Президент підписав закон про лояльний Верховний Суд

Прийняття закону мотивувалося необхідністю врахувати висновки Венеціанської комісії, яка раніше розкритикувала Закон «Про судоустрій і статус суддів» за зведення нанівець ролі Верховного Суду в судовій системі.

Однак аналіз Закону показує, що він немає нічого спільного із реалізацією висновків Венеціанської комісії. Так, підстави для перегляду справ у Верховному Суді залишаються тими самими (неоднакове застосування норм матеріального права судами касаційної інстанції і наявність рішення міжнародної судової установи про порушення Україною міжнародних зобов’язань при розгляді справи в суді). Навіть більше, за другою підставою справу зможе переглянути і відповідний вищий спеціалізований суд, якщо порушення Україною міжнародних зобов’язань є наслідком недотримання норм процесуального права.

Закон збільшує склад Верховного Суду до 48 суддів. Наразі їх 47. 48-им суддею може стати той, якого потім оберуть Головою Верховного Суду. Відновлюються чотири судові палати на чолі із заступниками голови Верховного Суду (їх тепер стане п’ятеро замість одного).

Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначені з числа суддів Верховного Суду зможуть брати участь у засіданнях Пленуму, до повноважень якого саме віднесено обрання Голови Верховного Суду. Це дасть можливість взяти участь у засіданні Пленуму Верховного Суду двом членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів – І. Самсіну (голова комісії) та М. Пінчуку (заступник голови комісії), які були відряджені до неї з Верховного Суду. Їхня участь зможе вплинути на перерозподіл голосів і навіть кандидатур при вирішенні питання Пленумом про обрання голови Верховного Суду на користь тих, які мають підтримку в Президента.

Очевидно, що на перерозподіл голосів спрямовано й розгляд у Вищій раді юстиції питання щодо звільнення суддів колишньої судової палати у кримінальних справах Верховного Суду за порушення присяги. Суддям погрожують навіть порушенням кримінальної справи.

Отож цей закон є черговою спробою політичної влади встановити повний контроль над Верховним Судом. Влада вкотре використовує законодавчі інструменти для досягнення вузькополітичних інтересів.

Водночас у законі «заховали» норму, яка немає жодного відношення до Верховного Суду. Йдеться про зміни до Закону «Про доступ до судових рішень», за якими до державного реєстру судових рішень включатимуть не всі судові рішення, а лише ті рішення, включення яких визнає за необхідне Рада суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Нагадаю, що Єдиний державний реєстр судових рішень – є відкритою для усіх користувачів Інтернету базою даних усіх судових рішень. Її було створено саме за ініціативою громадських організацій, всупереч позиції багатьох недобросовісних суддів, які боялися широкої відкритості судових рішень. Тепер самі судді «фільтруватимуть» судові рішення без урахування думки громадськості, в інтересах якої і створено реєстр.

За таких умов реєстр перестане відповідати своєму призначенню – як засобу суспільного контролю за судовою гілкою влади.

Роман Куйбіда,

Центр політико-правових реформ