Щодо конкурсної комісії по створенню НАЗК

Як відомо, корупція в Україні сягнула такого рівня, що нам врешті-решт довелося створювати фактично антикорупційне міністерство – Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), а також спеціальні правоохоронні органи – Національне антикорупційне бюро (НАБ) і Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП).

Благими намірами вимощена дорога в пекло. Тобто наслідки знову ніякі або взагалі протилежні початковим намірам, деструктивні.
Маю на увазі, що:
по-перше, минає місяць за місяцем, але НАБ і САП до цих пір не сформовані і невідомо, коли вони розпочнуть свою РЕАЛЬНУ роботу;
по-друге, керівництво САП хочуть (див. законопроект № 2667) призначати у такий спосіб, щоби не антикорупційна прокуратура контролювала боротьбу з корупцією, а корупціонери при владі і грошах контролювали кожен крок співробітників САП і НАБ;
по-третє, Урядом зроблено все можливе для того, щоби зробити усіх п’ятьох членів НАЗК повністю підконтрольними Прем’єр-міністрові. Очевидно, останній вважає, що він буде обіймати цю посаду довічно. Як показує Історія, це поширена помилка.

Детальніше щодо конкурсу в НАЗК. 

Відповідно до Закону «Про запобігання корупції», члени Національного агентства призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України строком на чотири роки за результатами конкурсу. 

Прем’єр-міністр України вносить для призначення Кабінетом Міністрів України на посади членів Національного агентства кандидатів, відібраних конкурсною комісією, склад якої затверджує Кабінет Міністрів України.
До складу конкурсної комісії входять 8 осіб.
[1) особа, визначена Верховною Радою за поданням профільного комітету;
2) особа, визначена Президентом;
3) особа, визначена Кабінетом Міністрів;
4) керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби;
5) чотири особи, запропоновані громадськими об’єднаннями, що мають досвід роботи у сфері запобігання корупції, які відбираються в порядку, визначеному Положенням про конкурс].

Дві із зазначених 8 осіб вже підконтрольні Уряду, а ще чотирьох зроблено такими завдяки шахрайській схемі: кандидатів в конкурсну комісію висунули штучні громадські організації, які насправді не мають відношення до діяльності у сфері запобігання корупції, і вони ж без будь-якого обговорення за цих кандидатів проголосували.

Представників громадянського суспільства зі знаннями і справжнім досвідом антикорупційної діяльності, які мають національний і міжнародний авторитет, у такий спосіб відсунуто від процесу формування НАЗК.
Фактично конкурс не проведено.

Якщо ми себе поважаємо, мусимо зобов’язати Уряд забезпечити точне дотримання вимог закону щодо конкурсу.