Що вас цікавить?

Політичний аналіз подій 29 вересня – 5 жовтня 2020 року

05.10.2020

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

У рубриці “Щотижневий політичний аналіз” подана вся щотижнева аналітика, здійснювана Центром політико-правових реформ.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа за адресою media@pravo.org.ua.




Уряд вчергове ініціював запровадження класичного суду присяжних


Подія

30 вересня Кабінет Міністрів підтримав законопроєкти щодо запровадження в Україні класичного суду присяжних. За повідомленням Міністра юстиції Д. Малюськи, погоджені законопроєкти передбачають:

●      формування списків присяжних територіальними управліннями Державної судової адміністрації на підставі даних Державного реєстру виборців;

●      зменшення мінімального віку присяжного з 30 до 25 років, запровадження адміністративної відповідальності за неявку присяжного, без поважних причин, до суду;

●      віднесення до юрисдикції суду присяжних справ щодо особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання понад 10 років позбавлення волі (проте, на початковому етапі суд присяжних буде розглядати лише справи про злочини, за які передбачене довічне позбавлення волі);

●      вирішення судом присяжних питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого. Рішення про винуватість вважатиметься прийнятим, якщо за нього проголосувало 5 із 7 присяжних.

Наразі законопроект не зареєстрований у Парламенті.

Оцінка ЦППР

Це вже друга спроба Уряду в 2020 році ініціювати запровадження класичного суду присяжних. Перші урядові законопроєкти, які переслідували цю мету, були внесені до Парламенту ще в січні 2020 року, але через відставку Прем’єр-міністра України О. Гончарука були автоматично відкликані у березні (див. щотижневий аналіз 2-9 березня 2020 року).

Чинний в Україні формат залучення громадян до здійснення правосуддя не є судом присяжних у класичному розумінні цього інституту. Кримінальний процесуальний закон під розглядом справи судом присяжних розуміє розгляд справи 2 професійними суддями і 3 присяжними, які разом вирішують практично всі питання, які виникають під час судового розгляду (в т. ч. щодо винуватості особи та міри покарання). Такий формат істотно обмежує участь громадян у здійсненні правосуддя та за своєю суттю є звичайним судовим розглядом з участю народних засідателів.

Експерти ЦППР вже тривалий час відстоюють ідею запровадження в Україні класичного суду присяжних, за якого журі присяжних вирішуватиме питання щодо винуватості особи та виноситиме вердикт на підставі якого професійний суддя буде ухвалювати вирок (див. Концепт судової реформи, Дорожня карта реформ 2019-2023 рр.Порядок денний реформи правосуддя для кандидатів у Президенти України). Це дасть змогу не лише забезпечити повноцінну участь громадян у здійсненні правосуддя, але й підвищить довіру до суду та його рішень (за даними соціологічного опитування, проведеного у 2019 році на замовлення ЦППР, понад 18% громадян вважають, що запровадження суду присяжних могло б позитивно вплинути на рівень довіри до суду (для порівняння, лише 10% громадян вважали, що таким чинником може бути належне виконання судових рішень).

Зважаючи на викладене, експерти ЦППР підтримують законодавчі ініціативи Уряду щодо запровадження класичного суду присяжних. Докладний аналіз відповідних законопроектів буде зроблено після того, як їх буде оприлюднено на сайті Парламенту.



Верховна Рада відхилила законопроект №3748 щодо удосконалення проходження державної служби


Подія

26 червня у Верховній Раді був зареєстрований урядовий законопроєкт №3748 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення проходження державної служби». Законопроєкт підготовлений Національним агентством України з питань державної служби (далі – НАДС) з метою удосконалення порядку вступу, проходження, припинення державної служби, уточнення підходів до регулювання оплати праці у сфері державної служби. До обговорення законопроєкту на етапі його підготовки долучалися і практики, і українські та міжнародні експерти.

29 вересня ВРУ відхилила цей законопроєкт. Дещо непослідовною була оцінка законопроєкту профільним комітетом парламенту. 16 вересня цей законопроєкт було рекомендовано комітетом до прийняття у І читанні. Але у день голосування Комітет з питань організації державної влади та місцевого самоврядування вирішив рекомендувати ВРУ направити законопроєкт на повторне перше читання.

Проте парламентарі не підтримали навіть це рішення. Пропозиція повернути законопроєкт суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання також не була підтримана.

Оцінка ЦППР

На думку експертів ЦППР, законопроєкт містив багато позитивних змін. Це стосується, зокрема, призначення на посаду переможця конкурсу з найвищим рейтингом та зменшення з 5-ти до 3-х числа відібраних кандидатів; вилучення «славнозвісної» статті 87 Закону України «Про державну службу» (яка передбачає можливість звільнення державного службовця у випадку зміни політичного керівництва та яка багаторазово критикувалася експертами); закладені основи для формування кандидатського та кадрового резервів на посади державної служби; подальше посилення ролі посадового окладу в оплаті праці державного службовця.

Поряд з цим, законопроєкт містив і низку дискусійних та навіть окремих спірних норм. Дискусійні норми варто було б доопрацювати, від спірних – відмовитися. Але це не повинно було стати на заваді прийняття тих позитивних змін, які містилися у законопроєкті.

Потрібно нагадати, що Закон України «Про державну службу» у вересні 2019 року зазнав руйнівних втручань. Метою законопроєкту №3748 було як виправлення найбільш кричущих помилок вересня 2019 р., так і врегулювання тих питань, які ставила практика останніх років.

Відповідно, на нашу думку, законопроєкт потрібно було ухвалювати у І читанні.

Експерти ЦППР вважають, що є дві основні причини відхилення законопроєкту:

1) серед тієї частини парламенту, яка  готова голосувати за урядові законопроєкти, виявилося досить багато депутатів, які не хочуть, щоб при вступі на державну службу застосовувалися конкурси, оскільки вважають, що призначати без них значно ефективніше,

2) сформувалася значна група депутатів у фракції «Слуга народу», які систематично висловлюють недовіру Уряду такими голосуваннями. Особливо це загострилося на фоні бюджетного процесу.

З іншими фракціями парламенту належна комунікаційна робота проведена не була.

Таким чином, ситуація з цим законопроектом свідчить, що і довіра до Уряду, і перспективи реалізації реформи державного управління за цього складу Парламенту опинилися під загрозою.

Відновлення ключових засад державної служби потребує ще більших зусиль. І це завдання під силу тільки за умови спільної роботи виконавчої влади, представників усіх проукраїнських фракцій парламенту та громадськості.



Правоохоронний комітет підтримав урядову ініціативу стосовно дієвого механізму перегляду покарання «довічникам»


Подія

30 вересня Комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності рекомендував ухвалити в першому читанні Урядовий проєкт Закону №4049, яким реалізовуються заходи загального характеру на виконання низки рішень Європейського Суду з прав людини. Серед іншого – створення механізму перегляду покарання у виді довічного позбавлення волі.

Пропонується дозволити особам, засудженим до довічного позбавлення волі, які відбули не менше десяти років такого покарання, звертатись до суду з клопотанням про заміну на більш м’яке покарання. У разі задоволення такого клопотання засудженому змінюється строк позбавлення волі з п’ятнадцяти до двадцяти років, тобто особа загалом відбуде не менше двадцяти п’яти років позбавлення волі. На замінене покарання можуть застосовуватись правила умовно-дострокового звільнення.

Питання про заміну покарання розглядатиметься колегіально судом у складі трьох суддів. Засуджені до довічного позбавлення волі, які на момент набрання чинності запропонованим законом відбудуть понад десять років призначеного судом покарання, мають право на заміну такого покарання на строк від п’яти до двадцяти років (але не може бути меншим як двадцять п’ять років).

Оцінка ЦППР

Урядова ініціатива виконує Рішення ЄСПЛ «Петухов проти України (№2)» (заява №41216/13) від 12.03.2019 р. в частині заходів загального характеру. В ньому Суд розвиває раніше сформульовану концепцію «права на надію»: засудження до довічного позбавлення волі без реальної можливості перегляду покарання спричиняє особі таких моральних страждань, що досягають мінімального рівня жорстокості, достатніх для катувань, що в свою чергу, є порушення ст. 3 Конвенції. Фактично, відбулась гуманізація покарання на європейському просторі – будь-який засуджений до довічного позбавлення волі може розраховувати на звільнення з плином часу.

На думку Суду, помилування Президентом України, яке залишається єдиною можливістю для довічно позбавлених волі осіб пом’якшити їх покарання, є «сучасним еквівалентом королівської прерогативи помилування» (п. 180 Рішення), а не дієвим механізмом, в основі якого пенологічні підстави та відповідні процесуальні гарантії.

Експерти ЦППР позитивно ставляться до такої ініціативи та пропонували у свій час механізм перегляду вироків засудженим особами за правилам старого КПК України 1960 р. Нерідко, такі вироки ґрунтувались на одному вирішальному доказі – «явці з повинною», що була отримана під тиском правоохоронців. За правилами чинного КПК України такий доказ є недопустимим, проте підстав для перегляду вироків «довічникам» все одно не виникає. Звісно, не всі «довічники» засуджені з групи порушенням процесуальних гарантій, що мало тягнути за собою визнання доказів недопустимими, проте запропонований Урядом механізм може частково відновити справедливість в цьому питанні.

Станом на сьогодні 1355 «довічників» вже відбули десять років позбавлення волі та отримають право на перегляд покарання. Загалом, відповідно до статистичних даних експертів Ради Європи, в європейських країнах засуджені до довічного позбавлення волі, до яких застосовано умовно-дострокове звільнення, найрідше потраплять знову за ґрати, оскільки добре усвідомлюють наслідки у разі повторного засудження. Крім того, вони старіють, що з кримінологічної точки зору, також утримує від вчинення нових злочинів.

Підсумовуючи, засуджені до довічного позбавлення волі отримають «право на надію», а ті, хто був засуджений на підставі «явки з повинною» отримають хоч якийсь реалістичний інструмент звільнення від покарання у виді довічного позбавлення волі, нехай і шляхом заміни на строкове покарання.