Що вас цікавить?

Про перспективи створення офісу Міжнародного кримінального суду в Україні

14.06.2022
Міжнародне право /
Воєнний стан

Прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан має намір відкрити офіс в Україні для розслідування злочинів, скоєних під час війни Росії проти України. Прокурор зазначив, що окрім шести країн, які є членами Спільної слідчої групи, є 13 інших держав, які ведуть структурні розслідування.


Ініціативу щодо відкриття офісу Міжнародного кримінального суду в Україні коментує юрист, експерт Центру політико-правових реформ, Євген Крапивін в ефірі Українського радіо.

—  Як вплине відкриття офісу Міжнародного кримінального суду в Києві на процес розслідування воєнних злочинів? 

—  Станом на зараз у нас понад 16 тисяч кримінальних проваджень по воєнних злочинах, і вся правоохоронна система займається збором доказів. Поліція, СБУ, ДБР, НАБУ, прокуратура — всі зараз мають свою ділянку роботи. Готується доказова база для національних судів. Паралельно з цим збираються окремі докази для Міжнародного кримінального суду, для майбутнього спеціального трибуналу з агресії. Очевидно, що наших ресурсів замало. 

Тому ми дуже вдячні МКС, що він уже надіслав понад 40 слідчих. І для того, щоб надати їм фізичну базу для роботи та впорядкувати процес, треба створювати в Україні певний офіс. Тому що як і для МКС, так і для нас це — безпрецедентна історія. До цього в суду були набагато простіші та менші за обсягом збройні конфлікти, щодо яких у нього є позови та розслідування, які стосуються переважно африканських країн. Водночас масштаби України дуже великі та потребують додаткових ресурсів. Тому Міжнародний кримінальний суд їх збирає і посилює нашу правоохоронну систему. 

Наразі є спільні слідчі групи між країнами та відомствами, які в  ручному режимі визначають хто куди їде, які ресурси витрачають, хто, які докази збирає, і це логістично доволі складно. Бо коли в людей немає ні робочого місця, ні сталих зв’язків і розуміння того, що вони місяцями чи роками будуть працювати в Україні, то ця невпорядкована робота знижує ефективність. Тобто МКС зараз робить все для того, щоб на довгий строк залишити в Україні фахівців з інших юрисдикцій, аби ті планомірно працювали над збором доказової бази. Тобто це робиться і зараз, але не скоординовано. І офіс — це наступний крок для того, щоб серйозніше взятися за українську справу.


—  Які організації, окрім МКС, долучені до розслідування воєнних злочинів російських військ і чи скоординовані їхні дії? 

—  Україна використовує більш як 10 механізмів. Щодо тих, які стосуються міждержавних відносин, як-от Міжнародний суд ООН з питань справедливості, то там процесом збору доказів займається Міністерство закордонних справ, адже йдеться про нормативний рівень, як віддавалися накази Путіним, Шойгу та компанією тощо. 

Що стосується кримінального аспекту, коли мова йде суто про воєнні злочини, то це Міжнародний кримінальний суд, а також так звані універсальні юрисдикції. Наприклад, національне законодавство Німеччини дозволяє розслідувати воєнні злочини з усього світу, навіть якщо вони не сталися на території Німеччини й не стосуються німецьких громадян. Таких універсальних юрисдикцій уже більше ніж 10, майже всі з яких — європейські країни, і їхні слідчі й там збирають докази, і відряджаються в Україну. Паралельно з цим є об’єднані команди розслідувачів, які працюють спеціально для МКС. І це можуть бути люди з однієї країни, які в різному порядку збирають докази. 

Крім того, є наші фахівці. Насамперед це так званий «Департамент війни», що найбільше знається на міжнародному гуманітарному праві та координує всі органи, які збирають докази воєнних злочинів. Тобто роль Офісу генпрокурора є координуючою та визначальною. Згідно з Конституцією прокуратура організовує розслідування, відповідає за його результати й з усіма доказами йде в суд для подальшого доказування. Також в умовах війни додалася роль координації іноземних юрисдикцій та інституцій, тому що всі вони приїжджають зараз в Україну для того, щоб мати фізичний доступ до місць подій та потерпілих і максимально допомогти Україні.

—  Про внесення Верховною Радою змін до Кримінального процесуального кодексу, зокрема про співпрацю з МКС 

—  З позиції процедури, це технічний крок. Але є доволі складна проблема, що Україна досі не ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду. Тобто ми визнали його юрисдикцію ще у 2015-16-му році, але ми не є членом цього договору. Відповідно зараз весь обсяг представництва доказів визначає МКС. І між юристами є спір: якщо ми не ратифікували Римський статут, чи може суд розглянути справу по нас. 

Перевага Римського статуту в тому, що його не має ратифікувати інша сторона, тому що це унікальна інституція, постійний трибунал,  який не визнає імунітети інших країн. Тому нератифікація Росією Римського статуту не перешкоджає нам притягати її до відповідальності

Повертаючись до процесуальної частини, у нас перемогла партія юристів, яка вважає, що достатньо врегулювати порядок взаємодії з судом, визнати, що він стосується злочинів тільки російських військовослужбовців і таким чином співпрацювати з МКС. Судячи з того, що суд не робить заяв і не ставить це під сумнів, то, як я розумію, з їх боку є мовчазна згода, і ми в такому порядку й будемо далі працювати. Тому цей крок щодо внесення змін до КПК був необхідний, адже ми не ратифікували Римський статут, але треба унормувати порядок комунікації та взаємодії з Міжнародним кримінальним судом.

Крім того, парламент зараз розглядає Закон про внесення змін до Кримінального кодексу, зокрема до XX розділу про міжнародні злочини, частиною яких є воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини агресії та злочини геноциду. Певним чином наше законодавство не відповідає тому, як викладені склади цих злочинів у Римському статуті. І щоб далі співпрацювати з МКС, нам треба їх виправити. Вже був закон, ухвалений парламентом, але не підписаний президентом. Проте чинна влада вирішила, що треба зробити нову редакцію, і цей процес трошки затягнувся. Але особливість міжнародних злочинів у тому, що вони не мають строку давності. І від того, що ми ухвалимо іншу редакцію, процес притягнення до відповідальності не постраждає. Їх зміст не змінюється від того, що розділ XX буде викладений у новій редакції. Відтак, все це дозволить МКС мати з нами справу так, як він звик з іншими державами, які Римський статут ратифікували.

Загалом процес триває від 25 лютого, коли була перша комунікація з боку головного прокурора МКС Каріма Хана. З того часу процес підтримки розслідування, обсяги людей та ресурсів, які залучаються для того, щоб в Україні збирати докази, лише зростають. Ухвалення процесуальної частини та змін до розділу 20 Кримінального кодексу — це латання дір, доганяння того, що не було зроблено раніше, але воно існує паралельно і не перешкоджає цьому процесу. МКС унікальний тим, що як скаже головний прокурор, так воно і буде. У нього дуже великий обсяг повноважень, і його самостійна ініціатива перекриває всі ті недоліки нашого законодавства, які існували та частково досі існують.



Вам може бути цікаво