Щотижневий аналіз 16 – 22 жовтня 2024 року

Підписаний Президентом Закон про публічні консультації не вирішує однієї з головних цілей його ухвалення

Подія

17 жовтня 2024 року Президент України підписав Закон України «Про публічні консультації» № 3841-IX (ухвалений ще 20.06.2024). Прийнятим Законом визначається порядок проведення публічних консультацій на всіх етапах розроблення, формування та реалізації державної політики, вирішення питань місцевого значення.

Оцінка ЦППР

На жаль, у редакції вищезгаданого Закону втрачена одна з його головних норм і цілей – про обов’язок народних депутатів проводити публічні консультації щодо своїх законопроєктів. Це проблема для української системи врядування, адже дуже значна кількість законів в Україні ухвалені саме з числа законопроєктів, що подані депутатами (у 2023 році цей показник склав 82%). 

Нерідко вносяться недосконалі проєкти, такі що не враховують навіть очевидних негативних наслідків. На жаль, через депутатів подають свої законопроєкти і міністерства, в обхід регламентних процедур, горизонтальних погоджень, громадських обговорень, урядових комітетів. Це іноді призводить до явно помилкових рішень, оскільки певні закони ухвалюються надто швидко і непрозоро.

Відомо, що у розвинених демократіях законопроєкти розробляє передусім уряд за усіма правилами полісі-процесу, бо саме виконавча влада має для цього необхідну експертизу та інші ресурси. Україна теж повинна додати прозорості та прогнозованості законотворчому процесу.

Програма SIGMA у своїх висновках до проєкту Закону «Про публічні консультації» (№ 4254) наголошувала на необхідності поширення обов’язку з проведення публічних консультацій на депутатські законопроєкти.

Отже, наразі цей Закон не вирішує реальної проблеми для України – відсутності у суспільства інструментів участі (впливу) на депутатські законопроєкти.

Нагадуємо, що суть норми про консультування дуже проста – опублікувати  законопроєкт на 15 робочих днів для проведення принаймні електронних консультацій. Далі все вирішується на розсуд автора-депутата. Такий механізм зменшує ймовірність помилок та грубого лобізму. Адже громадські організації, бізнес, органи місцевого самоврядування та просто активні громадяни можуть принаймні спробувати «достукатися» до ініціаторів законопроєкту.

Отже, ЦППР закликає Кабінет Міністрів України та Верховну Раду України розробити та внести зміни до Закону України «Про публічні консультації» щодо обов’язкового поширення його норм на депутатські законопроєктні ініціативи.

Зниження вимог до доказів у кримінальному процесі стосовно висновків спеціалістів може негативно вплинути на справедливий судовий розгляд

Подія

9 жовтня Верховна Рада України ухвалила в цілому проєкт Закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України з метою оптимізації залучення спеціалістів під час досудового розслідування (реєст. №10075). 15 жовтня текст Закону було скеровано на підпис Президенту України.

Проєкт Закону передбачає можливість використання довідки, висновку спеціаліста під час досудового розслідування, у тому числі до внесення відомостей досудового розслідування, оскільки поставлена мета, на думку ініціаторів законопроєкту, може бути досягнута, зокрема в спосіб унесення змін до:

1) ч. 3 ст. 71 КПК України – можливість спеціалістом надавати довідки та висновки з питань, що належать до сфери його знань стосовно ідентифікації особи, зброї, наркотичних речовин, вибухотехнічних пристроїв, предметів, речовин і слідів вибуху, під час досудового розслідування кримінальних правопорушень;

2) ч. 2 ст. 99 КПК України – передбачається, що до документів належить довідка, висновок спеціаліста (як доказ);

3) ч. 3 ст. 214 КПК України – після слів «огляду місця події» доповнюється словами «, отримання довідки, висновку спеціаліста». Наразі огляд місця події є єдиною слідчою дією, яка може бути проведена до внесення відомостей до ЄРДР. Таким чином пропонується отримання довідки, висновку спеціаліста до внесення відомостей в ЄРДР, яка в подальшому матиме статус доказу.

Таким чином законодавець планує в питаннях, що раніше належали до предмету експертизи з технічних питань (ідентифікації особи, зброї, наркотичних речовин, вибухотехнічних пристроїв, предметів, речовин і слідів вибуху) фактично прирівняти висновок спеціаліста до висновку експерта.

Оцінка ЦППР

Проблема, на яку скерований законопроєкт, дійсно загальмовує досудове розслідування кримінальних правопорушень. А саме, як зазначається у Пояснювальній записці до проєкту Закону, існує “значна завантаженість експертних установ і відсутність достатньої кількості експертів, які проводять судово-медичні, імунологічні, цитологічні, генетичні, будівельно-технічні, балістичні, вибухотехнічні експертизи, що значно затягує строки проведення досудового розслідування”. Водночас розвʼязання цієї проблеми не має відбуватись шляхом зниження вимог до доказів у кримінальному провадженні.

Стосовно остаточної редакції ухваленого Закону

Варто зауважити, що текст, підписаний Головою Верховної Ради України викликає запитання в частині наявності лише однієї коми, яка була відсутня в первинному тексті законопроєкту. Так, ч.4 ст. 71 планується доповнити п. 9 такого змісту: “надавати довідки, висновки з питань, що належать до сфери його знань, щодо ідентифікації особи, зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, слідів вибуху або пострілу, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, сильнодіючих лікарських засобів”. Так, наявність коми перед словом “щодо” може тлумачитись як така, що спочатку говорить про загальне правило – “висновки з питань, що належить до сфери його знань”, а подальший перелік експертиз лише прикладами таких висновків. Тобто спеціаліст зможе надавати висновки з будь-яких питань, що матимуть однакову юридичну силу з висновками експертів як докази у кримінальному провадженні. Такий припис може призвести до масштабних зловживань стороною обвинувачення, що полягатиме у підміні висновків експертів висновками спеціалістів. Проте не виключаємо можливості виправлення такої описки у тексті, що набуде чинності.

Стосовно пониження вимог до доказів у кримінальному провадженні (судово-експертної діяльності)

Більше занепокоєння викликає загальна ідея законодавчої ініціативи, а саме порушення засад судової експертизи. На відміну від діяльності спеціалістів, правові, організаційні і фінансові основи діяльності яких не врегульовано законодавством України, експерти користуються високими вимогами стосовно гарантій своєї діяльності. Так, Закон України «Про судову експертизу» містить систему гарантій щодо доступу осіб до професії судового експерта, здійснення судово-експертної діяльності і проведення судової експертизи, притягнення експерта до дисциплінарної відповідальності і позбавлення права на здійснення діяльності експерта, наявність правил професійної етики тощо. Понад те, існує державна політика стосовно посилення таких гарантій, наприклад шляхом створення системи самоврядування судових експертів, запровадження рецензування висновку судового експерта тощо (п. 4.7.1 Плану заходів, спрямованих на виконання Комплексного стратегічного плану реформування органів правопорядку на 2023-2027 роки, затв. розпорядженням КМУ від 23.08.2024 р. №792-р).

Висновок спеціаліста має допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду. Спеціаліст може залучатися лише для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо). Натомість, діяльність експерта є професійною діяльністю, спрямованою на отримання нової інформації про фактичні обставини справи та охоплює усі випадки необхідності застосування спеціальних знань у кримінальному провадженні. Відтак, до експерта висуваються високі вимоги, він несе відповідальність в спеціальному порядку, а його висновки закономірно є доказами у кримінальному провадженні.

Таким чином ухваленим Законом фактично відбувається зрівняння статусу спеціаліста і судового експерта, що нівелює відмінності між ними.

Стосовно засади змагальності у кримінальному процесі

Змагальність сторін є однією із засад кримінального процесу (ст. 22 КПК України), що полягає в самостійному обстоюванні стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, що передбачені Кодексом. Змагальність сторін збалансовує сторони в кримінальному процесі. Сторони кримінального провадження мають право поставити під сумнів результати експертизи і висновок судового експертиза, зокрема в ході проведення допиту експерта (ст. 356 КПК України). Однак сторона захисту буде позбавлена такої можливості у випадку залучення стороною обвинувачення спеціаліста, тому що законодавство не містить наразі процедури допиту спеціаліста. 

Підсумовуючи, ухвалений проєкт Закону №10075 несе низку ризиків для якості судового розгляду в кримінальних справах, адже фактично зрівнює висновки експертів та спеціалістів як доказів. До того ж це негативно позначається на змагальності сторін, оскільки процедури допиту спеціаліста в суді не передбачено. Можливо такі зміни і доречні в умовах воєнного стану, особливо під час розслідування справ про міжнародні злочини, проте в ухваленому вигляді такі зміни містять більше загроз для справедливого судочинства, аніж користі.