Міркування щодо системи військової юстиції

Член правління Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк взяв участь у І Форумі з військового права. Він виступив з доповіддю, присвяченою викликам і перспективам розвитку військової юстиції.

---

На четвертому році повномасштабної війни, коли щороку вчиняються сотні тисяч кримінальних та адміністративних військових правопорушень, а питання дисципліни стають питаннями національної безпеки, зразком політичної безвідповідальності є відсутність ефективної системи військової юстиції.

Що таке військова юстиція

Під військовою юстицією слід розуміти правовий механізм, який поєднує військовий вимір (національну безпеку у сфері оборони) та вимір справедливості. Цей механізм покликаний виконувати дві ключові функції: правоохоронну у військових формуваннях та функцію правосуддя щодо військовослужбовців.

Які інституції мають входити до системи військової юстиції

Інституційно система військової юстиції має складатися з таких органів та осіб:

• спеціалізовані органи досудового розслідування та кримінального аналізу;
• спеціалізовані органи з виявлення, попередження та припинення адміністративних правопорушень військовослужбовців;
• спеціалізовані органи прокуратури;
• органи військової контррозвідки СБУ;
• адвокати, які здійснюють захист військових від кримінального обвинувачення;
• суди загальної юрисдикції, які розглядають справи про кримінальні та адміністративні правопорушення, вчинені військовослужбовцями;
• спеціалізовані органи виконання покарань та пробації;
• Військовий омбудсмен.

Але інституції – це ще не все. Механізм не буде належно працювати без надійної законодавчої бази, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного, освітнього (поєднання військової та юридичної підготовки), кадрового, науково-методичного, криміналістичного, військового та іншого забезпечення. І йому не буде довіри без надійної системи внутрішнього та демократичного цивільного контролю.

Зазначений правовий механізм є частиною загальної системи кримінальної юстиції, але він автономізований за рахунок спеціалізації. Остання може виявлятися у створенні спеціалізованих органів або у спеціалізації працівників.

Ефективність системи військової юстиції залежить великою мірою від політичної опіки, порозуміння в середині системи й належної взаємодії всіх її елементів.

Залежно від соціально-політичних умов спеціалізація може бути вираженою більшою чи меншою мірою. Тому в мирній країні з відносно невеликою кількістю військовослужбовців, за відсутності воєнної загрози питання про створення й утримання спеціалізованих військових судів, військової прокуратури тощо, як правило, не постає, а військова поліція існує як частина державного поліцейського відомства (як-от у ФРН Військова поліція Бундесверу – федеральне поліцейське відомство).

Ліквідація військових судів і прокуратур

Протягом останніх років реформи військової юстиції не сталося. Якщо не вважати нею ліквідацію військових судів та військових прокуратур.

Щодо військових судів, то їх ліквідували ще в 2010 році. За словами тодішнього Президента України В. Януковича, це було зумовлено економічною недоцільністю їх утримання, оскільки через зменшення чисельності ЗСУ значно скоротилася кількість підсудних їм справ, а також прагненням наблизити українську систему правосуддя до європейської, яка вимагає незалежності суддів від військового командування.

Військові прокуратури ліквідували 13 квітня 2012 року. В той день народні депутати України В. Олійник і В. Малишев (члени Партії Регіонів, перший наразі переховується в рф, другий після 2014 року зник з медійного простору) зареєстрували проект Закону (реєстраційний № 9700-2), який був миттєво прийнятий Верховною Радою. До цього законопроєкту не було не лише традиційного висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради, а навіть пояснювальної записки. Можна припустити, що військові прокуратури були так несподівано ліквідовані за вимогою з Москви в загальному контексті «демілітаризації» України.

Невдовзі після початку військової агресії росії, згідно із Законом від 14 серпня 2014 року, військові прокуратури знову повернулись в систему прокуратури.

Удруге вони припинили своє існування згідно з ініційованим Президентом України В. Зеленським Законом від 19 вересня 2019 року.

Сучасні проблеми військової юстиції

З 2018 року військові кримінальні правопорушення розслідує ДБР, яке призначалося зовсім не для цього, а тому навіть його структура не пристосована до дислокації військ.

Військова служба правопорядку (ВСПЗСУ) немає повноважень щодо досудового розслідування кримінальних правопорушень, а в частині адміністративних правопорушень займається лише тими, що вчинюються військовослужбовцями ЗСУ (тобто оминає військовослужбовців СБУ, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту тощо).

Отже, системи як такої немає.

Чи є стратегія її побудови? Також немає.

Затверджений Урядом у серпні 2024 року План заходів, спрямованих на виконання Комплексного стратегічного плану реформування органів правопорядку як частини сектору безпеки й оборони України на 2023-2027 роки (затвердженого в травні 2023 року Президентом України), передбачає в розділі «Дієвість і ефективність…» (пункт 1.1.2) лише необхідність розроблення та подання до РНБОУ проекту Концепції реформування органів військового правопорядку України у післявоєнний період.

Проте, ця Концепція:

• 1) спрямована тільки на післявоєнний період;
• 2) не є нормативно-правовим актом, а лише міститиме контури майбутнього законодавства
• 3) мала бути підготовлена ще до 1 липня 2025 року, але досі її немає (виконавці – Міністерство оборони України, Генеральний штаб ЗСУ (за згодою), Офіс Генпрокурора (за згодою), МВС, Нацполіція і Нацгвардія, ДБР (за згодою), СБУ (за згодою) і ВСПЗСУ.

Які тематичні законопроєкти були у Верховній Раді на розгляді в останні роки та яка їхня доля? Цe ПРОЄКТИ ЗАКОНІВ:

• щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України (3196-д від 26.10.2020, н. д. Завітневич О.М. та ін.). 28.01.2021 прийнято в першому читанні. Цим Законом передбачено покласти на СБУ завдання контррозвідувального забезпечення, зокрема, оборонного потенціалу. Цим займатимуться органи військової контррозвідки;
• про Державне бюро військової юстиції (6569 від 28.01.2022, н.д. Дануца та ін.). 03.06.2024 надано висновок Комітету про відхилення;
• про організаційно-правові основи побудови та функціонування Військової юстиції України (10042 від 13.09.2023 (н. д. Буймістер та ін.). 03.09.2024 знято з розгляду;
• щодо удосконалення діяльності органів прокуратури в умовах збройної агресії проти України (7058 від 16.02.2022, н.д. Неклюдов та ін.). 15.04.2022 (через два місяці) – вето Президента України;
• щодо забезпечення діяльності спеціалізованих військових прокуратур (7576 від 21.07.2022, н.д. Павлюк та ін.). 22.07.2022 надано для ознайомлення;
• щодо забезпечення діяльності спеціалізованих військових прокуратур (7576-1 від 05.08.2022, н.д. Неклюдов та ін.). 09.08.2022 надано для ознайомлення;
• про Військову поліцію (6569-д від 31.05.2024, н.д. Іонушас та ін.). 19.06.2024 прийнято за основу. Другий рік руху немає;
• про внесення змін до КУпАП, КК та КПК України щодо запровадження діяльності Військової поліції (6570-д від 31.05.2024, н.д. Іонушас та ін.). 19.06.2024 прийнято за основу. Другий рік руху немає;
• щодо функціонування військових судів (13048 від 27.02.2025, н.д. Власенко С.В.). 04.03.2025 надано для ознайомлення;
• щодо створення та діяльності організації військових судів (13048-1 від 11.03.2025, н.д. Дирдін М.Є.). 13.03.2025 надано для ознайомлення.

Зі всіх цих проєктів Законів, внесених на розгляд ВР у 2022-2024 роках жоден не ініційовано:

• ані Президентом України – Верховним Головнокомандувачем ЗСУ та Головою РНБОУ,
• ані Кабінетом Міністрів України, який згідно з Конституцією здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України.

Всі внесені окремими народними депутатами України. Чому так? Напевно, це питання лідерства у сфері національної безпеки і оборони.

Крім того, жоден з цих законопроєктів так і не став законом.

Лише у травні 2025 року з’явився проєкт Закону про Військового омбудсмана – за ініціативою Президента (13266 від 08.05.2025). 03.06.2025 його прийнято за основу. Але треба бути реалістами: сама по собі інституція Військового омбудсмана дисципліну у військах не забезпечить. Власне, це й не є її основним завданням.

З червня 2024 по травень 2025 років, на третьому році війни, – повна тиша щодо теми військової юстиції.

---

Микола Іванович нагадав, що ще в травні 2024 року було завершене дослідження «ВІЙСЬКОВА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ: ЗЕЛЕНА КНИГА» і воно було презентоване в профільному парламентському комітеті. В цій книзі вивчені минулі та сучасні підходи до побудови системи військової юстиції в Україні та світі, але з часу публікації видання нічого в українському законодавстві так і не змінилось. Конференції та форуми на цю тему також не допомогли.

Війна, між тим, стає перманентною. Одна з умов перемоги – надійна дисципліна у військах. Для забезпечення дисципліни потрібна ефективна система військової юстиції.

Основні кроки для вдосконалення системи військової юстиції:

1. Терміново на базі Військової служби правопорядку Збройних Сил України (ВСПЗСУ) потрібно створювати Військову поліцію – як військове формування з правоохоронними функціями, спрямованими на військовослужбовців, причому не лише ЗСУ, а й усіх інших військових формувань (СБУ, Нацгвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України).

Військовій поліції, утвореній як центральний орган виконавчої влади (ЦОВВ), треба надати повноваження щодо розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями, причому як військових правопорушень, так й інших (проти власності, у сфері обігу наркотиків, транспортних тощо).

На кількарічний перехідний період залишити в підслідності ДБР лише найбільш тяжкі військові злочини, розслідування яких потребує високої кваліфікації і не вимагає від слідчих, які не є військовослужбовцями, працювати в зоні бойових дій (зокрема службові злочини).

2. Створити територіальні підрозділи ДБР та Військової поліції поблизу зон бойових дій та у відповідних військових гарнізонах.

Забезпечити в цих двох органах роботу з кримінального аналізу.

3. Прийняти законопроєкт 3196-д від 26.10.2020 та перетворити СБУ на класичний контррозвідувальний орган, що включатиме військову контррозвідку як елемент військової юстиції. Вилучити в СБУ функцію досудового розслідування.

4. Щодо спеціалізованої прокуратури прийнятними є два варіанти:

Перший: на базі спеціалізованих прокуратур у військовій сфері поновити військові прокуратури. Для цього треба або подолати вето Президента України на законопроєкт 7058, або розробити і подати новий аналогічний законопроєкт, в якому не буде деяких чутливих моментів:

• прокурори не виконуватимуть невластиву прокуратурі функцію – участь у забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф;
• питання організації та порядку діяльності прокуратури будуть визначатися виключно законом, а не спільними наказами Міністра оборони та Генпрокурора;
• Міністерство оборони не буде забезпечувати військовослужбовців-прокурорів засобами зв’язку, індивідуального захисту, вогнепальною зброєю тощо, і не матиме матеріального чи іншого впливу на них;
• військовослужбовці-прокурори будуть призначатися на посаду з дотриманням уніфікованих прозорих процедур і буде забезпечено повністю єдиний статус прокурорів;
• на військовослужбовців-прокурорів не поширюватимуться Дисциплінарний статут ЗСУ та інші відповідні акти військового законодавства;

Другий: забезпечити належну спеціалізацію прокурорів спецпрокуратур у сфері оборони, включення до їх складу прокурорів з досвідом військової служби на офіцерських посадах, постійне підвищення їх кваліфікації, створення окружних спецпрокуратур у прифронтовій смузі та окремих гарнізонах, їх належне транспортне, військове та інше забезпечення Офісом Генпрокурора, а також виплату винагороди за ризик для життя і здоров’я.

З огляду на єдиний статус прокурорів другий варіант видається пріоритетним.

Проте, перший варіант також не варто виключати – якщо будуть фінансові можливості і забезпечена незалежність прокурорів-військовослужбовців як від політичних органів й органів військового управління, так і від власних керівників.

5. Щодо підсудності справ про кримінальні правопорушення військовослужбовців також можливі два варіанти:

Перший: поновлення системи військових судів, в яких проходитимуть службу військові судді, як це було до 2010 року – вони і будуть розглядати всі кримінальні правопорушення, вчинені військовослужбовцями;

Другий: спеціалізація суддів загальних судів на розгляді військових кримінальних правопорушень. Таких суддів можна було б обрати серед осіб, які у минулому проходили військову службу, і знайти фінансові та інші переконливі аргументи для їх переведення в ті суди, в яких потреба в них є більшою.

Проте, при всій повазі до апологетів системи військових судів

• наразі неможливо внести зміни до Конституції України, яка гарантує незалежність суддів. Чи будуть судді в погонах насправді незалежними – від тих, хто присвоюватиме їм військове звання, від керівників судів, від органів військового управління? Наприклад, у законопроєкті №13048-1 від 11.03.2025 пропонується не призначати суддів безстроково на посади (як це передбачено Конституцією), а призивати на військову службу. Треба визначитися і з тим, що за Конституцією повноваження судді припиняються по досягненні ним 65 років, у той час як Закон про військовий обов’язок дозволяє перебувати на військовій службі військовослужбовцям старшого офіцерського складу лише до 50-55 років (під час особливого періоду – 60), і з багатьма іншими непростими питаннями, які доведеться вирішувати у разі підготовки та адвокації відповідного законопроєкту;
• за даними ВККСУ, станом на кінець серпня 2025 року вакантними є 1801 посада судді в місцевих судах (29%) та 785 посад у апеляційних (57%). Проте, щоби створити військові суди, потрібно чимало часу – щонайменше два роки: провести зміни до Закону «Про судоустрій…», конкурсний добір тощо. За даними Ради суддів України, у 2024 році в 49% судів працювало до 3 суддів з повноваженнями (при цьому у 18 судах – 1 суддя, у 87 судах – 2 суддів). Досвід добору нових суддів ВАКС показав, що за два роки вдалося призначити лише двох суддів на 15 вакантних посад;
• фінансові ресурси наразі вкрай обмежені, їх не вистачає для того, щоби виплачувати суддівську винагороду у повному обсязі навіть діючим суддям;
• сумнівно, що система військових судів швидко забезпечить кращу якість правосуддя, ніж спеціалізація суддів місцевих та апеляційних судів. Як суддям військових судів, так і спеціалізованим на військових питаннях суддям однак треба буде підвищувати свою кваліфікацію в структурах НШСУ;
• події останніх років продемонстрували, що політичної волі щодо створення військових судів немає і взятися їй нізвідки.

Саме тому реалістичнішим є другий варіант – запровадження військової спеціалізації суддів в існуючих зараз судах. Це можна зробити більш швидко та якісно.

6. Забезпечити належний захист військовослужбовців від кримінального обвинувачення і дотримання принципу змагальності допомогли би військова спеціалізація адвокатів і створення у військах центрів надання безоплатної правової допомоги.

7. Також необхідно якнайшвидше прийняти Закон про Військового омбудсмена.

Чи була ця стаття корисна?