preloader
Підтримати нас

Що вас цікавить?

Політичний аналіз подій 20 – 27 липня 2020 року

27.07.2020

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

У рубриці “Щотижневий політичний аналіз” подана вся щотижнева аналітика, здійснювана Центром політико-правових реформ.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа за адресою media@pravo.org.ua.

Венеційська комісія опублікувала висновок щодо законопроєкту про всеукраїнський референдум

13.05.2020 року Голова Верховної Ради України звернувся до Європейської комісії за демократію через право (Венеційської комісії) з проханням надати юридичну оцінку законопроєкту «Про народовладдя через всеукраїнський референдум» (реєстр. № 3612), який був підготовлений робочою групою з народовладдя та внесений Президентом України 09.06.2020 року.

21.07.2020 року опубліковано терміновий Висновок (№ 990/2020), спільно підготовлений Венеційською комісією та Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ. У висновку високо оцінено відповідність законопроєкту № 3612 міжнародним стандартам, зокрема Кодексу належної практики щодо референдумів, розробленому Венеційською комісією(CDL-AD(2007)008rev-cor), Документу Копенгагенської наради Конференції з людського виміру ОБСЄ від 29.06.1990 року та Резолюції ПАРЄ 2251 (2019) «Оновлення керівних принципів для забезпечення справедливих референдумів у державах-членах Ради Європи». Мета документа не полягала в тому, щоб оцінити законопроєкт на предмет його відповідності Конституції України, національному законодавству України з питань виборів та референдуму або відповідним рішенням Конституційного Суду України.

Венеційська комісія та БДІПЛ привітала зусилля України, спрямовані на зміну власної правової та інституційної основи, що стосується питання національних референдумів для того, щоб узгодити її з відповідними рекомендаціями Венеційської комісії та БДІПЛ, зобов’язаннями ОБСЄ, Ради Європи та іншими міжнародними документами й стандартами в галузі прав людини, а також із належною практикою проведення референдумів. Цей законопроєкт є значним кроком вперед порівняно із законом «Про всеукраїнський референдум» 2012 року. У висновку відзначено також прозорий та інклюзивний характер процесу розробки цього законопроєкту. Крім того, Венеційська комісія та БДІПЛ надала Парламенту ряд рекомендацій щодо доопрацювання тексту законопроєкту під час його підготовки до другого читання, зокрема:

  •   підвищити роль Парламенту при проведенні референдумів за народною ініціативою, насамперед щодо законодавчого скасувального референдуму;
  •   заборонити проведення всеукраїнського референдуму одночасно разом з черговими місцевими виборами;
  •   продовжити термін збору підписів виборців для проведення референдумів за народною ініціативою;
  •   гармонізувати законопроєкт з виборчим законодавством для подальшого зміцнення механізмів доступності референдумів для людей з обмеженими можливостями, а також для більш ефективного здійснення виборчих прав ВПО;
  •   синхронізувати положення законопроєкту із законодавством про фінансування політичних партій;
  •   вилучити положення про електронне голосування із законопроєкту та врегулювати це питання за допомогою окремого закону в майбутньому;
  •   включити конкретні статті, які передбачають ефективні санкціями для ЗМІ за порушення закону.

Варто зазначити, що деякі із вище зазначених зауважень уже були враховані у поправках до законопроєкту, поданих народними депутатами України під час підготовки до другого читання.

Центр політико-правових реформ висловлює щиру вдячність фахівцям Венеційської комісії та БДІПЛ за експертну підтримку і високу оцінку законопроєкту № 3612, який нарешті зможе усунути наявну правову прогалину щодо інституту референдуму в Україні та сприятиме реалізації прав громадян України брати участь у державних справах шляхом проведення референдуму, що передбачено статтею 38 Конституції України.

Експерти ЦППР сподіваються, що законодавець під час розгляду та ухвалення цього законопроєкту в другому читанні та в цілому відмовиться від впровадження електронного голосування на референдумі, збільшить строк для збору підписів виборців для проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, заборонить проведення всеукраїнського референдуму одночасно з черговими місцевими виборами, а також запровадить участь Парламенту при проведенні референдумів за народною ініціативою, насамперед при проведенні законодавчо скасовувального референдуму.

 

Вища рада правосуддя і політики чинять тиск на НАБУ у зв'язку з оприлюдненням інформації про протиправну діяльність суддів столичного адміністративного суду

Подія

17 липня Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ) повідомило про оголошення підозри голові та шістьом суддям Окружного адміністративного суду м. Києва (далі – ОАСК) та оприлюднило аудіозаписи прослуховування суддів з поясненнями щодо зафіксованих фактів протиправних дій. За версією слідства, під керівництвом голови ОАСК за участю суддів цього суду діяла злочинна організація, яка здійснювала втручання у діяльність інших органів влади для розв’язання особистих або чужих питань (детально в щотижневому аналізі 13–20 липня 2020 року).

21 липня ОАСК оприлюднив відкрите звернення до Президента Володимира Зеленського, де стверджує “про існування плану, … метою якого є встановлення повного контролю за українською судовою системою із-за кордону та, таким чином, встановлення контролю над українською державою та її владними органами… нинішня ситуація навколо Окружного адміністративного суду міста Києва – частина цього плану”.

У межах розслідування НАБУ викликало на допит суддів і деяких членів Вищої ради правосуддя (далі – ВРП).

22 липня на сайті ОАСК з’явилося роз’яснення про неможливість прибуття окремих суддів на допит у зв’язку з тим, що вони перебувають у відпустках і це “є порушенням конституційного права громадян на відпочинок”.

Наступного дня, 23 липня, Вища рада правосуддя (далі – ВРП) ухвалила рішення, засудивши поширення НАБУ інформації про досудове розслідування у спосіб, що заподіює шкоду авторитету правосуддя та впливає на незалежність судової влади, а також порушує презумпцію невинуватості.

Також ВРП затвердила три рішення про звернення до Офісу Генерального прокурора про перевірку законності дій детективів НАБУ щодо виклику для допиту як свідків у межах вказаного провадження членів ради Павла Гречківського, Олега Прудивуса та Віктора Грищука, оскільки такі виклики, на думку ВРП, містять ознаки створення штучних перешкод у їхній роботі.

Того ж дня голова Ради суддів Богдан Моніч закликав правоохоронців “утриматися від різного роду інформаційних вкидів з метою нагнітання недовіри до судової гілки влади”.

Оцінка ЦППР

На думку експертів ЦППР, шкоди авторитету правосуддя завдає не оприлюднення записів НАБУ, а відсутність адекватної реакції судової влади, передусім органів суддівського врядування і самоврядування, на зафіксовану на записах інформацію.

Наразі така реакція полягає не у з’ясуванні обставин поведінки суддів, про які йдеться у повідомленнях НАБУ, а в засудженні факту оприлюднення цієї суспільно важливої інформації.

За даними минулорічного опитування, яке провели Центр Разумкова спільно з Фондом “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва, більш як третина опитаних громадян вважають однією із ключових проблем правосуддя корупцію, залежність суддів, ухвалення замовних рішень, кругову поруку у судовій системі. Ситуація, яка виникла в судовій системі після опублікування матеріалів НАБУ щодо ОАСК, є яскравим проявом цієї проблеми.

На думку експертів ЦППР, використання суддями ОАСК вебсайту суду, де вони працюють, для повідомлення слідчих органів про неприбуття на допит, а також посилання на незаконність виклику їх на допит є недопустимим, оскільки містить ознаки зловживання своїм посадовим становищем і кругової поруки.

Аналогічна ситуація має місце і в наданні ВРП у своїх рішеннях позасудової оцінки законності дій слідчого щодо виклику на допит окремих членів ради та використання цими членами свого правового статусу для неприбуття на допит, замість послуговування механізмами кримінального процесуального закону.

У п. 10 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що: “незалежність суддів є прерогативою чи привілеєм не для захисту власних інтересів, а в інтересах верховенства права та тих, хто шукає й очікує правосуддя”.

На думку експертів ЦППР, ВРП, аргументуючи необхідністю забезпечити незалежність всієї судової влади, своїми рішеннями фактично відстоює інтереси окремих суддів – підозрюваних у кримінальному провадженні, що суперечить змісту суддівської незалежності.

Варто також зазначити, що самі члени ВРП можуть бути фігурантами вказаного кримінального провадження. Зокрема, у відео, оприлюдненому НАБУ у 2019 році, міститься згадка про можливий вплив голови ОАСК на членів ВРП, у т. ч. через народних депутатів.

ОАСК та ВРП публічно стверджують про незаконність дій органів досудового розслідування. Зважаючи на правовий статус цих органів, такі дії можуть бути розцінені як прямо заборонене законом втручання в процесуальну діяльність прокурорів і детективів.

Також стало відомо про оспорення групою народних депутатів (деякі з них фігурують на записах НАБУ) положень законодавства про НАБУ і Вищий антикорупційний суд у Конституційному Суді України, що може свідчити про намагання заблокувати діяльність НАБУ і Вищого антикорупційного суду (відповідні подання надійшли до Конституційного Суду негайно після оприлюднення записів НАБУ – 21 і 22 липня). Більшість підписантів конституційних подань – представники фракції партії “Опозиційна платформа – За життя”.

Нагадаємо, що на записах НАБУ серед іншого стверджується про вплив Голови ОАСК на суддів КСУ.

Перезавантаження українських органів суддівського врядування у центрі уваги переговорів України з ЄС

Подія

23 липня Україна та Європейський Союз підписали меморандум щодо макрофінансової допомоги розміром 1,2 млрд євро. Для отримання допомоги Україна зобов’язалась виконати низку заходів, серед яких передбачені і заходи в сфері судової реформи, спрямовані на: “посилення незалежності, доброчесності, ефективного функціонування судової влади” (інформація з Урядового порталу).

За повідомленням журналістів, у меморандумі закріплене повне перезавантаження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККС), з обранням її членів на конкурсних засадах з участю міжнародних експертів, та створення Комісії з питань доброчесності та етики, до якої увійдуть міжнародні експерти та яка проведе одноразову перевірку чинних членів ВРП з можливістю рекомендувати їх до звільнення, а також проводитиме попередній відбір кандидатів до ВРП.

Україна також зобов’язалася продовжувати співпрацю з Міжнародним валютним фондом.

Оцінка ЦППР

Укотре за останні місяці питання про забезпечення доброчесності та незалежності членів ВККС та ВРП порушується на міжнародному рівні. Ще на початку червня цього року Україна взяла зобов’язання перед Міжнародним валютним фондом створити комісію, яка перевірить доброчесність чинних членів ВРП та проводитиме попередню перевірку кандидатів до ВРП (детально в щотижневому аналізі 8–15 червня 2020 року). Якщо інформація журналістів достовірна, то подібні зобов’язання Україна взяла і перед Європейським Союзом.

Такі зобов’язання свідчать про те, що без забезпечення доброчесності в діяльності органів суддівського врядування не можна розраховувати на формування справедливого суду в Україні.

Нагадаємо, що на розгляді Парламенту перебувають три законопроєкти щодо реформування суддівського врядування (Президента Володимира Зеленського, народного депутата з фракції партії “Голос” та народних депутатів з фракції президентської партії “Слуга народу”).

Водночас ні президентський проєкт, ні проєкт його політичної сили не відповідають узятим міжнародним зобов’язанням, оскільки вони не передбачають перезавантаження діяльності ВРП. Лише законопроєкт народного депутата Ярослава Юрчишина з партії “Голос” відповідає цим зобов’язанням (детально в щотижневих аналізах 15-22 червня, 6-13 липня, 13-20 липня 2020 року).

Натомість перед парламентськими канікулами профільний комітет Верховної Ради рекомендував ухвалити в першому читанні саме президентський законопроєкт. Тобто останні дії політичної влади наразі кардинально відрізняються від зобов’язань України перед міжнародними партнерами.

Парламентарі просять Конституційний Суд визнати неконституційними низку положень Закону про НАБУ

Подія

21 липня до Конституційного Суду України надійшло подання народних депутатів щодо окремих положень Закону «Про Національне антикорупційне бюро України».

Суб’єкт права на конституційне подання вважає, що низка норм цього Закону не відповідають Конституції. На думку авторів подання, неконституційними є положення щодо:

  •  визначення статусу НАБУ як «державного правоохоронного органу»;
  •  надання Президентові повноважень утворювати НАБУ;
  •  надання Президентові повноважень призначати на посаду і звільняти з посади директора НАБУ;
  •  надання Президентові повноважень призначати трьох осіб до конкурсної комісії з обрання директора НАБУ;
  •  надання Президентові повноважень призначати одного з трьох кандидатів на посаду директора НАБУ, запропонованих відповідною конкурсною комісією;
  •  надання Президентові повноважень визначати одного члена комісії зовнішнього контролю (аудиту);
  •  надання Президентові повноважень затверджувати положення про Раду громадського контролю та порядок її формування.

Оцінка ЦППР

Експерти ЦППР раніше звертали увагу на те, що низка положень Закону «Про Національне антикорупційне бюро України» суперечать Конституції.

Конституція покладає здійснення внутрішньої політики держави, а також заходів із забезпечення громадського порядку та боротьби зі злочинністю на Кабінет Міністрів України. Іншими словами, в Україні саме КМУ відповідальний за діяльність органів правопорядку.

Крім того, Конституцією встановлено вичерпний перелік повноважень Верховної Ради та Президента, без будь-якої можливості розширення цих повноважень іншими нормативно-правовими актами. На цьому неодноразово наголошував КСУ, зокрема у рішеннях від 10.04.2003 № 7-рп/2003; від 25.12.2003 № 22-рп/2003; від 07.04.2004 № 9-рп/2004; від 16.05.2007 № 1-рп/2007; від 08.07.2008 № 14-рп/2008; від 02.10.2008 № 19-рп/2008; від 08.10.2008 № 21-рп/2008; від 07.07.2009 № 17-рп/2009; від 15.09.2009 № 21-рп/2009; від 17.12.2009 № 32- рп/2009; від 10.06.2010 № 16-рп/2010; № 5-р/2019 від 13.06.2019 та інших.

Наприкінці 2019 року у висновку № 7-в/2019 КСУ ще й констатував, що перебування органів досудового розслідування навіть під опосередкованим підпорядкуванням Президента (через призначення їхніх керівників, зокрема) створює загрозу незалежності цих органів і призводить до концентрації виконавчої влади в Президента. Своєю чергою це порушує баланс конституційних повноважень між Президентом та Кабінетом Міністрів і фактично створює паралельну виконавчу владу, підпорядковану Президенту. У підсумку така концентрація влади послаблює конституційні гарантії прав і свобод. Позаяк поділ влади є основним засобом та неодмінною умовою запобігання концентрації влади, а отже, інструментом проти зловживань нею задля адекватної реалізації прав і свобод людини.

З огляду на це, в конституційному поданні небезпідставно наголошується на тому, що додаткові повноваження Президента, передбачені Законом «Про Національне антикорупційне бюро України», не узгоджуються з Конституцією.

Також на розгляді КСУ перебуває подання щодо конституційності Указу Президента про призначення Артема Ситника директором НАБУ (від 20.05.2020). Народні депутати просять визнати зазначений Указ таким, що не відповідає Конституції (є неконституційним). Обґрунтування обох подань є подібним.

Водночас з огляду на події, що розгорнулись останнім часом навколо ОАСК, не виключено, що внесення 21 липня подання до КСУ щодо неконституційності окремих положень Закону “Про Національне антикорупційне бюро України” може бути зумовлене наміром перешкодити НАБУ здійснювати кримінальні провадження, зокрема й пов’язані з підписантами подання.