Боротьба з корупцією: види правопорушень та органи, які їх розслідують

Відповідно до Закону корупція – це використання особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 Закону «Про запобігання корупції», наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч. 1 ст. 3 Закону «Про запобігання корупції», або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

Таким чином, у Законі визначено ознаки, за якими діяння може бути визнано корупційним правопорушенням.

Також варто зазначити, що залежно від відповідності ознакам корупційного правопорушення та визнанню корупційними в Кримінальному кодексі України слід розрізняти:

• Корупційні кримінальні правопорушення;
• Корупційні кримінальні правопорушення;
• Квазікорупційні кримінальні правопорушення;
• Злочини, безпосередньо пов’язані з корупцією.

Кримінальний процесуальний кодекс України, який набрав чинності з 20 листопада 2012 року, передбачає ефективні процедури розслідування та розгляду кримінальних проваджень про корупційні злочини.

Досудове розслідування корупційних кримінальних правопорушень розподілене між слідчими усіх органів досудового розслідування, визначеними в ст. 216 КПК, – Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань та Національною поліцією України.

Саме питанню криміналізації корупції та ефективності здійснення правоохоронної діяльності у сфері протидії корупції присвячено Розділ 3 Альтернативного звіту з оцінки ефективності впровадження державної антикорупційної політики, підготовленого Центром політико-правових реформ за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Ознайомитися з результатами дослідження за 2017-2018 рр. можна, завантаживши текст звіту за посиланням.