Е-декларування: початок розслідування

Закон про запобігання корупції у статтях 12, 48-51 встановлює спеціальний порядок проведення розслідування в частині подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації і ознак незаконного збагачення.

Цей порядок передбачає таке:

1) виключно НАЗК здійснює початкову перевірку декларацій щодо правильності та повноти заповнення, а потім – логічний та арифметичний контроль в порядку, визначеному самим НАЗК;

2) виключно НАЗК проводить повну перевірку декларацій відповідно до Закону про запобігання корупції і в порядку, визначеному самим НАЗК.

Така повна перевірка полягає у з’ясуванні:
– достовірності задекларованих відомостей. Інформацію про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей НАЗК може одержувати від фізичних та юридичних осіб, із ЗМІ та інших джерел;
– точності оцінки задекларованих активів. Тому всі зливки дорогоцінних металів, колекції картин і книг, прикраси, ікони, церкви і мощі повинні бути оцінені експертами;
– перевірці на наявність конфлікту інтересів;
– перевірці ознак незаконного збагачення.

У п'яти випадках обов’язковій повній перевірці підлягають декларації:
а) службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
б) суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджує НАЗК;
в) в яких виявлено невідповідності за результатами логічного та арифметичного контролю;
г) осіб, члени сімей яких відмовилися надати необхідну інформацію про себе;
д) суб’єктів декларування, щодо яких НАЗК на основі моніторингу способу життя встановило невідповідність рівня життя задекларованим ними майну і доходам – після того, як суб’єкт декларування скористається наданою йому НАЗК можливістю протягом 10 робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом;

3) лише у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей, якщо це має ознаки злочину, НАЗК затверджує обґрунтований висновок з цього приводу та надсилає його уповноваженому суб’єкту у сфері протидії корупції. Такими суб'єктами є НАБУ – стосовно більшості суб'єктів декларування, які подавали свої декларації до 30 жовтня, і тимчасово (до початку роботи ДБР) – стосовно певного кола суб'єктів декларування – прокуратура;

4) якщо без висновку НАЗК провадження за ст. 366-1 і ст. 368-2 КК України ще може бути порушене (хоча й існує колізія між певними положеннями статей 12, 48-51 Закону про запобігання корупції і ст. 214 КПК), то повідомлення про підозру без такого висновку видається неможливим;

5) у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією (зокрема декларування недостовірної інформації, якщо відомості щодо об'єкта декларування, яке має вартість, відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 мінімальних заробітних плат), уповноважені особи НАЗК самостійно складають протокол про правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, потім фактично затверджують цей протокол рішенням НАЗК і лише після цього направляють його до суду. Висновок Національного агентства є обов’язковим для розгляду. Без зазначеного висновку розгляд справи судом видається неможливим.

Чи існують проблеми?
Вважаю, що їх є трохи.
Президент України, Кабінет Міністрів України повинні підтримати НАЗК і НАБУ і політично, фінансово, організаційно тощо забезпечити процес притягнення до адміністративної і кримінальної відповідальності по можливості всіх особливо нахабних порушників закону, спрямувати на це особливу увагу суддівського корпусу.

НАЗК і НАБУ повинні організувати свою роботу так, щоб забезпечити протягом 2-3 місяців передачу до суду проваджень стосовно кількох сотень осіб, які вчинили правопорушення, передбачені частинами 1 і 4 ст. 172-6 КУпАП і статтями 366-1 та 368-2 Кримінального кодексу, а також ст. 209 Кримінального кодексу – в частині невідворотності відповідальності так званих «третіх (інших) осіб», яким передають неправомірну вигоду та інші активи. Це непросто.

Верховна Рада України до 1 січня 2017 року (наступний етап е-декларування) мала б дещо удосконалити антикорупційне законодавство, зокрема:

– ст. 366-1 Кримінального кодексу – в частині обов’язкового звільнення з посад усіх осіб, уповноважених на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, які вчинили цей злочин, незалежно від призначення іншого покарання; в частині заборони звільнення від кримінальної відповідальності за цей злочин з підстав лише самого по собі каяття (ст. 45 КК); в частині неприв’язки вартості об’єкта декларування відповідно до Примітки до цієї статті до мінімального розміру заробітної плати або ж зменшення цієї вартості утричі (якщо цього не зробити, то з 1 січня 2017 р. можна буде безкарно у кримінально-правовому контексті брехати на суму до 800 тис. грн.);

– ст. 46 та ін. Закону про запобігання корупції, ст. 172-6 КУпАП – в частині унеможливлення посилання у майбутньому на доходи від продажу речей (картини, коштовності тощо), якщо їхня вартість не була встановлена шляхом проведення експертизи у встановленому порядку; водночас мають бути визначені «поважні причини», через які особа може невчасно подати декларацію (тривале перебування в зоні АТО як учасника бойових дій, відсутність документів, які залишились на окупованій території та необхідність їх відновлення, тощо).

Статтю 368-2 КК змінювати краще не треба – вона майже досконала (принаймні порівняно з її попередніми редакціями).