Чому Україна не зможе провести вибори одразу після війни

В Україні періодично здіймається інформаційна хвиля повідомлень про підготовку до виборів. Вчергове це сталося улітку, коли стало відомо, що президент Володимир Зеленський зустрічався з потенційними конкурентами, зокрема, з колишнім головкомом, а зараз — послом у Великій Британії Валерієм Залужним, який підтвердив, що братиме участь у потенційних виборах.

Щоразу майбутні вибори подаються як якась швидка і підготовлена процедура, яку можна розпочинати ледь не наступного дня після скасування воєнного стану. Та насправді до голосування нічого не готово. Потрібна довга законотворча робота та підготовка Центральної виборчої комісії.

На якому етапі перебуває підготовка закону про повоєнні вибори, скільки часу та грошей потрібно ЦВК, щоб порахувати виборців та підготувати дільниці, як бути з голосуванням за кордоном та за яких умов ці вибори визнає демократичний світ — про все це онлайн-видання The Page поговорило з Андрієм Магерою, експертом з конституційного права в ЦППР, заступником Голови ЦВК у 2007-2018 роках. Спілкувався Олекса Шарабура.

Якою мала б бути підготовка до виборів у правовій державі

О. Ш.: Зараз ми бачимо спроби створити якийсь законопроєкт про проведення виборів після війни. Чи можливо провести вибори за чинним законодавством і як це мало б бути врегульовано в правовий спосіб?

А.М.: У нас є Виборчий кодекс, у нас є Конституція з певними вимогами, які ми не можемо обійти. Очевидно, що післявоєнні вибори — це щось особливе: вони не чергові і не позачергові. Такого в законі наразі не передбачено. Тому потрібен окремий закон, який визначатиме порядок саме цих виборів. Змінювати весь кодекс чи тим паче Конституцію не потрібно. Цей закон має бути на один раз — ми ж не плануємо постійно жити у війні.

О.Ш.: Чи можливо провести всі вибори в один день?

А.М.: Частина четверта статті 3 Виборчого кодексу забороняє одночасне проведення чергових або позачергових загальнодержавних виборів з іншими черговими чи позачерговими загальнодержавними виборами та з черговими місцевими виборами. На моє переконання, вибори не повинні бути одночасними, тому що це складно і має багато ризиків щодо зловживань. Президентська і парламентська кампанії мають різні строки, комісії, фонди та логіку агітації; їх накладання збільшує ризик маніпуляцій і спорів щодо легітимності.

На мою думку, першими доцільно провести президентські вибори, потім парламентські, а місцеві — третіми.

О.Ш.: Як швидко можуть бути призначені та проведені вибори після скасування воєнного стану?

А.М.: Стаття 20 Виборчого кодексу зараз передбачає, що рішення про призначення виборів, які не відбулися через воєнний стан, має бути ухвалене не пізніше місяця після його припинення або скасування. Якщо окреме рішення не потрібне, ЦВК у цей самий строк оголошує початок процесу. Але ця вимога закону не може бути виконана, тому що немає умов для проведення таких виборів. Якщо говорити лише про формальне скасування воєнного стану, а не про створення всіх необхідних умов для проведення безпечних демократичних виборів, то на підготовку потрібно щонайменше шість місяців.

Але суспільство може не дати ці пів року, тому що настрої вже такі, що люди вимагатимуть швидких змін.

Тому може статися ситуація, що ЦВК виділять максимум три місяці. А роботи дуже багато: уточнення мережі дільниць, закриття тих, де не лишилося людей, збільшення кількості в тих регіонах, куди переїхало багато громадян, підготовка Реєстру виборців, кадрове, фінансове та програмне забезпечення.

Уточнення редакції: ЦВК у постанові від 7 січня 2026 року рекомендувала у майбутньому законі про повоєнні вибори встановити шестимісячний перехідний (підготовчий) період після завершення воєнного стану і до офіційного старту самої виборчої кампанії.

О.Ш.: Скільки можуть коштувати повоєнні вибори?

А.М.: Витрати на вибори в бюджет не закладені, ми наразі навіть не знаємо, який обсяг буде потрібен, тому що 70% витрат ЦВК — це зарплати членів окружних і дільничних виборчих комісій та відрахування з них, а вони залежать від мінімальної зарплати, яка постійно зростає. Проте, на мою думку, це будуть дуже дорогі вибори.

Уточнення редакції: У грудні 2025 року заступник голови ЦВК Сергій Дубовик публічно назвав орієнтир не менше 20 млрд грн за всі три види виборів разом з частиною супутніх витрат.

О.Ш.: Швидше ніж за пів року після скасування воєнного стану не вийде провести вибори?

А.М.: Ці пів року чи кілька місяців, які громадяни будуть згодні потерпіти, — це ще не старт самих виборів, а підготовка. Після цього стартує виборчий процес, строки якого чітко визначені Виборчим кодексом: 90 днів до голосування на чергових президентських виборах, 60 днів — на чергових парламентських.

Але варто наголосити, що вибори — це не про механіку, це про принципи, про цінності, на яких вони мають базуватися. Окрім питання безпечного голосування, є велике питання до забезпечення рівних можливостей проведення передвиборчої кампанії. Практично це вимагає безпеки виборців, кандидатів і членів комісій; реальної політичної конкуренції; свободи слова, мирних зібрань і пересування; плюралістичного медіасередовища; рівного доступу до агітації; незалежного спостереження; дієвого оскарження; відсутності адміністративного, кримінального або економічного тиску на кандидатів та опозиційні сили.

Боротьба з російським впливом не може бути приводом для свавілля проти опозиції, незалежних медіа чи громадянського суспільства.

Нам не потрібні вибори заради виборів — це має бути демократичний процес волевиявлення.

Наразі немає жодних передумов для виборів: ані скасування воєнного стану, ані безпекових умов, та й законодавство не готове.

Депутати мають спершу домовитися про те, на які вибори вони згодні

О.Ш.: У грудні 2025 року було створено парламентську робочу групу з підготовки виборчого законодавства, щоб на момент скасування режиму воєнного стану вже була готова законодавча база. На її засіданнях звучали контраверсійні заяви: про дедлайн на підготовку закону до лютого 2026 року, про гібридну модель виборів та онлайн-голосування тощо. Водночас з обговорень зрозуміло, що депутати не можуть домовитися навіть про фундаментальні речі. На якому етапі підготовка законопроєкту зараз та чи йде взагалі робота групи?

А.М.: До складу групи входить понад 60 представників. Серед них — народні депутати з усіх фракцій і груп, представники Офісу президента, Кабінету Міністрів, Центральної виборчої комісії, правоохоронних органів, Верховного Суду, військових структур, а також профільних громадських організацій та експертного середовища. Зараз ми розділилися на підгрупи за напрямами, кожен розробляє свою частину.

Але немає сенсу займатися вторинними речами, якщо не вирішені головні питання: безпека, коли проводити вибори і як їх проводити.

Це насамперед має бути політичне рішення: депутати від усіх політичних сил мають визначитися і прийти до консенсусу, що вибори до парламенту мають бути за такими-то принципами. Тоді вже робоча група може від чогось відштовхуватися і щось розробляти.

Проте якщо в законопроєкт будуть закладені неконституційні положення — я це освячувати своєю присутністю не буду і вийду з цієї групи.

О.Ш.: Голова робочої групи, перший заступник голови Верховної Ради Олександр Корнієнко наголошував, що це все одно буде політичне рішення депутатів, маючи на увазі, що вони можуть проголосувати і якісь радикальні зміни. Якщо депутати захочуть запровадити такі правила, які вимагатимуть змін до Конституції, чи можливо це реалізувати?

А.М.: Якщо в закон будуть включені якісь норми, які вимагають змін до Конституції, то це значно затягне процес ухвалення законопроєкту. Частина друга статті 157 прямо забороняє змінювати Конституцію під час воєнного або надзвичайного стану. Тобто законопроєкт точно не буде проголосований до майбутніх виборів.

Також зміни до Конституції вимагатимуть голосування на двох сесіях: спочатку законопроєкт попередньо схвалює більшість від конституційного складу Верховної Ради, а на наступній черговій сесії за нього мають проголосувати щонайменше дві третини депутатів.

А перед цим Конституційний Суд має перевірити законопроєкт про внесення змін до Конституції на відповідність статтям 157 і 158. Це може тривати до шести місяців. Хоча в нас бували випадки швидких рішень: у березні 2014 року Конституційний Суд за 7 днів визнав постанову кримського парламенту про проведення референдуму повністю неконституційною. Тобто якщо в законопроєкт закладати зміни до Конституції, то це надовго. А у нас немає такого часу. Суспільство вимагає виборів вже.

Голосування за кордоном — не обов’язкова світова практика

О.Ш.: Ну хоч про щось вже домовилися на засіданнях групи, наприклад, як проводити вибори за кордоном?

А.М.: Питання виборів за кордоном складне і не має універсального вирішення. Голосування за кордоном — не загальне правило чи якась міжнародна вимога. Кожна держава вирішує для себе. Є, наприклад, держави, де таке голосування, в принципі, заборонене: наприклад, Ізраїль. В тій же Чехії та Словаччині не можна голосувати за депутатів Європарламенту з-за кордону.

Наявна мережа закордонних дільниць не розрахована на таку кількість українців, як ми маємо за кордоном. Одна дільниця навіть за ідеальної організації може пропустити приблизно 6,5–7 тис. виборців.

Можна створити другу дільницю в дипустанові. Та для збільшення кількості дільниць потрібні кошти, час, люди і забезпечення безпеки. Щоб відкрити додаткові дільниці у школах, культурних центрах чи інших приміщеннях поза посольствами, потрібна згода держави перебування. Водночас в Чехії, наприклад, за законодавством заборонено відкрити дільницю поза консульством.

Серед реалістичних рішень: продовження годин голосування з 7:00 до 22:00, але й це вимагатиме змін до законодавства.

Я проти дострокового чи голосування протягом кількох днів — таке вже було в 90-х і Україна від цього відмовилася не від хорошого життя. Дострокове або кількаденне голосування потребує жорстких запобіжників щодо зберігання бюлетенів, доступу до приміщень, пломбування скриньок, спостереження і безперервності документації.

Нині в законодавстві максимально деталізовано процедуру дня виборів: з 8:00 до 20:00, що робити з невикористаними бюлетенями, як зберігають, як транспортують, як рахують. Все це прописано саме тому, що складно забезпечити відсутність зловживань. Це все через набутий негативний досвід зловживань, вкидів, фальсифікацій.

Водночас є країни, в яких кількаденні вибори дозволені. Наприклад, білорусь. І саме там на позачергових виборах відбувається до 60% фальсифікацій.

І ми ніяк не обійдемо юридичну проблему конституційної і законодавчої конструкції «день голосування», також у нас в Конституції чітко вказано, що вибори президента відбуваються у неділю.

Скептично також ставлюся до електронного чи варіанту голосування поштою з тих же аргументів — низька довіра та неможливість убезпечити від зловживань.

Моя пропозиція щодо голосування українців, які зараз за кордоном: хай приїдуть на один день і проголосують на будь-якій дільниці в Україні, якщо справді хочуть брати участь у житті країни.

О.Ш.: Є громадяни України, які зараз за кордоном, але після скасування воєнного стану захочуть керувати життям держави на виборчих посадах. Як бути з ними?

А.М.: Для кандидатів у народні депутати Конституція вимагає проживання в Україні протягом останніх п’яти років (стаття 76), для кандидатів у президенти — протягом десяти останніх перед днем виборів років (стаття 103). Ці вимоги не можна скасувати звичайним законом.

Питання осілості для участі у висуванні є принциповим і не можна його на догоду комусь змінювати: людина робила свідомий вибір, коли виїздила.

Водночас є потреба в розробці спеціальних механізмів для людей, чия фізична відсутність не була добровільним вибором: військових, які виконували наказ за кордоном, перебували на навчанні або на території бойових дій поза Україною, а також полонених. Такий виняток має бути сформульований у межах конституційної логіки. Добровільний тривалий виїзд за кордон є юридично іншою ситуацією.

Повоєнні вибори будуть найдорожчими і точно не ідеальними

О.Ш.: Як же нам все-таки підготуватися до повоєнних виборів?

А.М.: Ці вибори не будуть і не можуть бути ідеальними — це треба чітко усвідомити і прийняти. Але вони повинні бути проведені з дотриманням правил демократичного світу, щоб бути визнаними світом. Так, дрібні порушення будуть. Але демократичні засади мають бути дотримані: виборець повинен мати можливість вільно сформувати політичну волю і вільно її реалізувати без незаконного впливу, підкупу чи обману.

Джерело: The Page

Чи була ця стаття корисна?