Що вас цікавить?

Політичний аналіз подій 22 – 28 вересня 2020 року

28.09.2020

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

У рубриці “Щотижневий політичний аналіз” подана вся щотижнева аналітика, здійснювана Центром політико-правових реформ.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа за адресою media@pravo.org.ua.




Уряд пропонує запобігти зловживанням із забезпеченням позову


Подія

23 вересня в Парламенті зареєстровано урядовий законопроєкт «Про внесення зміни до Закону України «Про виконавче провадження» щодо особливостей виконання судового рішення про забезпечення позову» №4064-1. Проєкт передбачає встановлення заборони на стягнення коштів та/або звернення стягнення на майно боржника, крім накладення арешту, при виконанні рішення суду про забезпечення позову.

Нагадаємо, що 9 лютого 2017 року Печерський районний суд м. Києва вжив заходів забезпечення позову у справі №757/7499/17-ц шляхом зобов’язання АТ КБ “Приватбанк” обслуговувати депозитні договори декількох іноземних компаній (в т.ч. і в частині щодо розпорядження та виплати коштів, які знаходяться на рахунках). На початку вересня 2020 року, розглянувши заяву про визначення порядку виконання цієї ухвали, суд зобов’язав банк повернути кошти, передані низкою компаній, пов’язаних з братами Суркісами, за відповідними депозитними договорами, в розмірі близько 10 мільярдів гривень. Фактично це призвело до задоволення позовних вимог без розгляду спору по суті.  Щоправда, через декілька днів Верховний Суд зупинив виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 9 лютого 2017 року.

Після рішення суду першої інстанції про роз’яснення ухвали про забезпечення позову (ще до зупинення її дії Верховним Судом) Міністр юстиції Д. Малюська опублікував у соціальних мережах заклик до народних депутатів терміново зареєструвати законопроєкт з метою запобігання зловживанням під час застосування заходів забезпечення позову.

Оцінка ЦППР

Урядовий законопроєкт №4064-1 виявився альтернативним до внесеного народним депутатом Юрієм Камельчуком 7 вересня цього року проєкту №4064. При цьому за змістом вони є тотожними (незначні і несуттєві відмінності є лише в пояснювальних записках).

На думку експертів ЦППР, ідею цих законопроєктів доцільно підтримати, оскільки вони спрямовані на попередження зловживанням інститутом забезпечення позову при розгляді справ. Вжиті заходи забезпечення позову за своїм змістом не можуть замінювати кінцеве рішення суду, яким вирішується спір між сторонами, оскільки метою забезпечення позову є уможливлення виконання рішення суду, яке буде ухвалене за результатами розгляду справи по суті, а не вирішення спору по суті. На етапі розгляду справи можна вирішувати питання лише про арешт коштів чи іншого майна, але не  про їх стягнення.

Таким чином, запропонована законопроєктом заборона спрямована на приведення у відповідність положень законодавства про виконавче провадження до мети та змісту інституту забезпечення позову. Водночас такі зміни доцільно внести до процесуальних кодексів, оскільки це повинно бути передусім вимогою до судів під час розгляду питань щодо забезпечення позову, а не до діяльності державних чи приватних виконавців. Адже у зазначеній вище ситуації зловживання допустили саме суди.



Народні депутати пропонують Верховній Раді закликати Президента реорганізувати окружні адміністративні суди в м. Києві


Подія

23 вересня в Парламенті зареєстровано проєкт постанови «Про звернення Верховної Ради України до Президента України щодо діяльності Окружного адміністративного суду міста Києва», внесений народними депутатами з фракцій політичних партій “Голос” та “Слуга Народу”. Депутати пропонують звернутися до  Президента внести на розгляд Верховної Ради проєкт закону про ліквідацію Окружного адміністративного суду м. Києва, Київського окружного адміністративного суду та утворення на їх базі Київського окружного адміністративного суду, а також ініціювати перегляд предметної юрисдикції новоствореного судового органу (зокрема, передати виключну підсудність спорів за участю центральних суб’єктів владних повноважень до Верховного Суду).

Як зазначено в пояснювальній записці до проєкту постанови, причинами такого звернення є: “саботаж” кваліфікаційного оцінювання суддями Окружного адміністративного суду м. Києва, перебування цього суду в центрі гучних корупційних скандалів, можливе використання суддями цього суду наданих повноважень у власних інтересах та задля незаконного впливу на органи державної влади, а також підрив цим судом довіри до усієї судової системи.

Оцінка ЦППР

Частина 2 ст. 125 Конституції України визначає, що утворення, реорганізація і ліквідація суду здійснюється законом, проєкт якого вносить до Парламенту Президент. Тобто ініціювати питання реорганізації Окружного адміністративного суду м. Києва та Київського окружного адміністративного суду може лише Президент.

У цій частині внесений проєкт постанови доцільно підтримати. Проте, згідно зі статтею 19 Закону «Про судоустрій і статус суддів», «підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою», а не зазначені народними депутатами у пояснювальній записці причини.

Справді, одночасно з переданням частини компетенції Окружного адміністративного суду м. Києва іншому суду (чи Верховному Суду, як пропонують народні депутати, чи новоствореному Вищому адміністративному суду, як пропонують експерти ЦППР) може виникнути потреба оптимізації видатків державного бюджету, а відтак – об’єднання двох окружних адміністративних судів, що знаходяться в м. Києві (міський і обласний за територіальною юрисдикцією). Новоутворений суд відповідно до перехідних положень Конституції мав би бути сформованим на підставі конкурсу.

Слід зауважити, що запропоноване народними депутатами передання виключної юрисдикції Окружного адміністративного суду м. Києва Верховному Суду на практиці може призвести до перевантаження Верховного Суду, в якому одним із найбільш завантажених судів залишається Касаційний адміністративний суд, а також Велика Палата.

Тому це може бути лише тимчасовим рішенням. Більш сталим може бути варіант створення Вищого адміністративного суду – на конкурсних засадах, за процедурою, аналогічною до добору суддів Вищого антикорупційного суду, якому і доцільно в подальшому передати розгляд спорів, у яких однією із сторін є Уряд, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, НАЗК та ін. Апеляційне оскарження рішень цього суду могло б здійснюватися до Верховного Суду.



Національна рада з питань антикорупційної політики підтримала проєкт Антикорупційної стратегії, внесений урядом до парламенту


Подія

28 вересня, вперше після 18 липня 2019 року, зібралася на засідання Національна рада з питань антикорупційної політики при Президентові України. На порядку денному було одне питання: проєкт Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки, який за ініціативою Кабінету Міністрів України 21 вересня зареєстрований у Верховній Раді України за №4135. Ухвалили: підтримати проєкт Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки і визначити його за пропозицією Президента України як невідкладний; доручити Національному агентству з питань антикорупційної політики протягом трьох місяців розробити проєкт Державної програми з реалізації Антикорупційної стратегії.

Оцінка ЦППР

З початку 2018 року в Україні немає антикорупційної стратегії, і відповідні заходи не здійснюються або здійснюються хаотично. Тому наразі надзвичайно важливо прийняти Антикорупційну стратегію, що дозволить відразу ж почати роботу в напрямку її реалізації, що своєю чергою стане важливою умовою здійснення інших важливих економічних, політичних та соціальних реформ.

Оскільки Антикорупційна стратегія передбачає лише перелік проблем в різних сферах та очікувані стратегічні результати їх вирішення і сама по собі не містить норм, що підлягають безпосередньому застосуванню, немає потреби в її розгляді Верховною Радою в режимі двох читань. Адже Антикорупційна стратегія передбачає необхідність прийняття низки конкретних законів та урядових постанов, які можуть надалі розглядатися та прийматися Парламентом й Урядом у звичайному режимі. В іншому випадку виникає небезпека зволікання з прийняттям Антикорупційної стратегії, знищення її окремих ідей та розбалансування структурних частин.

Тому доцільно, щоб Антикорупційна стратегія була якнайшвидше прийнята Верховною Радою України одразу цілому.



Підстави звільнення від покарання за корупційні злочини потрібно уточнити в Кримінальному кодексі


Подія

22 вересня Верховний Суд повідомив про результати розгляду касаційної скарги у справі про вчинення корупційного злочину начальником поштового відділення: «Особа, засуджена за корупційний злочин, не може бути звільнена від відбування покарання з випробуванням».

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (далі – ККС ВС) зазначив, що звільняючи особу, котру визнано винуватою у вчиненні корупційного злочину, від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд апеляційної інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність щодо особи, засудженої  за  ч. 2 ст. 191 КК України (привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем) та ч. 1 ст. 366 КК України (внесення службовою особою до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей), постановив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити повторний розгляд справи в апеляційній інстанції.

Оцінка ЦППР

ККС ВС у зазначеній постанові ствердив, що справедливий суд у корупційних справах різного масштабу в пріоритеті, а самі корупційні злочини через значну суспільну небезпеку потребують виняткового порядку притягнення до кримінальної відповідальності. Саме такий винятковий порядок встановлений у ст. 45 та ч. 1 ст. 75 КК: при розгляді справ про корупційні злочини суд не може прийняти рішення про звільнення від покарання з випробуванням.

У випадку зі справою про корупційний злочин, вчинений начальником відділення поштового зв’язку, суд апеляційної інстанції неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, а саме застосував норму, яка не підлягала застосуванню. Постанова ККС ВС у цій справі має внести ясність у дії судів під час ухвалення рішень в аналогічних справах.

Проте, згадана постанова ККС ВС не вирішує проблему застосування ч. 2 ст. 75 КК, яка вимагає від суду звільнити особу від покарання з випробуванням у разі затвердження угоди про примирення або про визнання вини, і не містить винятків щодо корупційних злочинів. Попри те, що норма ч. 2 ст. 75 КК є спеціальною щодо норми ч. 1 цієї статті (ч. 2 ст. 75 КК містить припис про обов’язковість, а не, за загальним правилом, можливість звільнення від покарання з випробуванням у випадках, коли наявна угода про примирення або про визнання вини, і сторони угоди погодили таке звільнення), наразі вона часто розглядається судами як самостійна. Цю проблему простіше вирішити законодавцю шляхом внесення необхідних змін до ст. 75 КК, ніж чекати, коли до ККС ВС потрапить відповідна касаційна скарга.

При цьому слід враховувати позицію прокурорів, котрі вважають, що, через неможливість звільнення від покарання з випробуванням за корупційні злочини, не можна забезпечити укладання угод з підозрюваними в таких злочинах, що, у свою чергу, не сприяє виконанню завдань кримінального провадження.