preloader

Що вас цікавить?

Бачення України – 2030. Якою має бути система політичної організації


Команда ЦППР у складі громадської коаліції «Україна після перемоги» ще влітку 2022 року сформулювали візію «Бачення України – 2030». Документ пропонує ключові умови відбудови та розвитку України після Перемоги. Сьогодні ділимось, якою ми бачимо систему політичної організації в Україні.


Якою ми бачимо Україну у 2030?

В Україні функціонують загальнонаціональні політичні партії, які відрізняються одна від одної не тільки прізвищем лідера чи олігарха, який її фінансує, а насамперед баченням і принципами стратегії розвитку країни, активно комунікують їх із суспільством і послідовно борються за їх втілення, будучи представленими у Парламенті та Уряді. Кожна партія має авторитетний, професійний й активно працюючий тіньовий уряд, члени якого стають членами Кабінету Міністрів, коли партія потрапляє в парламентську більшість. Партії в своїй діяльності опираються на розгалужену мережу громадських організацій, установ, фондів.

Громадяни розуміють важливість політичних партій для життя суспільства, беруть в них участь, активно підтримують їх, в тому числі грошовими внесками, зокрема за рахунок права самостійно визначити відсоток суми податку, який направляється на підтримку певної політичної партії. Законодавство гарантує внутріпартійну демократію, прозорість та державне фінансування діяльності парламентських фракцій політичних партій, справжню підзвітність партійних фінансів.

В Україні відбуваються чесні та демократичні загальнонаціональні, регіональні та місцеві вибори. Законодавство, яке регулює адміністрування виборів, відповідає міжнародним стандартам, є якісним та стабільним. Вибори до Парламенту відбуваються за пропорційною системою в регіональних округах з преференціями, а до рад громад – за мажоритарною системою в багатомандатних округах (варіант: у великих містах пропорційна система). На виборах рад регіонального рівня ці виборчі системи поєднуються в співвідношенні 50:50.

Верховна Рада залишається однопалатним парламентом, який формує Уряд та ефективно взаємодіє з ним і міністерствами у законотворчому процесі, генеруючи якісні та далекоглядні закони. Уряд відповідальний, підзвітний і підконтрольний Парламенту. Здійснюється парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади, насамперед органами правопорядку, Збройними Силами України, спецслужбами. Парламентська більшість та опозиція взаємно поважають одне одного та взаємодіють, коли вирішується питання загальнонаціонального інтересу.

Депутатський мандат є вільним. Члени Парламенту володіють обмеженими рівнем функціонального імунітету, що робить їх незалежними та захищає від свавільного політичного переслідування. Своїм самовідданим служінням інтересам України та торжеству справедливості народні депутати випереджають у рейтингах довіри представників Збройних Сил, церков та громадських організацій.

Право законодавчої ініціативи належить тільки Уряду, Президенту і фракціям або групам у Парламенті. 

Потужна аналітична спроможність парламентського апарату гарантує якісну експертизу на всіх етапах підготовки, розгляду та ухвалення законів та інших парламентських рішень. При цьому Інституту законодавства в його складі чи при ньому немає.

Які ключові зміни треба зробити для досягнення цього? 

Після проведення конституційної реформи, описаної в попередньому підрозділі, удосконалюється Виборчий кодекс з посиленням кодифікації та демократичності виборчих процедур.

Реалізується парламентська реформа на основі рекомендацій Комісії Пета Кокса. Основна увага приділяється налагодженню ефективної взаємодії парламентських комітетів із директоратами міністерств, народних депутатів із членами Уряду у процесі формування державної політики та ухвалення законів (законодавчий процес «від початку до кінця»).

Які червоні лінії не можна перетинати у цій сфері?

  • утворення та діяльність антиукраїнських політичних партій, чиї програмні цілі спрямовано на порушення суверенітету чи територіальної цілісності України, підрив національної безпеки,
  • повернення до мажоритарної виборчої системи на парламентських виборах, зміна виборчого законодавства під кожні вибори,
  • порушення конституційних строків та умов проведення парламентських виборів, свавільний розпуск Парламенту,
  • послаблення ролі та місця Парламенту в механізмі стримувань і противаг на користь Президента України чи органів виконавчої влади,
  • посилення імперативного мандату, в тому числі контролю лідерів парламентських фракцій над народними депутатами,
  • обмеження прав опозиційних фракцій у Парламенті.