Що вас цікавить?

§ 1 Основи і предмет інформаційного права

13.01.2004
Публічна адміністрація /
Публічна інформація

З книги “Інформаційне право” від Др. Міхаеля Кльопфера, Професора в Університеті ім. Гумбольдта м. Берлін із співробітництвом Др. Андреаса Нойна, Адвоката в м. Берлін (Видавництво Бек, Мюнхен 2002).


 § 1. Основи і предмет інформаційного права[1]  

А. Інформаційне суспільство 

І. Загальне 

1   Інформаційне суспільство не вважається більше майбутнім. Воно виникло вже давно і сьогодні все сильніше визначає виробничі і економічні форми, але і форми панування, а також все більше і приватне життя громадян. Форми прояву інформаційного суспільства з часом стали складовою частиною буденного і інтегративного життя, яке у всякому разі повинно бути згаданим на цьому місті. Інформація знаходиться в нашому розпорядженні в неуявному раніше обсязі і високій швидкості як інтелектуальний ресурс, який часто є промислово захищеним або доступним тільки для використання певними колами користувачів, але все більше і як Open Source. Знання, генероване завдяки окремим інформаціям і реалізоване завдяки новим комунікаційним механізмам і формам розповсюдження, безспірно вважається „важелем” і мотором економічних, соціальних і культурних змін. За цими змінами одночасно ховаються шанси і ризики; у зв’язку з цим вони вимагають правових відповідей. Але парадокс непоінформованості, не зважаючи на перевантаження інформацією (або саме у зв’язку з ним), свідчить про іманентні функціональні межі інформаційного суспільства і пов’язані з цим завдання на визначення його структури.

2          Для швидкого огляду емпіричних або відповідно прогнозних основ і перспектив теми, вважається слушним звернення до

–   Доповіді Федерального уряду „Інфо 2000 – шлях Німеччини до інформаційного суспільства”,[2]

–   Доповіді Enquete-комісії Німецького Бундестагу „Майбутнє мас-медіа в економіці і суспільстві – шлях Німеччини до інформаційного суспільства”,[3]

–   Досліджень Фонду Бартельсмана „Система комунікацій 2000” і „Система комунікацій 2010”,[4]

–   так званої Доповіді Бангеманна „Європа і глобальне інформаційне суспільство”[5]

і до виданих Європейською Комісією Зелених книг і доповідей про

– конвергенцію комунікаційних, мас-медіа і інформаційних технологій,[6]

– про захист молоді і захист людської честі і гідності при наданні аудіовізуальних і інформаційних послуг,[7]

– комерційну комунікацію на внутрішньому ринку, [8]

– „Жити і працювати в інформаційному суспільстві: в основі людина”,[9]

– „Захист закодованих послуг на внутрішньому ринку”,[10]

– „Авторське право і поріднені захисні права в інформаційному суспільстві”,[11] а також

– потенціал робочого місця в інформаційному суспільстві.[12]  

3          В загальному плані виникнення інформаційного суспільства можна закріпити за двома феноменами або відповідно факторами: 

–    швидкий розвиток нової техніки, мас-медіа і послуг інформації і комунікації та

–    поширеної лібералізації, спрямованої проти надмірної державної монополії на ринках телекомунікації і телерадіо. 

4          Вже на основі цих двох основоположних напрямків стає зрозумілим, що правові рамки для інформаційного суспільства в значних частинах виступають з одного боку як право техніки, а з іншого боку як картельне або відповідно конкурентне право.[13] Але при цьому не треба залишати поза увагою культурно-правові компоненти інформаційного суспільства. (Інформаційне) право керує на всіх рівнях, незалежно від того, чи охоплюється це або стосується інформації як певного стану, процесу або змісту (стосовно цих – запропонованих тут – частин системи інформаційного права дивись номер поля 56 та наступні), одночасно також і стосується розробників (напр. патентне право; див. § 6 номер поля 52 та наступні) та користувачів (інформаційної) техніки, а також пропозицій та попиту на різноманітних ринках в індивідуальній і масовій комунікаційній галузі, і можливо тільки через часткову відсутність правових норм поведінки. Нормативний (інформаційний) технологічний менеджмент, який не обов’язково повинен здійснюватись державою,[14] представляє собою (залежно відповідно від конкретних обставин окремого випадку – потенціал техніки, подих часу тощо) менеджмент довірою або недовірою людей до використання шансів та ризиків, особливо в галузі Information Technology (IT). Правові рамки визначають для техніки межі, але одночасно слугують також (всередині „рамок”) створенню для неї певних можливостей[15] (див. стосовно цих обох функцій права техніки ще в номері поля 39). 

ІІ. Дигіталізація та інші напрямки розвитку інформаційної і комунікаційної техніки 

5          В центрі технічного розвитку знаходиться стискуючий данні процес дигіталізації,[16] який створив можливість для винаходу потужної обчислювальної машини для наукових або промислових цілей, з її подальшого еволюцією і до придатної та доступної для приватного використання обчислювальної машини – персонального комп’ютеру (ПК). Але дигіталізація знаходить свій відбиток в буденному житті не тільки у формі комп’ютерів; консолі відеоігор, SetTopBoxes для прийому телерадіо, „інтелігентні” домашні прилади або EBook, але передусім і різноманітні чіп-карти[17] (наприклад в якості електронних посвідчень та ключів, засобів оплати, в якості телефонних карток, карток медичного страхування або карток проїзду у громадському транспорті або в якості багатофункціональних Smart Cards або відповідно Multimedia Cards) свідчать про велике значення цього виду обробки інформації (див. нижче § 8 номер поля 72). 

1.      Комп’ютеризація 

6          Personal Computer (PC) з все більшою швидкістю обчислення інформації і об’ємом пам’яті,[18] постійним розвитком Software (див. нижче номер поля 8) і зростаючими полегшеннями в обслуговуванні[19] відкриває велику кількість можливостей для автоматизованої обробки даних. Цей процес невідворотно йде поруч з мініатюризацією та мобілізацією кінцевого продукту, тобто із збільшенням кількості придатних до транспортування машин обчислення – Notebooks, таких Personal Digital Assistants (PDA) як Organizer або PocketPCs, Handys новітньої генерації, мультімедіа-плеєрів тощо для різних видів користувачів. Поряд з цим виникали все більш кращі носії інформації з точки зору використання та збільшення їх можливостей, причому папір і первинні аналогові аудіо і відеокасети або платівки все більше замінюються різного ступеню розвитку цифровим (дигітальним) записом на дискетах та інших носіях записів, а в деяких галузях вони вже повністю витіснені.[20] 

а) Hardware 

7          Збиральним поняттям Hardware охоплюються фізичні складові частини обчислювальної машини, тобто системної одиниці, та зв’язані з нею через декілька проміжних етапів (Interfaces)[21] та відповідних підключень  периферійні апарати.[22] Одиниця системи сама складається із приєднаної через частину мережі до постачання струму плати (Mainboard або Motherboard) разом з процесором[23] як „частиною серця” і з декількох функціональних одиниць.[24] При цьому важливою передумовою для підтримки конкуренції є технічна програмна сумісність. 

b) Software 

8          В якості Software позначаються (операційні) системні програми і програми використання, які дають операційні накази обчислювальній машині. Найпоширенішими операційними системами на сьогодні є „Microsoft Windows”, “MacOS” та “Linux”.[25] На головні програмні основи і режими операційної системи спираються нескінченні різноманітні програмні продукти використання[26], які, наприклад, створені для опрацювання тексту, калькуляційних таблиць, графічного зображення і іншого офісного використання, для виробничого управління даними або управління ними в установах, для використання послуг Інтернету (приклад: BrowserSoftware для WWW; див. далі номер поля 10), для комп’ютерних ігор і інших аудіовізуальних функцій, для стиснення даних та їх передачі або пошуку вірусів (VirusScanner). Такі програми вже давно можуть використовуватись обчислювальною машиною в паралельному режимі (так званий Multitasking). Торгівля Software вже давно випередила за своїм обсягом торгівлю Hardware. Складні проблеми конкуренції виникають особливо у зв’язку із блокуванням ринків через відсутність сумісності Software між собою, як це яскраво ілюструють сучасні картельно-правові спори в США відносно компанії Microsoft.[27]  

2. Інформаційна інфраструктура 

9          До зазначеного вище додаються структура і зв’язок дієздатних мультіфункціональних мереж передачі даних (для Європи це передусім Integrated Services Digital Network – ISDN), які революціонізували первині засоби переговорів по кабельних мережах зв’язку. Але передусім вони об’єднали між собою ПК. Рівень зв’язаності починається від Intranet або відповідно Local Area Networks (LAN) в якості власних мереж в фірмах або інших інституціях,[28] через Extranets (також і Wide Area Networks – WAN), які виникають при об’єднанні таких одиниць мережами, і доходить до мереж в мережах – Інтернет,[29] попередником якого була захищена від перешкод система передачі пакетів даних ARPAner (Advanced Research Projects Agency Network) в американському Міністерстві оборони. Пакети даних передаються за принципом Store and Forward (тобто проміжного запису і подальшої передачі). Цей принцип пакетної передачі, який відображає мілітаризоване призначення Інтернету, надає можливість передачі інформації також і втому випадку, якщо зникають певні напрямки передачі; інформація в такому випадку потрапляє в місце призначення обхідним шляхом.

10        Найважливіша посередницька послуга Інтернету, World Wide Web (WWW), почалася як форум інтернаціонального Scientific Community Європейського центру фізики високої енергії (CERN) в Женеві.[30] Крок за кроком з цього виросла сучасна глобальна мережа із структурно децентралізованими інформаційними змістами. Навіть якщо „серце” Інтернету з часом опинилось в США,[31] в багатьох його частинах воно позбавлено випливу з боку однієї держави і партикулярно вимагає супранаціонального правового режиму. „Хребет” (Backbones) цієї інфраструктури створюють високоефективні обчислювальні машини (Server таRouter) у вузлових пунктах мережі (так звані Peering-пункти), за допомогою яких є можливими переходи до інших частин мереж. Найбільший німецький вузол передачі знаходиться в Дойче Commercial Internet Exchange (DE-CIX)[32] у Франкфурті на Майні.

11       Ці Information Superhighways є медіумом для частково зовсім нового виду послуг,[33] але частково також і тільки традиційними зразками просто репродуктивних[34] (іматеріалізованих) послуг (як, наприклад, електронна пошта (Email), із базуванням на Simple Mail Transfer Protocol (SMTP), а також Інтернет-телефонія або електронна преса. В них швидкість руху даних постійно збільшується, наприклад за допомогою технології Digital Subscriber Line (DSL).[35]  

12        Надзвичайний потенціал мережі широкополосних кабелів, які спочатку використовувались виключно для передачі радіосигналів, а також техніка мобільного і супутникового зв’язку, відкрили додаткові шляхи для розповсюдження інформації. Powerline Communication, тобто використання мереж електропередачдля передачі інформації також більше не вважається далеким майбутнім.[36] За допомогою техніки безкабельного зв’язку (мобільний зв’язок) прийняття новин і сигналів перестало бути прив’язаним до постійного місця знаходження користувача; таку перевагу могло раніше ексклюзивно використовувати тільки бездротове телерадіо. Безкабельна техніка телекомунікації вже давно не обмежується тільки телефонією, завдяки мобільним приймачам вона створює альтернативи для доступу клієнта до Інтернету. Колишні (обмежені можливостями мережі радіочастот) складні умови можуть бути значно покращеними за допомогою нових опцій розповсюдження інформації і цифрової (дигітальної) декомпресії даних, хоча вони і не подолані остаточно. До 2010 року для всіх шляхів передачі інформації передбачаються аналоги Switch-Off для телебачення (див. далі § 14 номер поля 147).[37]  

3. Мультімедійні послуги 

13       За допомогою цієї великої кількості світових комунікаційних мереж виникла нова єдність – медіа і послуги. Пов’язане з цим виникнення декілька років тому поняття „мультімедіа”[38] свідчить про постійний розвиток синтезу і інтеграції різноманітних інформаційних і комунікаційних форм (текст, мова, звук, зображення), з наданням, як правило, екранізованих електронних послуг.[39] При цьому частково виникають нові мультімедійні сервіси, а частково здійснюється електронна репродукція вже існуючих зразків послуг (електронна преса, Electronic Mail, Electronic Publishing тощо).[40] 

4. Технічна конвергенція 

14        Розвиток цього об’єднання, який складається з класичного телерадіопоказу (телебачення, радіо, див. також § 14 номер поля 44) і з новітніх екранних послуг (телепослуги, медіа-послуги, див. далі § 13 номер поля 4), нероздільно зв’язаний з процесом конвергенції, тобто технічної можливості (яка і далі розвивається[41]) використання всіх пропозицій всіма шляхи і мережами передачі[42] (конвергенція медіа) і за допомогою найбільш використовуваного (мультіфункціонального) апарату з екраном[43] (конвергенція кінцевих апаратів).


(!) Увага посилання на цитовані джерела доступні тільки в форматі Word.

Текст цього розділу книги у форматі Word Ви можете завантажити тут.