Обговорення «Стан реалізації антикорупційної політики у місцевому самоврядуванні». Результати

«Зазвичай ми говоримо про корупцію в глобальних масштабах, зокрема держави, говоримо про ратифіковані конвенції, законодавство та заходи, які вживає держава у боротьбі з нею, включаючи антикорупційну стратегію, програми та інші заходи, що мають на меті зниження рівня корупції. Слідкуємо за оцінкою Transpareny International, переживаємо за створену в Україні антикорупційну інфраструктуру в складі НАБУ, САП, ВАКС, НАЗК, споглядаємо за активністю наших громадських організацій. Та, насправді, забуваємо іноді, що живемо ми з вами в громадах, в яких існують свої корупціогенні фактори», — так розпочав обговорення «Стан реалізації антикорупційної політики у місцевому самоврядуванні» член правління Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк.

15 листопада відбувся круглий стіл, де експерти Центру презентували напрацювання в межах проєкту GIZ «Підтримка формування державної політики розвитку місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні».

Ефективна реалізація антикорупційної політики в органах місцевого самоврядування значно актуалізується у зв’язку з необхідністю вирішення проблем, пов’язаних із війною та післявоєнним відновленням регіонів України. Це підтверджують результати соціологічних опитувань, проведених протягом останнього року, згідно з якими корупція, поряд із війною, є найбільшою проблемою в державі.

До прикладу, за результатами соціологічних опитувань, станом запобігання корупції у своїй громаді цікавляться 44% громадян. Прикметно, що цим питанням цікавляться респонденти з вищою чи незакінченою вищою освітою. Найчастіше громадяни стикаються з корупцією в діяльності медичних закладів (30%), закладів освіти (18%), поліції чи прокуратури (16%). На думку респондентів, найпоширенішими видами корупції є використання службових повноважень (31%), нецільове використання бюджету (29%), непотизм (27%), а 21% опитаних повідомили, що їм не відомо про корупційні порушення в громадах. 

У ході досліджень, проведених експертами ЦППР, було виявлено низку проблем, пов’язаних з організацією роботи із запобігання корупції в ОМС та взаємодії з громадянами, а також напрацьовані способи їх вирішення. Як зауважив Микола Хавронюк: «Зараз уповноважені підрозділи отримали державні гарантії, зокрема гарантію незвільнення з роботи їхніх працівників без погодження з НАЗК. Такі підрозділи утворені або відповідні повноваження покладені на уповноважених осіб в усіх відповідних обласних, Київській міській, районних, районних в місті Києві державних адміністраціях, апаратах місцевих рад, тобто цією мережею охоплено практично все на рівні місцевого самоврядування». 

За результатами дослідження експерти підготували довідник, який наразі готується до друку та має на меті у простій та доступній формі роз’яснити роль, завдання і функції антикорупційних уповноважених, надати практичні рекомендації щодо розроблення й організації заходів із запобігання корупційним і пов’язаним з корупцією правопорушенням в ОМС, допомогти посадовим особам місцевого самоврядування дотримуватися антикорупційного законодавства.

«Запобігання корупції в органах місцевого самоврядування є одним із найбільш проблемних питань, яке потребує комплексного підходу.  Водночас запровадження ефективної антикорупційної політики у громадах має стати пріоритетом номер один у діяльності органів місцевого самоврядування. Довідник, який ми підготували в межах цього проєкту, якраз і має зробити процес формування антикорупційної політики максимально зрозумілим», — наголосила експертка ЦППР з антикорупції Ольга Піскунова.

Чи була ця стаття корисна?