Компенсації РФ для України: які шляхи отримання коштів?

У лютому 2024 року лідери держав G7 планують вчергове обговорити перспективи використання російських активів для компенсування збитків Україні. Обговорення відбудеться під час зустрічі, присвяченій другій річниці початку повномасштабного російського вторгнення.

Те, що Росія має компенсувати шкоду, завдану нею Україні, українським громадянам і підприємствам, не викликає сумнівів. Натомість постає питання: які ж існують перспективи реальних виплат компенсацій Росією? Аби відповісти на це питання, слід знайти відповідь на низку інших:

1. Про способи накопичення російських коштів.
2. Про шляхи їхньої передачі Україні.
3. Та про мету всіх цих заходів.

Цим матеріалом розпочнемо пошук відповіді на питання перше — про накопичення російських коштів. Як це зробити? Варіантів декілька.

1. Добровільна згода Росії

Існує кілька способів накопичення російських активів. Найпростіший з них — добровільна згода Росії на виплату грошей Україні. Це влаштувало би, насамперед, наших партнерів. Але, на жаль, такий варіант можливий лише в утопічному світі. Росія не погодиться на добровільні виплати ані з її нинішнім політико-військовим керівництвом, ані, найімовірніше, з будь-яким наступним.

Підштовхнути Росію до цього зможе лише її повна поразка на полі бою, чого в близькій перспективі не передбачається. Водночас, хоча й парадоксально, союзники України вочевидь розраховують на такий «жест» від Москви, адже це було б просто, правильно й з без ризиків.

2. Конфіскація

Seize, not just freeze

Дзеркально протилежний спосіб — примусова конфіскація заморожених російських активів у США, ЄС та деінде. Україна розраховує отримати суверенні активи Росії й приватні активи окремих росіян. Станом на сьогодні, у світі заморожено близько 300 мільярдів доларів суверенних російських активів, або ж половина золотовалютних резервів Росії.

Окрім цього, йдеться про заморожені кількадесят мільярдів доларів підсанкційних російських олігархів. Утім, навіть конфіскація усіх цих коштів не покриє усієї шкоди, спричиненої Росією. За останніми оцінками Світового банку від березня 2023 року, збитки, завдані російською агресією лише на підконтрольній території України, становлять понад 400 мільярдів доларів.

Насправді примусове вилучення російських коштів стало наріжним каменем глобальних зусиль із компенсацій для України вже невдовзі після початку цієї міжнародної кампанії.

Українські високопосадовці в перші місяці повномасштабного вторгнення комунікували, що саме конфісковані російські активи стануть джерелом коштів для покриття збитків. Проте наші іноземні партнери одразу дали зрозуміти, що конфіскація є предметом дискусії та й швидким і простим цей процес не буде.

У пошуках активів

Справа в тому, що таких прецедентів в історії не було: такі великі кошти країни-агресора не конфіскувалися іншими акторами й не передавалися державі, що постраждала від агресії. Тут варто зауважити декілька моментів.

По-перше, депозитаріями цих заморожених мільярдів є різні держави: невелика сума розташована в США, абсолютна більшість коштів знаходиться в Європейському Союзі, решта — в Канаді, Британії, Швейцарії тощо. Прийняти й виконати рішення про конфіскацію принаймні частини цих доль у юрисдикції кожного з цих суб’єктів, а надто конфіскувати всі ці сотні мільярдів разом — це справжній геополітичний виклик.

США вочевидь заморозили близько 5 мільярдів доларів російських суверенних активів і мільйони доларів активів підсанкційних громадян Росії. Нещодавно законопроєкт REPO знайшов підтримку адміністрації Дж. Байдена й Ради нацбезпеки. Цей проєкт закону може уповноважити американського президента арештовувати, конфісковувати заморожені російські суверенні активи й передавати їх у спеціальний фонд та в координації з іноземними партнерами направляти ці кошти Україні.

Обговорення документу поновилося водночас з епопеєю конгресового голосування за пакет військової допомоги Україні й іншим союзникам. Деякі дослідники вважають, що парламентарі, які блокують військову допомогу (близько 60 млрд доларів), радше погодяться на неї, аніж на вилучення суверенних коштів іншої країни, що є зовсім непередбачуваним рішенням.

Окрім цього, у 2023 році вже відбувся успішний кейс конфіскації й передачі коштів підсанкційних росіян. Наприкінці 2022 року у США набрав чинності закон, що дозволяє передавати Держдепу заморожені приватні активи росіян для допомоги Києву. Завдяки йому близько 5 мільйонів доларів олігарха К. Малофєєва було направлено Україні.

З іншого боку, в Європейському Союзі, де зберігається найбільше (близько 200 млрд доларів) російських суверенних активів, а також близько 20 мільярдів доларів приватних коштів російських олігархів, про їхню конфіскацію взагалі говорять майже пошепки.

Європейський центральний банк є головним противником такого кроку: свої застереження там ґрунтують на нібито юридичній неправомірності й економічній ризикованості примусового вилучення державних і приватних активів. Натомість на рівні як ЄЦБ, так і Єврокомісії й Євроради пропонуються деякі інші «roundabouts», про які говоритимемо далі.

При цьому лідери окремих країн-членів та деякі інші високопосадовці налаштовані до цієї ідеї більш відкрито й підтримують дискусію у співпраці з США. В будь-якому випадку, ЄС – це 27 держав, й опозиція з боку, скажімо, Угорщини чи Словаччини заблокує будь-які рішення щодо дій з російськими грошима, які вимагають одностайності.

Лондон, Об’єднане Королівство. Тут російських активів заморожено на близько 25 мільярдів доларів – суверенних коштів і статків олігархів. Державні активи заблоковано, але уряд поки не планує їх конфіскувати, натомість триває законодавча робота.

Напрацьовано кілька законопроєктів: щодо можливості конфіскації суверенних активів («проєкт Браянта») та щодо вилучення коштів підсанкційних олігархів і зміни мети британських санкцій («план Клеверлі»).

Загалом правова база й згадані законопроєкти донедавна дозволяли говорити про обережність Лондона щодо примусового вилучення приватних чи суверенних активів: санкції проти олігархів – як стимул, а конфіскація коштів – як крайній засіб. Усе, аби змусити Росію добровільно відшкодувати завдану шкоду.

Однак наприкінці року стало зрозуміло, що в дипломатичній площині Британія налаштована радикальніше: її МЗС заявляє про існування «легальних способів» конфіскації російських активів, а уряд готовий невідкладно діяти разом із США, якщо іншим партнерам по G7 забракне рішучості.

У Канаді заморожено принаймні кількасот мільйонів доларів російських суверенних і приватних активів. Держава першою у світі ще у 2022 році законодавчо уможливила конфіскацію російських приватних активів на своїй території. Прикладом успішної конфіскації тут могла би стати передача Україні літака російської приватної авіакомпанії «Волґа-Днєпр».

Однак повітряне судно так і лишається в аеропорту Торонто з чисто формальної причини, а насправді, вочевидь, через намір уряду не поспішати з таким кроком. При цьому восени 2023 року канадський парламент почав розгляд законопроєкту, що дозволить конфіскацію суверенних активів держав, які порушують світовий мир і безпеку, зокрема Росії.

Якщо подивимось на дещо менш нейтральну, ніж зазвичай, Швейцарію, то побачимо, що там знерухомлено близько 8 мільярдів доларів суверенних активів Росії та заморожено близько 9 мільярдів доларів приватних коштів впливових росіян. На початку 2023 року тамтешній уряд відкидав пропозиції конфіскувати приватні активи підсанкційних росіян як «неконституційні». При цьому Берн бере участь у загальноєвропейському обговоренні використання російських державних активів, але ще не визначився: він «за» чи «проти» таких заходів.

Ризики конфіскації

Конфіскувати російські активи означає стикнутися з ризиками, зокрема юридичними, економічними й політичними. Деякі дослідники й політики вказують, що примусове вилучення російських коштів нібито не відповідає міжнародному праву, адже суверенні активи захищені державним імунітетом, а кошти олігархів – правом власності, що гарантується національними державами.

Принципи суверенного імунітету передбачають, що майно й власність однієї держави вилучені з-під юрисдикції і судів іншої держави, що мало б унеможливити конфіскацію заморожених російських державних активів.

Варто зазначити, що хоч відповідні міжнародні документи, які закріплюють доктрину суверенних імунітетів, так і не набрали чинності (Конвенція ООН 2004 р. про юрисдикційні імунітети держав і їхні власності та Європейська конвенція 1972 р. про імунітет держав), ці норми вважаються міжнародно-правовими звичаями. Себто є обов’язковими, що підтверджується судовою практикою.

З іншого боку, право власності, на якому базуються конституції демократичних держав, не дозволяє свавільне примусове вилучення будь-чого, що перебуває у власності особи.

З позиції ризиків для економіки, конфіскація російських активів, на думку деяких інституцій і дослідників, може похитнути світову фінансову систему, призвести до відтоку капіталів і держав-союзниць і підірвати довіру до долара й євро як до резервних валют.

Партнери України не бажають жертвувати стабільністю власних валют. Профільні міністерства й міжнародні організації ретельно вивчають потенційний вплив на світову торгівлю. Дехто наголошує, що у випадку конфіскації союзниками російських коштів інші гравці побоюватимуться, що схожа доля може спіткати їхні активи в цих державах. А Росія тим часом уже погрожує «дзеркальними конфіскаціями у відповідь».

Ще одним ризиком, який слід тримати в голові, є політичний. У 2024 році проводитимуться політичні вибори у багатьох країнах, зокрема голову держави та/або парламент обиратимуть ключові партнери України. Результати виборів можуть кардинально по-різному вплинути на підтримку Києва, зокрема на дискусію довкола конфіскації російських активів та зусилля з примусу Росії до виплати компенсацій.

Наприклад, потенційна друга каденція Д. Трампа у США не обіцяє позитиву для України, тому вже зараз слід придумати, як тим же згаданим законопроєктом REPO не наділити його надмірними повноваженнями. У Європі на діалог щодо вилучення російських грошей можуть повпливати вибори до Європарламенту, головування Угорщини тощо.

3. Відсотки від інвестування

Третій можливий спосіб накопичення – інвестування російських суверенних коштів та отримання відсотків від них. Євросоюз розглядає можливість використання заморожених російських суверенних активів для компенсації Україні за завдані збитки. Один із варіантів передбачає інвестування цих активів. Дивіденди, отримані від інвестування, могли б бути передані Україні, а самі активи повернуті Росії після повного відшкодування.

На диво, цей підхід має значну політичну підтримку. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявляла, що ЄС разом з партнерами створить механізм управління замороженими активами задля отримання від них доходу. Голова Євроради Ш. Мішель і Представник ЄС з питань закордонних справ Ж. Боррель теж підтримали цей варіант.

Важливо, що тут існує також запасний варіант – без інвестування. Просто прибуток від активів, заморожених на великому майданчику Euroclear, поступово передавати Україні. Обережний ЄЦБ вважає, що ризики для євро від управління російськими активами майже дорівнюють ризикам від їхньої конфіскації.

Тим не менш, у грудні 2023 року Єврокомісія розпорядилася, аби доходи від заморожених російських активів більше не розділялися серед акціонерів, а повністю залишались всередині основних європейських депозитаріїв. Так європейські чиновники нібито планують до 2027 року накопичити для України близько 15 мільярдів доларів (по 3 млрд на рік).

4. Податок на суперприбутки

Наступний спосіб накопичити російські гроші – оподаткування прибутків, отриманих від заморожених суверенних активів Росії. Йдеться про такий собі «надподаток», який став можливим завдяки послідовній політиці Євросоюзу з блокування російських коштів. Цю пропозицію підтримала й Велика Британія. ЄЦБ віддає перевагу оподаткуванню прибутків від заморожених російських активів, оскільки вважає, що це менш ризикований варіант, ніж інвестування цих коштів чи передача Україні доходів від них.

(Не)очевидність вибору

Хоча два останні способи (дивіденди й надподаток) накопичення російських активів є цікавими, вони менш прийнятні для України, ніж конфіскація. Навіть, якщо припустити, що щорічні доходи від заморожених російських коштів будуть значно більшими, ніж очікувані 3 мільярди, цього буде недостатньо для компенсації збитків, завданих Україні російською агресією, які вже оцінюються в мінімум 500 мільярдів доларів.

Порахуємо й бачимо, що навіть за таких умов компенсація збитків може зайняти десятки або навіть сотні років.

Тому для України найбільш прийнятим варіантом є конфіскація. У наступній частині розберемося, чому насправді не треба боятися такого способу накопичення російських активів, а також як він може вплинути на репутацію лідерів країн G7 й стримати диктаторів від порушення міжнародного права у майбутньому.

Арсеній Угорчук, молодший експерт ЦППР, фахівець з міжнародного права

Публікацію підготовлено експертом Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN в рамках проєкту «Програма сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст цієї публікації є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.

Чи була ця стаття корисна?

1