Проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пішоходів за користування засобами зв’язку» від 18 лютого 2016 року № 4100

Зауваження та пропозиції

Центру політико-правових реформ

щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пішоходів за користування засобами зв’язку» від 18 лютого 2016 року № 4100

Загалом, Центр політико-правових реформ схвально ставиться до ініціатив, пов’язаних із обмеженням/забороною пішоходам користуватися засобами зв’язку під час переходу проїзної частини та залізничної колії, а також під час посадки і висадки з транспортного засобу.

Разом із тим, слід звернути увагу на дві обставини:

1. Під час переходу проїзної частини або залізничної колії суттєві ризики для безпеки дорожнього руху створюються не лише тоді, коли пішоходи користуються засобами зв’язку, а й тоді, коли вони користуються іншими електронними пристроями (як правило, портативними). До таких електронних пристроїв слід, у першу чергу, віднести мобільні телефони, смартфони, планшети, електронні книги (особливий вид планшетів), портативні гральні приставки, GPS-навігатори, мультимедійні програвачі, «розумні» годинники (Smart watch) та інші портативні комп’ютери (так звані «гаджети)».

Відтак, у законопроекті було б правильніше вести мову не про «засоби зв’язку», а про «електронні пристрої».

Інший варіант (менш вдалий) – у зазначених нормах користуватися термінологічним зворотом «засоби зв’язку та комп’ютери». За такого підходу термін «комп’ютери» охопить собою більшість тих гаджетів, про які йшлося вище.

2. На сьогодні проблема поведінки пішоходів (як учасників дорожнього руху) лежить не стільки в законодавчій, скільки у правозастосовній площині. Тому пропоновані законопроектом зміни нічого не вартуватимуть доти, доки поліція не буде системно реагувати на порушення пішоходами правил дорожнього руху. Відтак, головне завдання на сьогодні – забезпечити невідворотність адміністративної відповідальності пішоходів за порушення правил дорожнього руху. Остання теза, звичайно, не спростовує аргументів авторів законопроекту щодо потреби удосконалення відповідного законодавства як інструменту адекватної реакції на зазначені порушення.