Проект змін до Конституції від робочої групи Конституційної комісії: реформа правосуддя чи консервація свавілля?

21.07.2015 Леся Шутко

Про оновлення Основного Закону здебільшого згадують, говорячи про децентралізацію та закріплення особливостей самоврядування в окремих районах Донбасу. Проте, не менш цікавими є пропозиції робочої групи з питань правосуддя Конституційної комісії, які стосуються реформування судової системи. Їхню якість та зміст обговорили на круглому столі «Українські суди – перезавантаження через зміни до Конституції України» провідні науковці, експерти з питань судівництва, судді та народні депутати.

Про оновлення Основного Закону здебільшого згадують, говорячи про децентралізацію та закріплення особливостей самоврядування в окремих районах Донбасу. Проте, не менш цікавими є пропозиції робочої групи з питань правосуддя Конституційної комісії, які стосуються реформування судової системи. Їхню якість та зміст обговорили на круглому столі «Українські суди – перезавантаження через зміни до Конституції України» провідні науковці, експерти з питань судівництва, судді та народні депутати.

Суддівський спротив

Аналізуючи проект змін до Конституції відносно судової влади, доктор юридичних наук, професор, член робочої групи з конституційної реформи Сергій Головатий намагався знайти відповідь на запитання, якою ж є філософська основа реформи правосуддя? На його думку, нею має стати найбільша цінність, якою є верховенство права. «На жаль, через радянську ментальність ми так і не навчилися її поважати. Звідси усі наші проблеми з судовою владою в Україні», – вважає він.

Що ж стосується проекту змін до Конституції у сфері правосуддя, то серед запропонованих його розробниками новел є підвищення мінімального вікового цензу судді з 25 до 30 років, якого мають обирати виключно на конкурсній основі, та скасування випробувального 5-річного терміну роботи на цій посаді. «Притягнення ж служителя Феміди до дисциплінарної відповідальності має здійснювати орган Вища рада правосуддя (ВРП), більшість в якому складатимуть судді. Представники Верховної Ради, на відміну від представників Президента України, виключені з її складу. Таким чином, можна говорити про відсутність балансу між політичними інститутами у ВРП. Адже Президент тут присутній, а всенародно обраний орган – Верховна Рада – ні», – каже Сергій Головатий.

Також у проекті змін до Конституції встановлене окреме фінансування кожного суду з бюджету України, розробкою якого та презентацією у Верховній Раді будуть займатися не чиновники Міністерства юстиції, а представники судової влади. У ньому передбачено визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду, визначені функції захисту та обвинувачення.

– Найбільш дискусійним питанням під час засідання робочої групи конституціоналістів став перехід до 3-ланкової системи загальних та адміністративних судів. Противниками цього є представники судової влади,– зазначає Сергій Головатий. – Суспільство, Президент та уряд штовхають судову реформу, а судді опираються їй».

Щоб запобігти цьому, слід відмовитися від надмірної присутності у складі робочої групи суддів, вважає доктор юридичних наук, професор Микола Козюбра: «Їх слід вислухати, але довіряти їм проводити судову реформу не можна».

Робота над проектом змін до Конституції щодо правосуддя, яка відбувалася у найбільш недоступному для громадськості місці – Адміністрації Президента, була закритою для громадськості. «Я є одним з найстарших учасників конституційного процесу в Незалежній Україні. Тому з власного досвіду можу сказати, що він сьогодні є найбільш непрозорим за ті, що проходили протягом останніх 20 років. Це не може не відобразитися на результатах роботи Конституційної комісії», – запевняє Микола Козюбра.

Присутні на круглому столі народні депутати запевнили, що не готові підтримувати проект змін до Конституції щодо правосуддя у тому вигляді, як він вийшов з робочої групи. «Адже є загроза зацементувати існуючу систему, якщо не запровадити механізм оновлення суддівського корпусу», – пояснює свою позицію віце-спікер Верховної Ради Оксана Сироїд. Так само в необхідності перепризначення суддів переконаний народний депутат Леонід Ємець, адже судді не скористалися механізмами самоочищення, які надав їм законодавець законом про відновлення довіри до судової влади, а навіть більше – заблокували реалізацію закону про очищення влади.

Закритість системи

У свою чергу експерт із судівництва Центру політико-правових реформ та Реанімаційного пакету реформ Роман Куйбіда стверджує, що запропоновані робочою групою Конституційної комісії не лише зберігають всі повноваження Президента щодо судової системи, а й ще більше посилюють його вплив на суди. Так, усупереч європейським стандартам збереглися положення про утворення Президентом судів, а також призначення трьох членів ВРП. Додатково до призначення на посаду судді Президент шляхом призначення буде переводити суддів і звільняти їх з посад. «Тобто фактично кожен кар'єрний крок судді буде в руках глави держави»,–наголошує Роман Куйбіда.

Те ж саме стосується й прокуратури, функції якої у змінах до Основного Закону хоч і обмежуються кримінальною юстицією, що правильно, однак посада Генерального прокурора фактично залишатиметься політичною, бо залежатиме від рішення Президента та Верховної Ради.

ВРП, яка займатиметься кадровими питаннями у судовій сфері, за європейськими стандартами, буде складатися з більшості суддів, обраних суддями. Це необхідно для гарантування незалежності суддів. Однак в сучасних умовах, на думку Романа Куйбіди, це може призвести до консервації усього найгіршого, що накопичилося в судовій системі за останні роки. Серед усіх державних інституцій в Україні до судів – найнижча довіра. Якщо порівняти з недержавними інституціями, то суди не далеко відірвалися від банків і російських змі. Рівень довіри до судів в Україні – найнижчий на європейському континенті і один з найнижчих у світі.

«Якщо судді, які в очах суспільства є корумпованими, безхребетними та залежними від політиків і олігархів, сформують нову Вищу раду правосуддя, яка потім добиратиме в суди таких самих, то гіршої ситуації уявити тяжко. І ця ситуація формально узгоджуватиметься з європейськими стандартами»,– додає він. З цією ж проблемою зіштовхнулися багато країн Східної Європи, коли після повалення тоталітарних режимів, не оновивши суддівський корпус, зробили суддів більш незалежними. «Тому ми маємо унікальний шанс змінами до Конституції заснувати нову судову систему і запустити процес перепризначення суддів. Подібно до того, як це зроблено у Києві з поліцією, а тепер уже і в прокуратурі», – резюмував Куйбіда.

Закордонний досвід реформування

Іноземні учасники дискусії поділилися досвідом проведення судової реформи в їхніх країнах. Так, за словами словацького експерта Павола Жилінчика, у Словаччині з початком демократичних змін з 1989 по 2002 рік була проведена судова реформа задля надання незалежності суддям, які до цього потерпали від тиску влади комуністичного режиму. Її результатом стало утворення відповідальної за формування суддівського корпусу і дисципліну суддів Судова рада з більшістю суддів, обраних суддями. Проте очищення суддівського корпусу не проводили, а тому кругова порука, корупція і боротьба з опонентами – супроводжували діяльність цієї ради.

Так, за критичну статтю про кумівство та корупцію у судовій системі досвідченого суддю Галавець члени Судової ради позбавили посади. На два роки був відсторонений від виконання суддівських обов’язків суддя Сойка, який надіслав Президенту листа-скаргу про корумпованість судової гілки влади. Суддю ж, яка проігнорувала вказівку з вищого суду про звільнення від відповідальності контрабандиста з України, також покарали. На той час їй виповнилося майже 60 років, і для неї це виявилося стресом, який вона не змогла подолати. Тому тяжко захворіла й померла.

Згодом 115 суддів підписали петицію про те, що представники Верховного Суду та Судова рада створили атмосферу страху у правосудді, а довіри до судів у Словаччині різко впала. Адже там панувала корупція та непотизм.

Більш того, на змі, які намагалися критикувати судову систему, судді подавали позови і відсуджували за такі публікації величезні суми фінансової компенсації.

– У ситуацію втрутилися іноземні посли, які почали відвідувати засідання Судової ради, де вирішувалися питання притягнення до дисциплінарної відповідальності. Згодом законодавець прийняв рішення відкрити усі рішення Судової ради і надати вільний доступ до матеріалів щодо суддів. Бо ж сонячне світло – найкращий "дезінфектор". Також суддів зобов’язали оприлюднювати не лише свої майнові декларації, а й родинні зв’язки у судовій системі. Це їм дуже сильно не сподобалося.Тому вони намагалися своїми конституційними скаргами гальмувати запровадження таких нововведень. Адже судді не здатні за ніч змінити свої звички», –упевнений Павол Жилінчик. На його думку, поряд із незалежністю стовпом правосуддя має стати підзвітність суддів.

Такої ж думки виявився й представник місії ОБСЄ в Боснії та Герцеговині Франческо де Санктіс, який зазначив, що після військового конфлікту з метою проведення судової реформи в Боснії та Герцеговині акцент був зроблений на очищення суддівського корпусу. Спочатку думали провести переатестацію суддів. Але зрозуміли, що це буде неефективно, а тому вирішили запровадити механізм перепризначення суддів із допуском до заміщення нових посад не лише суддів, а й людей з-поза меж судової системи. Одночасно відбулися структурні зміни, зокрема скорочено чимало суддівських посад.

Незалежна комісія із залученням міжнародних представників перевіряла не лише подані громадянами та організаціями скарги, а й майнові декларації суддів щодо законності володіння майном, яке під час військового конфлікту дуже часто відбиралося у справжніх власників. Разом з цим вивчалися заяви та документи нових претендентів на суддівські посади. У результаті, 30% старих суддів не були перепризначені, а 18% суддівських посад були зайняті новими людьми. Міжнародною спільнотою було визнано легітимність такого процесу.

Круглий стіл організували: Центр політико-правових реформ за підтримки Європейського Союзу, Реанімаційний пакет реформ за підтримки Посольства Чехії в Україні, Проект Ради Європи "Підтримка реформи системи суддівської відповідальності в Україні", Координатор проектів ОБСЄ в Україні за підтримки Уряду Канади, Програма USAID "RADA", Міжнародний фонд "Відродження", Українська правнича фундація.