Дистанційні судові розгляди в Україні: креативність проти консервативності

12 березня для запобігання поширенню COVID-19 український Уряд запровадив карантин на всій території країни, який триває досі. Невдовзі були введені жорсткі обмеження, зокрема на користування громадським транспортом. Припинилося міжміське сполучення, а також зупинилося метро. Наземний міський транспорт функціонує в дуже обмеженому режимі, перевозячи медиків, працівників державних органів та підприємств критичної інфраструктури. Людям було рекомендовано не покидати домівок наскільки це можливо.

Реагуючи на ці події, суди почали закривати двері перед відвідувачами, які не є учасниками справ, або особами з ознаками респіраторних захворювань. Рада суддів України закликала громадян утриматися від відвідування судів, а учасників справ попросила подавати заяви на відкладення слухань або на розгляд справ за допомогою відеоконференції.

 

Дистанційний розгляд: суд – суд – учасник процесу

В Україні з 2011 року в судах впроваджували елементи віддаленого суду. Спочатку в кримінальних справах, а з 2012 року – і в цивільних, господарських та адміністративних справах почали використовувати відеоконференції для зв’язку між судами.

Суди використовують відеоконференції для участі в судових засіданнях осіб, які перебувають за межами суду, що розглядає справу. Але для участі стороні чи свідку треба прибути в суд за місцем свого проживання, який обладнаний системою для відеоконференцій. Там же відбувається ідентифікація особи.

Система для відеоконференцій використовується також судом для віддаленого розгляду справ, де підозрювана, обвинувачена або засуджена особа перебуває в СІЗО або тюрмі.

Ця система не задовольняє сучасні потреби для віддаленого розгляду в умовах поширення COVID-19, оскільки сторона в будь-якому випадку повинна прийти в найближчий до неї суд.

Після запровадження карантину суди суттєво зменшили кількість слухань.

 

Дистанційний розгляд: суд – учасник процесу

30 березня Парламент ухвалив суперечливий закон. З одного боку, він на період карантину зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цивільних, господарських та адміністративних справах, а з іншого боку – надає можливість учасникам цих справ брати участь у судовому слуханні у віддаленому режимі, не виходячи з дому чи офісу.

Закон набрав чинності 2 квітня і фактично «заморозив» провадження в більшості цивільних, господарських та адміністративних справ. Лише там, де всі сторони і суд зацікавлені в продовженні розгляду, є перспектива проведення слухання за допомогою відеоконференцій.

Слухання в кримінальних справах та справах про адміністративні проступки відкладаються або відбуваються в загальному режимі, але за закритими дверима для публіки. Лише деякі суди організовують онлайн-трансляцію судових засідань.

Cуди почали застосовувати новий закон про віддалені слухання. Так, 3 квітня суддя окружного адміністративного суду в Дніпрі Андрій Рищенко призначив підготовче засідання у справі через Zoom на 13 квітня. Засідання транслювалося на youtube-каналі судді.

8 квітня Сьомий апеляційний адміністративний суд повідомив, що провів розгляд двох адміністративних справ за допомогою Zoom. Щоправда, онлайн-трансляції засідання не здійснювалося, також у відкритому доступі відсутній запис засідання. Того ж дня цей суд призначив розгляд іншої справи з використанням Zoom на 16 квітня.

Двоє суддів Господарського суду м. Києва самі пропонують сторонам провести засідання за допомогою Skype або ж призначають справу до віддаленого розгляду (очікується в другій половині квітня).

Відомо також про два випадки використання Skype для розгляду кримінального провадження та розгляду справи про адміністративне правопорушення. У першому випадку слідчий суддя Вищого антикорупційного суду розглядав питання про продовження строку домашнього арешту за клопотаннями прокурора і обвинуваченого. В іншому випадку Рівненський апеляційний суд під час розгляду справи в залі судового засідання дистанційно допитав свідка, який перебував удома. У залі судових засідань були присутні журналісти. Це сміливі рішення, бо в зазначених справах бракує чіткої законодавчої підстави, яка б давала право брати участь у процесі з дому, на відміну від інших категорій справ.

8 квітня Державна судова адміністрація України визначила, що відеоконференції можуть здійснюватися з використанням маловідомої української системи EasyCon. Наразі система не апробована в судах, бо не адаптована до їхніх потреб.

 

Виклики

Поки що участь у судових слуханнях з дому чи офісу в Україні – це швидше рідкість, ніж повсюдна практика.

Консервативність. Поки небагато суддів і сторін відгукнулися на заклик Ради суддів України використовувати відеоконференцію. Для цього потрібна зацікавленість і суддів, й обох сторін. Така комбінація трапляється рідко. Здебільшого суди відмовляють у задоволенні клопотань про віддалений розгляд, посилаючись на різні причини. Наприклад, 6 квітня інший суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду (того, що призначив розгляд через Zoom) відмовив стороні в проведенні віддаленого слухання посилаючись… на відсутність у суді технічної можливості. 8 квітня Господарський суд Донецької області, обґрунтовуючи таку ж відмову, послався на те, що сторона начебто не зареєстрована в системі EasyCon, про яку суди вперше дізналися того ж дня від Державної судової адміністрації України.

Дистанційний розгляд і публічність. Для забезпечення публічності закон визначив, що якщо учасники справи беруть участь у форматі відеоконференції, то є обов’язковою онлайн-трансляція слухання. Два перші судові засідання, які проводилися з використанням Zoom, не анонсувалися і не були доступними для публіки. Щоправда, у двох ухвалах про майбутні засідання за допомогою цієї програми зазначені ідентифікаційні дані конференції. В одній зі справ – її розглядав адміністративний суд у Дніпрі за допомогою Zoom – користувачі Zoom під час спроби долучитися до відеоконференції отримали посилання на її онлайн-трансляцію в Youtube. Власне саме з трансляцією на Youtube-каналі судді було проведено підготовче засідання. Таким чином було забезпечено відкритість (публічність) засідання.

Ідентифікація осіб. Юристи найчастіше порушують проблему ідентифікації осіб, які беруть участь у відеоконференції. Найнадійнішим способом віддаленої ідентифікації є електронний цифровий підпис, але його мають не так багато громадян, та й не кожна програма підтримує можливість такої ідентифікації. З іншого боку, закон дає можливість використовувати також документи, що посвідчують особу, але на відстані неможливо перевірити їхню справжність. Водночас для більшості випадків доцільно виходити з презумпції добросовісності учасників справи. 

Спроба схилити до безальтернативного використання маловідомого продукту. Умови використання програми EasyCon, нав’язаної Державною судовою адміністрацією України, передбачають платність. Щоправда, поки не зрозуміло, хто буде платити за користування програмою – державний бюджет чи учасники процесу. Народний депутат Тарас Тарасенко заявив про неузгодженість рішення Державної судової адміністрації України із законом і спробу монополізувати цю нішу єдиним постачальником послуг, тоді як є багато інших програмних рішень, загальновідомих і безкоштовних. Водночас деякі судді повідомили, що мають повноваження самостійно обирати інструмент для віддаленого слухання – важливо, щоб він відповідав закону, задовольняв потреби суду і учасників процесу.

Роман Куйбіда,
заступник голови правління
Центру політико-правових реформ,
м. Київ, Україна

NB: гіперлінки на судові рішення спрацьовують лише, якщо користувач перебуває в Україні