Що вас цікавить?

Політичний аналіз подій 24 – 30 листопада 2020

30.11.2020

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

У рубриці “Щотижневий політичний аналіз” подана вся щотижнева аналітика, здійснювана Центром політико-правових реформ.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа за адресою media@pravo.org.ua.




Вища рада правосуддя внесла подання про призначення суддів, ігноруючи висновки Громадської ради доброчесності


Подія

27 листопада Вища рада правосуддя (ВРП) внесла подання Президенту про призначення безстроково восьми суддів, які раніше були призначені на 5 років і в них закінчився строк повноважень. Щодо всіх цих суддів у межах процедури кваліфікаційного оцінювання Громадська рада доброчесності (ГРД) затвердила висновки про їх невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики.

Колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) визнали, що ці судді відповідають займаним посадам, але відповідні рішення не набрали чинності, оскільки не були предметом розгляду пленарним складом ВККС, як цього вимагає закон.

Оцінка ЦППР

До конституційних змін щодо правосуддя, внесених у 2016 році, вперше на посаду судді призначалися Президентом строком на 5 років з можливістю їх подальшого безстрокового обрання Парламентом. Проте внесені зміни передбачили відразу безстрокове призначення на посаду судді Президентом.

Перехідні положення Конституції визначили, що всі судді, як ті, що були призначені на 5 років, так і обрані безстроково, повинні пройти оцінювання на відповідність критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики. Відповідно до ст. 88 Закону “Про судоустрій і статус суддів”, якщо в межах кваліфікаційного оцінювання Громадська рада доброчесності надала висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, то рішення про підтвердження ним здатності здійснювати правосуддя Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС)  могла прийняти щонайменше 11-ма голосами її членів. Тобто про успішне проходження оцінювання такими суддями мало бути рішення пленарного складу ВККС.

Закон №193-ІХ в листопаді 2019 року достроково припинив повноваження всього складу ВККС.

У червні 2020 року набрав чинності Закон №679-ІХ, п.3 ч.2 розділу ІІ якого дозволив ВРП в період відсутності повноважного складу ВККС, без відповідних рекомендацій, вносити Президенту подання про призначення на посаду «судді-п’ятирічки», якщо до набрання чинності цим Законом колегією ВККС було визнано суддю таким, що відповідає займаній посаді.

Щодо вказаних суддів колегії ВККС прийняла рішення про їх відповідність займаній посаді, проте ці рішення не набрали чинності. У них вказано, що вони набирають чинності відповідно до абз.3 пп.4.10.5 п.4.10 розділу IV Регламенту ВККС, який визначив, що рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії.

Тобто ВРП внесла подання про призначення на посаду судді за відсутності визначених законом підстав для цього. Такими діями ВРП грубо порушила процедуру призначення суддів і незаконно внесла подання про призначення суддями осіб, стосовно яких не була завершена процедура кваліфікаційного оцінювання. Це призвело до повного ігнорування висновків ГРД.

Призначення вказаних суддів з порушенням визначеної законом процедури може поставити під сумнів легітимність прийнятих ними рішень та призвести до встановлення Європейським судом з прав людини порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (в аспекті порушення права на розгляд справи судом, встановленим законом). Тому Президент мав би повернути такі подання ВРП без розгляду для забезпечення виконання вимог Конституції.



НАБУ опублікувала дані, які можуть свідчити про причетність окремих членів ВРП до закриття дисциплінарного провадження за хабар


Подія

27 листопада Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ) опублікувало дані «про системний протиправний вплив ВРП на досудове розслідування у справах стосовно ексміністра екології». Так, за повідомленням слідчого органу, у 2019 році НАБУ звернулося до ВРП з дисциплінарною скаргою на дії слідчої судді Солом’янського районного суду м. Києва, яка своєю ухвалою зобов’язала у двомісячний строк закрити розслідування за фактом незаконних дій посадовців Міністерства екології та природних ресурсів при видачі спеціальних дозволів на користування надрами. З оприлюдненої інформації випливає, що суддя за таку ухвалу ймовірно отримала 150 тис дол. США.

Як випливає з повідомлення, слідча суддя звернулася до адвокатів по допомогу у вирішенні ситуації з дисциплінарною скаргою НАБУ на її дії. Для цього певним особам у складі ВРП передали неправомірну вигоду у 50 тис дол. США, з яких 20 тис передали адвокати, 30 тис – сама суддя.  Після цього дисциплінарне провадження щодо судді було закрито.

Увечері того ж дня, 27 листопада, ВРП опублікувала відповідь, де відкинула звинувачення НАБУ, та в свою чергу розцінила оприлюднення НАБУ цієї інформації як спробу втрутитися у її діяльність.

30 листопада судді ВАКС В. Маслов, І. Строгий, Л Федорак звернулася до Голови ВРП та Генерального прокурора з повідомленням про втручання у діяльність суддів щодо здійснення правосуддя з боку члена ВРП. Так, за повідомленням суддів, один із членів ВРП звернувся до суду з витребуванням копій матеріалів судової справи, розгляд якої не завершено, що суперечить положенню частини третьої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за якими суддя не зобов’язаний надавати пояснення щодо суті справ, які перебувають у його провадженні. Також колегія суддів ВАКС звернула увагу на те, що дії члена ВРП мають ознаки конфлікту інтересів, оскільки він здійснює розгляд скарги Національної асоціації адвокатів України (НААУ), членом якої є вказаний член ВРП.

Раніше сайт НААУ повідомляв про рішення звернутися до ВРП зі скаргою на дії цих суддів ВАКС, які начебто порушують право адвокатів на захист.

Оцінка ЦППР

НАБУ не вперше повідомляє факти, які свідчать про ухвалення ВРП рішень під впливом третіх осіб (див. аналіз за 22-28 вересня 2020 року).

Про такий вплив можуть свідчити також обставини, повідомлені суддями ВАКС. Закон “Про Вищу раду правосуддя” забороняє членам ВРП витребувати матеріали судових справ, розгляд яких не закінчено. Копії матеріалів судової справи можна витребовувати лише у випадку подання дисциплінарної скарги про зволікання судового розгляду. Однак порівняння інформації з різних джерел вказує на те, що дисциплінарна скарга подана з інших підстав.

Фактично у повідомленні суддів ВАКС йдеться про перевищення повноважень членом ВРП, який тісно пов’язаний з НААУ, яка є скаржником у дисциплінарній справі.

Ці події є черговим підтвердженням необхідності очищення ВРП шляхом перевірки її членів на доброчесність, оскільки діяльність її членів сприяє процвітанню корупційних практик у судовій системі України.



Невідворотність покарання за недостовірне декларування


Подія

27 листопада, у п’ятницю, пізно ввечері, закінчилося засідання Національної ради з питань антикорупційної політики, в якому брали участь представники влади, очільники НАБУ та НАЗК. На ньому присутні шукали якнайшвидший вихід з конституційної кризи.

Президент Зеленський заявив, зокрема: «Ця криза вже призвела до дуже серйозних наслідків. Нам коштувало значних зусиль, аби після цього рішення остаточно не втратити підтримку наших міжнародних партнерів, зокрема МВФ, Світового банку та інших інвесторів. Ті, хто брехав у деклараціях за 2017, 2018, 2019 роки, вже не будуть покарані. Робота із запобігання корупції на сьогодні залишається на паузі».

Для виходу з кризи вирішено зробити три кроки, а саме:

1) Відновлення кримінальної відповідальності за навмисне ненадання декларації чи надання неправдивих відомостей у деклараціях. На думку Володимира Зеленського, кримінальна відповідальність за це має бути достатньо суворою.

2) Відновлення повноважень НАЗК щодо моніторингу електронного декларування та врегулювання питання декларацій суддів.

3) Врегулювання питання утворення НАБУ та забезпечення гарантії діяльності його директора (27 листопада у Верховній Раді зареєстровано законопроект №4437).

Оцінка ЦППР

Щодо законопроєкту №4437, то оскільки він спрямований на усунення суперечностей між Конституцією України та Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України», забезпечення гарантій незалежності Національного бюро та стабільності його функціонування, його слід підтримати. Проте, в тій частині, яка передбачає повноваження Верховної Ради щодо звільнення Директора НАБУ, положення законопроєкту не випливають з Конституції України, що ставить питання стосовно їх неконституційності.

Щодо відновлення повноважень НАЗК стосовно моніторингу електронного декларування та врегулювання питання декларацій суддів, то оцінити цей крок влади можна буде лише після того, як відповідний законопроєкт буде внесено на розгляд Верховної Ради.

Нарешті, щодо президентського проєкту закону №4434 щодо кримінальної відповідальності за неправдиве декларування, то він не лише поновлює, а й дещо посилює таку відповідальність (йдеться про збільшення розмірів штрафу).

Але, з іншого боку, цей проєкт не вирішує основну проблему – невідворотності відповідальності, оскільки злочини, передбачені статтями 366-2 і 366-3 КК України, визначаються як злочини невеликої тяжкості.

Це означає, що попри слова Президента, що «нікого не будуть брати на поруки», чинні статті 45, 47 і 48 Кримінального кодексу дозволяють – у разі вчинення названих злочинів – і віддати на особу поруки, і звільнити її від відповідальності у зв’язку з “дійовим каяттям” або “зміною обстановки”, як це і було усі попередні роки. При цьому ці підстави звільнення від кримінальної відповідальності застосовуються довільно, наприклад, для наявності «дійового каяття» у випадку ст. 366-1 КК достатньо було лише визнання своєї провини.

Тому необхідно виключити із КК статті 45, 47 і 48, як і статтю 46. У КПК України є цілком адекватна заміна положенням цих статей – положення щодо угоди про визнання вини і угоди з потерпілим. Кримінальна відповідальність має бути невідворотною в усіх випадках, коли вчинено кримінальне правопорушення, за винятком закінчення строків давності.

Передбачаючи і кримінальну відповідальність, і водночас звільнення особи від відповідальності без осуду з боку держави без найменших для особи втрат, законодавець практично підштовхує прокурорів і суддів до неформальних, часто – корупційного характеру, домовленостей з підозрюваними.