Відбулася презентація Білих книг антиолігархічної реформи та реформування органів правопорядку

Команда експертів Центру політико-правових реформ напрацювала концепцію удосконалення механізмів деолігархізації економіки і політики в Україні з урахуванням думки Венеційської комісії та концепцію деполітизації органів прокуратури й органів правопорядку в частині впровадження конкурсних засад призначення Генерального прокурора та керівників органів правопорядку, ґрунтуючись на досвіді країн ЄС та Сполученого Королівства.

7 вересня відбулася презентація Білих книг антиолігархічної реформи та реформування органів правопорядку. До обговорення напрацювань долучилися експерти, які займаються проблемами деолігархізації та деполітизації органів прокуратури й органів правопорядку.

Захід відкрила Юлія Кириченко, керівниця проєктів з питань конституційного права ЦППР. «Ми дуже вдячні Агентству США з міжнародного розвитку (USAID), Національному демократичному інституту (NDI) за підтримку аналітичних ідей працювати над зменшенням негативного впливу олігархів на демократичні процеси в Україні, зокрема під час війни й після неї, а також над зменшенням політичного впливу влади, фінансово-промислових груп на органи правопорядку та прокуратури. Впевнена, що в України немає іншого шляху, як виграти військово агресора — російську федерацію, так і зміцнити демократію України, яка переможе диктатуру», — зазначила вона.

У своєму вступному слові Оксана Беденко, спеціалістка з питань демократії та врядування USAID, і Марчін Валецький, старший директор НДІ в Україні, привітали команду Центру з серйозними напрацюваннями та відзначили їхню важливість.

Модераторкою першої частини заходу стала журналістка, радіоведуча Наталя Соколенко, другої — експертка Центру Ольга Піскунова.

Презентацію Білої книги антиолігархічної реформи розпочав Микола Хавронюк, директор з наукового розвитку, член правління Центру. У червні 2022 року Єврокомісія рекомендувала надати Україні статус держави — кандидата у члени Євросоюзу за умови виконання сімох рекомендацій. П’ята з них стосується запровадження антиолігархічного закону з метою обмеження надмірного впливу олігархів на економічне, політичне та суспільне життя; це має бути зроблено юридично обґрунтованим чином, з урахуванням майбутнього висновку Венеційської комісії щодо відповідного законодавства.

За словами пана Миколи, минуло вже достатньо часу після прийняття антиолігархічного закону, але олігархи все ще залишаються реальною частиною політичної влади й володарями ресурсів. Якщо нічого не змінювати, статус олігарха залишатиметься аж надто привабливим — зникнуть старі, з’являться нові.

«Мета антиолігархічної реформи — не зробити всіх олігархів бідними, а зробити їх доброчесними. Ми бачимо майбутніх не олігархів, а просто багатих осіб, які є великими бізнесменами, їх поважають як роботодавців, вони модерують свої підприємства, сплачують величезні суми податків і бажано, щоб вони були меценатами — тоді до них повага», — зазначив експерт.

Що нас очікує в найближчому майбутньому? По-перше, фактор євроінтеграції покладає багато різних обов’язків, змушує забути про егоїзм національний і діяти в інтересах всієї Європи. В європейському просторі немає таких олігархів, як в Україні, і в нас не повинно бути. Другий виклик пов’язаний з величезними коштами — це і гуманітарна допомога, і репарації, і кошти, які Україні надасть Євросоюз та інші країні. В цих умовах потрібні надзвичайні контрольні механізми. Також очікується посилення політичної боротьби, тому що будуть вибори. За словами Миколи Хавронюка, це все треба взяти до уваги, тому що олігархи цим обов’язково скористаються.

Україна — унікальна держава, яка першою у світі ухвалила спеціальний антиолігархічний закон. На думку експертки Центру Ольги Піскунової, він дуже сумнівний і піддається критиці, проте торувати дорогу завжди складно: «Втім ми не єдині в боротьбі з олігархами, і коли ми досліджували це питання, то намагалися врахувати і позитивний, і негативний досвід інших країн». Експертка розповіла про закордонний досвід антимонопольної політики, подолання впливу олігархів на політичне життя, зазначивши, що цей досвід варто вивчати детальніше й першочергово акцентувати зусилля саме на позитивних прикладах держав із досить розвинутою демократією.

За словами пані Ольги, ті держави, у яких лобіювання унормоване на законодавчому рівні, більш-менш успішно дають собі раду й з впливом небагатьох над усіма ресурсами. Наприклад, у Сполучених Штатах процес лобіювання не лише унормований законом, а й прозорий. У країнах Східної Європи законодавство про лобіювання має певні проблеми, які часто корелюють із нерозумінням, що таке лобіювання, адвокація, і тоді під загрозою опиняється громадянське суспільство, яке намагається удосконалювати рішення, які приймаються провладними структурами. Також у країнах Балтії, Східної Європи є проблема, пов’язана з потужним, зокрема фінансовим, впливом російських олігархів, який залишається досі.

Експертка розповіла про систему фінансування політичних партій у Німеччині, зазначивши, що цей досвід вартий подальшого дослідження й можливо в подальшому адаптації до наших реалій. Що стосується безпосередньої участі олігархів у політичному житті, коли вони самі є парламентарями чи входять до складу уряду, то у світі таких випадків не дуже багато й здебільшого це країни так званого пострадянського простору й Східної Європи.

У другій частині заходу експерт Центру Євген Крапивін представив Білу книгу деполітизації органів правопорядку та прокуратури: призначення/звільнення керівництва: «Ми сконцентрувалися на питаннях призначення й звільнення керівництва, але насправді сам термін деполітизація — набагато ширший».

За словами експерта, ефективна система правопорядку, яка буде запобігати, протидіяти злочинності, не буде використовуватися для цілей політичного переслідування чи корупційних цілей, чи інших протиправних діянь — це власне і є те, над чим Україна працює.

В одній із семи рекомендацій Європейської комісії зазначається необхідність «ухвалити комплексний стратегічний план реформування всього сектору правопорядку як частини безпекового середовища України». Власне у травні цього року такий План і був затверджений Указом Президента.

«Але він насправді не охоплює питання деполітизації в тому сенсі, у якому будемо говорити сьогодні. І це такий наш внесок у державну політику у сфері реформування органів правопорядку, тому що, на наше переконання, без забезпечення інституційної стабільності роботи органів правопорядку, прокуратури, зокрема унеможливлення політичного впливу на їхнє керівництво, не можна говорити про довготривалу й результативну реформу органів правопорядку», — зазначив Євген Крапивін.

В Україні після Революції гідності новоутворені органи правопорядку — ДБР, НАБУ, БЕБ — здебільшого будували за однією структурою, одним концептом, і тому вони мають конкурсні засади призначення керівництва. Єдине, що є певні проблеми з тим, хто саме є суб’єктом призначення. Окрім цього, за словами експерта, в Україні досі ніхто не може відповісти на питання, що є органом правопорядку, а що ні, що є правоохоронним органом, а що ні, оскільки відсутній якийсь рамковий профільний закон, який би визначав єдиний статус органів правопорядку.

Ознайомитися з напрацюваннями експертів Центру політико-правових реформ можна за посиланнями:

Біла книга антиолігархічної реформи

Біла книга деполітизації органів правопорядку та прокуратури: призначення/звільнення керівництва

Чи була ця стаття корисна?