Як виявляти корупційні ризики: у Дніпрі відбувся тренінг для експертів

28 листопада у Дніпрі відбувся тренінг «Корупційні ризики навколо нас: вчимося виявляти». Участь у заході взяли громадські активісти, науковці та журналісти.

Про зміст та види антикорупційної експертизи нормативно-правових актів (НПА) розповів експерт Центру політико-правових реформ Антон Марчук. «Особа, яка проводить антикорупційну експертизу, має змоделювати, яким чином може бути застосоване на практиці те чи інше положення, наявне в НПА або в його проекті. Проводячи експертизу, ми виходимо з презумпції недоброчесності певної посадової особи. Ми ставимо себе на місце умовного корупціонера або недоброчесної особи, і думаємо: якщо б ми хотіли, застосовуючи певне положення, скористатися ним для того, щоб отримати неправомірну вигоду або порушити якісь вимоги закону, то яким би чином ми трактували це положення і яким чином застосовували би його на практиці. Виходячи з цієї презумпції недоброчесності, далі проводимо аналіз кожного положення окремо і в сукупності», – зазначив він.

Під час антикорупційної експертизи виявляють корупціогенні фактори. Під такими факторами розуміють здатність певного положення, окремо або в сукупності з іншими положеннями, сприяти вчиненню того або іншого корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення. Для того, щоб проаналізувати певний НПА, існують деякі критерії, за якими можна визначити, чи є це положення корупціогенним фактором.

 

Антон Марчук ознайомив учасників тренінгу з переліком таких факторів. «Є формула корупції, яку вивів приблизно у 80-х роках відомий економіст Роберт Клітгаард: Корупція = Дискреція + Монополія – Підзвітність. Всі корупціогенні фактори так або інакше пов’язані або з дискрецією, або з певною монополією при прийнятті рішень у наданні певних послуг. Одним з механізмів усунення дискреції та монополії є вища підзвітність. За результатами антикорупційної експертизи рекомендується максимально звужувати дискрецію посадових осіб, максимально зменшувати їхню монополію при наданні певних послуг і максимально збільшувати їхню підзвітність та прозорість», – зазначив експерт.

Далі учасники заходу дізналися про антикорупційні програми – досить новий в Україні інструмент, потрібний для того, щоб запобігати корупції у державних інституціях після виявлення певних корупційних ризиків у їхній діяльності і визначення заходів, які будуть дієвими для запобігання та протидії корупції всередині цих інституцій. «Закон України «Про запобігання корупції» передбачає два різних види антикорупційних програм, які не можна плутати: антикорупційні програми державних інституцій та антикорупційні програми юридичних осіб. Вони мають різне спрямування, різний механізм підготовки, прийняття та реалізації», – сказав Антон Марчук.

На регіональному рівні антикорупційні програми приймаються обласними державними адміністраціями та обласними радами. «Антикорупційна програма Дніпропетровської ОДА в принципі нічим особливим не вирізняється з тих антикорупційних програм, які подаються іншими органами влади. Тобто там немає ні чогось надто поганого, ні чогось надто гарного», – зазначив експерт ЦППР.

Про те, чим інформація з державних закупівель може бути корисною кожному громадянину та як за допомогою цієї інформації можна запобігати різним корупційним ризикам, розповів експерт Платформи «Громадський контроль» Денис Баранець. Він навів учасникам заходу приклад виявленого порушення під час закупівлі медпрепарату одним з кардіологічних диспансерів. Із трьох учасників торгів переможцем стало підприємство, що запропонувало найвищу вартість за одиницю товару. Як воно стало переможцем? Двох попередніх було дискваліфіковано. Це ще не означає, що замовник щось порушив, бо в нього є право по закону відхиляти тих учасників, які не виконали якісь вимоги, надали не всі документи, або запропонували не той товар.

«За результатами проведеного аналізу ми побачили, що як мінімум одного з учасників торгів можна було визнавати переможцем. Відповідно дане порушення вважається неправомірною дискваліфікацією. Таким чином диспансер міг би купити ліки вдвічі дешевше, але не зробив цього, у підсумку переплативши 89 тис. грн. Тож коли ми говоримо про корупцію у закупівлях, то на цьому прикладі явно бачимо, що корупція прямо пропорційна життям людей. Дорожче купили – менше людей врятували», – зазначив експерт.

Якою може бути роль громадськості у заходах щодо запобігання корупції на місцевому рівні окрім моніторингу закупівель? Роль громадських організацій, взагалі роль людей у тому, щоб впливати на місцях на те, куди і як витрачаються бюджетні кошти. «До місцевого бюджету кожний з нас має безпосереднє відношення. З наших податків він формується і з нього ж ремонтуються дороги, ліфти, під’їзди тощо. Відповідно будь-який інструмент, що дозволяє нам хоч якось приймати участь у тому, куди витрачаються ці кошти, – це вже позитивне зрушення», – вважає Денис Баранець.

Він представив учасникам тренінгу трикутник боротьби за корупцію, який за однією з концепцій визначає найбільш дієві напрямки: «прозорість – підзвітність – доброчесність». Від себе експерт додав ще два напрямки: «покарання» та «попередження монополізму». «Під впливом громадськості багато процесів можуть зрушити з мертвої точки. Якщо говорити про боротьбу з корупцією у цих п’яти напрямках, то будь-яка людина може взяти будь-який з них і просувати, впроваджувати, розвивати, і таким чином зменшувати корупцію», – резюмував він.

Захід організовано в межах проекту ЦППР «Посилення ролі громадянського суспільства у забезпеченні демократичних реформ і якості державної влади» за підтримки Європейського Союзу за участі експертів Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується USAID.