Що вас цікавить?

Політичний аналіз подій 13 – 20 липня 2020 року

20.07.2020

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

У рубриці “Щотижневий політичний аналіз” подана вся щотижнева аналітика, здійснювана Центром політико-правових реформ.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа за адресою media@pravo.org.ua.




Реорганізація адміністративного суду Києва – питання національної безпеки України


Подія

17 липня Національне антикорупційне бюро України повідомило про оголошення підозри голові та шістьом суддям Окружного адміністративного суду м. Києва (далі – ОАСК). НАБУ також оприлюднило спільне зі Службою безпеки України відео з окремими матеріалами прослуховування суддів та поясненнями щодо зафіксованих фактів протиправних дій.

За версією слідства, під керівництвом голови ОАСК за участю суддів цього суду діяла злочинна організація, яка здійснювала втручання у діяльність інших органів влади для розв’язання особистих або чужих питань, зокрема мала на меті встановити контроль над Вищою кваліфікаційною комісією суддів (далі – ВККС) та Вищою радою правосуддя (далі – ВРП).

На оприлюднених аудіозаписах зафіксовані розмови, що вказують на:

  •   ухвалення судом «замовних» рішень або ініціювання політично вмотивованих справ, зокрема:
    •   про визнання відсутності в червні 2019 році коаліції в Парламенті, що давало підстави достроково припинити його повноваження;
    •  про заборону окремим високопосадовцям покидати територію України після президентських виборів у 2019 році. За версією слідства, ця справа була ініційована головою та суддями ОАСК через підставних осіб для демонстрації своєї сили та можливостей суду, а також помсти колишнім високопосадовцям. При цьому як позивача в цій справі зазначили народного депутата Д. Жванію, який згодом спростував факт звернення до суду;
  •   намагання голови ОАСК захопити владу у ВККС та ВРП шляхом:
    •   блокування у квітні 2019 році президентського конкурсу до ВРП шляхом заборони конкурсній комісії подавати Президенту кандидатури переможців на затвердження. Метою таких дій, за версією слідства, було намагання не допустити до ВРП осіб, нелояльних до голови ОАСК;
    •   призначення до складу ВККС підконтрольних йому осіб. Для цього він мав намір використати наявні в нього важелі впливу на Уповноважену Верховної Ради України з прав людини та голову Державної судової адміністрації України, які до листопада 2019 року призначали до складу ВККС по два члени;
  •   втручання голови ОАСК у діяльність інших органів влади, зокрема:
    •   Конституційного Суду України. За версією слідства, голова ОАСК здійснював вплив на суддів КСУ для «забезпечення» ухвалення ними потрібних рішень як на його користь, так і на користь інших осіб, які до нього звернулися. Оприлюднені факти можуть свідчити про здійснення впливу голови ОАСК з метою визнання неконституційними статей Кримінального кодексу України про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення (лютий 2019 року), ухвалення завідомо неправосудного судового рішення (червень 2020 року), а також положень Закону «Про очищення влади»;
    •   Верховного Суду – шляхом створення перешкод у призначенні до суду у 2019 році нелояльних до нього осіб через замовлення висновків НАЗК щодо наявності в їхніх діях конфлікту інтересів та збирання голосів «проти» серед членів ВРП;
    •   інших судів. У відеозаписі також згадуються Шостий апеляційний адміністративний суд та Суворовський районний суд м. Одеси, які нібито також входять до сфери впливу голови ОАСК;
    •   Національного агентства з питань запобігання корупції щодо непритягнення до адміністративної відповідальності одного з народних депутатів;
    •   недекларування дороговартісного майна та невідповідність способу життя голови та суддів ОАСК задекларованим доходам.

Оприлюднені записи можуть свідчити про наявність у злочинного угруповання зв’язків і в органах правопорядку. Зокрема, у зв’язку з виходом матеріалу програми «Слідство.Інфо» про день народження Є. Аблова (заступник голови ОАСК) на аудіозаписі зафіксовані розмови, з яких випливає, що керівництво ОАСК намагається через свої контакти отримати інформацію про телефонний трафік журналістки, яка готувала сюжет.

Нагадаємо, що в липні минулого року НАБУ оприлюднило матеріали, які свідчили про намагання голови ОАСК встановити контроль над ВККС шляхом блокування роботи окремих членів комісії через рішення, ухвалені його судом у справах, ініційованих підконтрольними йому особами. За версією слідства, П. Вовк також забезпечив заміну двох членів ВККС на наперед визначених «лояльних» переможців за квотою Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини та Державної судової адміністрації України. Як випливало з опублікованих матеріалів, потрібні призначення відбулися в обмін на ухвалення «потрібних» для суб’єктів призначення судових рішень) (див. п. 15, 16 Альтернативної доповіді за 2019 рік «Про стан забезпечення незалежності суддів в Україні»).

Кримінальне провадження за цими фактами триває, а його фігуранти – голова та судді ОАСК – продовжують здійснювати правосуддя, оскільки ВРП відмовилася відсторонити їх від посад і притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Оцінка ЦППР

За даними минулорічного опитування громадян, яке провели Центр Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва на замовлення Центру політико-правових реформ, найбільшими проблемами в системі правосуддя, на думку опитаних, залишалися корупція, залежність суддів від політиків та олігархів, а також ухвалення замовних судових рішень та низький рівень моральності багатьох суддів.

Оприлюднені записи з кабінету голови ОАСК підтверджують існування всіх цих проблем у судовій владі, але їх масштаб, імовірно, значно більший, ніж можна уявити.

Органи суддівського врядування (передусім ВРП) і самоврядування (Рада суддів України), суддівські організації жодним чином не відреагували на викриття, зроблені ще торік, а також на нові факти, оприлюднення яких відбулося одночасно з врученням підозр. Відсутність належної реакції на виявлені факти свідчить про неспроможність або небажання судової системи подолати ці явища, ефективно протидіяти «торгівлі правосуддям».

Чергове кримінальне провадження щодо суддів ОАСК поставило на порядок денний питання про необхідність серйозних змін у системі та підсудності судів цього рівня. Зокрема, до виключної підсудності ОАСК належать спори, у яких стороною є Уряд, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, НАЗК та ін. Саме така підсудність призводить до того, що суд місцевого рівня має серйозні важелі впливу на весь державний апарат.

Як випливає з опублікованих матеріалів, ці важелі впливу використовуються групою суддів ОАСК для протиправного лобіювання власних або чужих інтересів, включаючи законодавчі зміни, а політичних діячів змушують йти на домовленості з керівництвом цього суду. Це становить загрозу не лише інтересам правосуддя, а й національній безпеці України.

Зважаючи на викладене, експерти ЦППР вважають необхідним, щоб ОАСК і Київський окружний адміністративний суд були реорганізовані в один окружний суд з конкурсною процедурою його формування. А теперішня «ексклюзивна» компетенція цього суду була передана новому Вищому адміністративному суду, утвореному за зразком Вищого антикорупційного суду, з апеляційним оскарженням його рішень до Верховного Суду.



Парламентський комітет рекомендував ухвалити в першому читанні президентський варіант судової реформи


Подія

15 липня Комітет Верховної Ради з питань правової політики розглянув законопроєкти, які стосуються реформи судоустрою, а саме № 3711 Президента Володимира Зеленського, № 3711-1 народного депутата Ярослава Юрчишина (фракція партії «Голос») та № 3711-2 народних депутатів з фракції партії «Слуга народу» (детальний аналіз за посиланням). За результатами розгляду Комітет рекомендував Парламенту ухвалити в першому читанні за основу президентський проєкт закону.

16 і 17 липня, на останніх перед парламентськими канікулами пленарних засіданнях, ВРУ мала розглянути всі три законопроєкти, проте не встигла це зробити, закривши засідання і чергову сесію Парламенту. Імовірно, це питання актуалізується на наступній сесії.

Оцінка ЦППР

21 липня має розпочатися позачергова сесія Верховної Ради, проте серед питань, які мають на ній розглянути, відсутні вказані законопроєкти. Наступна чергова сесія Верховної Ради розпочнеться у вересні.

Зважаючи на те, що законопроєкт № 3711 вносився Президентом як невідкладний, той факт, що ні на черговому засіданні, ні на позачерговому Парламент його не розглядає, може свідчити про те, що наразі у проєкту відсутня достатня підтримка серед народних депутатів.

Однією із причин цього може бути насамперед те, що як вже зазначали експерти ЦППР, президентський законопроєкт не розв’язує основні проблеми судоустрою та не відповідає взятим Україною зобов’язанням перед Міжнародним валютним фондом, на що, напередодні його розгляду дипломатично звернули увагу посли G7. Цим цілям більше відповідає альтернативний проєкт № 3711-1.



Верховна Рада України ухвалила за основу законопроєкт про медіацію


Подія

15 липня Верховна Рада України ухвалила в першому читанні урядовий проєкт Закону № 3504 «Про медіацію». Він пропонує на законодавчому рівні встановити процедуру медіації, яка полягатиме в добровільному позасудовому врегулюванні конфлікту (спору) шляхом переговорів між його сторонами за допомогою медіатора.

Процедура медіації застосовуватиметься у будь-яких спорах, які виникають, зокрема, з цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних правовідносин, а також у кримінальних провадженнях при укладенні угод про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим.

Можливість звернення до медіатора існуватиме як до звернення в офіційному порядку до суду, так і під час судового провадження (розгляду) і навіть під час виконання судового рішення. Таке звернення має диспозитивний характер та не є обов’язковим.

Будь-яка особа, яка має вищу освіту та пройшла базову підготовку у сфері медіації в Україні або за її межами, матиме можливість стати медіатором. Після проходження підготовки її буде внесено до бази медіаторів.

Проєкт пропонуєя визначити права та обов’язки медіатора та сторін медіації, порядок проведення медіації, а також вимоги до договору про медіацію та до угоди про врегулювання конфлікту (спору) за результатами медіації, а також процесуальний порядок зупинення розгляду в разі досягнення рішення за результатами медіації (зміни до процесуальних кодексів).

Оцінка ЦППР

7 серпня 2019 року міністр юстиції підписав Конвенцію ООН про Міжнародні угоди про врегулювання спорів за результатами медіації (Сінгапурська конвенція про медіацію). З метою ратифікації та імплементації вказаної Конвенції Україні необхідно ухвалити спеціальний закон, який визначатиме основні положення, зокрема, щодо сфери застосування медіації, процедури її проведення та статусу медіаторів.

Хоча фактично медіація як явище існує в суспільстві, її ефективність залишається низькою через недостатність кваліфікованих медіаторів, неможливість процесуально зупинити судовий розгляд, необхідність сплати повного судового збору навіть у разі досягнення консенсусу під час процесу тощо. На законодавчому рівні лише КПК України 2012 року встановив особливий порядок кримінального провадження на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим в окремих категоріях кримінальних правопорушень.

Інститут медіації може спростити порядок урегулювання спорів не лише фізичних осіб, а й комерційних організацій (бізнесу), що позитивно вплине на економічний добробут України.

Процедура медіації дозволить розвантажити судову систему та вирішувати спори у простіший спосіб, ніж у судовому порядку. Зважаючи на це, експерти Центру політико-правових реформ підтримують запровадження інституту медіації в Україні.



Уряд запропонував створити Фонд відшкодування шкоди жертвам насильницьких злочинів


Подія

15 липня Кабінет Міністрів підтримав законодавчі ініціативи про механізм відшкодування шкоди потерпілим внаслідок насильницьких злочинів, розроблені Міністерством юстиції України.

За словами міністра юстиції Дениса Малюськи, кожна людина, яка постраждала внаслідок насильницького злочину, отримуватиме компенсацію від держави.

Виплати здійснюватимуться тим, кому злочином заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, близьким родичам померлих жертв злочину, потерпілим внаслідок статевих злочинів та потерпілим дітям, щодо яких було застосовано фізичне або психологічне насильство.

Законом встановлюватиметься розмір мінімально можливого платежу – 40 % прожиткового мінімуму. Фактичні розміри компенсаційних платежів встановлюватиме КМУ. Виплату компенсацій здійснюватимуть регіональні центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Після проведення виплат держава стягуватиме компенсацію із злочинця в порядку регресу.

Крім того, кожен, хто вчинив злочин або кримінальний проступок, сплачуватиме спеціальний збір на відшкодування шкоди, завданої насильницькими кримінальними правопорушеннями.

Відповідні пропозиції містяться у проєктах законів № 3892 та № 3893 від 17.07.2020.

Оцінка ЦППР

У 2005 році України підписала Європейську конвенцію про відшкодування збитку жертвам насильницьких злочинів (1983), відповідно до якої взяла на себе зобов’язання створити механізм компенсації завданої шкоди жертвам насильницьких злочинів, у зв’язку із посиленими конституційними гарантіями охорони життя і здоров’я людини.

Конвенція базується на ідеї соціальної солідарності і справедливості, яка передбачає можливість до засудження винної особи відшкодувати потерпілому частину коштів зі спеціального Фонду, зазвичай для того, щоб потерпіла особа мала право на належне лікування. Враховуючи тривалість досудового розслідування і судового розгляду, а також значний шанс, що особу, яка вчинила злочин, не буде знайдено, такий механізм часто є єдино можливим способом потерпілій особі отримати матеріальну компенсацію.

Кілька років тому експерти Центру політико-правових реформ дослідили, як цей механізм працює та на які законодавчі норми спирається у 10 державах-членах ЄС. Результати дослідження лягли в основу збірника «Відшкодування потерпілим від насильницьких злочинів: європейські стандарти і зарубіжне законодавство».

Саме там описаний європейський досвід функціонування подібного механізму, адже найгострішим питанням є джерела його фінансування та механізм відшкодування шкоди. У чинній концепції Мін’юст зупинився на тому, що основним джерелом наповнення Фонду є спеціальний збір, який стягується із засуджених за злочини або кримінальні проступки, виплату компенсацій здійснюватимуть регіональні підрозділи з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Після проведення виплат держава стягуватиме компенсацію із злочинця у порядку регресної вимоги.

Експерти ЦППР позитивно оцінюють законодавчу ініціативу Уряду, вітають реальні кроки у створенні системи відшкодування шкоди жертвам насильницьких злочинів та сподіваються на ухвалення законопроєктів, що мають розв’язати важливу соціальну проблему.



У Парламент внесено чергові законопроєкти про запровадження класичного суду присяжних


Подія

14 липня народні депутати з фракції партії «Слуга народу» внесли до Верховної Ради України пакет з трьох законопроєктів щодо запровадження класичного суду присяжних в Україні.

Проєкт № 3843 («Про суд присяжних») врегульовує статус присяжних, їхні гарантії недоторканності, подібні до тих, якими користуються судді, а також встановлює механізм їх залучення до розгляду справ. Передбачено, що присяжні розглядатимуть лише кримінальні провадження.

У проєкті зазначено, що суд присяжних складається з одного професійного судді і лави присяжних (8 осіб). Професійний суддя є лише процесуальним головуючим у судовому засіданні та участі в ухваленні рішення по суті обвинувачення лавою присяжних (т. зв. «вердикту») не бере.

Присяжним може бути громадянин України, який досяг 21 року та постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду. Реєстр кандидатів у присяжні формує та веде Державна судова адміністрація України.

Перехідні положення законопроєкту передбачають, що протягом двох років з моменту набрання ним чинності суд присяжних розглядає лише провадження щодо особливо тяжких злочинів, щодо яких передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі.

Законопроєкти № 3844 («Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку із прийняттям Закону України «Про суд присяжних») та № 3845 («Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв’язку із прийняттям Закону України «Про суд присяжних») спрямовані на приведення у відповідність законодавства у випадку ухвалення закону «Про суд присяжних». При цьому проєкт № 3845 передбачає внесення змін до:

  •  Кримінального процесуального кодексу України – зокрема, у частині розширення сфери застосування суду присяжних (не лише при розгляді проваджень про злочини, за які передбачене довічне позбавлення волі, але й щодо злочинів за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк десять і більше років), крім певних категорій злочинів (проти основ національної безпеки, корупційних та військових злочинів, злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку);
  •  Кримінального кодексу України – у частині запровадження відповідальності за розголошення відомостей з нарадчої кімнати або порушення присяги присяжним;
  •  Кодексу України про адміністративні правопорушення – щодо вдосконалення адміністративної відповідальності у зв’язку із впровадженням повноцінного суду присяжних.

Оцінка ЦППР

У січні цього року Уряд подав на розгляд Парламенту два законопроєкти № 2709 і № 2710 про запровадження класичного суду присяжних. На ці проєкти народний депутат Сергій Власенко (фракція партії «Батьківщина») вніс два альтернативні № 2709-1 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення порядку формування списку присяжних» та № 2710-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення участі присяжних у здійсненні правосуддя». Урядові законопроєкти були відкликані у зв’язку зі зміною Уряду. Натомість альтернативні проєкти Власенка залишаються актуальними.

Проте пакет законопроєктів про суд присяжних від представників фракції партії «Слуга народу» зареєстровано як цілком нові проєкти без прив’язки до законопроєктів Власенка. Експерти ЦППР, які послідовно підтримують ідею впровадження повноцінного суду присяжних, готують розгорнутий аналіз нового пакету законопроєктів.