preloader
Підтримати нас

Що вас цікавить?

Щотижневий аналіз 15 – 21 грудня 2020 року

21.12.2020

Щотижневий аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа за адресою media@pravo.org.ua (Іван Голод, менеджер з комунікації).

Парламент планує дозволити поетапне впровадження електронного судочинства

Подія

16 грудня Верховна Рада прийняла в першому читанні проєкт закону №3985 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи”. Проєкт пропонує зміни до Господарського, Цивільного процесуального кодексів та Кодексу адміністративного судочинства, які передбачають, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі – ЄСІТС) буде впроваджена не одномоментно, а може запускатися окремими підсистемами або модулями (наприклад, автоматизований розподіл справ, обмін процесуальними документами в електронній формі, ведення справ в електронній формі тощо).

Проєкт передбачає, що окремі підсистеми чи модулі ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування оголошення Вищою радою правосуддя в газеті “Голос України” та на веб-порталі судової влади. Крім того, законопроєктом розширені повноваження Вищої ради правосуддя у сфері розробки положення про ЄСІТС та її окремих модулів.

Крім того, 16 грудня заступник голови Державної судової адміністрації С. Чорнуцький повідомив про запуск електронного кабінету для суддів, завдяки якому, судді отримали змогу дистанційно переглядати матеріали розподілених на них справ та отримувати повідомлення щодо нових документів, які подані.

Оцінка ЦППР

Нові редакції процесуальних кодексів, які набрали чинність у грудні 2017 року, передбачали створення та запровадження в діяльність судів ЄСІТС. Проте до сьогодні значних досягнень у впровадженні цієї системи не спостерігається, здійснюється лише тестова експлуатація її окремих модулів, а сама розробка супроводжується численними скандалами (наприклад, безпідставною витратою коштів). Дослідна експлуатація ЄСІТС мала початися ще з 1 брезня 2019 року, проте через неготовність системи відповідне оголошення було відкликане.

Згідно з наказом Державної судової адміністрації від 13 квітня 2018 року №168 ЄСІТС має функціонувати у складі 5 підсистем, які складаються з окремих модулів, зокрема:

  1.  Загальна підсистема, яка складається з 6 модулів: офіційна електронна адреса (електронний кабінет), веб-портал “Судова влада України”, реєстр судових рішень, Єдиний державний реєстр виконавчих документів, “Відкриті набори даних”, “Автоматизована система взаємодії з іншими автоматизованими системами”.
  2.  Єдина підсистема електронного діловодства судів, органів та установ системи правосуддя, яка складається з 5 модулів: електронний суд, електронне діловодство, “Автоматизований розподіл”, “Електронний архів”, “Судова статистика”.
  3.  Єдина підсистема управління фінансово-господарськими процесами, яка складається з модулів «Управління персоналом, фінансовим та бухгалтерським обліком» та інших модулів з питань управління фінансово-господарською діяльністю.
  4.  Єдиний контакт-центр судової влади України.
  5.  Комплексна система захисту інформації.

Як зазначено в пояснювальній записці до законопроєкту №3985, підсистеми ЄСІТС знаходяться на різному етапі готовності, і якщо розробка одних підсистем вже близька до завершення, то розробка інших знаходиться лише на початковому етапі. За таких умов, на думку експертів ЦППР, поетапне впровадження ЄСІТС є виправданим та матиме позитивний ефект на розвиток електронного судочинства. Щоправда, деякі положення законопроєкту можуть законсервувати паралельне ведення матеріалів справ (зокрема, протоколів судових засідань, судових рішень) в паперовій та електронній формі, хоча, на думку експертів ЦППР, доцільно поступово відійти від паперової форми документів, які створює суд (хіба що крім випадків, коли учасники справ просять надати паперову копію документа).

Втім, ще на початку грудня 2020 року, Державна судова адміністрація повідомила, що коштів, закладених у державний бюджет на 2021 рік на судову владу, буде недостатньо на запровадження і розвиток ЄСІТС та навіть на оплату послуг зв’язку. Тобто через недофінансування очікуваний позитивний ефект від законопроєкту №3985 може бути не досягнутий у наступному році.

Вища рада правосуддя продовжує порушувати Конституцію України

Подія

У щотижневих аналізах за 24-30 листопада, 1-7 грудня 2020 року експерти ЦППР повідомляли, що Вища рада правосуддя (далі – ВРП), ігноруючи висновки Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), внесла Президенту подання про призначення на посади суддів осіб, які не завершили кваліфікаційне оцінювання. 17 грудня з аналогічними порушеннями ВРП внесла подання про призначення ще трьох суддів.

За підрахунками експертів ЦППР, станом на 21 грудня з такими порушеннями ВРП встигла внести подання про призначення безстроково суддями 56 осіб. На 22, 24, 29 грудня запланований розгляд питань про внесення подань ще стосовно 18 осіб, повноваження яких припинено.

Також, як стало відомо, координатор ГРД Михайло Жернаков оскаржив внесені ВРП подання до Верховного Суду. За інформацією з веб-порталу “Судова влада України” наразі вирішується питання про відкриття провадження у справі.

Оцінка ЦППР

Експерти ЦППР вже надавали оцінку вказаним поданням, наголошуючи на порушенні ВРП визначеної законом процедури призначення суддів. Зважаючи на серйозність порушення, таке призначення може поставити під сумнів легітимність прийнятих такими суддями рішень.

Щоправда, з-поміж 56 подань, Президент поки призначив безстроково лише одного суддю. Оптимальними шляхами вирішення загрозливої ситуації, створеної ВРП, може бути або повернення Президентом внесених подань без розгляду до ВРП для забезпечення виконання вимог Конституції, або утримання від видання указів про призначення на посади суддів до вирішення Верховним Судом питання законності подань.

Завершилися повноваження другого складу Громадської ради доброчесності

Подія

17 грудня завершилися повноваження другого складу Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), обраної зборами громадських організацій на дворічний строк. До другого складу ГРД увійшли пять експертів, запропонованих ЦППР: Роман Куйбіда, Антон Марчук, Роман Маселко, Максим Середа, Роман Смалюк (припинив повноваження члена ГРД 2 липня 2019 року).

З досягнень другого складу ГРД можна виділити:

  •  ГРД уклала детальний перелік індикаторів для визначення невідповідності критеріям доброчесності та професійної етики суддів і кандидатів на посади;
  •  ГРД взяла участь у другому конкурсі на посаду судді Верховного Суду, конкурсі до Вищого суду з питань інтелектуальної власності та кваліфікаційному оцінюванні суддів на відповідність займаній посаді.
  •  ГРД здобула перемогу в понад дворічній боротьбі зі штучно створеними обмеженнями для участі громадськості в процесі кваліфікаційного оцінювання. Велика Палата Верховного Суду ухвалила остаточне рішення у справі за позовом члена ГРД першого скликання Віталія Титича про незаконність змін до Регламенту ВККС, якими та унеможливила ефективну участь ГРД у процедурі оцінювання.

Згідно із ст. 87 Закону “Про судоустрій і статус суддів”, новий склад ГРД може бути сформований лише після початку роботи ВККС, члени якої наразі не призначені.

Neverending Story: новий виток марафону з відродження інституційного механізму запобігання корупції

Подія

7 грудня до Верховної Ради внесено на розгляд законопроєкт №4470 щодо врегулювання кризи у функціонуванні механізму запобігання та протидії корупції, спричиненої рішенням Конституційного Суду України (КСУ) від 27 жовтня цього року №13-р/2020. Вже 15 грудня його прийнято як закон, а 18 грудня направлено на підпис Президенту.

Оцінка ЦППР

Найперше, на чому варто наголосити, це непересічна важливість вирішення колапсу антикорупційного механізму для народних депутатів у вказаний законопроєктом шлях. Тиждень на опрацювання законопроєкту з моменту внесення в парламент до прийняття як закону – доволі  короткий строк, порівняно із термінами розгляду інших законопроєктів навіть з урахуванням позитивних оцінок експертів. Новий Закон нагадує мозаїку – скасовані рішенням КСУ статті та частини спочатку вилучаються з тексту Закону, а потім додаються до нього під новим номером, або включаються в іншу частину певної статті.

Однак, є і суттєві зміни, відображені у статті 52-2, якими врегульовано конфлікт між рішенням КСУ №13-р/2020 та Законом «Про запобігання корупції». Якщо не брати до уваги окремі норми, які посилаються на статтю 52-2, то вона і є єдиним нововведенням, яке реалізовано в новому законі. Ця стаття врегульовує особливості здійснення повної перевірки декларацій, моніторингу способу життя суддів і суддів КСУ.

Що ж зміниться для суддів та суддів КСУ внаслідок набуття чинності новим законом?

1. Порядок здійснення повної перевірки декларацій суддів та суддів КСУ Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) погоджуватиме з ВРП та зборами суддів КСУ відповідно. Тут можливі два варіанти: перший, за якого буде розроблено один порядок проведення повної перевірки декларацій для всіх суб’єктів декларування, який в частині перевірки декларацій суддів та суддів КСУ буде погоджено із відповідними суб’єктами; другий, – за якого одночасно будуть чинними два або й три порядки – для суддів, для суддів КСУ та для інших суб’єктів декларування.

2. Про повну перевірку декларацій суддів та суддів КСУ, про проведення моніторингу способу їх життя НАЗК невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня з дня початку такої перевірки або моніторингу інформуватиме ВРП або Голову КСУ. Довідку за результатами проведення повної перевірки декларації або моніторингу способу життя погоджуватиме Голова НАЗК або його заступник. Реалізація цієї норми потребуватиме додаткових ресурсів – робочого часу працівників НАЗК, які здійснюватимуть інформування про початок повної перевірки декларації або моніторингу способу життя суддів або суддів КСУ. У разі значного обсягу таких перевірок це може потребувати залучення нових працівників та, відповідно, збільшення видатків з державного бюджету на цих працівників.

3. Запроваджується механізм захисту суддів та суддів КСУ від незаконного впливу, тиску або втручання у їх діяльність та притягнення до дисциплінарної відповідальності уповноважених осіб НАЗК, які вчинили дії або допустили бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів та суддів КСУ.

Загалом, новий Закон відновлює механізми запобігання і протидії корупції та дозволяє відновити роботу НАЗК у повному обсязі.

Проте запровадження зазначених механізмів виключно для суддів та суддів КСУ ставить під сумнів принцип рівності перед законом. Очевидно, йдеться про відмінні умови реалізації повної перевірки декларацій суддів та суддів КСУ порівняно з іншими суб’єктами декларування: усі суб’єкти декларування, а не лише судді і судді КСУ, можливо, хотіли б завчасно бути поінформованими про повну перевірку їхніх декларацій та проведення моніторингу способу їхнього життя; не лише суддям і суддям КСУ, а усім суб’єктам декларування має бути забезпечено захист від тиску та незаконного втручання в їхню діяльність. Крім того, положення законодавства щодо діяльності органів суддівського врядування не приведені у відповідність до оновлених положень Закону «Про запобігання корупції».

Але найбільшою вадою Закону є закладання ним в закон високої ймовірності конфліктів між виконавчою і судовою гілками влади: йдеться про наділення ВРП, зборів суддів КСУ контрольними повноваженнями у формі внесення Голові НАЗК обов’язкового для розгляду подання про усунення порушень, виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено діяння, що порушує гарантії незалежності суддів, суддів КСУ під час здійснення повноважень НАЗК, з подальшим інформування ВРП, зборів суддів КСУ про вжиті керівником НАЗК заходи за результатами розгляду відповідного подання.

Проєкт Закону щодо захисту викривачів потребує важливих уточнень

Подія

15 грудня Комітет Верховної Ради з питань антикорупційної політики на своєму засіданні в межах підготовки до другого читання розглянув проєкт закону №3450 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо упорядкування окремих питань захисту викривачів» (далі – законопроєкт) та рекомендував Верховній Раді прийняти його як закон.

Комітет розглянув понад 90 пропозицій народних депутатів і, зокрема, підтримав поправки, згідно з якими: НАЗК має залучатися до судового процесу, якщо у ньому бере участь викривач; нагорода викривачу має виплачуватись не після рішення суду, а після реального стягнення коштів з корупціонера у дохід держави.

Нагадаємо, що за основу законопроєкт прийнято Верховною Радою 5 листопада.

Оцінка ЦППР

Необхідно підтримати положення законопроєкту, якими передбачено:

1) створення відкритого для цілодобового доступу Єдиного порталу повідомлень викривачів, забезпечення ведення якого пропонується віднести до повноважень НАЗК. При цьому подання повідомлень (в тому числі анонімних) через внутрішні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону «Про запобігання корупції» здійснюватиметься через Єдиний портал та спеціальні телефонні лінії. Такий підхід надасть можливість як отримувати дані про більшість вчинюваних в державі відповідних порушень, так і захистити викривачів, у тому числі їхню анонімність. Крім того, портал наповнюватиметься і за рахунок внесення до нього повідомлень, що надходитимуть за регулярними та зовнішніми каналами (визначення цих трьох видів каналів міститься у ст. 1 Закону «Про запобігання корупції»);

2) можливість повідомлення інформації викривачем не лише керівнику або уповноваженому підрозділу (особі) органу, юридичної особи, у яких викривач працює, проходить службу чи навчання або на замовлення яких виконує роботу, а й органу вищого рівня, уповноважена особа якого здійснює контроль за дотриманням антикорупційного законодавства на підвідомчих підприємствах, в установах та організаціях;

3) звуження переліку регулярних каналів повідомлення (їх повинні мати лише органи прокуратури, Національної поліції, НАБУ, ДБР і НАЗК; всі інші суб’єкти владних повноважень повинні мати внутрішні канали повідомлень);

4) надання НАЗК права проводити перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в державних органах, органах місцевого самоврядування, певних юридичних особах, зокрема щодо функціонування внутрішніх і регулярних каналів повідомлення.

Водночас проблемними залишаються положення ст. 53-2 в редакції законопроекту щодо порядку здійснення перевірки за повідомленням викривача.

По-перше, «повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені». Але за такого підходу взагалі не будуть розглядатися повідомлення, зокрема, про вчинені невстановленими особами викрадення державного чи комунального майна, його привласнення тощо, оскільки вони не стосуються конкретної особи. Тому слова «стосується конкретної особи» слід виключити.

По-друге, слова «які можуть бути перевірені», дозволяють відмовити в розгляді повідомлення під приводом того, що інформацію нібито не можна перевірити, і ці слова також є зайвими. Очевидно, що перевірці піддається будь-яка інформація, обговорюватися може лише результативність перевірки.

По-третє, не ясно, що слід розуміти під «іншими порушеннями цього Закону», які не охоплюються поняттям «правопорушення, пов’язані з корупцією». Адже останні Закон «Про запобігання корупції» визначає як діяння, що не містять ознак корупції, але порушують не лише заборони та обмеження, а й будь-які інші встановлені цим Законом вимоги. Тобто, слова «інших порушень цього Закону» також слід виключити з усіх статей законопроєкту.

По-четверте, необґрунтовано тривалим є строк попереднього розгляду повідомлення, передбачений у ст. 53-2 проекту Закону. Так, замість одного робочого дня, попередній розгляд повідомлення, під час якого ще не відбувається жодного розслідування, триває 10 робочих днів – з чотирма вихідними це становитиме два тижні. Навіть щодо більш серйозних видів правопорушень, якими є злочини і кримінальні проступки, закон (ст. 214 КПК України) встановлює правило: за повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення розслідування починається невідкладно, але не пізніше 24 годин.

По-п’яте, законопроєктом, прийнятим за основу, виключаються положення чинного законодавства щодо участі НАЗК у цивільному та адміністративному процесі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а також як суб’єкта звернення до суду в інтересах викривачів. Проте ці положення гарантують викривачам, їх близьким особам право на державний захист і не можуть бути виключені, оскільки «при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод» (стаття 22 Конституції України).