29 Лип, 2025
17 – 18 липня 2025 року в Києві відбулася конференція «Правосуддя 2030: сценарії для України», під час якої було порушено питання розвитку міжнародного кримінального правосуддя у зв’язку з війною Росії проти України. Учасники обговорили вплив потенційного мирного врегулювання війни на переслідування міжнародних злочинів, перспективи Міжнародного кримінального суду та створення спеціального трибуналу за злочин агресії. Значну увагу приділили гармонізації українського законодавства з міжнародним правом, концепції злочину геноциду, а також викликам, які стоять перед кримінальною юстицією України у справах про злочини проти людяності та командну відповідальність.
Член правління ЦППР Микола Хавронюк взяв участь у роботі панельної дискусії «Як виглядатиме українська система кримінального переслідування та покарання міжнародних злочинів у 2030 році?» та у презентації результатів експертного опитування «Як завершити гармонізацію кримінального законодавства України з міжнародним кримінальним правом?».
Під час панельної дискусії він зазначив, що зафіксовані злочини та вже здійснені кроки з притягнення до відповідальності охоплюють лише незначну частину від загального обсягу злочинів, учинених Російською Федерацією. В умовах сотень тисяч таких порушень, ключовим викликом залишаються обмежені ресурси.
«Ресурси — це головне, і ми змушені їх вимірювати й розуміти, на що їх правильно спрямовувати», — наголосив експерт.
Водночас Микола Іванович зауважив, що Україна не була належним чином підготовлена до війни в правовому сенсі. За його словами, ще до початку повномасштабного вторгнення за ініціативи Костянтина Задої та інших науковців був розроблений проєкт змін до Кримінального кодексу щодо міжнародних злочинів. Однак під ці зміни так і не була створена відповідна система органів правопорядку, яка мала б їх розслідувати.
Крім того, як підкреслив експерт, Україна не завершила судову реформу, яка мала б забезпечити належний рівень фаховості суддів та хоча б певну спеціалізацію для ефективного розгляду справ про міжнародні злочини. «Ми поки що відверто тупцюємо на місці, якщо не зважати на нещодавній закон, який посилив “Альфу”», — додав Микола Хавронюк.
Щодо перспектив запровадження нового Кримінального кодексу Микола Хавронюк зауважив, що в його пропозиціях орієнтиром є саме 2030 рік. Це співпадає з чинною державною політикою: ще два роки тому Президент України затвердив стратегічний комплексний план розвитку органів правопорядку, на виконання якого минулого року Кабінет Міністрів ухвалив відповідний план заходів. Одним із його пунктів передбачено підготовку та впровадження нового Кримінального кодексу.
«Проєкт нового Кримінального кодексу вже фактично готовий», — зазначив Микола Іванович, уточнивши, що наразі триває друга міжнародна експертиза за участі німецьких професорів щодо відповідності документа актам ЄС. При цьому керівництво парламенту та члени профільного комітету вже поінформовані про стан готовності проєкту.
Експерт пояснив, що новий кодекс має принципово іншу структуру — математично впорядковану. Для його впровадження необхідно підготувати суддів, прокурорів, слідчих і адвокатів, розробити відповідні коментарі та провести широке навчання. «Потрібно також ухвалити новий кримінально-виконавчий кодекс, оскільки змінюється вся система покарань, і передбачити точкові зміни до КПК та інших законів», — додав він. За його розрахунками, на це піде близько 4–5 років.
«Ми плануємо, що саме з 1 січня 2030 року новий Кримінальний кодекс зможе запрацювати. У ньому є окремі розділи, присвячені воєнним злочинам, злочину агресії та іншим відповідним правопорушенням», — зазначив Микола Хавронюк.
У цьому контексті він наголосив, що як чинний, так і новий кодекси передбачатимуть правові підстави для притягнення до відповідальності як тих, кого вдалося взяти в полон або впізнати, так і тих, кого можна буде засудити in absentia за наявності належних доказів.
Микола Іванович, також нагадав, що на початку 2022 року утворилася група науковців, які почали готувати методичні рекомендації для прокуратури щодо кваліфікації й розслідування злочинів, що вчиняє російська армія. Але на початку, визнав експерт, не було чіткого розуміння різниці між воєнними злочинами та загальнокримінальними правопорушеннями. Проте за останні два роки відбулася важлива трансформація і нині вже досягнуто розуміння базових підходів до кваліфікації воєнних злочинів.
У своєму коментарі він також заохотив правників та усіх зацікавлених ознайомитися з текстом проєкту нового Кримінального кодексу, що доступний онлайн на сайті робочої групи — для цього достатньо ввести в пошуковику фразу «new criminal code». За його словами, найближчими днями очікується оновлення оприлюдненої версії документа.
Водночас він окреслив глибшу проблему: «Наша система кримінальної юстиції така, що справедливість досягає лише обраних. Ми придумали стільки способів ухилення від відповідальності, що дискусії про кількість статей у кодексі чи в міжнародних договорах виглядають дещо відірваними від реальності».
На завершення Микола Іванович нагадав, що абсолютна більшість злочинів, учинених під час війни, не буде покарана. Саме тому, за його словами, правова система має зосередити зусилля на тих категоріях справ, де застосування закону є обов’язковим і невідкладним — насамперед щодо вищого командування та політичного керівництва країни-агресора.
Під час презентації опитування «Як завершити гармонізацію кримінального законодавства України з міжнародним кримінальним правом?» Микола Хавронюк звернув увагу на особливості кримінального законодавства в різних країнах. Зокрема, він зазначив, що в окремих державах кримінальні кодекси не містять деяких звичних для України положень, наприклад, про готування чи замах. Проте це не перешкоджає ефективному функціонуванню системи: відповідні аспекти регулюються рішеннями касаційних судів, які формують узгоджену практику. Так само в низці країн відсутній окремий інститут співучасті, однак питання відповідальності за підбурювання вирішується через спеціальні норми у розділі про злочини проти правосуддя.
Водночас, Микола Іванович звернув увагу на проблему внутрішньої суперечливості в нашому законодавстві. Він нагадав, що існує розділ «Співучасть», у якому чітко визначено, що співучасть передбачає наявність умислу. Однак тепер є стаття 311, де умисел відсутній, що створює логічну невідповідність. Експерт запропонував вирішити цю проблему через зміни у структурі Кримінального кодексу, наприклад, додавши категорію «співучасть та командна відповідальність», що могло б забезпечити системність і внутрішню логіку.
Далі Микола Іванович нагадав, що власне саме право базується на логіці та взаємній згоді. Чим більше людей погоджується з нормами, тим більша їхня легітимність. Він додав, що в проекті нового Кримінального кодексу положення про кримінальну відповідальність сформульовані як злочини sui generis в особливій частині.
Поділившись своїм досвідом роботи в апараті Верховної Ради, де він керував відділом науково-експертного управління, Микола Хавронюк наголосив, що саме там навчився критично оцінювати зміст законодавчих ініціатив, зокрема і з огляду на їхню логіку, цілісність та юридичну якість. З цієї перспективи він наголосив на важливості збереження системності кримінального законодавства та небезпеці спонтанного втручання у його структуру без фахової підготовки.
Як приклад, він навів ситуації, коли в окремих законопроєктах пропускалися ключові елементи складу злочину — такі як суб’єкт чи об’єктивна сторона. Це, на його думку, є серйозною проблемою, яка ставить під сумнів придатність таких норм до правозастосування.
Експерт також приділив увагу моделі Франції та Німеччини, де існує велика кількість спеціальних законодавчих актів — так зване вторинне (Neben-) кримінальне законодавство. Перехід України до такої практики, на його думку, може призвести до втрати системності, ускладнення правозастосування і зниження передбачуваності права.
У цьому контексті він також висловив застереження щодо ініціативи ухвалення окремого закону про міжнародні злочини. Така ідея, за його словами, вимагатиме внесення змін до більш ніж до 200 чинних законів, в яких згадується Кримінальний кодекс. У кожному з них доведеться додатково вказати новий спеціальний закон, що неминуче спричинить технічні помилки, суперечності та юридичні прогалини. Подібні випадки вже мали місце в законодавчій практиці.
Підсумовуючи, Микола Хавронюк закликав зберігати існуючу систему кримінального законодавства, удосконалювати, а не руйнувати її.
Організатором заходу став Центр громадянських свобод
Чи була ця стаття корисна?
