-0&lang=en&original_referer=http%3A%2F%2F185.65.244.102%2Fua%2Fnews%2F20874978-osoblivosti-rozglyadu-povidomlen-pro-vtruchannya-u-zdiysnennya-pravosuddya-suddiv-z-donetskoyi-ta-luganskoyi-oblastey&size=m&text=%D0%9E%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B2%D1%82%D1%80%D1%83%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D1%83%20%D0%B7%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%8F%20%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%96%D0%B2%20%D0%B7%20%D0%94%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D1%82%D0%B0%20%D0%9B%D1%83%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%B9%20%7C%20%D0%A6%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%80%20%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D1%80%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%20(%D0%A6%D0%9F%D0%9F%D0%A0)&time=1623437130351&type=share&url=http%3A%2F%2F185.65.244.102%2Fua%2Fnews%2F20874978-osoblivosti-rozglyadu-povidomlen-pro-vtruchannya-u-zdiysnennya-pravosuddya-suddiv-z-donetskoyi-ta-luganskoyi-oblastey
https://apis.google.com/u/0/se/0/_/+1/fastbutton?usegapi=1&origin=http%3A%2F%2F185.65.244.102&url=http%3A%2F%2F185.65.244.102%2Fua%2Fnews%2F20874978-osoblivosti-rozglyadu-povidomlen-pro-vtruchannya-u-zdiysnennya-pravosuddya-suddiv-z-donetskoyi-ta-luganskoyi-oblastey&gsrc=3p&ic=1&jsh=m%3B%2F_%2Fscs%2Fapps-static%2F_%2Fjs%2Fk%3Doz.gapi.uk.c_wYITsOhSE.O%2Fam%3DAQ%2Fd%3D1%2Frs%3DAGLTcCPKEhhzJoiYP20vnmTE8S12vWKjJw%2Fm%3D__features__#_methods=onPlusOne%2C_ready%2C_close%2C_open%2C_resizeMe%2C_renderstart%2Concircled%2Cdrefresh%2Cerefresh&id=I0_1623437126184&_gfid=I0_1623437126184&parent=http%3A%2F%2F185.65.244.102&pfname=&rpctoken=17908766
https://www.youtube.com/subscribe_embed?usegapi=1&channel=pravocentre&layout=default&count=default&origin=http%3A%2F%2F185.65.244.102&gsrc=3p&ic=1&jsh=m%3B%2F_%2Fscs%2Fapps-static%2F_%2Fjs%2Fk%3Doz.gapi.uk.c_wYITsOhSE.O%2Fam%3DAQ%2Fd%3D1%2Frs%3DAGLTcCPKEhhzJoiYP20vnmTE8S12vWKjJw%2Fm%3D__features__#_methods=onPlusOne%2C_ready%2C_close%2C_open%2C_resizeMe%2C_renderstart%2Concircled%2Cdrefresh%2Cerefresh%2Conload&id=I0_1623437126225&_gfid=I0_1623437126225&parent=http%3A%2F%2F185.65.244.102&pfname=&rpctoken=26038735

Особливості розгляду повідомлень про втручання у здійснення правосуддя суддів з Донецької та Луганської областей

 Максим СередаСудівництво / Моніторинг судових процесів

Інститут повідомлення про втручання у здійснення правосуддя у сучасній редакції почав діяти з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016. Закон визначив обов’язок судді звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) та до Генерального прокурора упродовж  5 днів як йому стало відомо про втручання. За ігнорування цього обов’язку встановлена дисциплінарна відповідальність. 

Закон України «Про  Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 зобов’язує ВРП вести та оприлюднювати реєстр повідомлень про втручання у здійснення правосуддя, проводити перевірку таких повідомлень, оприлюднювати та ухвалювати відповідні рішення. 

Ми проаналізували особливості функціонування інституту повідомлень про втручання у здійснення правосуддя у Донецькій та Луганській областях. Цілями нашого дослідження є:

  •  порівняти дані щодо розгляду повідомлень про втручання у здійснення правосуддя у Донецькій та Луганській областях з загальноукраїнськими даними (включно з Донецькою та Луганською областями) та на підставі порівняння визначити особливості функціонування інституту у двох східних областях;
  •  визначити вплив збройного конфлікту у Донецькій та Луганській областях на втручання у незалежність суддів;
  •  на підставі аналізу повідомлень суддів з Донецької та Луганської областей  та результатів їх розгляду, визначити проблемні аспекти практики ВРП та запропонувати шляхи її вдосконалення. 

1. Загальні дані дослідження

З 2017 року до березня 2021 року з Донецької та Луганської областей до ВРП надійшло 148 повідомлень про втручання у професійну діяльність суддів з 37 судів.  Найбільша кількість звернень про втручання надійшло з Жовтневого районного суду м. Маріуполя  Донецької області (18), Луганського окружного адміністративного суду (12), та Старобільського районного суду Луганської області (12).

76  повідомлень про втручання надійшло від суддів з Донецької області, 70 повідомлень від суддів з Луганської області. Одне повідомлення надійшло від суддів зі Східного апеляційного господарського суду, який поширює свою юрисдикцію на обидві області.

Абсолютна більшість звернень надійшла з місцевих судів (137), тоді як 10 звернень направлено з апеляційних судів. 

З січня 2017 по лютий 2021 року ВРП розглянула 135 повідомлень про втручання суддів з Донецької та Луганської областей, з яких у 25 випадках (19%) вжила заходів реагування на втручання у незалежність суддів. Цей показник близький до середньої кількості вжитих заходів реагування за повідомленнями суддів з усієї території України. Наприклад, за даними Альтернативної доповіді про стан забезпечення незалежності суддів за 2017 рік, ВРП вживала заходів реагування за наслідками розгляду 20% повідомлень, а в решті випадків – відмовляла суддям у вжитті заходів реагування. 

Найменша кількість повідомлень про втручання зафіксована у 2017 році – 19. У 2018 році зафіксовано 59 повідомлень про втручання, у 2019 році – 30, у 2020 – 35, ще 5 повідомлень надійшло у січні-лютому 2021 року. Таким чином, розподіл повідомлень про втручання по роках досить нерівномірний. Припускаємо, що відносно низька кількість повідомлень у 2017 році могла бути зумовлена новизною інституту, а на стабілізацію кількості повідомлень про втручання у 2019-2020 роках після піку у 2018 році могла вплинути практика ВРП. Адже формування у ВРП позиції щодо невизнання певних дій втручанням у незалежність суддів, могла вплинути на оцінку таких дій іншими суддями. 

Таблиця 1.

Points scored

Відносно невелика частина скарг на втручання прямо пов’язана зі збройним конфліктом. Так, за даними нашого дослідження, 18 повідомлень суддів з Донецької та Луганської областей у 2017-2021 роках пов’язані зі збройним конфліктом, що складає 12 % від усіх повідомлень про втручання у цей період. 

Майже у половині  з розглянутих справ, які пов’язані зі збройним конфліктом (44%), ВРП вживала заходів реагування на втручання у здійснення правосуддя. Натомість у справах, не пов’язаних зі збройним конфліктом, заходи реагування були вжиті лише за наслідками розгляду 16 % повідомлень.  

Таблиця 2. Розподіл за часткою справ, пов’язаних зі збройним конфліктом

Втім, не можна виключати, що частка втручань, пов’язаних зі збройним конфліктом, насправді є дещо більшою, адже не всі повідомлення про втручання можна однозначно ідентифікувати як такі, що прямо пов’язані зі збройним конфліктом. Наприклад, повідомлення про встановлення у кабінетах суддів спеціальної апаратури може бути пов’язане з розглядом цими суддями «чутливої» категорії справ, але лише в одному випадку суддя прямо пов’язала «прослуховування» з розглядом нею справ, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Також існує досить сильна диспропорція кількості справ, пов’язаних зі збройним конфліктом, у різні роки. У 2017 році трохи більше чверті усіх повідомлень про втручання були пов’язані зі збройним конфліктом. У наступні роки відсоток повідомлень про втручання, пов’язаних зі збройним конфліктом, коливався у межах 7-12 %.  Можемо припустити, що це пов’язано з тим, що 2017 рік є найближчим до найбільш активної фази збройного конфлікту (2014-2015).  

2. Суб’єкти втручання у незалежність суддів у Донецькій та Луганській областях

2.1 Загальні дані щодо суб’єктів втручання

За даними  дослідження у 2017-2021 роках судді з Донецької та Луганської областей найчастіше називали суб’єктами втручання у свою діяльність сторін процесу (41% від усіх суб’єктів) та представників органів правопорядку (19% від усіх суб’єктів). 

Таблиця 2. Суб’єкти втручання у здійснення правосуддя

Ці дані співставні з даними досліджень повідомлень про втручання з усієї території України.  Зокрема, відповідно до Альтернативної доповіді за 2019 рік частка втручань з боку сторін у справі становила 46%, а з боку органів правопорядку – 17 %, що загалом співмірно з результатами цього дослідження.  

Цікаві дані ми отримали, порівнявши результати повідомлень про втручання з боку органів правопорядку за різні роки. Так, у 2017 році частка повідомлень про втручання з боку представників органів правопорядку становила 42 % від усіх повідомлень про втручання (8 з 19 повідомлень). У наступні роки ця частка постійно зменшувалась до 19% у 2018 році, 13% у 2019 році, 12 % у 2020 році.

Більша кількість повідомлень про втручання з боку органів правопорядку у 2017 році могла бути зумовлена впливом збройного конфлікту. На користь цієї гіпотези свідчить те, що частка повідомлень про втручання з боку органів правопорядку найбільша саме у 2017 році – тобто у рік з найбільшою часткою повідомлень про втручання, пов’язаних зі збройним конфліктом. 

Таблиця 3. Частка втручань у здійснення правосуддя з боку органів правопорядку

2.2. Особливості суб’єктів втручання у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом

У справах, пов’язаних зі збройним конфліктом, структура суб’єктів втручання значно відрізняється від загальної. Так, у цих справах судді найчастіше скаржилися на втручання з боку громадських активістів – у 39% випадків (7 з 18 звернень). Загалом у 2017-2021 судді з Донецької та Луганської областей скаржилися на втручання з боку активістів лише у 10 випадках, що означає, що більшість повідомлень про втручання з боку активістів припадає саме на справи пов’язані зі збройним конфліктом. Те саме можна сказати і про народних депутатів, які згідно з повідомленнями суддів, тричі втручалися у незалежність суддів, і двічі таке втручання стосувалося розгляду суддями справ, пов’язаних зі збройним конфліктом. 

У більшості випадків ВРП не погоджувалася з суддями щодо наявності втручання з боку активістів та народних депутатів, хоч практика з цього приводу є досить суперечливою (детальніше про проблему суперечливої практики див. п. 4.3).  Так, у 3 випадках з 10 ВРП визнала наявність втручання з боку активістів, та в 1 випадку з 3 – з боку народних депутатів. 

Ще однією особливістю суб’єктного складу у цій категорії повідомлень про втручання є відносно велика кількість утручань реалізованих невідомими особами. Як правило,  таке втручання полягало у погрозах насильницьких дій (наприклад, замінування з погрозами підірвати суд). З даних, повідомлених суддями, також випливає, що погрози вчинити насильство щодо суддів робили люди як проукраїнських, так і проросійських поглядів. Як правило, судді пов’язували такі повідомлення з розглядом кримінальних справ за обвинуваченням окремих українських військових чи осіб, які звинувачувались у пособництві так званим «ДНР» та «ЛНР». 

3. Форми втручання у Донецькій та Луганській областях

3.1 Загальні дані щодо форм втручання

За нашими підрахунками судді з Донецької та Луганської областей у 2017-2021 роках повідомляли про такі форми втручання:

  •  психологічний тиск (усні погрози, заявлення безпідставних відводів та інші форми зловживання процесуальними правами, агресивна поведінка під час засідання) – 59 (36%);
  •  подання дисциплінарної скарги – 29 (18%);
  •  розповсюдження негативних чи неправдивих матеріалів у ЗМІ, соцмережах, поширення листівок з негативною інформацією про суддю – 12 (7%);
  •  обшук, вилучення чи витребовування документів, надання дозволу на ці дії – 12 (7%);
  •  ініціювання кримінального провадження – 11 (6%);
  •  встановлення спеціальних засобів стеження у приміщенні суду – 6;
  •  позапроцесуальне звернення до судді  –  5;
  •  проведення мітингу – 4;
  •  пропозиція або вимагання неправомірної вигоди – 4;
  •  втручання в автоматизовану систему розгляду справ – 3;
  •  підроблення рішення суду – 3;
  •  інші форми втручання (умисне створення конфлікту інтересів, знищення чи пошкодження майна, повідомлення про мінування, збір інформації про суддю, незаконне проникнення у кабінет тощо) – 16. 

Структура повідомлень про втручання у Донецькій та Луганській областях подібна до загальних даних по Україні, хоча і має певні особливості. Так, 4 з 5 найбільш поширених форм втручання у Донецькій та Луганській області збігаються із загальними даними щодо втручань з усієї України. Не надто відрізняється і відсоткове співвідношення. Помітною різницею є лише відсутність у Донецькій та Луганській області значної кількості позапроцесульних звернень, та значно більша, ніж у цілому по Україні, кількість обшуків, вилучень та витребовувань матеріалів справ. Останнє свідчить про дещо більшу активність органів правопорядку у цих областях, що у свою чергу може бути зумовлено впливом збройного конфлікту. 

Таблиця 4. Форми втручання у Донецькій та Луганській областях (2017-2021)

Таблиця 5. Форми втручання в Україні (2017-2020)

Ще однією суттєвою особливістю є наявність відносно великої кількості виявлених у суддів з Донецької та Луганської областей засобів прослуховування – 6 випадків у 2017-2020 роках. Цікаво, що у 2019-2020 роках в цілому по Україні лише 5 суддів  (включно з суддями з Донецької та Луганської областей) повідомляли про таку форму втручання. Це може свідчити про те, що практика «прослуховування» суддів у Донецькій та Луганській областях більш поширена, ніж загалом по Україні. Ймовірно це пов’язано зі збільшеною увагою спецслужб до регіонів, що прилягають до зони збройного конфлікту. 

3.2. Особливості форм втручання у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом

У справах, пов’язаних зі збройним конфліктом, найбільш поширеною  формою втручання є психологічний тиск на суддю (56%). Другою за поширеністю формою втручання є негативні чи неправдиві публікації у ЗМІ. Цікаво, що тиск на суддю через медіа значно частіше зустрічається у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом. Так, якщо у цій категорії справ, судді скаржилися на цю форму тиску у 22 % випадків (4 з 18), то у решті зверненнях судді скаржились на цю форму тиску лише у 4 % випадків (5 з 130). 

Як і у випадку з «втручаннями» з боку громадських активістів, практика щодо визнання публікацій у ЗМІ формою втручання у здійснення правосуддя не є однозначною. У більшості випадків, ВРП вважала негативні, недостовірні чи образливі публікації щодо судді проявом свободи слова, і відповідно не вважала їх втручанням у здійснення правосуддя. Проте у 3 випадках ВРП вжила заходів реагування через повідомлення судді про тиск з боку медіа. Зокрема, суддя Євгенія Митрофанова поскаржилася на публікацію «Превратности донбасской Фемиды: накажут ли корректировщика ДНР» у якій автор звинувачує її у сепаратизмі, зв’язках з ДНР, та стверджує про намір винесенню нею виправдувального вироку щодо пособників терористичної організації. Попри те, що в інших подібних випадках ВРП не вважала такі звинувачення втручанням, у цьому випадку було вжито заходів реагування. 

У двох зверненнях, пов’язаних зі збройним конфліктом, судді повідомляли про «унікальні» форми втручання, які не зустрічалися в інших повідомленнях про втручання з судів Донецької та Луганської областей. Судді Селидівського районного суду Донецької області повідомили, що до суду надійшло повідомлення про мінування з погрозою вибуху, якщо вони не звільнять «ополченців». В іншому випадку судді Старобільського районного суду Луганської області, які розглядали справу за обвинуваченням відомого політика Олександра Єфремова, повідомили про публікацію у ЗМІ, де пожежу в будинку одного з суддів пов’язали з розглядом судом цієї справи: «…Предупреждали же ведь адвокаты этого клоуна, чтобы он объективно вел дело – не послушал, дурачок…». 

4. Проблемні аспекти розгляду повідомлень про втручання у незалежність суддів у Донецькій та Луганській областях

Під час дослідження повідомлень про втручання з Донецької та Луганської областей у 2017-2021 роках, виявлено низку проблем, здебільшого пов’язаних з практикою ВРП щодо розгляду цих звернень. Ймовірно, ці проблеми є загальними, і не пов’язані лише з розглядом звернень з судів Донецької та Луганської областей. Але оскільки у межах цього дослідження ми не переглядали всі звернення з інших регіонів, ми можемо стверджувати лише, що вони точно притаманні практиці ВРП щодо повідомлень суддів з Донецької та Луганської областей.

4.1. Утруднений доступ до значної частини результатів розглядів звернень про втручання

У 2017-2018 роках ВРП не вмотивовувала частину рішень про відмову у вжитті заходів реагування на повідомлення про втручання у здійснення правосуддя. Натомість ВРП публікувала лише рішення про затвердження висновку члена ВРП про відсутність підстав для вжиття заходів реагування (див. наприклад рішення про затвердження результатів перевірки щодо звернення Валерії Козюменської). Такі рішення не дають можливості зрозуміти, чому саме ВРП відмовилася вживати заходи реагування. 

Хоча з 2019 року ВРП вирішило цю проблему та почало публікувати висновки членів ВРП, на підставі яких затверджувалися результати перевірки, старі висновки за 2017-2018 роки так і не були опубліковані. З ними можна ознайомитися лише звернувшись з запитом про надання публічної інформації.

4.2. Недостатнє інформування про позиції ВРП щодо розгляду повідомлень про втручання

ВРП має послідовну практику щодо деяких типових повідомлень про втручання у здійснення правосуддя. Зокрема, на думку ВРП, не може вважатися втручанням у здійснення правосуддя реалізація прав, наданих законом. На цій підставі ВРП відмовляє у вжитті заходів реагування щодо звернень, у яких судді скаржаться на подання на них дисциплінарних скарг до завершення результатів розгляду справи суддею. Більше того, у своїх висновках ВРП прямо вказує на те, що звернення з дисциплінарною скаргою не є втручанням у здійснення правосуддя.

Хоча нам не вдалося виявити жодне рішення ВРП з іншою правовою позицією, кількість скарг на подання дисциплінарної скарги навіть зростає. Якщо за 2017-2018 роки до ВРП надійшло 13 таких скарг, то протягом січня 2019 – лютого 2021 року їх надійшло 16. 

Це свідчить про те, що ВРП не проводить або недостатньо якісно проводить роз’яснювальну роботу щодо своїх позицій за результатами розгляду повідомлень про втручання. Як наслідок, ресурси членів ВРП та працівників апарату розпорошуються на розгляд однотипних звернень, які не складають втручання у здійснення правосуддя. 

Таблиця 6. Кількість повідомлень про втручання у формі звернення з дисц. скаргою на суддю у Донецькій та Луганській областях

4.3 Непослідовна практика щодо розгляду повідомлень про втручання

Щодо розгляду деяких «типових» видів звернень про втручання у здійснення правосуддя ВРП приймала протилежні рішення щодо вжиття або відмови у вжитті заходів реагування.

Найяскравішим прикладом різної практики є позиція ВРП щодо того, чи може ініціювання кримінального провадження щодо судді вважатися втручанням у його незалежність. У більшості випадків ВРП займала позицію, що звернення із заявою про злочин судді (зокрема щодо ухвалення суддею завідомо неправосудного рішення) є реалізацією права, яка має будь-яка особа. Така заява не є втручанням також тоді, коли заява про злочин подає сторона у справі, яка розглядається суддею. Таку позицію ВРП займала у справах за повідомленнями Наталії КрівоклякіноїОлександра ТретьякаВолодимира ЧерковаЄвгена Качаленка та інших. 

Однак під час розгляду повідомлення про втручання судді Лисичанського міського суду  Луганської області Юлії Калмикової ВРП вирішила відійти від своєї позиції. Так, за обставинами викладеними у зверненні, сторона у справі, яку розглядала суддя, звернулася з заявою про злочин, який нібито вчинила суддя шляхом прийняття проміжного рішення у кримінальній справі, а потім ця сторона оскаржила невнесення відомостей про вчинення злочину до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. Не видно, у чому обставини цієї справи відрізняються від подібних, де ВРП відмовлялася визначати ініціювання кримінального провадження втручанням у здійснення правосуддя. Проте у цій справі ВРП вирішила вжити заходів реагування у формі зобов’язання інформувати про розслідування щодо можливого втручання у здійснення правосуддя. 

Ще одним прикладом ситуації, коли ВРП демонструвала непослідовну практику щодо розгляду повідомлень про втручання, є чисельні скарги суддів на поширення погроз, образливої чи неправдивої інформації про них у ЗМІ, соцмережах, під час вуличних акцій тощо. У більшості випадків ВРП вважала, що негативні чи образливі висловлювання охоплюються свободою вираження поглядів і не складають втручання у здійснення правосуддя. Зокрема, на думку ВРП, охоплюються свободою вираження поглядів поширення листівок «по судье плачет висилица» (Ірина Саржевська), поширення листівок з написами «суддя-корупціонер», образливі висловлювання, погрози фізичною розправою у зв’язку з прийнятим рішенням висловлені у гучномовець (Олексій Томілін), розміщення статті з твердженням про намір суддів виправдати банду наркодилерів (Інна Міхєєва, Ірина Мельник, Оксана Костромітіна), пост у соціальній мережі про те, що суддя демонструє лояльне ставлення до кримінальних авторитетів (Таміла Стоілова), неправдиві звинувачення у підкупі судді у справі, провадження у якій триває (Володимир Шовкун) Водночас, на думку ВРП, є втручанням у незалежність суддів неправдиві звинувачення, погрози та зневажливе ставлення у мережі Інтернет (Юрій Ткачук), розміщення напису під вікнами судді «СБУ не спи! Вата на волі, патріоти в тюрмі» (Інна Міхєєва)

Складно якимось чином визначити, що стає підставою для висновку про наявність або відсутність втручання у кожному конкретному випадку. Складається враження, що якийсь узагальнений підхід щодо розгляду таких повідомлень відсутній, а рішення ухвалюються, виходячи з індивідуального бачення ситуації членом ВРП.  

4.4. Недостатність механізмів реагування у випадку, коли висновок ВРП про втручання у незалежність суддів ігнорується

Частина перша статті 73 Закону «Про Вищу раду правосуддя» дає можливість ВРП використовувати набір засобів реагування на втручання у незалежність суддів. До таких засобів належить, зокрема, внесення подання про звільнення судді з адміністративної посади, звернення до органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття або розслідування злочинів, внесення подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя. 

Водночас законодавство передбачає встановлення відповідальності  лише за нереагування або неналежне реагування на подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя (стаття 188-32 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Це означає, що відповідальний орган може безкарно ігнорувати будь-яку іншу форму реакції ВРП на втручання у незалежність суддів.

На практиці у 9 випадках з 25 відповідальний орган не відреагував на висновок ВРП про втручання у незалежність суддів, зокрема у 6 випадках не надав інформації про розкриття та розслідування злочинів щодо суддів, хоча такий обов’язок передбачений законом. Крім того,  навіть у тих випадках, коли уповноважений орган відповідав ВРП, не завжди така відповідь була інформативною. Наприклад, Генеральна прокуратура України відреагувала на запит ВРП про надання інформації про розкриття та розслідування злочинів щодо судді тим, що переслала це звернення до обласної прокуратури. Водночас обласна прокуратура не надала інформації ВРП про хід розслідування. Як наслідок, реагування ВРП на втручання у здійснення правосуддя не досягло своєї мети. 

4.5. Невикористання усіх наявних засобів реагування у випадку, коли висновок про втручання у здійснення правосуддя ігнорується

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 73 Закону «Про Вищу раду правосуддя» ВРП уповноважена вносити до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, які вчинили дії або допустили бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя.  Стаття 74 цього Закону встановлює 10 днів для розгляду такого подання.  

Відповідно до статей 188-32, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення за ненадання або несвоєчасне надання відповіді на подання ВРП встановлена адміністративна відповідальність, а голова ВРП та його заступники уповноважені складати відповідні протоколи. 

За даними нашого дослідження з початку 2017 року до березня 2021 року ВРП 25 разів вживала заходів реагування на порушення гарантій незалежності суддів за повідомленнями суддів з Донецької та Луганської областей, зокрема тричі – у формі внесення подання  про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя.  

У двох з трьох випадків відповідний орган, до якого було скеровано подання, не відреагував на нього. Це давало підстави для складання протоколів про вчинення адміністративного правопорушення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. Однак ВРП не скористалось наявними механізмами і дозволила без жодних негативних наслідків проігнорувати своє подання. 

4.6. Зволікання з розглядом окремих звернень про втручання у здійснення правосуддя

З 2017 року по березень 2021 року ВРП розглянула 135 повідомлень суддів з Донецької та Луганської областей про втручання у здійснення правосуддя. У середньому час розгляду повідомлення про втручання складає 3,5 місяці.

Цікаво, що оперативність розгляду звернень суттєво зросла з плином часу. Якщо у 2017 році повідомлення про втручання розглядалося у середньому 5,6 місяців, то у 2020 – лише 1,7 місяців. Таким чином, можна констатувати, що ВРП досягла певного прогресу в оперативності розгляду повідомлень про втручання. 

Таблиця. Середній час розгляду повідомлень про втручання у 2017-2020 роках

Однак попри досягнутий прогрес, окремі звернення розглядаються невиправдано довго.

Так, зі 148 повідомлень про втручання 6 повідомлень розглядалися понад 1 рік (2 з них досі не розглянуті). Таку затримку іноді досить складно пояснити. Наприклад, суддя Рубіжанського міського суду Луганської області Яна Синянська скаржиться на втручання у здійснення правосуддя з боку органів правопорядку у формі подання на неї безпідставних скарг до ВРП (повідомлення від 31.03.2020). Враховуючи той факт, що ВРП має сталу практику щодо відмови у вжитті заходів реагування за подібними зверненнями, не зрозуміло, чим викликана така велика затримка у розгляді повідомлення. 

Висновки 

  1.  З січня 2017 року до лютого 2021 року судді з Донецької та Луганської областей 148 разів повідомляли ВРП про втручання у здійснення правосуддя. У 19 % випадків ВРП вживала заходів реагування за наслідками розгляду таких звернень, що практично не відрізняється від загального відсотку задоволення таких звернень у цілому по Україні.
  2.  12 % від усіх повідомлень про втручання у здійснення правосуддя у Донецькій та Луганській областях прямо пов’язані зі збройним конфліктом. Майже половину з них (44%) ВРП визнала обґрунтованими та вжила відповідних заходів реагування. Це майже утричі вище за відсоток вжитих заходів реагування у справах, не пов’язаних зі збройним конфліктом (16%).
  3.  За повідомленнями суддів з Донецької та Луганської областей, найчастіше суб’єктами втручання у здійснення правосуддя є сторони у справах, які розглядають судді, та представники органів правопорядку. Саме на ці два види суб’єктів припадає 60% усіх повідомлень про втручання з Донецької та Луганської областей. Ця частка приблизно збігається з часткою втручань з боку цих же суб’єктів відповідно до даних досліджень повідомлень про втручання з усієї території України. 
  4.  Суб’єктний склад осіб, які відповідно до повідомлень суддів, втручаються у здійснення правосуддя у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом суттєво відрізняється від загальних даних. Майже у 40% повідомлень цієї категорії судді скаржилися на втручання з боку громадських активістів. Також у цій категорії справ судді значно частіше скаржаться на втручання з боку народних депутатів та невідомих осіб. Водночас у більшості випадків ВРП визнавала скарги на втручання з боку цих суб’єктів необґрунтованими.
  5.  Найбільш поширеними формами втручання у здійснення правосуддя відповідно до повідомлень суддів з Донецької та Луганської областей є психологічний тиск та подання дисциплінарних скарг. Загалом 4 з 5 найпоширеніших форм втручання у Донецькій області та Луганській областях (психологічний тиск, подання дисциплінарних скарг, негативні публікації, ініціювання кримінального провадження) збігаються з формами втручань по усій території України.
  6.  У справах, пов’язаних зі збройним конфліктом, значно поширенішими є повідомлення про тиск на суддів через негативні чи неправдиві публікації у ЗМІ. Практика ВРП щодо розгляду таких звернень є непередбачуваною та непослідовною.
  7.  Доступ до значної частини результатів розглядів звернень про втручання ускладнений. Хоча з 2019 року ВРП почала публікувати мотивування відмови у вжитті заходів реагування у всіх випадках, обґрунтування більшості рішень про відмову у вжитті заходів реагування за 2017-2018 роки залишилося неопублікованим.
  8.  ВРП не вживає достатніх заходів для ефективного інформування про свою позиції щодо того, що вважається втручанням у здійснення правосуддя, а що не є таким. Як наслідок, значна частина ресурсів ВРП витрачається на розгляд однотипних звернень, які не складають втручання у здійснення правосуддя відповідно до практики ВРП.
  9.  Практиці ВРП притаманна непослідовність щодо розгляду окремих видів повідомлень про втручання. ВРП ніколи не намагалась пояснити свою практику або обґрунтувати відхід від раніше висловленої позиції.
  10.  Законодавчі засоби реагування на ігнорування висновку ВРП про втручання у здійснення правосуддя не є достатніми. Чинне законодавство не містить достатніх санкцій за невжиття належних заходів у відповідь вимоги ВРП.
  11.  ВРП не повною мірою використовує потенціал наявних засобів реагування на ігнорування уповноваженим органом висновку ВРП про втручання у здійснення правосуддя. Хоча закон передбачає можливість притягнення до адміністративної відповідальності за нереагування або невчасне реагування на відповідне подання, ВРП не вживав заходів для притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.
  12.  ВРП досягнула прогресу в оперативності розгляду звернень про втручання. Зокрема, у 2020 році повідомлення про втручання розглядаються у середньому утричі швидше, ніж у 2017 році. Однак попри досягнутий прогрес, окремі звернення про втручання розглядаються невиправдано довго.

Рекомендації Вищій раді правосуддя

  1.  Опублікувати усі висновки членів ВРП, за поданням яких ухвалювалося рішення про відмову у вжитті заходів реагування на повідомлення про втручання у здійснення правосуддя.
  2.  Узагальнити практику ВРП щодо розгляду повідомлень про втручання у здійснення правосуддя. Сформулювати чітку позицію по «типових» повідомленнях про втручання у здійснення правосуддя.
  3.  Вжити активних заходів для зменшення надходжень повідомлень, які не складають втручання у здійснення правосуддя відповідно до практики ВРП. Такими заходами можуть бути інформаційні листи до судів, інформування на офіційному сайті та у соціальних мережах, повідомлення у ЗМІ тощо.
  4.  Пояснювати причини відходу від раніше висловленої позиції за наслідками розгляду повідомлення про втручання у здійснення правосуддя.
  5.  Не допускати невиправданих зволікань з розглядом повідомлень про втручання у здійснення правосуддя. Зокрема, максимально оперативно розглядати типові повідомлення про втручання.
  6.  Складати протоколи про вчинення адміністративного правопорушення у випадку нереагування або невчасного реагування на подання ВРП.
  7.  Ініціювати дискусію щодо розширення відповідальності за невжиття відповідальними органами належних заходів реагування на втручання у здійснення правосуддя.

Авторський колектив:
Максим Середа, к.ю.н., експерт Центру політико-правових реформ
Микола Удод, к.ю.н, доцент кафедри права та публічного управління
Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського
Анастасія Доброс, студентка 3 курсу Маріупольського державного університету
Владислав Голіков, студент 4 курсу Маріупольського державного університету
Еріка Чигрінова, студентка 4 курсу Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля


Пов'язані учасники команди


Вам може бути цікаво