Що вас цікавить?

За мародерство та суміжні кримінальні правопорушення — посилена кримінальна відповідальність

29.04.2022
Кримінальне право /
Кримінальна юстиція /
Воєнний стан

Аналіз Закону «Щодо посилення відповідальності за мародерство» із серії науково-практичних коментарів Миколи Хавронюка про зміни до Кримінального кодексу, прийняті під час воєнного стану.


Набрання чинності і загальна характеристика

Закон «Щодо посилення відповідальності за мародерство» від 3 березня 2022 р. №2117-IX набрав чинності 7 березня 2022 р.

Ним у кількох статтях Кримінального кодексу України (далі – КК) відповідні частини доповнені обтяжуючою обставиною «вчинення того самого діяння в умовах воєнного або надзвичайного стану».

Примітно, що проєкт цього Закону (№7124) був зареєстрований у Верховній Раді так само 3 березня 2022 р., тобто в один і той же день відбулись такі події щодо нього, як одержання Верховною Радою, розгляд її керівництвом, направлення на розгляд профільному комітету, надання комітетом висновку, включення до порядку денного і прийняття закону.

Тому і не дивно, що в невеликому за обсягом законі допущено стільки помилок:

1) помилковою є назва Закону, оскільки мародерство – це лише один зі злочинів, про який йдеться в тексті Закону, а суб’єктом його є виключно військовослужбовець;

2) жодної необхідності посилювати відповідальність як за мародерство, так і за крадіжку, грабіж та інші кримінальні правопорушення, вчинені в умовах воєнного або надзвичайного стану, не було, оскільки до 7 березня 2022 р. за мародерство покарання становило позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, більше ніж за деякі дійсно небезпечні злочини.

Цілком достатнім є наразі покарання і за крадіжку та інші майнові злочини. До того ж у ст. 67 КК і так є обставина, що обтяжує покарання «вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій». Проблема ж полягає не в м’якому покаранні за ці кримінальні правопорушення, а в причинах того, чому далеко не всі вони викриваються, а особи, викриті в них, не завжди засуджуються та здійснюють реституцію та компенсацію;

3) відтепер крадіжка або привласнення чи розтрата чужого майна, вчинені навіть у розмірі, що не є значним, але в умовах воєнного чи надзвичайного стану, мають каратися позбавленням волі на строк від 5 до 8 років, грабіж за таких самих умов – від 7 до 10, вимагання – від 7 до 12, розбій – від 8 до 15 років. Але що станеться з людиною, яка за крадіжку чобіт з розбитої вітрини буде покарана настільки суворо? І чи є в держави ресурси, щоб стільки років тримати її в ув’язненні?

Значення деяких термінів, застосованих у ст. 432 КК:

1) мародерство – викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених (ст. 432 КК);

2) речі, що знаходяться при вбитих чи поранених, – їхні особисті речі.

Кримінально-правова кваліфікація: окреме питання

1. Викрадення військовослужбовцем на полі бою зброї та боєприпасів, документів, що містять відомості військового характеру, з метою їх використання для проведення бойових дій, ідентифікації вбитих тощо не є злочином.

2. Викрадення цивільною особою на полі бою зброї чи боєприпасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв кваліфікується за частинами 1, 2 або 3 ст. 262 КК.

3. Хоча злочини, передбачені ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 191 КК – тяжкі чи особливо тяжкі, це не виключає ситуації, коли відповідні діяння не є кримінальним правопорушенням, оскільки вчинені через крайню необхідність (ст. 39 КК), сукупність умов якої становлять такі ознаки:

1) заподіяння шкоди має місце для усунення небезпеки,
2) ця небезпека безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, суспільним інтересам чи інтересам держави,
3) цю небезпеку в конкретній обстановці не можна було усунути іншими засобами і
4) при цьому не було умисно заподіяно шкоди, яка є більш значною, ніж відвернена.

Наприклад: небезпеку становить стан здоров’я осіб, або холод чи голод серед них; ці фактори вже мають місце чи є реальна загроза, що вони будуть мати місце; в інший спосіб, ніж шляхом заволодіння чужим майном (продуктами харчування, ліками, медичним інструментом, бинтами, носилками, теплим одягом і взуттям, ковдрами тощо), нейтралізувати ці фактори чи загрози неможливо; не було умисно заподіяно шкоди життю людини.

Інший приклад: лише шляхом вимагання військовослужбовцям видалося можливим отримати послугу з ремонту військової техніки.

Міжнародні зобов’язання

IV (Гаазька) Конвенція про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 р. (дата набрання чинності для України: 24 серпня 1991 р.) вперше визначила: «мародерство у місті чи місцевості, навіть у випадку, якщо його взяли штурмом, забороняється» (ст. 28) і «мародерство офіційно забороняється» (ст. 47).

У ст. 15 Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях і ст. 18 Конвенції про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі, від 12 серпня 1949 р. вказано, відповідно: «Завжди, а особливо після кожного бою, сторони конфлікту без затримки вживають усіх можливих заходів для того, щоб розшукати й підібрати поранених і хворих (осіб, які зазнали корабельної аварії, поранених та хворих), щоб захистити їх від мародерства та поганого ставлення, щоб забезпечити їм необхідний догляд, а також, щоб розшукати мертвих та запобігти їхньому пограбуванню».

Для порівняння

У чинному КК РФ кримінальна відповідальність за мародерство відсутня (стаття 266 з такою назвою була у КК РФ до 1996 року, мала редакцію, однакову зі ст. 432 КК України, і передбачала смертну кару).

Кілька історичних факти, підтвердження яким легко знайти в Інтернеті.

У часи кріпосництва та відсутності колісної техніки мародери не могли багато чого унести в руках, тому на війні захоплювали як товар людей, яких згодом продавали у фактичне рабство землевласникам. Марті Скавронській пощастило більше. Вона була взята російськими військами як трофей в 1702 р. після бою за Марієнбург (сучасна Латвія), продана князю Меншикову, подарована Петру І та стала його другою дружиною, а згодом і російською імператрицею Катериною І (1725–1727 рр.).

Лише за перші шість місяців 1945 р. за мародерство було засуджено понад 4 тисячі радянських військовослужбовців, і маршал К. Рокоссовський вимушений був видати наказ розстрілювати ґвалтівників та мародерів на місці злочину. Для хоч якогось упорядкування в 9 червня 1945 р. сталінським указом були встановлені норми, згідно з якими кожен військовослужбовець раз на місяць міг відправити додому трофеї: рядовий – посилку до 8 кг, а офіцер – ящик, вага якого не обмежувалась. Під час демобілізації їм дозволялося відвезти все, що вони змогли б натягнути на себе і взяти із собою в дорогу, у т.ч. офіцерам – мотоцикл. Генералам безкоштовно дозволявся автомобіль «Мерседес» або «Опель».

Але і ці «норми» порушувались, особливо офіцерами і генералами. Дійшло до того, що в 1946 р. органи держбезпеки змушені були почати «Трофейну справу» проти дванадцяти генералів. Вони були заарештовані і згодом засуджені, деякі – до вищої міри покарання.

Про масштаби мародерства говорять такі приклади: одного разу на Ягодинскій митниці затримано 7 вагонів з 85 ящиками з меблями, що належали маршалу К. Жукову; а під час обшуку в квартирі і на дачі Жукова в 1948 р. слідчі конфіскували 483 шкурки хутрових звірів, 194 предмета цінних нерадянських меблів, 4000 метрів тканини, 44 килима і гобелена, 55 музейних картин, 7 ящиків з кришталем та порцеляною.

У будинку генерал-лейтенанта В. Крюкова та його дружини, співачки Л. Русланової під час обшуку вилучено, серед інших коштовностей, 132 картини Врубеля, Васнецова, Шишкіна, Брюллова та інших відомих художників, раніше викрадених нацистами з радянських музеїв.

Мародерством займалась і сама совєтська держава. З Німеччини було перевезено 2885 заводів і 96 електростанцій. Перегнали 1 мільйон 335 тисяч голів худоби. Конфісковано 2,3 мільйона тонн зерна, 1 мільйон тонн картоплі та овочів, по 0,5 мільйона тонн жирів і цукру, 20 мільйонів літрів спирту. 

Але ніколи не потрапили у користування держави вивезені з Німеччини 60 тисяч роялів, 460 тисяч радіоприймачів, 190 тисяч килимів, 940 тисяч предметів меблів, 265 тисяч настінних і настільних годин. Їх розіпхали за символічними цінами серед радянської номенклатури і старших офіцерських чинів. До цього розподілу увійшли і 1 мільйон 200 тисяч чоловічих та жіночих пальто, 1 мільйон головних уборів та 186 вагонів вина.

Німеччина стверджує, що як у Російській Федерації, так і в країнах СНД нині перебувають майже 200 тисяч вивезених після війни музейних експонатів. 



Вам може бути цікаво