Щотижневий аналіз 02 – 08 червня 2026 року

Уряд пропонує надати митній службі повноваження з досудового розслідування   

Подія

3 червня Кабінет Міністрів України подав на розгляд парламенту нову редакцію Митного кодексу України (реєстр. № проекту 15295). 

Підготовка та ухвалення нової редакції Кодексу зумовлена необхідністю впровадження  в національне законодавства України положень Митного кодексу ЄС, інших актів Європейського Союзу у цій сфері, поширення вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» на митні правовідносини, як це передбачено Дорожньою картою з питань реформи державного управління.    

Водночас проект Кодексу передбачає утворення у складі Державної митної служби «спеціалізованих правоохоронних підрозділів», в яких детективи будуть здійснювати оперативно-розшукову діяльність і досудове розслідування фактів контрабанди. 

Оцінка ЦППР

Запропоноване перетворення Державної митної служби з інспекційного органу на ще один орган досудового розслідування викликає заперечення.

Такі кардинальні зміни у сфері правопорядку не передбачені стратегічними документами у сфері європейської інтеграції (ні Дорожньою картою з питань верховенства права, ні Дорожньою картою з питань реформи державного управління, ні Звітом Європейської комісії про розширення) чи кримінальної юстиції (Комплексним стратегічним планом реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки і оборони України на 2023-2027 роки). Також була відсутня широка експертна дискусія з приводу доцільності такого кроку. 

Лише галузева Національна стратегія доходів до 2030 року пропонує поєднати заходи щодо криміналізації відповідальності за незаконне переміщення товарів, вже запроваджені на підставі Закону від 2023 року, із наданням митним органам повноважень здійснювати оперативно-розшукову діяльність та проводити досудове розслідування в справах про контрабанду.

Урядова ініціатива є посяганням на повноваження Бюро економічної безпеки, яке наразі розслідує кримінальні правопорушення у виді контрабанди, передбачені статтями 201-3, 201-4 Кримінального кодексу. І це може бути розцінено як порушення зобов’язань у процесі євроінтеграції, адже один із критеріїв для членства України в ЄС (benchmarks) вимагає досягнення відчутного прогресу в подальшому зміцненні потенціалу, статусу та незалежності Бюро економічної безпеки (IBM 24.7.4). 

Проект Кодексу заперечує логіку і тенденцію реформ у сфері правопорядку останніх десятиліть. Ухвалення Закону України “Про Бюро економічної безпеки України” від 2021 року і сам процес утворення Бюро як відокремленого центрального органу виконавчої влади є реалізацією вимог Концепції реформування кримінальної юстиції України від 2008 року, що “для виконання завдань щодо проведення досудового розслідування податкових,  фінансових та митних злочинів і кримінальних проступків податкова міліція має бути відокремлена від Державної податкової служби України і реорганізована у самостійний орган кримінальної юстиції”.   

А утворення спеціалізованих правоохоронних підрозділів у складі Державної митної служби для досудового розслідування контрабанди відображає зворотній процес і фактичне повернення на 20 років назад в розвитку. 

Несистемність законодавчої пропозиції підтверджується і тим, що для повноцінного надання Державній митній службі повноважень з досудового розслідування необхідні зміни до Кримінального процесуального кодексу, які не підготовлені Кабінетом Міністрів України.

Недоцільно з фінансових міркувань створювати окремий орган (підрозділ) для розслідування лише одного виду злочинів (контрабанди) у той час як вже існує орган, який здатен ефективно виконувати відповідні повноваження (БЕБ).

Урядовий проект також скасовує новації в роботі Митної служби, запроваджені Законом від 2024 року. Йдеться про участь представників міжнародних партнерів з вирішальним голосом у роботі конкурсної комісії з відбору керівника митної служби, Комісію з зовнішнього оцінювання роботи служби, Дисциплінарного комітету.     

Законопроєкт про декларації доброчесності суддів рекомендований до ухвалення в другому читанні

Подія

4 червня Комітет ВРУ з питань правової політики рекомендував до ухвалення в  другому читанні  проєк Закону №13165-2 щодо удосконалення декларацій доброчесності суддів та родинних зв’язків судді. Доопрацьований законопроєкт передбачає:

• об’єднання декларації доброчесності та декларації родинних зв’язків в одну декларацію;
• зміни щодо переліку тверджень, які містяться у декларації доброчесності та родинних зв’язків судді (надалі – Декларація);
• закріплення, що перевірка достовірності Декларації здійснюється виключно на підставі та в межах отриманої від будь-якої особи інформації, що обгрунтовано свідчить про недостовірність вказаних суддею відомостей у Декларації;
• встановлення строків окремих етапів процедури перевірки Декларації та періоду, який може охоплювати перевірка;
• права судді, Декларація якого перевіряється, зокрема, право оскаржити в судовому порядку результати перевірки Декларації.

Крім того, пропонується доручити Кабінету Міністрів України подати на розгляд Парламенту законопроєкт щодо запровадження тимчасових особливостей процедури індивідуальної перевірки декларацій доброчесності суддів Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів за участі незалежних експертів.

Оцінка експертів ЦППР

Вдосконалення процедури перевірки декларацій доброчесності суддів є одним із євроінтеграційних зобов’язань України. В Звіті про розширення за 2025 рік Європейська комісія передбачила, відповідно до умов Ukraine Facility Plan, вдосконалити декларації доброчесності, які подаються суддями, та процедуру їх перевірки, а також визначити тимчасове значне залучення незалежних експертів, делегованих міжнародними партнерами, до перевірки декларацій доброчесності суддів вищих судів.

Ukraine Facility Plan передбачає набрання чинності законом та актами ВККС щодо перегляду декларацій доброчесності та процедур їх перевірки, зокрема: 1) уточнення змісту декларацій доброчесності та підстав для початку перевірки; 2) розширення часового періоду, на який поширюється перевірка; 3) удосконалення процедури перевірки шляхом деталізації механізмів та строків перевірки, визначення прав й обов’язків фізичних та юридичних осіб, залучених до процесу перевірки, роз’ясненні правових наслідків перевірки. Аналогічні заходи передбачені і в Дорожній карті з питань верховенства права.

На думку експертів ЦППР, доопрацьований Законопроєкт не лише не містить заходів для забезпечення дієвості інституту декларацій доброчесності суддів, але навпаки, окремі його положення можуть ще більше знизити ефективність цієї процедури на практиці, зокрема:

• збереження існуючої архітектури перевірки декларацій доброчесності: Законопроєкт зберігає порядок, коли для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за порушення, пов’язані з декларацією доброчесності, необхідне рішення ВККС, яке є лише підставою для розгляду ВРП питання про відкриття дисциплінарної справи. Тобто, рішення ВККС за результатами перевірки декларації розглядається як дисциплінарна скарга, що збільшує тривалість та значно ускладнює процедуру притягнення до відповідальності. Крім того, Законопроєкт передбачає право судді оскаржувати результати перевірки Декларації, що призводить до зупинки набрання чинності відповідним рішенням ВККС, тобто ще додатково збільшує тривалість процедури;
• звуження змісту Декларації: безпідставно запропоновано прибрати з Декларації твердження про відповідність рівня життя судді наявному в нього та членів його сім’ї майну і одержаним ними доходам;
• звуження підстав для проведення перевірки: запропонована Законопроєктом редакція ч. 1 ст. 62 передбачає, що перевірка Декларації здійснюється лише на підставі та в межах отриманої ВККС інформації від будь-якої особи, що може свідчити про недостовірність тверджень або відомостей, вказаних у Декларації. Тобто, навіть у випадку самостійного виявлення Комісією обставин, які можуть свідчити про недостовірність тверджень, вказаних суддею у Декларації, розпочати відповідну перевірку Комісія не зможе. Крім того, Законопроєкт взагалі не визначає підстави для проведення достовірності задекларованих суддею відомостей щодо родинних зв’язків;
• обмеження періоду, за який проводиться перевірка: Законопроєкт визначає, що окремі твердження у Декларації, які стосуються доброчесності судді (наприклад, дотримання Кодексу суддівської етики, відсутність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності) стосуються лише одного року, який передує поданню декларації, що значно звужує період проведення перевірки;
• неврегульованість правового статусу заявника: Законопроєкт визначає лише права судді, Декларація якого перевіряється, натомість права особи, яка звернулася із повідомленням про недостовірні відомості у Декларації судді, не визначені. 

Важливо зауважити, що Законопроєкт відкладає щонайменше на шість місяців вирішення питання про вдосконалення процедури перевірки декларацій доброчесності суддів Верховного Суду, попри те, що це є одним із пріоритетів євроінтеграційних реформ на 2026 рік за т.зв. “планом Качки-Кос”, а також визначене Європейською комісією як проміжний бенчмарк.