Що вас цікавить?

Поширення інформації про військову допомогу та дії військових України: кримінальна відповідальність

28.04.2022
Кримінальне право /
Кримінальна юстиція /
Воєнний стан

Аналіз статті 114-2 ККУ із серії науково-практичних коментарів Миколи Хавронюка про зміни до Кримінального кодексу, прийняті під час воєнного стану.


Набрання законом чинності й особливості дії закону

Закон від 24 березня 2022 р. №2160-IX, яким Кримінальний кодекс України (далі – КК), доповнено статтею 114-2, набрав чинності 27 березня 2022 р.

Згідно із Законом №2178-IX від квітня 2022 р., який набрав чинності 13 квітня 2022 р., до ст. 114-2 КК внесені зміни.

Таким чином, з 27 березня по 12 квітня 2022 р. і потім, починаючи з 13 квітня 2022 р., діяли дві дещо різні редакції ст. 114-2 КК. При цьому перша редакція передбачала більш широке коло протиправних діянь. Тому, з огляду на положення ч. 1 ст. 5 КК щодо зворотної дії закону в часі, якщо особа в період з 27 березня по 12 квітня 2022 р. поширила інформацію про переміщення територією України зброї, взявши її з відкритого доступу, де вона була розміщена, наприклад, Службою безпеки України, відповідальність особи виключається, бо після 12 квітня 2022 р. таке діяння перестало бути кримінально караним.

Форми кримінальних правопорушень, передбачених ст. 114-2 КК:

1) поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України (ч. 1).

Відповідальність за це діяння може настати лише у разі, якщо воно є несанкціонованим (див. назву ст. 114-2 КК). У цьому випадку несанкціонованим воно є тоді, коли відповідна інформація попередньо не була розміщена (поширена) у відкритому доступі визначеними суб’єктами – Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України чи Службою безпеки України або в офіційних джерелах країн-партнерів;

2) поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості (ч. 2).

Як і в першому випадку, відповідальність за це діяння може настати лише у разі, якщо воно є несанкціонованим, тобто відповідна інформація попередньо не була розміщена у відкритому доступі визначеними суб’єктами. Але перелік суб’єктів тут інакший: лише Генеральний штаб Збройних Сил України, Міністерство оборони України або інші уповноважені державні органи.

Обидва діяння є протиправними тільки у разі їх вчинення в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Значення деяких термінів, застосованих у ст. 114-2 КК:

1) поширення інформації – її розголос, опублікування, розміщення в ЗМІ чи соціальній мережі, передача хоча б одній іншій особі – усно, через месенджер, по телефону тощо; дії, відмінні від створення, збирання, одержання, зберігання, використання.

Поширення не обов’язково має бути публічним.

Поширенням є, умовно кажучи, як пост, так і перепост, як твіт, так і ретвіт.

Самі по собі фотографування чи відеозйомка певних об’єктів не можуть розглядатися як готування до поширення інформації, якщо особа не вчинила жодних дій, завдяки яким могло би бути здійснене поширення (спроба відправити через Viber, WhatsApp, розмістити у Facebook тощо);

2) зброя, озброєння та бойові припаси:

а) зброя: вогнепальна переносна ствольна зброя; артилерійська і ракетна зброя; пристрій, вражаюча дія якого базується на використанні фізичних факторів;

б) боєприпаси: предмети, призначені для здійснення пострілів з вогнепальної переносної ствольної, артилерійської зброї та враження людини чи спричиненняшкоди її здоров’ю або знищення чи пошкодження матеріального об’єкта (патрон у комплекті, постріл для гранатомета для вогнепальної переносної ствольної зброї; снаряд у комплекті для артилерійської зброї; ракети);

в) озброєння:

  • в широкому розумінні – все те, що перебуває на озброєнні військових формувань, включаючи зброю, боєприпаси і військову (бойову) техніку, системи захисту тощо (див., наприклад, Довідник з озброєння і військової техніки);
  • у вузькому розумінні – озброєння стрілецьке та артилерійське, системи (комплекси) ракетні і ракетно-космічні, керовані (некеровані) ракети та їх складові частини, комплекси (установки) для їх запуску та складові одиниці до них, засоби керування зброєю (вогнем), системи дистанційного керування ракетами, обладнання для транспортування і обслуговування ракет, апарати торпедні та бомбомети для глибинних бомб (п. 7 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, наказ СБУ від 12.08.2005 р. №440). У цьому ж пункті ЗВДТ міститься і визначення поняття «військова техніка».

В законах України (див. закони «Про Збройні Сили України»,  «Про оборону України», «Про Національну гвардію України»,  «Про військово-цивільні адміністрації» та ін.), поняття «озброєння» та «військова (бойова) техніка» розрізняються. Іноді термін «озброєння» вживається як синонім терміну «зброя» (Закон «Про оборону України»). Водночас вказується, що зброєю (озброєнням) оснащуються кораблі, катери і повітряні судна (Закон «Про Державну прикордонну службу України»).

Отже, озброєння є практично невід’ємним елементом більшості видів бойової техніки – літаків та гелікоптерів, безпілотників, бойових кораблів та катерів, машин бойових колісних і гусеничних тощо.

Проте, складно віднести як до озброєння, так і до бойової техніки такі види військової техніки, як обладнання для технічного обслуговування літальних апаратів, спеціальна техніка телефонного зв’язку та передачі даних, апаратура шифрувальна, техніка спеціального радіозв’язку, апаратура радіонавігаційних систем, обладнання радіолокаційне, гідролокаційне, техніка протидії засобам виявлення цілей, програмне забезпечення тощо;

3) направлення в Україну– прийняття рішення про направлення, оформлення направлення, пакування, завантаження, розміщення на залізничному чи іншому транспорті;

4) переміщення в Україну– фактичне переміщення до кордону з Україною будь-яким видом транспорту чи своїм ходом;

5) переміщення територією України– переміщення від кордону України до проміжного чи кінцевого пункту призначення;

6) переміщення військових формувань – зміна їх розміщення відносно інших матеріальних об’єктів;

7) рух військових формувань – синонім «переміщення»; також можна розтлумачити як напрям переміщення;

8) розташування військових формувань – їх дислокація із визначенням координат, точне географічне місце, яке вони займають, а також порядок, в якому розміщені їхні підрозділи;

9) воєнний стан – особливий правовий режим (політико-економічна ситуація), що
1)вводиться в Україні або в окремих її місцевостях 2)у разі збройної агресії чи загрози нападу,
небезпеки державній незалежності України чи її територіальній цілісності. Він 3)передбачає
надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню і органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення
національної безпеки, а також 4)тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних
прав та свобод людини й громадянина і прав та законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

10) надзвичайний стан1)особливий правовий режим, який 2)може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях 3)при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, 4а)що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, 4б)створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або 4в)при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і 5)передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також 6)допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону «Про правовий режим надзвичайного стану»);

11) інші уповноважені державні органи – державні органи (органи державної влади), уповноважені відповідно до законодавства України поширювати у відкритому доступі інформацію про переміщення, рух або розташування військових формувань України. Очевидно, що такими державними органами є самі ці військові формування (їх адміністрація), кожне в межах своєї компетенції, – Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, Національна гвардія України, Управління державної охорони, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України;

12) можливість ідентифікації військових формувань на місцевості – можливість визначення тотожності конкретного військового формування чи його підрозділу; йдеться про точні координати місцевості, необхідні агресору з метою здійснення бойовий дій (для інкримінування цього злочину недостатньо поширення інформації про те, що, наприклад, полк «Азов» захищає Маріуполь);

13) розміщення (поширення) у відкритому доступі – оприлюднення в ЗМІ чи соціальній мережі;

14) країни-партнери – всі країни, які надають Україні військову допомогу (зброя, озброєння, бойові припаси, військова допомога в інших формах);

15) офіційні джерела країн-партнерів – сторінки веб-сайтів чи друковані видання міністерств оборони чи закордонних справ, генеральних штабів тощо;

16) держава-агресор – РФ (див.: постанова ВР від 27.01.2015 р. №129-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором», Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. №64/2022, затверджений Законом від 24.02.2022 р.).

Кримінально-правова кваліфікація

Зазначене вище означає, що не є злочином, передбаченим ст. 114-2 КК, поширення інформації, зокрема, про:

  • направлення чи переміщення військової техніки, яка не є бойовою, тобто не містить на собі озброєння (техніка зв’язку, апаратура шифрувальна тощо);
  • переміщення зброї, озброєння та бойових припасів із України (наприклад, для ремонту);
  • опис місця, в яке влучила ракета, міна чи снаряд;
  • розташування військових формувань агресора;
  • скупчення цивільних осіб (згадаймо ракетний удар по вокзалу в Краматорську 8 квітня 2022 р., коли на вокзалі і поблизу нього було 4 тис. осіб).

Проте, таке діяння може мати ознаки іншого злочину.

Наприклад, коли особа через соціальну мережу доповідає керівництву розвідки держави-агресора про розкриття диверсійної групи держави-агресора, або координати місця, в яке влучила ракета, – може мати місце державна зрада (ст. 111 КК) у формі надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України або шпигунство (ст. 114 КК).

Передача іноземним (крім держави-агресора) підприємствам, установам, організаціям або їх представникам відомостей, що становлять службову (не таємну) інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, вчинена особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, кваліфікується за ст. 330 КК.

Дії, передбачені частинами 1 чи 2 ст. 114-2 КК, вчинені «з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам» (див. ч. 3 ст. 114-2 КК), мають кваліфікуватися:

а) за статтями 111 або 114 КК як шпигунство, – якщо згідно із ЗВДТ відомості є державною таємницею (наприклад, про дислокацію військових частин в особливий період), або

б) за ст. 111 КК як державна зрада у формі надання допомоги іноземній державі або її представникам у проведенні підривної діяльності проти України,– якщо ці дії вчинені громадянином України, а відповідні відомості згідно із ЗВДТ не є державною таємницею.

Тому в цих випадках ч. 3 ст. 114-2 КК застосовуватися не може.

За ч. 3 ст. 114-2 КК можуть кваліфікуватися лише дії, передбачені частинами 1 чи 2 ст. 114-2 КК, вчинені з метою надання зазначеної інформації «іншим незаконним збройним формуванням», тобто формуванням, які не належать до держави-агресора.

Поняттям «тяжкі наслідки» у ч. 3 ст. 114-2 КК не охоплюється умисне позбавлення життя людини. Тому таке діяння вимагає додаткової кваліфікації за ст. 115 чи іншою відповідною статтею КК.

Покарання

Ще одна помилка законодавця: відповідно до зміненої ч. 4 ст. 68 КК довічне позбавлення волі може бути застосоване за готування до злочину або замах на злочин, передбачений ст. 114-2 КК, хоча санкції цієї статті довічне позбавлення волі не передбачають навіть за закінчений злочин.



Вам може бути цікаво