Оцінка ЦППР
ЦППР вітає ініціативу народних депутатів України щодо врегулювання питання щодо призначення Директора НАБУ та Директора ДБР, яке набуло особливої актуальності після ухвалення Конституційним Судом рішень № 9-р/2020 від 28 серпня 2020 р. та № 11-р/2020 від 16 вересня 2020 р. Експерти ЦППР вже неодноразово наголошували на тому, що збільшення обсягу повноважень Президента та Парламенту можливе виключно через внесення змін до Конституції України. Обрана практика ініціювання конституційних змін народними депутатами України шляхом збору підписів у кількості, яка є достатньою не лише для внесення цього законопроєкту до Парламенту відповідно до статті 154 Конституції, а й для його попереднього ухвалення, є позитивним прикладом реалізації стартового етапу конституційного процесу.
Нагадаємо, що 29 серпня 2019 року Президент ініціював 7 різних законопроєктів про внесення змін до Конституції України (в т. ч. щодо питання призначення директорів НАБУ і ДБР), але жоден з них так і не був остаточно ухвалений ВРУ через вади юридичного змісту, відсутність необхідної підтримки з боку народних депутатів, а також негативні висновки КСУ щодо трьох із цих законопроєктів.
Звісно, Парламенту було б простіше і швидше імплементувати той підхід щодо НАБУ та ДБР, який неодноразово обґрунтовував КСУ відповідно до поточного конституційного дизайну (тобто призначення Директора НАБУ і Директора ДБР Кабінетом Міністрів), однак, якщо Верховна Рада має намір змінити цей дизайн, то це є “невідчужуваним політичним правом” Парламенту (пункт 1 частини першої статті 85 Конституції України). Однак, при цьому необхідно дотримуватися єдиних техніко-юридичних підходів в межах всього тексту Основного Закону при конструюванні нових положень Конституції. Зокрема, у пунктах 11-1 та 11-2, якими пропонується доповнити частину першу статті 106 Конституції, бланкетна фраза “у порядку, визначеному законом” вживається перед дієслівним формулюванням кадрового повноваження (“призначає на посаду та звільняє з посади”), що є нетиповим для Конституції України, оскільки в тексті Основного Закону вживається інший порядок слів для подібних конструкцій (наприклад, “Голову Верховного Суду обирає на посаду та звільняє з посади шляхом таємного голосування Пленум Верховного Суду в порядку, встановленому законом”, частина третя статті 128).
Законопроєктом № 5133 не вирішується проблема статусу державних правоохоронних органів в Україні, до категорії яких належать НАБУ і ДБР відповідно до закону. Правова природа цих органів, а також їх місце у системі органів державної влади все ще залишаються незрозумілими, оскільки чинна редакція Конституції взагалі не містить згадок про такі органи. З огляду це, якщо Парламент чітко не визначить систему органів державної влади відповідно до напівпрезидентської системи врядування в Україні через проведення комплексної конституційної реформи, то у майбутньому щоразу буде виникати потреба внесення змін до Конституції в разі створення нових органів, які нею не передбачені.
