Прес-сніданок «Imitatio боротьби: антикорупційна казка України 2016»

Експерти Центру політико-правових реформ, Transparency International Україна та незалежні фахівці провели комплексну оцінку заходів з антикорупційної політики, які здійснила українська влада у 2016 році. Вони засвідчили імітування більшості заходів, передбачених Антикорупційною стратегією на 2014–2017 роки. 2017 рік не триває століття, тому навряд чи влада встигне зробити те, на що не спромоглася впродовж останніх трьох років.

Серед висновків оцінки ефективності впровадження державної антикорупційної політики слід зазначити наступні. 

Загальний рівень реалізації заходів Антикорупційній стратегії на 2014–2017 роки та Державної програми щодо реалізації Антикорупційної стратегії на 2015–2017 роки не перевищує 60%, – а вони мали бути вже реалізовані на 90–95%.

Щодо статистики корупційних злочинів, то в 2016 році:

– зареєстровано 15770 корупційних злочинів, а про підозру повідомлено 6052 особам, які їх вчинили (38% від кількості зареєстрованих злочинів);

– направлено до суду проваджень з обвинувальними актами стосовно 4646 осіб (29% від кількості зареєстрованих злочинів), а засуджено – 1083 таких осіб (7% від кількості зареєстрованих злочинів). Це в 3 рази менше, ніж в 2013 році (3011 осіб). З них засуджено до позбавлення волі 94 особи (0,6% від кількості зареєстрованих злочинів). Це в 3,5 рази менше, ніж в 2013 році (344 особи).

Чому так і що очікувати у 2017 році?

По-перше, інституційна система протидії корупції за останні роки так і не створена: немає адекватного переліку корупційних злочинів, тому за них видають лише кабінетне хабарництво, – замість того, аби ясно заявити: наймасштабніша і найнебезпечніша корупція – це розкрадання бюджетних коштів.

 «Суперечливо визначена підслідність корупційних злочинів. Прокуратура так і не розлучилася із функцією досудового слідства. Державне бюро розслідувань не створено. Податкову міліцію ліквідовано, а про Фінполіцію – лише розмови. Нацполіція в стадії реформування. Що ж стосується спеціально створеного для боротьби з корупцією НАБУ, то його детективами в 2016 році направлено до суду лише 69 кримінальних проваджень. Якщо порівняти із загальною кількістю усіх кримінальних проваджень, направлених в 2016 році до суду з обвинувальними актами (138330), то 69 – це 0,05%, або одне провадження із більш ніж двох тисяч. Це неймовірно мало. Якщо порівняти із загальною кількістю кримінальних проваджень про корупційні злочини, направлених в 2016 році до суду з обвинувальними актами (4646), то 69 – це 1,5%, або одне провадження із 67. Крапля. Іншими словами, НАБУ не є і найближчим часом не стане основним борцем з корупцією», – зауважує директор з наукового розвитку ЦППР Микола Хавронюк.

По-друге, величезна кількість осіб, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, користується недоторканністю: легальною (депутати ВРУ, судді КСУ, судді) або фактичною (депутати місцевих рад, адвокати та інші особи, які перебувають під політичним «дахом»).

Ми не знаємо, скільки в нас корупції та у чому її основні прояви, і не вириваємо коріння, а стрижемо верхівки корупційних кущів.

Що ж до хоч якихось перемог, то досягненням 2016 року стали: запуск роботи НАЗК та електронної системи декларування, – але й до них залишається багато питань. За словами експерта ЦППР Олени Сороки, у 2016 році антикорупційна політика носила хаотичний характер, що обумовлено відсутністю повноцінної роботи НАЗК та бажанням провладних зацікавлених осіб поставити його у залежність. На боротьбу з корупцією в негативному ключі впливає Верховна Рада, Кабінет Міністрів та Міністерство юстиції. Також не вдалося використати у повному обсязі потенціал Нацради з питань антикорупційної політики при Президентові України.

Дмитро Калмиков, експерт ЦППР, підкреслює: «Діяльність Парламенту, Уряду, МЮ, НАЗК та інших ключових носіїв політичної волі у 2014–2017 рр. – це перманентне імітування боротьби з корупцією: влада весь час намагається балансувати між формалізмом та популізмом у вигляді прийняття певних актів законодавства, створенням інституцій, начебто вжиттям антикорупційних заходів тощо та реальним «затягуванням/блокуванням» початку реальної антикорупційної діяльності цих інституцій з реалізації зазначених актів законодавства».

Якщо вести мову про гостру необхідність боротьби з корупцією в розрізі актуальних подій в Україні, то це дуже важливо і для існування безвізового режиму. Після його отримання передбачено семирічний моніторинг виконання Україною своїх зобов'язань, в першу чергу щодо протидії корупції, яку вважає найактуальнішою проблемою 56% українців. Олександр Калітенко, експерт  Transparency International Україна, зазначає: «Якщо будуть помічені кроки назад у вже раніше виконаних вимогах ЄС, безвіз буде призупинений. У 2016 році вже 86% відсотків українців вважали, що уряд докладає недостатньо зусиль для боротьби з корупцією, що є найбільшим показником серед досліджуваних країн Європи».  В свою чергу, експерт Реанімаційного пакету реформ Олександр Лємєнов наголошує: «Для того, щоб суспільство могло довіряти владі, воно повинно мати доступ до відкритих даних. Публічна інформація – прерогатива органів влади, а не громадян. Держава досі приховує цілий спектр інформації, яка має бути опублікована для широкого загалу».

Київ, 13 квітня 2017 року

Переглянути всі інфографіки з цієї теми 

Переглянути всі фото з прес-сніданку

Прес-сніданок відбувається в межах проекту «Підготовка альтернативного звіту з оцінки ефективності впровадження державної антикорупційної політики», що реалізується за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження»