Державна служба очима громадян

Вікторія Дерець, Андрій Заболотний

Для громадян держава уособлюється державними інституціями та державними службовцями, які в них працюють. Тому позитивне ставлення громадян до державних службовців є свідченням того, що держава належним чином виконує свої функції. Натомість недовірливе ставлення до державної служби та державних службовців є сигналом про те, що громадяни не довіряють державі в цілому. Тоді держава повинна терміново реагувати на це, модернізуючи, розвиваючи, удосконалюючи чи реформуючи державну службу.

Як же громадяни України ставляться до державної служби та державних службовців, особливо в умовах воєнного стану? Для деяких, державна служба під час війни — це можливість працевлаштуватися без проходження конкурсного відбору, адже конкурси на державну службу «на паузі». Але, з іншого боку, така непрозорість із пошуком вакансій створює незручності й повертає шлях працевлаштування «через зв’язки» тощо. Якщо ж громадяни виступають у ролі споживачів результатів управлінської діяльності держави, перебуваючи, так би мовити, на іншому боці відносин із державою, то, на жаль, вони нерідко ототожнюють державну службу з непривабливою, рутинною та часто корупційною діяльністю. Вони вважають, що державні службовці турбуються тільки про власний інтерес, зневажають державні інтереси, не завжди є освіченими та професійними, нетактовні та не рахуються з інтересами громадян, забагато заробляють, можуть брати хабарі, живуть не за доходами, та й загалом їх занадто багато «на утриманні в держави». Хоча без сумніву, що загалом держслужбовці щоденно сумлінно та добросовісно виконують свої обов’язки, готують проєкти документів, приймають рішення, надають адміністративні послуги та ін.

Часто громадяни помилково відносять усіх співробітників бюджетної сфери до державних службовців та вважають державними службовцями політиків, суддів, медиків, освітян тощо. Також вони не розрізняють державних службовців та посадовців органів місцевого самоврядування. Тому випадки корупції, скоєної представниками вищеперерахованих категорій працівників, розцінюються громадянами як мінуси державної служби, що підсилює її меншовартість для суспільства.

Тому, з одного боку, необхідно змінювати часто негативне сприйняття державної служби громадянами, та з іншого — зробити державну службу привабливим місцем праці для тих, хто, пройшовши конкурсний відбір, стає державним службовцем і рік за роком будує кар’єру, формуючи інституційну пам’ять державних органів, що складають систему урядування й мають бути стійкими до викликів в умовах війни та наближення України до членства у Європейському Союзі. На нашу думку, для цього варто вирішувати наявні в самій системі державної служби проблеми, а також популяризувати зміст та результати діяльності державних службовців. Треба й покращувати розуміння громадянами сутності реформ у сфері державного управління, адже реформи здійснюються державними службовцями та безпосередньо пов’язані з державною службою.

Експерти Центру політико-правових реформ виокремлюють багато проблем, які потребують вирішення в цій сфері на етапах вступу на державну службу, її проходження та звільнення з неї. Серед них, зокрема: зупинення конкурсних процедур, їхня недосконалість, низька довіра громадськості до Комісії з питань вищого корпусу державної служби та інших конкурсних комісій, непривабливість умов проходження служби, формальний характер оцінювання державних службовців, недоліки процедури підвищення по службі (службової кар’єри), політичний вплив на діяльність конкурсних, дисциплінарних комісій або окремих службовців державних органів, які залучені до прийняття рішень, незбалансованість заробітної плати та суб’єктивізм керівництва при визначенні розміру її варіативної частини, премії за результатами щорічного оцінювання, відмінність заробітної плати на посадах державної служби аналогічного рівня та зі схожими функціями, свавільність звільнень.

Разом із цим, варто згадати й про ту практику діяльності державних службовців, яка знаходить позитивні відгуки у громадян та підтримується ними. Йдеться про функціонування ЦНАПів та цифровізацію процесів надання адміністративних послуг.

Є позитивні приклади й в минулому інституту державної служби. Так, вітчизняна державна служба має досвід проведення конкурсів «Кращий державний службовець», «Приязна адміністрація», які не лише мотивували державних службовців до кращих результатів своєї діяльності, а й популяризували державну службу серед громадян. Зараз таких конкурсів немає, хоча їх або аналогічні можна було б повернути в практику діяльності державних органів. Наприклад, метою конкурсу «Кращий державний службовець» було зростання професіоналізму, відкритості, інституційної спроможності державної служби, підвищення її авторитету шляхом узагальнення досвіду роботи кращих державних службовців. Метою конкурсу «Приязна адміністрація» було підвищення якості надання послуг, виявлення кращих форм і методів організації роботи з населенням, вивчення, узагальнення та поширення кращого досвіду з питань якості адміністративних послуг та своєчасності їхнього надання, пропаганда та підвищення престижу державної служби й державного службовця, заохочення, стимулювання державних органів, які працюють на високому професійному рівні.

Потрібно відходити від переважання в медіа популістського висвітлення державної служби. Такі публікації формують негативне сприйняття суспільством державної служби та державних службовців. Зокрема, недоцільно створювати хибне уявлення про необхідність скорочення кількості державних службовців та зменшення їм заробітної плати, як непотрібних або зайвих працівників, на утримання яких держава змушена витрачатися. Це не має нічого спільного з фаховим підходом до вирішення проблем державної служби. Також недоцільно висвітлювати лише негативні приклади з роботи держапарату, хоча вони й піднімають рейтинг зацікавленості публікацією, а більше уваги приділяти щоденній сумлінній праці державних службовців. Особливо це важливо під час війни, адже державна служба вистояла в умовах повномасштабного вторгнення рф в Україну та продовжує забезпечувати діяльність державного апарату, не дивлячись на значний кадровий голод, вирішення питань в умовах мінімуму ресурсів та часто й можливостей.

Від проблем у сфері державної служби можна позбуватися вже зараз, не гаючи часу, переосмисливши їх через призму війни та потреб післявоєнної відбудови України, а не політичних чи кон’юнктурних вподобань. Наприклад, уже зараз можна відновити конкурси на посади державної служби, зробивши це, звісно, за умови забезпечення безпеки конкурсантів та членів конкурсних комісій. Уже зараз можна удосконалювати конкурсну процедуру, процедуру оцінювання державних службовців, їхнього кар’єрного росту та завершити реформу оплати праці держслужбовців за принципом 70 / 30, де 70 % — стала частина заробітної плати, а 30 % — варіативна.

Але лише популяризації державної служби в медіа для комплексного удосконалення державної служби замало. Потрібна політична воля для змін та для консолідації зусиль держави й громадськості, спільна розробка бачення шляхів вирішення проблем, бажання політиками таких змін та налаштованість на них. Тоді удосконалена державна служба асоціюватиметься у громадян зі стабільністю держави, надійністю її державного механізму та даватиме впевненість у тому, що держава функціонує для них, відповідає перед ними за свою діяльність, як це й закріплено в Конституції України.

Вікторія Дерець, Андрій Заболотний,
експерти Центру політико-правових реформ

Джерело: Мережа UPLAN

Чи була ця стаття корисна?