Для проведення судової реформи потрібні зміни в Конституцію – експерти

Для проведення повноцінної судової реформи потрібні зміни до Конституції, процесуальних законів, виправлення помилок, які констатувала Венеційська комісія. 

Про це йшлося під час прес-брифінгу "Судова реформа: що очікувати відзавтра", який відбувся 27 березня в Українському кризовому медіа центрі.

28 березня 2015 року набирає чинності закон "Про забезпечення права на справедливий суд". Які зміни відбудуться у судівництві? Як цей закон оцінила закон Венеціанська комісія? Якими будуть подальші кроки щодо судової реформи? Пропонуємо вам ознайомитися з позиціями наших експертів.

Оксана Сироїд, заступник голови Верховної Ради України:

Очікую, що із впровадженням нового закону "Про забезпечення права на справедливий суд" нарешті повноцінно запрацюють інститути, які необхідні для діяльності судової системи, – Вища рада юстиції і Вища кваліфікаційна комісія суддів. Ми отримаємо новий склад Вищої ради юстиції. Ці два інститути мають показати людям, що механізм притягнення суддів до відповідальності нарешті починає діяти – обґрунтовано і справедливо.

Висновок Венеційської комісії щодо цього закону був цілком передбачуваним стосовно критики збереження політичного впливу на кар'єру судді (тут Венеційська комісія є послідовною), і ми повинні виправляти цю проблему. Водночас вважаю зайвим акцент, який зробила Венеційська комісія на положеннях щодо мови судочинства, адже ці питання врегульовано процесуальними кодексами і проблеми на практиці не існує.

Судова реформа лише почалася. Шлях до її закінчення буде довгим – через зміни до Конституції і законодавства, але основний шлях – через оновлення суддівського корпусу. Вважаю, що судову реформу можна буде визнати закінченою, коли органи суддівського самоврядування наберуться сміливості визнати відповідальність за те свавілля, яке судді вчиняли раніше. Питання навіть не у визнанні причетності кожного конкретного судді до цих злочинів та порушень, а в колективному усвідомленні цієї відповідальності. Її визнання суддями є запорукою подальшої довіри до судів.

Валентина Сімоненко, голова Ради суддів України:

Для підвищення авторитету судової влади потрібні конституційні зміни, про що наголошує і Венеціанська комісія. Зокрема, у її висновку йдеться про необхідність зменшення ролі Президента України та Верховної Ради України у формуванні суддівського корпусу та у кар’єрі судді.

Наголошено, що бажання усунути від посад некомпетентних і корумпованих представників судової гілки влади має відбуватись пропорційним та справедливим чином, не шкодячи незалежності судової влади.

Важливо створити умови для формування дійсно незалежної гілки влади задля справедливого судочинства.

На часі зараз внесення змін до Конституції України та до усіх законів, що на цей час регулюють реформу судової влади: зокрема і до Закону України "Про очищення влади" та Закону України "Про  відновлення довіри до судової влади України "

Роман Куйбіда, заступник голови правління Центру політико-правових реформ, експерт з судової реформи Реанімаційного пакету реформ:

Оскільки запуск судової реформи триває надто довго, це зумовило як певне розчарування людей в судах, так і віру у позитивні зміни в цьому напрямку.

Однак перший крок зроблено. Чи буде він кроком у правильному напрямку – покаже час. Від нового закону можна очікувати масового звільнення суддів, як тільки запрацює нова Вища рада юстиції. Якою буде ця Вища рада юстиції, хто прийде на місце звільнених суддів – це ключові питання, які нас турбують.

На жаль, новий закон зберіг можливості для політичного контролю за кар'єрою судді. На це звернула увагу і Венеційська комісія. Водночас і представники колишньої влади робитимуть все, аби зберегти свій контроль над судами.

Завдання ЗМІ і суспільства – щоб на звільнені посади не прийшли негідники і люди, які готові служити політикам та олігархам.

Тож від влади ми повинні вимагати повноцінної судової реформи – зі змінами до Конституції, процесуальних законів, виправлення помилок, які констатувала Венеційська комісія. Самі ж повинні бути пильними, щоб процес реформування відповідав потребам суспільства й узгоджувався з європейськими стандартами.