Дещо із зарубіжного досвіду паспортизації

В світлі дискусії з ініціатором закону про нові паспорти для громадян України та єдиний державний демографічний реєстр, депутатом-регіоналом Василем Грицаком, є сенс звернутися до досвіду розвинених демократичних країн – в частині «паспортизації».

У Грицака прогнози щодо вартості і українських паспортів, і документів особи інших країн почали коливатися, а деякі є зовсім некоректними.

Зокрема, лише за чотири дні публічної дискусії вартість нового внутрішнього українського паспорта, яку називав цей депутат, впала зі 120 до 65 гривень, тобто майже вдвічі. Хоча і це не виправдовує необґрунтованих витрат держави та громадян на новий паспорт, адже при вартості існуючого паспорта у 15 гривень абсолютно не зрозуміло, які переваги дасть новий паспорт.

Цілковитою неправдою є озвучена депутатом Грицаком вартість ідентифікаційного документа (посвідчення особи) в країнах Європи. Депутат заявив, що європейці кожні десять років сплачують за цей документ по 100 євро.

Тому звернемося до фактів.

У Німеччині за «посвідчення особи» громадянин віком до 24 років сплачує  22,80 євро, а старші особи –  28,80 євро. Тобто це щонайменше втричі дешевше, ніж стверджує Грицак. Якщо є потреба у негайній видачі (а нормальний строк становить від 2 до 4 тижнів), то стягується доплата у розмірі близько 13 євро. Є також можливість отримати тимчасове посвідчення за 10 євро.

У Франції національна ідентифікаційна картка видається взагалі безкоштовно, навіть тоді, коли закінчився її термін дії чи настали інші причини, щоб її обміняти. Лише у випадку пошкодження картки або її втрати – необхідно сплатити 25 євро.

До речі, Франція і в частині інших документів особи може здатися для Василя Грицака дивною. Наприклад, питання платності / безоплатності посвідчення водія та розміру плати визначається радою департаменту (це адміністративний рівень, більший за український район, але менший за область).

Наприклад, у департаменті Сартр посвідчення водія також видається безкоштовно. Цікавими у французькому досвіді є норми про підвищену плату за термінове оформлення документів, точніше – законодавча заборона стягувати збільшену плату за таке оформлення.  І тому закордонний паспорт у всіх випадках коштує 86 євро, а плата за прискорене виготовлення не стягується. Звичайний термін виготовлення – 15 днів.

У Швеції паспорт для закордонних поїздок видається взагалі у 5 денний термін і коштує 350 крон (100 крон дорівнює приблизно 120 грн.). Національна id-картка (що діє в рамках ЄС)також видається за 5 днів за ту ж саму плату.

Нав’язування українцям нового біометричного внутрішнього паспорта та дорогого посвідчення водія (з електронними чіпами) «прив’язується» депутатом Грицаком до стандартів ICAO. Разом з тим відомо, що деякі держави – світові лідери взагалі не мають єдиного внутрішнього ідентифікаційного документа.

У Великій Британії посвідчення особи впроваджувалися задля боротьби зі шпигунами в період першої та другої світових воєн. У 1952 році уряд відмовився від подальшого використання таких посвідчень. На початку ХХІ століття була спроба відновити "посвідчення особи". Але далі обговорення, пілотування та експериментів справа не дійшла, і після приходу до влади коаліційного уряду (консерваторів і ліберальних демократів) від цієї ідеї відмовилися. 

У США також немає федерального посвідчення, тим більше як обов’язкового документа. Разом з тим, посвідчення за потреби можуть видавати окремі штати. Наприклад, у Техасі id-картка видається протягом 2-3 тижнів і коштує 16 доларів. В Огайо id-картка видається у той же термін і коштує ще менше – 8 доларів 50 центів.

Отже, видно, що питання «внутрішнього паспорта» (в цивілізованих країнах – «посвідчення особи» / ідентифікаційної картки) – це внутрішня справа держави.

Цей документ має відповідати потребам громадян, суспільства, держави, рівню їх розвитку.

В цьому сенсі запровадження  в Україні дорогого у виготовленні та експлуатації нового внутрішнього паспорта з електронним чіпом жодним чином не обґрунтоване.

Цей крок не досягає жодної цілі, крім витягування з кишень громадян та держави (тобто – знову громадян) мільярдів гривень.

Віктор Тимощук, Центр політико-правових реформ

Фото – citizens-initiative.eu