Що вас цікавить?

З чим українське судочинство вийде після карантину?

12.06.2020
Судівництво /
Судоустрій і статус суддів

Що очікує правосуддя в умовах послаблення карантинних обмежень та як можна з користю використати уроки останніх трьох місяців? Розповідає Роман Смалюк.


З 5 червня в більшості областей України відбулося чергове пом'якшення карантину: відновили роботу заклади громадського харчування, авіаперевізникам дозволили внутрішні рейси, а людям, старшим за 60 років, ― припинити самоізоляцію. Чи повернуться суди до роботи у звичному форматі? Що очікує правосуддя в умовах послаблення карантинних обмежень та як можна з користю використати уроки останніх трьох місяців?

З середини березня Україна ввела безпрецедентні обмеження, щоб запобігти поширенню коронавірусної хвороби COVID-19. З перших днів карантину судам було рекомендовано встановити особливий режим роботи для мінімізації відвідування приміщень судів, передусім шляхом відкладення або розгляду справ у письмовому провадженні чи в режимі відеоконференції та організації електронного документообігу. Утім, суди по-різному відгукнулися на ці рекомендації на практиці (докладно в статті експертів ЦППР “Судова влада на карантині: як COVID-19 вплинув на українські суди”).

Задля адаптації суспільних відносин до карантинних обмежень наприкінці березня Парламент ухвалив т. зв. “антикоронавірусний” закон (набрав чинності 2 квітня), який частково торкнувся і судочинства в цивільних, господарських та адміністративних справах. Зокрема, були автоматично продовжені на час карантину строки звернення до суду та процесуальні строки, а також надано можливість сторонам брати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (раніше це було можливо лише в приміщенні іншого суду). 

Як карантин, так і нормативні акти, спрямовані на боротьбу з коронавірусом, безумовно, мали істотний вплив на судову владу, а тому вже зараз слід прогнозувати наслідки такого впливу, щоб використати їх з користю, мінізувавши шкоду. 

 

Ефект снігової лавини

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, кількості оприлюднених рішень по суті (у т. ч. за результатами розгляду апеляційних та касаційних скарг), з 12 до 31 березня цього року суди в середньому ухвалили на 38 % менше рішень у господарських, 28 % ― цивільних та 19 % ― адміністративних справах, ніж за аналогічний період минулого року. За цей період відчутно зменшилося надходження в суди лише цивільних справ (у середньому на 18 %), натомість господарських та адміністративних справ надійшло більше, ніж за аналогічний період 2019 року (на 2 % та 8 % відповідно). 

“Антикоронавірусний” закон, який набрав чинності 2 квітня, як повідомляли експерти ЦППР, містив ризик “заморожування” правосуддя через автоматичне продовження процесуальних строків. Хоча народні депутати через декілька тижнів зрозуміли допущену помилку, але законопроєкт, який може її виправити, у першому читанні ухвалили лише 13 травня, і поки він перебуває на розгляді в Парламенті.

Після набрання чинності вказаним законом відбулося ще більше скорочення кількості розглянутих справ. Протягом квітня-травня цього року ухвалено на 48 % менше рішень у господарських справах, хоча в суди надійшло лише на 4 % менше справ, ніж за аналогічний період 2019 року. Щодо цивільних справ спостерігалося зменшення кількості ухвалених рішень на 43 %, при цьому надходження справ у суди зменшилося на 38 %. Таке зменшення надходження справ аж на 20 % більше, ніж за аналогічний показник попереднього періоду карантину (березень 2020 року). Це може бути зумовлене продовженням строків звернення до суду на час карантину вказаним законом.

Лише в адміністративних справах судам вдалося зменшити різницю кількості нерозглянутих справ порівняно з 2019 роком, можливо, через значний досвід використання письмового провадження для розгляду справ (за наявними у справі матеріалами та без виклику сторін). 

Також за час карантину з середини березня до кінця травня цього року більш як на третину зменшилася кількість вироків, ухвалених місцевими судами.

Наведені дані свідчать про те, що в судах стрімко зростає кількість нерозглянутих справ, що, вочевидь, зумовлено особливим режимом роботи судів в умовах карантину. Крім того, істотне зменшення надходження до судів цивільних справ у період карантину в перспективі загрожуватиме перевантаженню судів, оскільки з послабленням або скасуванням карантину може відбутися різке зростання надходження справ (завдяки поданню “відкладених позовів”). Проведений аналіз свідчить, що в зоні ризику опинилися місцеві загальні суди та Верховний Суд, яким слід очікувати надходження більшої кількості справ після карантину. Решта судів може бути перевантажена розглядом уже відкритих справ, за винятком більшості окружних адміністративних судів, які під час карантину показали відносно стабільні показники роботи. 

Загалом прогнозована ситуація матиме ефект “снігової лавини”, оскільки внаслідок великого нерозглянутого “багажу” та великої кількості нових справ порушуватимуться строки розгляду справ та накопичуватимуться справи на розгляді. Наслідком може бути така кількість нерозглянутих справ, якій суди ще довго не зможуть дати раду.

 

Розвиток дистанційного правосуддя

З 2 квітня цього року сторони цивільних, господарських та адміністративних справ отримали право брати участь у засіданнях у режимі відеоконференції з дому, офісу чи іншого приміщення поза межами суду. Спочатку Державна судова адміністрація України намагалася "нав'язати" судам використання для цього сервісу EasyCon та згодом від нього відмовилися, і суди отримали змогу використовувати й інші сервіси.

Під час карантину для відеоконференцій суди використовували такі сервіси, як EasyCon, Zoom та Skype. У квітні, за даними ДСА, у такому форматі було проведено понад 200 засідань.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, “найпопулярнішою” програмою для відеоконференцій у травні 2020 року була EasyCon, яка дає можливість ідентифікувати особу за допомогою електронного цифрового підпису. Суди задовольнили 588 клопотань про використання цієї системи учасниками справи, натомість щодо Zoom — 39, а Skype — 10 клопотань. Водночас щонайменше у 200 випадках суди відмовили в проведенні таких конференцій. Найпоширеніша причина відмови — недотримання вимог закону стороною при поданні відповідного клопотання. Траплялися також відмови через відсутність у суді технічної можливості провести відеоконференцію (74 випадки, з них 31 — через відсутність вільних залів, обладнаних необхідною технікою). Крім того, було виявлено серйозний недолік сервісу EasyCon (який стосується і Zoom та Skype), а саме — цей сервіс не може працювати одночасно з програмою TrueConf, яка використовується для відеоконференцій між судами. Тобто технічно неможливо провести судове засідання в режимі відеоконференції, якщо одна сторона бере участь у ньому з використанням власних технічних засобів, а інша — з іншого суду.

Також з кінця квітня 2020 року на час карантину були розширені можливості проводити відеоконференції у кримінальних провадженнях, зокрема під час розгляду провадження слідчим суддею (крім розгляду клопотань про тримання під вартою). Значного поширення проведення відеоконференцій з використанням учасниками власних технічних засобів у таких провадженнях не було. Так, за даними реєстру судових рішень, у травні цього року суди задовольнили лише 15 таких клопотань. У 7 випадках суди відмовили в задоволенні клопотань, мотивуючи це тим, що в кримінальному судочинстві закон не передбачає участі у відеоконференції за допомогою власних технічних засобів (див., наприклад, ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.05.2020). 

Проведення дистанційного розгляду справ здебільшого відбувалося з порушенням конституційної засади гласності судочинства, а саме — всупереч вимогам закону, більшість судів не здійснювали онлайн-трансляцію засідань, у якому всі учасники брали участь у режимі відеоконференції. Як встановили експерти проєкту ЄС “Право-Justice”, сервіси EasyCon та Skype взагалі не мають вбудованої можливості забезпечувати онлайн-трансляції засідань на Youtube. Наразі саме цей відеохостинг використовується судовою владою для здійснення онлайн-трансляції судових засідань. 

Також не здійснювали онлайн-трансляції і суди, що зачинили двері для відвідувачів, які не є учасниками справ. Внаслідок масштабності та серйозності цього порушення низка громадських організацій звернулися із закликом до Верховного Суду, Вищої ради правосуддя та Ради суддів України ставитися з повагою до принципу гласності, зокрема проводити трансляцію своїх засідань онлайн.

Під час карантину “вимушено” впроваджувалися й інші електронні сервіси, які мали забезпечити безперешкодний доступ до правосуддя. Зокрема, у деяких судах розглядали та задовольняли клопотання отримані телефоном (див., наприклад, рішення у справах №№ 278/217/20, 130/2067/19, 916/3338/19), електронною поштою, організовували дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надсилання на електронну пошту судових рішень.

Хоча проведення судових засідань у режимі відеоконференції не набуло значного поширення та супроводжувалося порушенням принципу гласності, утім, за декілька місяців карантину дистанційне правосуддя набуло більшого поширення, ніж за роки його офіційного планового впровадження (з 2011 року). У період карантину українська судова система отримала унікальний досвід практичного тестування електронного судочинства. 

У зв’язку з цим доцільно на законодавчому рівні зберегти положення про можливість учасників справи брати участь у засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду і після закінчення карантину та провести роз'яснювальну роботу серед судів щодо неухильного дотримання засади гласності судочинства.

 

Судові комунікації: провалений тест

Карантин виявив суттєві проблеми судових комунікацій. Більшість судів так і не спромоглися в доступній формі пояснити, як впливає на їхню роботу карантин, що буде зі справами, які перебувають на розгляді, як звертатися до суду в умовах обмежень, як змінилося законодавство через карантин. На сайтах судів (за деякими винятками) була відсутня “червона кнопка” із систематизованою інформацією про особливості роботи суду, а оприлюднена інформація швидко зникала в “архіві”, не актуалізувалася, ховалася за неінформативними заголовками, подавалася “бюрократичною” мовою (докладно в статті Р. Куйбіди, Х. Тибінки “Судові комунікації vs поширення коронавірусу: як судам якісно інформувати про роботу?”).

Черговий стрес-тест комунікаційники судів проходитимуть під час пом'якшення і виходу з карантину, коли необхідно буде оперативно та доступно роз'яснити користувачам судових послуг, як саме і в якій послідовності суд відновлюватиме звичну роботу, які обмеження зберігатимуть силу.

За належного прогнозування негативних наслідків карантину та вивчення його позитивних уроків українська система правосуддя може вийти з карантину з потужним потенціалом для подальшого розвитку електронного судочинства, значним запасом міцності на випадок повторення аналогічних ситуацій, якщо вдасться впоратися з “багажем” нерозглянутих справ, а також з нормально налагодженою системою комунікації.

 

*Дані Єдиного державного реєстру судових рішень, використані при підготовці статті, отримані на підставі аналізу, проведеного експертами ЦППР, та не є офіційною статистикою. Інформація актуальна станом на 12.06.2020.

Детальна інформація щодо кількості оприлюднених судових рішень, надходження справ до судів, а також методика пошуку інформації доступні за посиланням

 

Роман Смалюк, 
експерт Центру політико-правових реформ