Цифри (НЕ) брешуть, або боротьба з корупцією за даними статистики

Що відомо українській статистиці про протидію корупції? Аналіз статистичної звітності дозволив дещо по іншому подивитися на сферу протидії корупції. Що ж ми врешті бачимо?

Перше! Значні статистичні похибки в офіційній звітності за 2022 рік

За даними НАБУ, детективи направили до суду з обвинувальним актом 54 кримінальних провадження щодо корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень. Проте, за даними Офісу Генерального прокурора, таких проваджень направлено до суду лише 9. Похибка в 6 разів!

Так само за даними ДБР, слідчі ДБР направили до суду з обвинувальним актом 293 кримінальних провадження щодо корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень. Проте, за даними Офісу Генерального прокурора, таких проваджень направлено до суду лише 130.

Якщо ми не можемо належно порахувати навіть кількість кримінальних проваджень, то лячно подумати про те, якою є та справжня кримінологічна картина, що приховується від суспільства за наявною статистичною звітністю.

Друге! Через зосередженість НАБУ, САП і ВАКС на суб’єктах топ-корупції далеко за межами уваги суспільства, держави і міжнародних партнерів залишаються Національна поліція, ДБР, інші, крім САП, прокуратури, а також інші, крім ВАКС, суди.

При цьому, за даними Офісу Генерального прокурора, у 2022 році слідчі підрозділи Національної поліції під процесуальним керівництвом прокурорів розслідували і направили до суду з обвинувальним актом переважну більшість кримінальних проваджень (загалом понад 3 тисячі) про корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення:

– 100% кримінальних проваджень про підкуп працівника підприємства, установи чи організації, зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права, зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, підкуп службової особи юридичної особи приватного права, підкуп особи, яка надає публічні послуги (статті 354, 364-1, 365-2, 368-3, 368-4 КК);

– 99% кримінальних проваджень про привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК);

– 98% кримінальних проваджень про пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК) і 

– понад 50% проваджень за статтями 364 (зловживання владою чи службовим становищем), 366-2 (декларування недостовірної інформації), 368 (одержання неправомірної вигоди службовою особою) і 369-2 (зловживання впливом) КК. 

Так само три сотні відповідних кримінальних проваджень у 2022 році спрямовано до суду слідчими ДБР. 

Крім того, переважну більшість протоколів про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, складають уповноважені особи Національної поліції, а не НАЗК.

Відповідно, суди в 2022 році винесли вироки щодо 1344 осіб та постанови про звільнення від кримінальної відповідальності щодо 381 особи за статтями КК України про корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення. Із них винесених ВАКС – 48 (менше 3%).

Нагадаю, що Національну поліцію та органи прокуратури у ст. 1 Закону «Про запобігання корупції» прямо віднесено до спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції. 

Попри те, що на зазначених органах лежить тягар боротьби з основною масою корупційних проявів, ні в Національній поліції, ні в ДБР немає слідчих відділів з відповідною спеціалізацією; відповідно, слідчі та оперативники цих органів не проходять належні відбір та навчання, їм не надаються необхідне фінансування, методичне, криміналістичне та інше забезпечення, а також відповідні соціальні гарантії. Те саме стосується і прокуратур (крім САП) та прокурорів.

Такий підхід, очевидно, є однією з причин все ще високого рівня тієї корупції, яка, хоча і не належить до так званої топ-корупції, але не є і вже надто «низовою».

Достатньо згадати, що згідно зі ст. 216 КПК України слідчі Національної поліції уповноважені розслідувати корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення, вчинені, зокрема, службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище,  керівниками суб’єктів великого підприємництва, у статутному капіталі яких частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків.

Лише у випадках, коли розмір предмета правопорушення, передбаченого статтями 368, 369, 369-2 КК, у п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а предмет або розмір завданої шкоди у правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК, у дві тисячі і більше разів перевищує вказаний розмір – кримінальні провадження щодо названих суб’єктів розслідує НАБУ.

Крім того, слідчі Національної поліції розслідують корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення, вчинені будь-якими службовими особами інших суб’єктів підприємництва – і середнього, і великого.

Наприклад, кримінальне провадження за ч. 5 ст. 191 КК України за фактом отримання «Львівським арсеналом» від Міністерства оборони України 1,4 мільярда гривень як передоплати за контрактом про поставку великої партії мінометних пострілів 120 мм і 82 мм (поставки мали розпочатись уже в грудні 2022 року і повністю закінчитись до кінця лютого 2023 року, але станом на кінець липня жодної міни Міноборони не отримало​) розслідують слідчі саме Національної поліції, оскільки форма власності “Львівського арсеналу” – недержавна власність.

Своєю чергою, слідчі ДБР розслідують всі корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення, вчинені Генеральним прокурором, його першим заступником та заступниками, суддями ВАКС, Директором НАБУ та його заступниками, прокурорами САП, а також вчинені (за вказаним вище винятком щодо підслідності НАБУ): іншими прокурорами; слідчими, дізнавачами; посадовими особами державної податкової служби та митної служби, органів Національної поліції, іншими працівниками правоохоронних органів.

Слідчі Національної поліції і ДБР розслідують всі корупційні кримінальні правопорушення, передбачені статтями 262, 308, 312, 313, 320, 357, 364-1 і 365-2 КК, оскільки законом їх не віднесено до підслідності НАБУ.

Нарешті, саме слідчі Національної поліції і ДБР розслідують всі кримінальні правопорушення, які лише через неуважність законодавця не віднесені до корупційних. Йдеться про порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації чи агітації референдуму, підкуп виборця чи учасника референдуму, члена виборчої комісії чи комісії з референдуму, а також контрабанду, порушення прав інтелектуальної власності, продаж гуманітарної допомоги, протиправне заволодіння майном підприємства, незаконне видобування корисних копалин, незаконне полювання, торгівлю людьми, сутенерство, незаконні дії щодо усиновлення, незаконне переправлення осіб через державний кордон України і десятки інших, – якщо вони вчинені службовими особами з використанням свого службового становища та з корисливих мотивів. 

Як видно з наведених переліків, роль слідчих Національної поліції і ДБР у боротьбі з корупцією, у т.ч. «топ-корупцією», не варто применшувати.

Відповідно, усі відповідні кримінальні провадження розглядають звичайні суди, не ВАКС.

Насамкінець третя проблема з’являється при аналізі структури відповідних кримінальних правопорушень.

Так, хабарництво – це завжди «танок удвох». Тому, здавалося б, кількість осіб, яких притягнуто до кримінальної відповідальності за давання неправомірної вигоди, має приблизно дорівнювати кількості осіб, яких притягнуто до кримінальної відповідальності за її одержання. Або кількість перших може бути меншою – з урахуванням передбаченої законом можливості звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які «дають» (див. ч. 5 ст. 354 КК).

Насправді ж навпаки: у 2022 році за давання неправомірної вигоди засуджено 851 особу, у той час як за одержання – лише 65. Це, очевидно, пов’язано з тим, що показники «боротьби» простіше забезпечувати через відеофіксацію, зокрема поліцейськими і митниками, фактів пропозиції їм неправомірної вигоди, ніж складним шляхом добувати докази злочинної діяльності хабарників на посадах.

Не може не дивувати також і той факт, що із 64 осіб, стосовно яких судами виносились рішення за ст. 364 КК (зловживання владою чи службовим становищем), щодо 57 ухвалено постанови про закриття кримінального провадження, щодо 4-х винесені виправдувальні вироки і лише щодо 3-х – обвинувальні (менше 5%. А стосовно осіб, щодо яких виносились рішення за ст. 185 «Крадіжка», обвинувальних вироків набагато більше – 71%).

Може, щось не так зі статтею 364 КК? 

Схожий порядок цифр і з деякими іншими статтями КК. Зокрема:

– ст. 364-1 (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права): із 20 судових рішень 11 – про закриття кримінального провадження; 1 – виправдувальні вироки; 8 – обвинувальні вироки;

– ст. 368 (одержання неправомірної вигоди службовою особою): із 140 судових рішень 57 – про закриття кримінального провадження; 18 – виправдувальні вироки; 65 – обвинувальні вироки;

– ст. 369-2 (зловживання впливом): із 131 судових рішень 40 – про закриття кримінального провадження; 4 – виправдувальні вироки; 87 – обвинувальні вироки;

– ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем): із 359 судових рішень 151 – про закриття кримінального провадження; 7 – виправдувальні вироки; 201 – обвинувальні вироки. 

А за статтями 210 (нецільове використання бюджетних коштів) і 368-5 (незаконне збагачення) – жодного обвинувального акта та жодного судового рішення. Тиша і благодать. Хоча важко повірити, що кошти бюджетів всіх рівнів використовуються суворо за цільовим призначенням, а жоден функціонер незаконно не збагатився. Дійсно важко, оскільки в 2022 році до правоохоронних органів для порушення кримінальних проваджень лише Державною аудиторською службою України передано 1228 матеріалів, а Рахунковою палатою України – ще 15. 

Яка їх доля? – На жаль, українська кримінальна статистика знає далеко не все.

Вихідними для аналізу стали дані з «Єдиного звіту про кримінальні правопорушення» за січень-грудень 2022 року, «Звіт про осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності та види кримінального покарання» (Форма 6) за 2022 рік, а також звіти про роботу НАБУ і ДБР за 2022 рік, загальнодоступні на вебсайтах Офісу Генерального прокурора, судової влади, НАБУ і ДБР.

Загалом у 2022 році, згідно зі статистичними даними Офісу Генерального прокурора, до суду з обвинувальним актом направлено 3430 кримінальних провадження щодо корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-2, 366-3, 368, 368-3, 368-4, 368-5, 369-2 Кримінального кодексу України (КК).

Чи була ця стаття корисна?