Які судові витрати потрібно сплатити?

Які судові витрати потрібно сплатити?

1. Види судових витрат в адміністративному процесі

2. Судовий збір і як його сплачувати

3. Як і коли можна зменшити тягар сплати судового збору?

4. Як і коли можна повернути суму судового збору?

5. Витрати на правову допомогу

6. Витрати на прибуття до суду сторін і їхніх представників

7. Витрати на залучення свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз

8. Якими є інші судові витрати?

9. Пільги щодо сплати судових витрат

10. Як суд розподілить судові витрати за наслідками розгляду справи?

 

1. Види судових витрат в адміністративному процесі

Звертаючись до суду, потрібно знати, що Вам доведеться нести певні витрати. Судові витрати в адміністративних справах складаються з судового збору, розмір якого фіксований, та витрат, пов’язаних з розглядом справи, розмір яких залежить від конкретної справи. До останніх віднесено:

1. витрати на правову допомогу;
2. витрати сторін та їхніх представників, пов’язані з прибуттям до суду; 
3. витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 
4. витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. 

Якщо Ви виграєте справу, то за рішенням суду Ваші судові витрати повинна компенсувати протилежна сторона. Цим судові витрати відрізняються від інших витрат, які Ви можете нести в адміністративній справі і ніхто Вам не повинен відшкодовувати (наприклад, витрат на виготовлення додаткових копій судових рішень; витрат на копіювання матеріалів справи, якщо в суді надають таку послугу).

Тож, перш ніж звернутися до суду, потрібно добре зважити свої шанси виграти справу, оскільки в разі програшу справи існує ризик втратити не лише свої кошти, понесені у зв’язку з розглядом справи, а й відшкодовувати кошти, витрачені відповідачем. 

Сторонам у багатьох випадках вигідніше примиритися, не доводячи справу до судового розгляду, оскільки у разі продовження спору судові витрати лише зростуть.

Адміністративне судочинство щодо судових витрат є більш сприятливим для осіб, які не є суб’єктами владних повноважень, тобто для нас з Вами, порівняно з іншими видами судочинства. 

По-перше, розмір судового збору в адміністративній справі за звернення до суду не є великим, що повинно сприяти доступності адміністративної юстиції.

По-друге, навіть у разі програшу особи, яка не є суб’єктом владних повноважень, вона повинна компенсувати іншій стороні – суб’єкту владних повноважень (органу влади, посадовій чи службовій особі, чи іншому суб’єкту, якому делеговані повноваження держави чи місцевого самоврядування) не всі судові витрати, а лише ті, що пов’язані з доказуванням – залученням свідків та проведенням судових експертиз. 

По-третє, у тих нечисленних справах, де позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені суб’єктом владних повноважень, з відповідача-особи не стягуються незалежно від результатів вирішення справи.

Ми не будемо зупинятися на особливостях оплати судових витрат стороною, що є суб’єктом владних повноважень, оскільки наш портал розраховано на осіб, які прагнуть захисти свої права, свободи чи інтереси від порушень з боку таких органів. 

Зверніть увагу, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, за своїм процесуальним статусом прирівняні до позивача (ч. 1 ст. 54 КАС). Тому правила про судові витрати стосуються також і таких третіх осіб.

 

2. Судовий збір і як його сплачувати

Судовий збір є обов’язковим платежем, який необхідно сплатити за звернення до суду із позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України, а також заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами. За допомогою судового збору державі частково компенсуються видатки на суди та здійснення судочинства. 

Розмір судового збору та порядок його сплати встановлені Законом «Про судовий збір». Розмір судового збору, який потрібно сплатити за подання адміністративного справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідний позов подається до суду. Якщо адміністративний позов містить вимоги грошового характеру, то сума судового збору залежить також від їх розміру.

Таким чином, сьогодні розмір судового збору за подання адміністративного позовунемайнового характерустановить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати (73 грн. 08 коп. у 2014 р.). А якщо у позові заявлено вимогимайнового характеру, то сума судового збору, який потрібно сплатитистановить 2 % розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн. у 2014 р.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (4872 грн. у 2014 р.).

Розмір судового збору за подання апеляційної скарги, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами становить 50 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру – 50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Судовий збір за подання касаційної скарги, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, а також заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру – 70 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

За подання апеляційної і касаційної скарг на ухвалу суду, а також заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у розмірі 0,05 розміру мінімальної заробітної плати (60 грн. 9 коп. у 2014 р.).

У розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати (121 грн. 80 коп. у 2014 р.) судовий збір потрібно сплачувати за подання заяв про забезпечення доказів або позову, та заяв про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду. 

Судовий збір сплачується через установи банків або пошти у готівковій або безготівковій формі шляхом перерахування коштів на відповідний рахунок органів державного казначейства. Реквізити рахунку можна дізнатися у відповідному адміністративному суді (на дошці оголошень), або ж через Інтернет на офіційному веб-порталі судової влади www.court.gov.ua, сайті Вищого адміністративного суду України www.vasu.gov.ua. Підтвердженням сплати є квитанція, видана у банківському або поштовому відділенні, або платіжне доручення банку на безготівкове перерахування коштів. Цей документ необхідно додати до позовної заяви, скарги на судове рішення чи заяви про його перегляд, інакше суд залишить заяву чи скаргу без руху.

Якщо при зверненні до суду Ви випадково сплатили судовий збір у більшому розмірі, ніж це встановлено законом, Ви маєте право на повернення переплаченої різниці. Для цього потрібно подати клопотання до суду, на підставі якого буде постановлено відповідну ухвалу.

 

3. Як і коли можна зменшити тягар сплати судового збору?

Є випадки, коли позивач звільнений від сплати судового збору в силу закону. В адміністративному судочинстві при сплаті судового збору застосовуються пільги, надані на підставі ч. 2 статті 3 і статті 5 Закону України «Про судовий збір». 

Так, від сплати судового збору звільнені такі позивачі:

1. службовці – за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з правовідносин публічної служби;
2. інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
3. інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп;
4. громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
5. громадські організації інвалідів (спілки та інші об’єднання громадських організацій інвалідів), їх підприємства, установи та організації, громадські організації ветеранів, їх підприємства, установи та організації – за подання позовів, з якими вони звертаються до суду. 
6. позивачі – за подання позовів про уточнення списку виборців;
7. військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і проходять службу у військовому резерві, – за подання позовів, пов’язаних з виконанням військового обов’язку.

Відповідно до КАС від сплати судового збору звільнені також особи, які мають право оскаржити судове рішення, – при поданні заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом з мотивів визнання міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною (насамперед Європейським судом з прав людини), порушень Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом (ч. 2 ст. 239-1).

Крім того, законодавством передбачено випадки, коли особа має право звернутися до суду без попередньої сплати судового збору. У таких випадках судовий збір суд стягне за результатами розгляду справи з тієї сторони, яка програє справу. Так, Ви не зобов’язані сплачувати судовий збір при оскарженні до адміністративного суду рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії (ч. 9 ст. 172 КАС).

Також за обґрунтованим клопотанням (його може бути викладено у самій позовній заяві) на підставі ст. 88 КАС суд, виходячи з майнового стану позивача, має право:

1. звільнити його від сплати судового збору;
2. зменшити розмір судового збору, що належало сплатити;
3. відстрочити сплату судового збору;
4. розстрочити сплату судового збору.

Звільнення від оплати судового збору застосовується судом до тієї особи, рівень статків якої не дозволяє взагалі сплатити цей збір, інакше вона неспроможна буде забезпечити свої найнеобхідніші життєві потреби (житло, харчування тощо).

Зменшення розміру судового збору можливе тоді, коли розмір судового збору непосильний для особи, але у меншому розмірі вона може сплатити судовий збір без шкоди для життєво необхідних потреб.

Відстрочення сплати судового збору означає надання особі можливості оплатити судові витрати у більш пізній строк, ніж це визначено законом.

Розстрочення сплати судового збору передбачає встановлення періодів, протягом яких особа має по частині сплатити судовий збір, та розмірів часткових платежів.

Якщо суд відстрочив або розстрочив термін оплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі, але після ухвалення рішення сума збору все ж не була сплачена, то суд розподіляє цю суму разом з іншими судовими витратами відповідно до того, на чию користь було ухвалене рішення.

4. Як і коли можна повернути суму судового збору?

Якщо Ви випадково сплатили судовий збір у більшому розмірі, ніж це встановлено законом, Ви маєте право на повернення переплаченої грошової суми. Для цього потрібно подати клопотання до суду, на підставі якого суд постановить відповідну ухвалу.

Можливі ситуації, коли після подання позовної заяви до вирішення справи судом Ви відмовитеся від свого позову у зв’язку з задоволенням відповідачем Ваших позовних вимог. У такому разі Ви також маєте право на повернення судового збору шляхом звернення з відповідним клопотанням до суду.

Крім того, Ви можете вимагати повернення всієї суми сплаченого судового збору у випадках:

1. повернення Вашої позовної заяви, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом, заяви за нововиявленими обставинами або скарги;
2. відмови у відкритті провадження у Вашій справі;
3. залишення позовної заяви, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом, заяви за нововиявленими обставинами або скарги без розгляду.

Для повернення судового збору також потрібно звернутися з відповідною заявою до суду.

Однак правило про повернення судового збору не застосовується у випадках, якщо заяву чи скаргу було залишено без розгляду на підставі свідомих, цілеспрямованих дій позивача, таких як: подання особистого клопотання про залишення його заяви чи скарги без розгляду, а також його повторне неприбуття в судове засідання щодо розгляду його позову. 

Сума судового збору також буде Вам компенсована відповідачем, якщо суд задовольнить Ваш позов і покладе судові витрати на відповідача. Для цього Вам потрібно перед завершенням судового розгляду подати суду клопотання, в якому буде визначено грошовий розмір судових витрат, компенсацію яких Ви вимагаєте (включаючи судовий збір). Результати розгляду такого клопотання будуть закріплені у відповідній постанові суду.

 

5. Витрати на правову допомогу

Правовою допомогою в адміністративному процесі визнаються послуги правового характеру щодо підготовки процесуальних документів та здійснення представництва. Правову допомогу можуть надавати лише адвокат або у визначених законом випадках інший фахівець у галузі права. Представництво, яке буде здійснювати інша особа, не визнають правовою допомогою.

Потрібно зауважити, що, звертаючись до суду та беручи участь в адміністративній справі, Ви не зобов’язані користуватися правовою допомогою, – це Ваше право, використання якого може полегшити процедуру захисту Ваших інтересів.

Якщо Ви вирішили скористатися цим правом, то витрати на правову допомогу необхідно обумовити у договорі про надання такої допомоги, який укладається за нормами цивільного права. До цих витрат не належать витрати, пов’язані із прибуттям до суду адвоката чи іншого фахівця у галузі права, які діють як представники сторін, оскільки це самостійний вид судових витрат – витрати представника сторони, пов’язані з прибуттям до суду.

Сторона самостійно оплачує правову допомогу. Якщо особа, яка не є суб’єктом владних повноважень, виграла справу, то вона має право на компенсацію їй іншою стороною судових витрат, зокрема й витрат на правову допомогу.

 

6. Витрати на прибуття до суду сторін і їхніх представників

Ваші витрати, пов’язані із прибуттям до суду в адміністративній справі, несете Ви самостійно. Так само Вам потрібно оплачувати витрати представника за домовленістю з ним.

Витратами, що пов’язані із прибуттям до суду сторін і їхніх представників, є не будь-які витрати, зумовлені приїздом до суду, а чітко встановлений законом перелік фактичних витрат. А саме:

1. витрати на переїзд до іншого населеного пункту сторін та їх представників;
2. витрати на наймання житла для сторін та їх представників у разі переїзду до іншого населеного пункту;
3. добові у разі переїзду до іншого населеного пункту;
4. втрачений заробіток та збитки за відрив від звичайних занять сторін та їх представників.

Потрібно пам’ятати, що до судових витрат не відносяться витрати, пов’язані із прибуттям до суду з власної ініціативи сторони чи представника без виклику чи повідомлення суду (наприклад, для ознайомлення з матеріалами справи).

Зверніть увагу, що витрати на проїзд, наймання житла і добові відносяться до складу судових витрат лише, якщо вони пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту. Таким чином, якщо суд знаходиться в межах одного населеного пункту із Вами або Вашим представником, то Ви не можете розраховувати на їх компенсацію іншою стороною, якщо Ви виграєте справу. 

Розмір витрат на проїзд визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду на власному автотранспорті.

Що стосується витрат на наймання житла, то вони можуть підтверджуватися договором про найм (оренду) житлового приміщення або рахунком (квитанцією, чеком) з готелю. Строк наймання житла має відповідати строку, протягом якого відбувалося судове засідання. 

З прибуттям до суду, який знаходиться в іншому населеному пункті, пов’язані також витрати на харчування та фінансування особистих потреб сторони або її представника (добові). Ці витрати можуть бути підтверджені касовими чеками, рахунками з готелю тощо.

Незалежно від того, чи здійснювався переїзд до іншого місця, у разі виграшу справи Ви та Ваш представник маєте право на компенсацію іншою стороною втраченого заробітку (якщо ви є зайняті чи перебуваєте у трудових або службових відносинах) або втрат внаслідок відриву від звичайних занять (якщо ви не працюєте, перебуваєте на пенсії, займаєтеся підприємницькою діяльністю). При визначенні розміру цієї компенсації враховується не лише час перебування у судовому засіданні, але й час переїзду до суду та від суду. 

 

7. Витрати на залучення свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз

Ця категорія витрат не є обов’язковою для кожної справи. Ці витрати з’являються лише тоді, коли у справі є свідок, спеціаліст, перекладач чи призначається судова експертиза. Оплачувати їх необхідно Вам, якщо Ви заявили клопотання про їх залучення або про призначення експертизи. У тих випадках, коли відповідне клопотання було заявлено спільно з іншою стороною, то витрати розподіляються порівну.

До складу витрат, пов’язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, відносяться:

1. витрати на переїзд до іншого населеного пункту свідка, експерта, спеціаліста, перекладача;
2. добові свідку, експерту, спеціалісту, перекладачеві у разі переїзду до іншого населеного пункту;
3. винагорода експерту (оплата експертизи), спеціалісту і перекладачу. Свідку така винагорода не сплачується, оскільки надання ним показань є його обов’язком і не має характеру послуги.

Потрібно пам’ятати, що витрати на переїзд і добові відносяться до складу даної категорії витрат лише якщо вони пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту. Розмір витрат на переїзд визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду на власному автотранспорті. А добові витрати можуть бути підтверджені касовими чеками, рахунками з готелю тощо.

Якщо Ви бажаєте, щоб у Вашій справі була проведена судова експертиза, слід пам’ятати, що спочатку для цього потрібно звернутися з відповідним клопотанням до суду. За наслідками розгляду такого клопотання суд постановить ухвалу про призначення експертизи, в якій зазначить строк, в межах якого необхідно здійснити оплату експертизи. Доки експертизу не буде оплачено, доти експерту не буде направлена відповідна ухвала. Якщо суду своєчасно не буде надано квитанцію про оплату судової експертизи, суд може скасувати ухвалу про призначення експертизи.

 

8. Якими є інші судові витрати?

Крім зазначених у попередніх главах, є ще кілька видів судових витрат, які Вам потрібно буде нести. До таких витрат відносяться:

1. витрати на проведення огляду доказів на місці;
2. витрати на вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи, зокрема, пов’язані з:
3. опублікуванням судових викликів чи повідомлень через друкований засіб масової інформації;
4. допитом свідка в місці його перебування.

За загальним правилом, витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, оплачує сторона, яка заявила відповідне клопотання. Якщо клопотання було заявлено сторонами спільно, то витрати розподіляються між ними порівну.

Усі інші, крім перелічених витрат, не можна вважати судовими витратами.

Зокрема, до судових витрат не належать, а тому не можуть бути компенсовані іншою стороною у разі, якщо Ви виграєте справу, такі витрати:

1. на роздрукування технічного запису судового засідання (за 1 стор. тексту на папері формату А4 – 5 грн.), які несе той, хто замовив таке роздрукування; 
2. на видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання (15 грн.), які несе той, хто замовив таку електронну копію;
3. на повторну видачу копії судового рішення (1 грн. за кожний аркуш копії), які несе той, хто замовив цю послугу; 
4. на видачу дубліката виконавчого листа (3 грн.), які несе той, хто замовив цю послугу;
5. на виготовлення копії судового рішення у разі, якщо особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов’язків (1 грн. за кожний аркуш копії), які несе особа, яка звернулася із відповідною заявою до апарату суду;
6. на опублікування оголошення про відкриття провадження у справі щодо оскарження нормативно-правового акта і резолютивної частини постанови у такій справі, які несе відповідач;
7. на привід до суду через органи внутрішніх справ, які несе держава і які повинні бути їй компенсовані особою, до якої його застосовано.

 

9. Пільги щодо сплати судових витрат

В адміністративному процесі передбачено можливість звільнення від оплати судових витрат або оплати їх на пільгових умовах. В одних випадках такі пільги прямо передбачені законом, а в інших – можуть бути встановлені рішенням суду, виходячи з майнового стану особи.

Законодавство передбачає звільнення окремих категорій осіб від оплати витрат на правову допомогу. Зокрема, надання правової допомоги у складанні процесуальних документів та здійснення представництва у суді (вторинна правова допомога) у цивільних справах має бути забезпечено за рахунок Державного бюджету України:

1. особам, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім’ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України “”Про прожитковий мінімум”” для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення;
2. інвалідам, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб;
3. дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, безпритульним дітям, дітям, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї;
4. особам, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (до моменту прийняття рішення про надання статусу біженця та у разі, якщо особа оскаржує рішення щодо статусу біженця);
5. ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України “”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту””, особам, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особам, які належать до числа жертв нацистських переслідувань – стосовно питань, пов’язаних з їх соціальним захистом;
6. особам, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи – протягом розгляду справи в суді;
7. особам, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку – протягом розгляду справи в суді;
8. особам, реабілітованим відповідно до законодавства України – стосовно питань, пов’язаних з реабілітацією;
9. неповнолітнім батькам, які досягли чотирнадцяти років, – щодо захисту їхніх прав, свобод та інтересів, а також їхньої дитини в суді (ч. 2, 3 ст. 156 Сімейного кодексу України).

Якщо Ви відноситеся до однієї з зазначених категорій осіб і бажаєте скористатися правом на безоплатну правову допомогу, потрібно звернутися із відповідною заявою до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (діють при головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) або до територіального управління юстиції за місцем фактичного проживання незалежно від реєстрації місця проживання чи Вашого місця перебування. 

Звернення про надання безоплатної правової допомоги від імені дітей подають їх законні представники за місцем фактичного проживання дитини або незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування. А звернення щодо недієздатних чи обмежено дієздатних осіб подають їх опікуни або піклувальники за місцем фактичного проживання таких осіб або незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги потрібно подати документи, що підтверджують належність до однієї з вразливих категорій. Про результати розгляду звернення Ви будете повідомлені письмово. 

Зверніть увагу, що особі може бути відмовлено у наданні безоплатної правової допомоги у складанні процесуальних документів та/або здійсненні представництва у суді, за наявності однієї з таких підстав:

1. заявник не належить до жодної з категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;
2. заявник подав неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення його до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;
3. вимоги про захист або відновлення прав є неправомірними;
4. заявнику раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання;
5. заявник використав усі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.

Після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначить Вам адвоката, який надаватиме безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом. А у разі неможливості – укладе договір про надання правової допомоги з адвокатом, включеним до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі.

Навіть якщо Ви не маєте права на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з законом, Ви все одно можете отримати пільги в оплаті судових витрат за рішенням суду (ст. 88 КАС). 

Підставою для надання судом пільг можуть бути, зокрема, випадки, коли Ваш майновий стан є незадовільним, наприклад, через безробіття або ж несення великих витрат, пов’язаних з лікуванням тощо. Для одержання пільг потрібно подати до суду відповідне клопотання і документи, які свідчать про поганий майновий стан. Такими документами можуть бути довідка х центру зайнятості тощо. 

Оцінивши подані документи, суд може дійти висновку, що особа дійсно знаходиться в скрутному матеріальному становищі, і має право: 

1. звільнити від сплати судових витрат повністю (звільнення тих осіб, матеріальний стан яких не дозволяє нести будь-які судові витрати);
2. зменшити розмір належних до оплати судових витрат (надання особі можливості оплатити лише частину цих витрат); 
3. звільнити від сплати судових витрат частково (надання особі можливості неоплачувати певний вид/види судових витрат);
4. відстрочити сплату судових витрат на визначений строк (надання особі можливості оплатити судові витрати у більш пізній строк, ніж це визначено законом);
5. розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (встановлення періодів, протягом яких особа має по частині оплачувати судові витрати).

 

10. Як суд розподілить судові витрати за наслідками розгляду справи? 

За загальним правилом стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, повинні бути відшкодовані її судові витрати іншою стороною. Тож сторона, яка програла справу, несе як свої витрати, так і судові витрати іншої сторони, за умови, що вони підтверджені документально. Документальним підтвердженням можуть бути договори, акти виконаних робіт або наданих послуг, квитки, чеки, квитанції тощо, що засвідчують здійснення відповідних судових витрат.

Трапляються випадки, коли суд за результатами розгляду справи задовольняє адміністративний позов лише частково. У такому разі судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених судом вимог. 

Про покладення на сторону, яка програла справу, обов’язку відшкодувати судові витрати зазначається у відповідній постанові або ухвалі суду, якою завершується розгляд справи. Якщо ж суд цього не зробив, Ви можете звернутися до суду з клопотанням про компенсацію понесених Вами судових витрат, і суд додатковою постановою чи додатковою ухвалою повинен буде вирішити це питання.

У разі якщо адміністративна справа переглядається судом вищої інстанції або за нововиявленими обставинами, і за наслідками такого перегляду судове рішення змінюється або скасовується з ухваленням нового, то відповідно змінюється й розподіл судових витрат. 

Правила розподілу судових витрат відрізняються залежно від суб’єктного складу осіб, які беруть участь у справі.

Адміністративні справи за позовом фізичної або юридичної особи до суб’єкта владних повноважень. У разі ухвалення судового рішення на користь позивача, всі здійсненні ним документально підтверджені судові витрати відшкодовуються з Державного бюджету (якщо відповідачем був державний орган, його посадова чи службова особа) або з відповідного місцевого бюджету (якщо відповідачем був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У тих випадках, коли відповідачем в адміністративній справі був орган влади Автономної Республіки Крим, судові витрати відшкодовуються з бюджету Автономної Республіки Крим.

Якщо судове рішення ухвалене не на користь позивача, то суд присуджує з позивача лише судові витрати суб’єкта владних повноважень, що пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Усі інші витрати (на правову допомогу, на прибуття до суду тощо) у випадку програшу справи відповідачеві не відшкодовуються. 

Адміністративні справи за позовом суб’єкта владних повноважень до фізичної або юридичної особи. У разі ухвалення судового рішення на користь позивача – суб’єкта владних повноважень судові витрати, понесені ним під час вирішення справи, з відповідача – фізичної або юридичної особи не стягують.

Якщо судове рішення ухвалене не на користь позивача, то всі здійсненні відповідачем (фізичною або юридичною особою) документально підтверджені судові витрати відшкодовуються з Державного бюджету (якщо позивачем був державний орган, його посадова чи службова особа) або з відповідного місцевого бюджету (якщо позивачем був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У тих випадках, коли позивачем у адміністративній справі був орган влади Автономної Республіки Крим, судові витрати відшкодовуються з бюджету Автономної Республіки Крим.

Певні особливості має розподіл судових витрат у разі відмови позивача від позову та примирення сторін. 

Зокрема, якщо позивач відмовився від адміністративного позову:

1. внаслідок задоволення вимог відповідачем, після подання адміністративного позову, – позивач має право на компенсацію відповідачем понесених ним (позивачем) судових витрат. Для цього потрібно звернутися до суду з відповідною заявою. Це правило застосовується лише у випадках, коли позивачем є фізична або юридична особа, яка не є суб’єктом владних повноважень. У разі, якщо позивачем є суб’єкт владних повноважень, то понесені ним судові витрати з відповідача не стягуються. 
2. з будь-якої іншої причини, – відповідач має право на компенсацію позивачем понесених ним (відповідачем) судових витрат за необґрунтоване притягнення до суду. Слід пам’ятати, якщо відповідачем є фізична чи юридична особа, яка не є суб’єктом владних повноважень, вона має право на відшкодування усіх понесених нею судових витрат, а якщо відповідач – суб’єкт владних повноважень, то він має право на компенсацію лише витрат, пов‘язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У разі, якщо сторони вирішили спір через примирення, але не дійшли згоди з питання розподілу витрат, то суд розподіляє між ними судові витрати порівну (50% на 50% від загальної суми, яку обидві сторони витратили). До загальної суми включаються лише ті судові витрати, що підлягають компенсації за законом та документально підтверджені.

Зверніть увагу, що з метою запобігання завищенню розміру судових витрат і зловживанню правом на компенсацію встановлено граничні розміри компенсації судових витрат. Тобто суд не може присудити з іншої сторони відшкодування судових витрат у сумі, що перевищує граничний розмір, встановлений Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, якщо сторона (фізична особа, яка не є суб’єктом владних повноважень), котра виграла справу, звільнена від оплати витрат на правову допомогу, то їй повинно бути відшкодовано до 2,5 % розміру мінімальної заробітної плати (30 грн. 45 коп. у 2014 р.) в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Якщо особа (яка не є суб’єктом владних повноважень) користувалася правовою допомогою на основі договору, то у випадку виграшу справи вона має право на відшкодування до 40 % розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі (487 грн. 20 коп. у 2014 р.) за кожну годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. 

Такі розміри компенсації встановлені Законом «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 р. 

Якщо сторона (яка не є суб’єктом владних повноважень) або її представник понесли витрати, пов’язані з прибуттям до суду, то за умови виграшу справи сторона має право на компенсацію:

1. витрат на переїзд – у розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов’язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. Також компенсуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де проживає особа або де знаходиться суд; 

2. витрат на наймання житла – у розмірі не більш як 250 грн. за добу, за бронювання місця в готелі – не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;

3. добових (за кожний день перебування за межами місця проживання, включаючи день виїзду та приїзду) – у розмірі до: 

• 30 грн. (якщо до рахунку на оплату вартості проживання у готелі не включено витрати на харчування); 
• 24 грн. (якщо до рахунку вартості проживання у готелі включено витрати на одноразове харчування);
• 18 грн. (якщо до рахунку вартості проживання у готелі включено витрати на дворазове харчування);
• 12 грн. (якщо до рахунку вартості проживання у готелі включено витрати на триразове харчування).

Витрати на побутові послуги, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни) компенсуються за наявності підтвердних документів у розмірі, не більш як 10 відсотків норм добових витрат за всі дні проживання;

4. втраченого заробітку – у розмірі, не більше суми, розрахованої за відповідний час, виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати;

5. збитків за відрив від звичайних занять – у розмірі, не більше мінімальної заробітної плати, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.

Якщо під час розгляду справи сторона несла витрати, пов’язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, то у разі ухвалення судового рішення на її користь, вона має право на відшкодування: 

1. витрат, пов’язаних з переїздом свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів – у розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов’язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. Також компенсуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де проживає особа або де знаходиться суд;

2. витрат на наймання житла для свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів – у розмірі не більш як 250 грн. за добу, за бронювання місця в готелі – не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;

3. добових, виплачених свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам (за кожний день перебування за межами місця проживання, включаючи день виїзду та приїзду), – у розмірі до: 

• 30 грн. (якщо до рахунку на оплату вартості проживання у готелі не включено витрати на харчування); 
• 24 грн. (якщо до рахунку вартості проживання у готелі включено витрати на одноразове харчування);
• 18 грн. (якщо до рахунку вартості проживання у готелі включено витрати на дворазове харчування);
• 12 грн. (якщо до рахунку вартості проживання у готелі включено витрати на триразове харчування).

Витрати на побутові послуги, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни) компенсуються за наявності підтвердних документів у розмірі, не більш як 10 відсотків норм добових витрат за всі дні проживання;

4.  витрат на винагороду спеціалістам і перекладачам – у розмірі, що не перевищує суму, розраховану за фактичний час, який було витрачено на цю справу, виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати;

5. витрат на винагороду експертам – у розмірі, що не перевищує встановлену вартість проведення відповідних видів судової експертизи (простої експертизи, середньої складності та особливої складності) у науково-дослідних установах Міністерства юстиції України.

Така нормативна вартість встановлена Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» від 1 липня 1996 року № 710 (з наступними змінами) у таких розмірах:

• 31,3 грн. – за проведення простої експертизи;
• 39,1 грн. – за проведення експертизи середньої складності;
• 47 грн. – за проведення експертизи особливої складності. 

Вартість однієї експертогодини коригується щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період.

Граничний розмір компенсації встановлений також щодо витрат, пов’язаних з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Зокрема, фізичній або юридичній особі (яка не є суб’єктом владних повноважень) у разі виграшу справи компенсуються витрати у сумі, що не перевищує 50 % розміру мінімальної заробітної плати за сукупність дій, необхідних для розгляду справи (609 грн. у 2014 р.).