Зміст порушення законів та звичаїв війни |
Чинний міжнародний договір, згода на обов’язковість якого надана ВР |
Жорстоке поводження з військовополоненими:
– фізичне калічення
– медичні чи наукові експерименти |
З військовополоненими необхідно завжди поводитися гуманно. Будь-який незаконний акт чи бездіяльність з боку держави, що тримає в полоні, які спричиняють смерть або створюють серйозну загрозу здоров’ю військовополоненого, що перебуває під її охороною, забороняються та будуть розглядатись як серйозне порушення цієї Конвенції. Зокрема, жодного військовополоненого не можна піддавати фізичному каліченню або медичним чи науковим експериментам будь-якого характеру, які не обґрунтовані потребою в проведенні медичного, стоматологічного або стаціонарного лікування військовополоненого та не здійснюються в його інтересах. (Стаття 13 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими) |
– умисне вбивство,
– тортури або нелюдське поводження, зокрема біологічні експерименти,
– умисне заподіяння тяжких страждань, серйозного тілесного ушкодження або шкоди здоров’ю,
– примушування військовополоненого до служби в збройних силах ворожої держави,
– умисне позбавлення його прав на справедливе та належне судове розслідування |
Серйозними порушеннями є ті, що пов’язані з будь-яким з таких діянь, якщо їх учинено проти осіб або майна, які користуються захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдське поводження, зокрема біологічні експерименти, умисне заподіяння тяжких страждань або серйозного тілесного ушкодження або шкоди здоров’ю, примушування військовополоненого до служби в збройних силах ворожої держави або умисне позбавлення його прав на справедливе та належне судове розслідування, передбачених цією Конвенцією.(Стаття 130 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими) |
– вбивство,
– завдання каліцтва,
– жорстоке поводження й тортури,
– захоплення заручників,
– наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе ставлення,
– несправедливе засудження |
Заборонено вчиняти стосовно осіб, які не беруть активної участі у воєнних діях, зокрема до тих осіб зі складу збройних сил, які склали зброю, а також тих, які припинили участь у воєнних діях у зв’язку з хворобою, пораненням, триманням під арештом чи з будь-якої іншої причини, такі дії:
a) насилля над життям та особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;
b) захоплення заручників;
c) наругу над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе ставлення;
d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
(Стаття 3 Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях) |
– вбивство,
– тортури чи біологічні досліди,
– залишення умисно без медичної допомоги та обслуговування
– умисне створення умов для зараження чи інфікування |
Особовий склад збройних сил та інші особи, зазначені в наступній статті, які є пораненими або хворими, повинні користуватися повагою та захистом за будь-яких обставин. Суворо забороняються будь-які замахи на їхнє життя чи будь-яке насилля над їхньою особистістю; зокрема, їх заборонено вбивати або знищувати, піддавати тортурам чи біологічним дослідам, залишати умисно без медичної допомоги та обслуговування або умисно створювати умови для їхнього зараження чи інфікування.
(Стаття 12 Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях) |
– вбивство,
– тортури або нелюдське поводження, зокрема біологічні експерименти,
– умисне заподіяння тяжких страждань або серйозного тілесного ушкодження й шкоди здоров’ю
– широкомасштабне руйнування і привласнення майна, не виправдані воєнною необхідністю й здійснені незаконно та умисно |
Серйозними порушеннями є ті, що пов’язані з будь-яким із таких діянь: умисним вбивством, тортурами або нелюдським поводженням, зокрема біологічними експериментами, умисним заподіянням тяжких страждань або серйозного тілесного ушкодження й шкоди здоров’ю та із широкомасштабним руйнуванням і привласненням майна, не виправданими воєнною необхідністю й здійсненими незаконно та умисно, – якщо їх скоєно проти осіб чи майна, що знаходяться під захистом, забезпечуваним цією Конвенцією.
(Стаття 50 Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях) |
– вбивство,
– тортури або нелюдське поводження, зокрема біологічні експерименти,
– умисне заподіяння тяжких страждань або серйозного тілесного ушкодження й шкоди здоров’ю
– широкомасштабне руйнування і привласнення майна, не виправдані воєнною необхідністю й здійснені незаконно та умисно |
Серйозними порушеннями є ті, що пов’язані з будь-яким із таких діянь: умисним вбивством, тортурами або нелюдським поводженням, зокрема біологічними експериментами, умисним заподіянням тяжких страждань або серйозного тілесного ушкодження й шкоди здоров’ю та із широкомасштабним руйнуванням і привласненням майна, не виправданими воєнною необхідністю й здійсненими незаконно та умисно, – якщо їх скоєно проти осіб чи майна, що знаходяться під захистом, забезпечуваним цією Конвенцією.
(Стаття 52 Конвенції про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі) |
Жорстоке поводження з цивільним населенням:
– умисне вбивство,
– тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров’ю,
– нелегальна депортація чи переведення,
– нелегальне ув’язнення,
– примушення служити в збройних силах ворожої держави,
– умисне відбирання прав на справедливий і офіційний судовий процес,
– захоплення полонених,
– широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно |
Високі Договірні Сторони зобов’язуються надати чинності будь-якому закону, необхідному для надання дієвих карних санкцій для осіб, які вчинять, або наказують іншим учинити будь-яке серйозне порушення цієї Конвенції, визначеного в цій статті.
(Стаття 146 Конвенції про захист цивільного населення під час війни)
Серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров’ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув’язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
(Стаття 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни) |
– фізичне каліцтво,
– медичні чи наукові експерименти,
– видалення тканин чи органів для пересадки |
1. Фізичному і психічному стану здоров’я і недоторканності осіб, що перебувають під владою супротивної сторони, або інтернованих, затриманих чи яким-небудь іншим чином позбавлених свободи в результаті ситуації, зазначеної у статті 1, не повинно завдаватися шкоди шляхом якоїсь невиправданої дії або бездіяльності. Відповідно забороняється піддавати осіб, зазначених у цій статті, жодній медичній процедурі, яка не вимагається за станом здоров’я зазначеної особи й не відповідає загальноприйнятим медичним нормам, що застосовуються за аналогічних, з медичної точки зору, обставин до громадян сторони, що проводить цю процедуру, які не позбавлені свободи в якій би то не було формі.
2. Зокрема, забороняється піддавати таких осіб, навіть за їх згодою:
a) фізичним каліцтвам;
b) медичним чи науковим експериментам;
c) видаленню тканин чи органів для пересадки; за винятком тих випадків, коли такі дії є виправданими згідно з умовами, передбаченими пунктом 1.
(Стаття 11 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I)) |
Дії щодо осіб, які не беруть безпосередньої участі або припинили брати участь у воєнних діях:
– вбивство,
– катування,
– каліцтво чи будь-які форми тілесних покарань,
– колективні покарання,
– взяття заручників,
– акти тероризму,
– знущання над людською гідністю, зокрема, образливе поводження,
– зґвалтування,
– примус до проституції або непристойне посягання у будь-якій формі,
– рабство й работоргівля в усіх їх формах,
– грабіж,
– погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій. |
Стаття 4. Основні гарантії
1. Усі особи, які не беруть безпосередньої участі або припинили брати участь у воєнних діях, незалежно від того, обмежена їх свобода чи ні, мають право на повагу до своєї особистості, своєї честі, своїх переконань та своїх релігійних обрядів. За всіх обставин з ними поводяться гуманно й без будь-якої несприятливої різниці. Заборонено видавати наказ не залишати нікого в живих.
2. Без шкоди для загальних положень, зазначених вище, заборонено й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії щодо осіб, зазначених у пункті 1:
a) посягання на життя, здоров’я, фізичний і психічний стан осіб, зокрема, вбивство, а також таке жорстоке поводження, як катування, каліцтво чи будь-які форми тілесних покарань;
b) колективні покарання;
c) взяття заручників;
d) акти тероризму;
e) знущання над людською гідністю, зокрема, образливе поводження, згвалтування, примус до проституції або непристойне посягання у будь-якій формі;
f) рабство й работоргівля в усіх їх формах;
g) грабіж;
h) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
(Стаття 4 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру (Протокол II)) |
Вигнання цивільного населення для примусових робіт |
Особи, що перебувають під захистом, можуть бути зайняті на примусових роботах виключно настільки, наскільки й громадяни держави – сторони конфлікту, на території якої вони перебувають.
Якщо особи, що перебувають під захистом, є громадянами держави-супротивниці, їх можна залучати лише до таких видів примусових робіт, виконання яких є необхідним для забезпечення продуктів харчування, житла, одягу, транспорту та здоров’я людей і які не є безпосередньо пов’язаними з проведенням воєнних операцій.
Особи, що перебувають під захистом, залучені до примусових робіт прирівнюються у правах до громадян цієї держави стосовно умов та гарантій праці, зокрема це стосується зарплатні, тривалості робочого дня, одягу та обладнання, попередньої підготовки та компенсації за нещасні випадки на виробництві та хвороби.
(Стаття 40 Конвенції про захист цивільного населення під час війни) |
Розграбування національних цінностей на окупованій території |
Серйозними порушеннями є ті, що пов’язані з будь-яким із таких діянь: … із широкомасштабним руйнуванням і привласненням майна, не виправданими воєнною необхідністю й здійсненими незаконно та умисно, – якщо їх скоєно проти осіб чи майна, що знаходяться під захистом, забезпечуваним цією Конвенцією.
(Стаття 50 Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях)(Стаття 52 Конвенції про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі)(Стаття 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни) |
Застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом:
а) напади невибіркового характеру, зокрема:
– напади, не спрямовані на конкретні воєнні об’єкти;
– напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні воєнні об’єкти,
– напади, які поражають воєнні об’єкти й цивільних осіб або цивільні об’єкти, не розрізняючи їхб) використання присутності або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій |
4. Напади невибіркового характеру заборонено. До нападу невибіркового характеру належать:
a) напади, не спрямовані на конкретні воєнні об’єкти;
b) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні воєнні об’єкти; або
c) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, наслідки яких не можуть бути обмежені, як це вимагається згідно з цим Протоколом; і які, таким чином, у кожному такому випадку поражають воєнні об’єкти й цивільних осіб або цивільні об’єкти, не розрізняючи їх.
5. Серед інших належить вважати невибірковими такі види нападів:
a) напад шляхом бомбардування будь-якими методами або засобами, при якому як єдиний воєнний об’єкт розглядається ряд явно пов’язаних один з одним і розрізнюваних воєнних об’єктів, розміщених у місті, у селі чи в іншому районі, де сконцентровані цивільні особи або цивільні об’єкти; і
b) напад, котрий, як можна очікувати, попутно потягне за собою втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб та шкоду цивільним об’єктам, або те й інше разом, які були б надмірними щодо конкретної і безпосередньої воєнної переваги, якої передбачається таким чином досягти.
7. Присутність або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб не повинні використовуватись для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій, зокрема у спробах захистити воєнні об’єкти від нападу або прикрити воєнні дії, сприяти чи перешкодити їм. Сторони, що перебувають у конфлікті, не повинні направляти пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб з метою спробувати захистити воєнні об’єкти від нападу чи прикрити воєнні операції.
(Стаття 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I)) |
– віроломне вбивство, завдання поранення або взяття в полон |
Стаття 37. Заборона віроломства 1. Заборонено вбивати, завдавати поранення або брати в полон противника, вдаючись до віроломства. Віроломством вважаються дії, спрямовані на те, щоб викликати довіру противника і примусити його повірити, що він має право на захист і зобов’язаний надати такий захист згідно з нормами міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів, з метою обману такої довіри. Прикладами такого віроломства є дії:
a) симулювання наміру вести переговори під прапором перемир’я або симулювання капітуляції;
b) симулювання виходу із строю внаслідок поранення або хвороби;
c) симулювання володіння статусом цивільної особи або некомбатанта; і
d) симулювання володіння статусом, що надає захист, шляхом використання знаків, емблем або форменого одягу Організації
Об’єднаних Націй, нейтральних держав, які не є сторонами, що перебувають у конфлікті.(Стаття 37 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I)) |
– напади на цивільні об’єкти |
Стаття 52. Загальний захист цивільних об’єктів
1. Цивільні об’єкти не повинні бути об’єктом нападу або репресалій. Цивільними об’єктами є всі ті об’єкти, які не є воєнними об’єктами, як вони визначені в пункті 2.2. Напади повинні суворо обмежуватися об’єктами. Що стосується об’єктів, то воєнні об’єкти обмежуються тими об’єктами, які через свій характер, розміщення, призначення або використання вносять ефективний вклад у воєнні дії і повне або часткове руйнування, захоплення чи нейтралізація яких за існуючих у даний момент обставин дає явну воєнну перевагу.(Стаття 52 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I)) |
– акти, спрямовані проти історичних пам’яток, творів мистецтва або місць відправлення культів, які є культурною або духовною спадщиною народів,
– використання таких об’єктів для підтримки воєнних зусиль,
– використання таких об’єктів як об’єктів репресалій |
Стаття 53. Захист культурних цінностей і місць відправлення культівБез шкоди для положень Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту від 14 травня 1954 року та інших відповідних міжнародних документів заборонено:a) здійснювати будь-які ворожі акти, спрямовані проти історичних пам’яток, творів мистецтва або місць відправлення культів, які є культурною або духовною спадщиною народів;b) використовувати такі об’єкти для підтримки воєнних зусиль;c) робити такі об’єкти об’єктами репресалій.(Стаття 53 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I)) |
– незаконний експорт, інше незаконне переміщення або незаконна передача права власності на культурну цінність,
– археологічні розкопки,
– модифікації або зміна виду використання культурної цінності, що мають на меті приховання або знищення доказу культурного, історичного чи наукового характеру |
Стаття 9
Захист культурних цінностей на окупованій території1. Без шкоди для положень статей 4 та 5 Конвенції Сторона, яка окупувала цілком або частково територію іншої Сторони, забороняє та попереджає стосовно окупованої території:a) будь-який незаконний експорт, інше незаконне переміщення або незаконна передача права власності на культурну цінність;
b) будь-які археологічні розкопки, якщо тільки це не вимагається виключно для охорони, обліку чи збереження культурної цінності;
c) будь-які модифікації або зміну виду використання культурної цінності, що мають на меті приховання або знищення доказу культурного, історичного чи наукового характеру.
(Другий Протокол до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року |
– використання голоду серед цивільного населення як методу ведення війни,
– напад або знищення чи доведення до непридатності об’єктів, необхідних для виживання цивільного населення (запаси продуктів харчування, сільськогосподарські райони, що виробляють продовольство, посіви, худоба, споруди для забезпечення питною водою й запаси останньої, іригаційні споруди) з метою не допустити використання їх цивільним населенням або супротивною стороною як засобу підтримання існування |
Стаття 54. Захист об’єктів, необхідних для виживання цивільного населення
1. Заборонено вдаватися до голоду серед цивільного населення як методу ведення війни.
2. Заборонено піддавати нападу або знищувати, виводити або доводити до непридатності об’єкти, необхідні для виживання цивільного населення, такі як запаси продуктів харчування, сільськогосподарські райони, що виробляють продовольство, посіви, худобу, споруди для забезпечення питною водою й запаси останньої, а також іригаційні споруди спеціально з метою не допустити використання їх цивільним населенням або супротивною стороною як засобу підтримання існування, незалежно від мотивів, ніби з метою викликати голод серед цивільних осіб, примусити їх до виїзду або з якої-небудь іншої причини.(Стаття 54 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I)) |
– використання методів або засобів ведення війни, що мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть такої шкоди природному середовищу й тим самим завдадуть шкоди здоров’ю або виживанню населення |
Стаття 55. Захист природного середовища
1. При веденні воєнних дій має бути виявлена турбота про захист природного середовища від широкої, довгочасної і серйозної шкоди. Такий захист включає заборону використання методів або засобів ведення війни, що мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть такої шкоди природному середовищу й тим самим завдадуть шкоди здоров’ю або виживанню населення.
2. Заподіяння шкоди природному середовищу як репресалій заборонено.(Стаття 55 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I)) |
– використання як об’єктів нападу установок чи споруд, що містять небезпечні сили (греблі, дамби й атомні електростанції), навіть у випадках, коли вони є воєнними об’єктами, якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил і наступні тяжкі втрати серед цивільного населення,
– використання як об’єктів нападу воєнних об’єктів, розміщених в цих установках або спорудах чи поблизу них, якщо напад може викликати вивільнення небезпечних сил та наступні тяжкі втрати серед цивільного населення |
Стаття 56. Захист установок і споруд, що містять небезпечні сили
1. Установки і споруди, що містять небезпечні сили, а саме: греблі, дамби й атомні електростанції, – не повинні ставати об’єктами нападу навіть у тих випадках, коли такі об’єкти є воєнними об’єктами, якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил і наступні тяжкі втрати серед цивільного населення. Інші воєнні об’єкти, розміщені в цих установках або спорудах чи поблизу них, не повинні ставати об’єктами нападу, якщо такий напад може викликати вивільнення небезпечних сил у таких установках або спорудах та наступні тяжкі втрати серед цивільного населення.
(Стаття 56 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I)) |
– напад на необоронювані місцевості |
Стаття 59. Необоронювані місцевості
1. Сторонам, що перебувають у конфлікті, забороняється нападати на необоронювані місцевості якими б то не було засобами.
2. Відповідні власті сторони, що перебуває в конфлікті, можуть оголосити необоронюваною місцевістю будь-який населений пункт, розміщений у зоні зіткнення збройних сил або поблизу неї, відкритий для окупації супротивною стороною. Ця місцевість повинна відповідати таким умовам:
a) всі комбатанти, а також мобільні бойові засоби та мобільне воєнне спорядження мають бути евакуйовані;
b) стаціонарні воєнні установки або споруди не повинні використовуватися з ворожою метою;
c) ні власті, ні населення не повинні здійснювати ворожих дій;
d) не повинно чинитися жодних дій на підтримку воєнних операцій.
(Стаття 59 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I)) |
– напад на демілітаризовані зони |
Стаття 60. Демілітаризовані зони
1. Сторонам, що перебувають у конфлікті, заборонено поширювати свої воєнні операції на зони, яким вони за згодою надали статус демілітаризованих зон, якщо таке поширення суперечить положенням такої угоди.
3. Предметом такої угоди звичайно є будь-яка зона, що відповідає таким умовам:
a) всі комбатанти, а також мобільні бойові засоби й мобільне воєнне спорядження повинні бути евакуйовані;
b) стаціонарні воєнні установки і споруди не повинні використовуватися у ворожих цілях;
c) ні власті, ні населення не повинні чинити ворожих дій; і
d) будь-яка діяльність, пов’язана з воєнними зусиллями, повинна бути припинена.(Стаття 60 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I)) |
– перетворення цивільного населення або окремих цивільних осіб на об’єкт нападу,- напад невибіркового характеру, що стосується цивільного населення або цивільних об’єктів, коли відомо, що такий напад стане причиною надмірних втрат життя, поранень серед цивільного населення або завдасть шкоди цивільним об’єктам,- напад на установки або споруди, що містять небезпечні сили, коли відомо, що такий напад стане причиною надмірних втрат життя, поранень серед цивільного населення або завдасть шкоди цивільним об’єктам,- перетворення необоронних місцевостей і нейтральних зон на об’єкт нападу,- напад на особу, коли відомо, що вона припинила брати участь у воєнних діях,- віроломне використання розпізнавальної емблеми Червоного Хреста, Червоного Півмісяця або Червоного Лева і Сонця, або інших захисних знаків,
– переміщення окупуючою державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію,- депортація чи переміщення всього або частини населення окупованої території у межах цієї території чи за її межі,- невиправдана затримка репатріації військовополонених або цивільних осіб,- застосування практики апартеїду, інших негуманних і принижуючих дій, заснованих на расовій дискримінації, які зневажають гідність особи,- перетворення ясно розпізнаних історичних пам’яток, творів мистецтва або місць відправлення культу, які є культурною або духовною спадщиною народів і яким надається особливий захист, на об’єкт нападу, внаслідок чого вони зазнають великих руйнувань,- позбавлення особи права на неупереджене й нормальне судочинство |
Стаття 85. Припинення порушень цього Протоколу 3. На доповнення до серйозних порушень, визначених у статті 11, такі дії розглядаються як серйозні порушення цього Протоколу, коли вони вчиняються навмисне на порушення відповідних положень цього Протоколу і є причиною смерті або серйозного тілесного пошкодження чи шкоди здоров’ю:
a) перетворення цивільного населення або окремих цивільних осіб на об’єкт нападу;
b) вчинення нападу невибіркового характеру, що торкається цивільного населення або цивільних об’єктів, коли відомо, що такий напад стане причиною надмірних втрат життя, поранень серед цивільного населення або завдасть шкоди цивільним об’єктам, як це визначено в пунктах a.2, a.3 статті 57;
c) вчинення нападу на установки або споруди, що містять небезпечні сили, коли відомо, що такий напад стане причиною надмірних втрат життя, поранень серед цивільного населення або завдасть шкоди цивільним об’єктам, як це визначено в пунктах a.2, a.3 статті 57;
d) перетворення необоронних місцевостей і нейтральних зон на об’єкт нападу;e) вчинення нападу на особу, коли відомо, що вона припинила брати участь у воєнних діях;
f) віроломне використання на порушення статті 37 розпізнавальної емблеми Червоного Хреста, Червоного Півмісяця або Червоного Лева і Сонця, або інших захисних знаків, визнаних Конвенціями і цим Протоколом.4. На доповнення до серйозних порушень, зазначених у попередніх пунктах цієї статті та в Конвенціях, розглядаються як серйозні порушення цього Протоколу такі дії, коли вони здійснюються навмисне й на порушення Конвенцій або цього Протоколу:
a) переміщення окупуючою державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію або депортація чи переміщення всього або частини населення окупованої території у межах цієї території чи за її межі на порушення статті 49 Четвертої конвенції;
b) невиправдана затримка репатріації військовополонених або цивільних осіб;
c) застосування практики апартеїду інших негуманних і принижуючих дій, заснованих на расовій дискримінації, які зневажають гідність особи;
d) перетворення ясно розпізнаних історичних пам’яток, творів мистецтва або місць відправлення культу, які є культурною або духовною спадщиною народів і яким спеціальною угодою, укладеною, наприклад, у рамках компетентної організації, надається особливий захист на об’єкт нападу, внаслідок чого вони зазнають великих руйнувань, коли немає свідчень про порушення супротивною стороною пункту b статті 53, і коли такі історичні пам’ятки, твори мистецтва та місця відправлення культу не розміщені поблизу воєнних об’єктів;
e) позбавлення особи, яка користується захистом Конвенцій або захистом, згаданим у пункті 2 цієї статті, права на неупереджене й нормальне судочинство.
5. Без шкоди для застосування Конвенцій і цього Протоколу серйозні порушення цих документів розглядаються як воєнні злочини.(Стаття 85 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I)) |
– заборонене використання відмітних емблем |
Приватним особам, товариствам, фірмам або компаніям, як державним, так і приватним, крім тих, які на це мають право відповідно до цієї Конвенції, завжди заборонено використовувати емблему або назву “Червоний хрест” або “Женевський хрест” чи будь-який знак або найменування, які їх імітують, незалежно від мети використання та дати їхнього прийняття.Стосовно країн, що вже використовують як емблему замість червоного хреста червоний півмісяць або червоних лева й сонце на білому тлі, ці емблеми також визнаються умовами цієї Конвенції.(Статті 38, 53 Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях) |
– заборонене використання відмітних емблем |
Стаття 2 Відмітні емблеми
1. Цей Протокол визнає додаткову відмітну емблему поряд з відмітними емблемами Женевських конвенцій та з тими самими цілями. Відмітні емблеми користуються однаковим статусом.
2. Ця додаткова відмітна емблема, яка складається із червоної рамки у формі квадрата, що стоїть на одній зі своїх вершин на білому тлі, відповідає зображенню, що міститься в додатку до цього Протоколу. У цьому Протоколі така відмітна емблема має назву “емблема третього Протоколу”.
3. Умови використання та поваги до емблеми третього Протоколу є ідентичними умовам, що застосовуються до відмітних емблем, які визначаються Женевськими конвенціями та, у відповідних випадках, Додатковими протоколами 1977 року.
4. Медичні служби та духовний персонал збройних сил Високих Договірних Сторін можуть, без шкоди емблемам, які вони використовують зараз, тимчасово користуватися будь-якою з відмітних емблем, зазначених у пункті 1 цієї статті, у випадках, коли це може посилити захист.Стаття 6 Запобігання неправомірному використанню емблем
1. Положення Женевських конвенцій та, у відповідних випадках, Додаткових протоколів 1977 року, що стосуються запобігання неправомірному використанню відмітних емблем та припинення його, застосовуються так само й до емблеми третього Протоколу. Зокрема, Високі Договірні Сторони вживають заходів, необхідних для запобігання неправомірному використанню відмітних емблем, згаданих у статтях 1 і 2, та їхніх найменувань, а також для припинення такого використання будь-коли, у тому числі віроломному використанню та використанню будь-яких знаків і найменувань, які їх відтворюють, а також припинення такого використання.(Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується прийняття додаткової відмітної емблеми (Протокол III)) |
– залучення дітей до безпосередньої участі у воєнних діях |
Стаття 38
2. Держави-учасниці вживають всіх можливих заходів для забезпечення того, щоб особи, які не досягли 15-річного віку, не брали безпосередньої участі у воєнних діях.
(Конвенція про права дитини) |
– призов дітей до збройних сил
– вербування дітей або їх використання у військових діях |
Стаття 2
Держави-учасниці забезпечують, щоб особи, які не досягли 18-річного віку, не підлягали обов’язковому призову до їхніх збройних сил.Стаття 4 1. Збройні групи, відмінні від збройних сил держави, за жодних обставин не повинні вербувати або використовувати у військових діях осіб, які не досягли 18-річного віку.2. Держави-учасниці вживають всіх можливих заходів у цілях попередження такого вербування і використання, включаючи вжиття правових заходів, необхідних для заборони і криміналізації такої практики.(Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах. Протокол ратифіковано із заявою Законом N 1845-IV від 23.06.2004) |
– застосування задушливих, отруйних або інших подібних газів, аналогічних рідин, речовин і процесів, а також бактеріологічних засобів ведення війни |
Забороняється застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів, так само як і будь-яких аналогічних рідин, речовин і процесів. Ця заборона поширюється на бактеріологічні засоби ведення війни.
(Женевський протокол про задушливі або отруйні гази та бактеріологічні методи, 1925 р.) |
Застосування:
– осколків, які не виявляються,
– мін, мін-пасток та інших пристроїв,
– запалювальної зброї,
– засліплюючої лазерної зброї |
Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що наносять надмірні пошкодження або мають невибіркову дію, 10 жовтня 1980 р. (КВЗЗ), з поправкою до неї від 21 грудня 2001 р.;
Протокол про осколки, які не виявляються, 10 жовтня 1980 р. (Протокол I до КВЗЗ);
Протокол про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв, 10 жовтня 1980 р., з поправками, внесеними 3 травня 1996 р. (Протокол ІI до КВЗЗ);
Протокол про заборону або обмеження використання запалювальної зброї, 10 жовтня 1980 р. (Протокол ІIІ до КВЗЗ);
Протокол про засліплюючу лазерну зброю, 13 жовтня 1995 р. (Протокол IV до КВЗЗ) |
|
Стаття 1.Договірні держави визнають, що військові дії між ними не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження, яке матиме або форму мотивованого оголошення війни, або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни.(III Конвенція про початок воєнних дій, Гаага, 18.10.1907 р.) |