Експерти ЦППР долучилися до публічного громадського обговорення пропозицій до підрозділу 2.1  «Судоустрій і статус суддів» проєкту Антикорупційної стратегії на 2026-2030 роки

Експерти Центру політико-правових реформ Ольга Піскунова та Роман Смалюк долучилися до публічного громадського обговорення пропозицій до підрозділу 2.1 «Судоустрій та статус суддів» проєкту Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки Національного агентства з питань запобігання корупції. Раніше експерти ЦППР брали участь у розробці цієї Антикорупційної стратегії від НАЗК. 

Під час свого виступу Ольга Піскунова окреслила ключові проблеми, які, на думку експертів, мають бути враховані в новій Антикорупційній стратегії. Вона наголосила, що в діяльності органів суддівського врядування — Вищої ради правосуддя (ВРП) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) — зберігаються суттєві ризики зловживань і непрозорості через надто широку дискрецію суб’єктів формування цих органів і нечіткі процедури відбору кандидатів. Експертка також звернула увагу на проблему затримки оголошення конкурсів на вакантні посади органів суддівського врядування.

Ольга Піскунова зауважила, що законодавство не встановлює достатніх вимог до обрання членів Етичної ради та конкурсної комісії ВККС. Через це до їхнього складу можуть потрапляти особи, які раніше притягувалися до відповідальності за корупційні чи дисциплінарні правопорушення. Вона також відзначила відсутність альтернативних механізмів формування складу цих органів, що призводить до затягування конкурсів і незаповнення вакантних посад. Пані Ольга підреслила необхідність уточнення строків усіх етапів формування ВРП та ВККС, запровадження запобіжних механізмів на випадок зволікань із призначеннями, а також удосконалення порядку організації з’їздів колективних суб’єктів обрання. Вона наголосила на доцільності введення етапу оцінювання професійної компетентності кандидатів за аналогією з подібними процедурами для суддів. Ольга Піскунова запропонувала розглянути можливість залучення національних експертів від громадськості до складу Етичної ради та конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів ВККС. Це, за її словами, дозволить збалансувати склад цих органів і забезпечити їхню незалежність навіть після завершення мандату міжнародних експертів.

Вона також зазначила, що нині для членів органів суддівського врядування не передбачено чітких механізмів захисту від тиску, а також дисциплінарної відповідальності. Через це виникає ризик конфлікту статусів, коли члени ВРП чи ВККС, водночас належачи до адвокатської або прокурорської спільноти, можуть бути вразливими до впливу чи тиску. На думку Ольги Піскунової, доцільно поширити на членів ВРП і ВККС усі гарантії незалежності, які діють для суддів, а також передбачити спеціальні заходи дисциплінарного впливу. Вона зауважила, що нинішні регламенти не містять чітких строків розгляду скарг чи механізмів дострокового припинення повноважень у разі серйозних порушень. Експертка також наголосила на необхідності встановлення прозорих процедур перевірки декларацій доброчесності та родинних зв’язків членів ВРП і ВККС. Зараз такі перевірки не проводяться, хоча самі ці органи мають подібні повноваження щодо суддів.

Окрім цього, вона підкреслила важливість покращення роботи Національної школи суддів, яка забезпечує підвищення кваліфікації суддів і впливає на якість судочинства та довіру до судової влади. Експертка пропонує ввести чіткі строки перебування на керівних посадах цієї установи, запровадити конкурсний відбір на них, встановити критерії відбору та підстави для дострокового припинення повноважень, а також запровадити щорічне звітування школи перед ВККС та започаткувати оцінку її діяльності. Крім того, Ольга Піскунова запропонувала поширити на посадовців школи антикорупційне законодавство, як на посадових осіб юридичної особи публічного права та запровадити стабільну та ефективну систему управління корупційними ризиками. Також вона зазначила, що варто врегулювати порядок і критерії залучення експертів до проведення занять у школі. На її думку, необхідно зробити процедуру добору і залучення таких експертів і тренерів більш прозорою і зрозумілою в першу чергу для самих суддів. Пані Ольга також наголосила, що необхідно регулярно оприлюднювати інформацію про тих експертів, які проводять заняття для суддів на офіційному сайті Національної школи суддів для підвищення прозорості та підзвітності цієї установи.

Роман Смалюк у своєму виступі наголошував на необхідності вдосконалення формування та роботи Ради суддів України. Він зазначив, що нинішній механізм не відповідає ролі Ради у встановленні стандартів доброчесності в системі правосуддя, що може підривати ефективність органу та довіру до його рішень. Для вирішення цієї проблеми він запропонував три ключові стратегічні кроки:

• Перший — перегляд кола повноважень Ради суддів з метою усунення дублювань із іншими органами суддівського врядування та вдосконалення порядку реалізації цих повноважень через функціональний аудит;
• Другий — запровадження конкурсного порядку формування Ради суддів із участю незалежної конкурсної комісії, уточненням законодавчих вимог до кандидатів та механізмом дострокового припинення повноважень у разі порушень доброчесності; 
• Третій — широке залучення суддів до обрання та діяльності органів суддівського врядування через таємне електронне голосування.

Роман Смалюк також говорив про проблему позаконкурсних горизонтальних переміщень суддів, зокрема процедур відрядження та переведення суддів у разі реорганізації чи ліквідації судів. Він зазначив, що ці процедури залишаються непрозорими, надмірно складними та ризикованими з точки зору зловживань і неефективного використання бюджетних коштів. Для розв’язання цієї проблеми експерт запропонував три стратегічні кроки:

• Перший — оптимізувати процедуру відрядження суддів: скоротити кількість органів, які беруть участь у процесі (зараз їх чотири), чітко розмежувати повноваження Вищої ради правосуддя (ВРП) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), а також визначити прозорі критерії ухвалення рішень про відрядження. Це допоможе уникнути дублювання рішень, зекономити ресурси й зробити процес більш ефективним — особливо в умовах війни та призупинення роботи судів поблизу лінії фронту;
• Другий крок — оновити застарілу процедуру переведення суддів у разі реорганізації чи ліквідації судів. Потрібно чітко визначити етапи й строки переведення, закріпити, який саме суд прийматиме суддю після змін, і врегулювати ролі ВРП та ВККС, щоб процес був прозорим і передбачуваним;
• Третій крок — дозволити суддям продовжувати розгляд справ, які вони вели, навіть після відрядження чи переведення. Це забезпечить безперервність процесів, зменшить навантаження на судову систему й дозволить розглядати справи у розумні строки. 

Як наголосив Роман Смалюк, такі зміни допоможуть підвищити ефективність роботи судів у період масштабного оновлення судової системи.

Чи була ця стаття корисна?

1