Презентація звіту за результатами аналізу судової практики притягнення до відповідальності за корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення за 2024–2025 роки.

24 вересня 2026 року відбулася презентація та обговорення звіту за результатами аналізу судової практики притягнення до відповідальності за корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення за 2024–2025 роки. Експерти Центру політико-правових реформ Лілія Тімофєєва, Микола Хавронюк, Оксана Калужна, Олена Овчаренко та Роман Смалюк долучилися до підготовки цього звіту. 

«Загалом судова практика за останні роки демонструє позитивну динаміку та поліпшується, зокрема суттєво пришвидшився розгляд справ завдяки інституту угод. Водночас ми бачимо системні проблеми із застосуванням покарань, відсутність належної уніфікації судових рішень і суттєві помилки в кримінально-правовій кваліфікації дій обвинувачених», – наголосив член правління Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк 

Микола Іванович презентував результати якісного аналізу судової практики, зазначивши, що експертна група опрацювала 578 вироків та 288 ухвал про звільнення від кримінальної відповідальності. Він відзначив, що майже половину всіх вироків (47,1%) було ухвалено на підставі угод про визнання винуватості, що скоротило середній строк судового розгляду до 8 місяців. Спікер також підкреслив, що суди дедалі активніше спираються на правові позиції Верховного Суду та ВАКС. 

Серед виявлених недоліків експерт назвав відсутність належного заохочення для осіб, які визнають вину: строки покарання та розміри штрафів для них фактично не відрізняються від показників для осіб, які заперечували свою винуватість. Крім того, вироки часто не мають чіткої структури у справах із  великою кількістю епізодів, а частина третя статті 349 КПК України застосовується без належних посилань. Окремо експерт вказав на численні помилки у кваліфікації дій за статтями 191, 364, 368 та 410 КК України. 

«Суди послідовно застосовують основні покарання та додатковий захід у виді позбавлення права обіймати посади, коли це прямо передбачено законом. Проте ми фіксуємо вкрай низький рівень застосування спеціальної конфіскації в угодах, неоднорідну практику визначення розмірів внесків на ЗСУ, які не мають статусу покарання в законі, а також майже повну відсутність притягнення до відповідальності юридичних осіб», – зауважила співавторка дослідження, експертка з питань протикорупції Центру політико-правових реформ Лілія Тімофєєва.

Вона презентувала результати аналізу покарань та заходів кримінально-правового характеру, зазначивши, що серед 578 вироків виправдувальними були лише 7,4% (43 вироки). Експертка вказала на те, що суди іноді помилково ототожнюють відсутність складу кримінального правопорушення з недоведеністю винуватості особи. Вона також звернула увагу, що в більшості ухвал про закриття проваджень підставою стало закінчення строків давності за статтею 49 КК України (186 випадків із 288), що часто зумовлено розглядом подій 10–20-річної давнини.

Серед ключових викликів спікерка назвала незастосування спеціальної конфіскації: вона застосовувалася лише у 57 вироках. Натомість арешти на земельні ділянки, транспорт і кошти нерідко скасовувалися через відсутність вимоги про конфіскацію в угодах. Крім того, вона відзначила відсутність у законі правового статусу для благодійних внесків на ЗСУ, випадки «подвійного пом’якшення» покарання для військових посадовців і наголосила на необхідності законодавчих змін для забезпечення невідворотності застосування спеціальної конфіскації. 

Володимир Харченко, керівник відділу  узагальнення даних про корупцію та протидію їй Управління антикорупційної політики НАЗК, представив статистичний блок дослідження. Він повідомив, що у 2025 році було обліковано 11 467 корупційних кримінальних правопорушень, що свідчить про щорічне зростання на 3%. За його словами, понад 43% рішень судів загальної юрисдикції, які набрали законної сили, стосувалися статті 369 КК України (пропозиція чи надання неправомірної вигоди), а основним видом покарання залишається штраф (72%). Спікер також окреслив динаміку розгляду справ у Вищому антикорупційному суді, де кількість засуджених зросла більш ніж на 40% — до 107 осіб у 2025 році, і детально проаналізував стан проваджень, пов’язаних із декларуванням (статті 366-2 та 366-3 КК України).

Важливість подібних звітів підкреслив заступник Голови НАЗК Дмитро Калмиков.

«Послідовне та систематичне проведення такого аналізу дає можливість не лише фіксувати поточний стан справ, а й глибинно відстежувати зміни та тенденції у практиці притягнення до відповідальності за корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення в динаміці, що дає можливість у найбільш ефективний спосіб реагувати інструментами формування антикорупційної політики», — зазначив заступник Голови НАЗК Дмитро Калмиков. 

Загалом до онлайн-презентації долучилися понад 200 учасників. Серед них — представники державних органів, наукової спільноти та неурядових організацій. Також відбулася фахова дискусія за участю запрошених експертів Національного антикорупційного бюро України, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Вищого антикорупційного суду, Верховного Суду та представників адвокатської спільноти. Учасники обговорили результати представленого аналізу судової практики та підкреслили необхідність удосконалення процесів, пов’язаних із кримінальним переслідуванням за корупційні правопорушення, а також усунення виявлених недоліків. 

Звіт підготовлено разом з НАЗК в рамках проєкту Програми підтримки ОБСЄ для України «Підтримка розробки ефективних інструментів для запобігання корупції та посилення антикорупційного комплаєнсу в Україні».

Чи була ця стаття корисна?