Відбулось обговорення дисциплінарної процедури та звільнень на державній службі

27 листопада Центр політико-правових реформ провів експертну дискусію «Дисциплінарна процедура і звільнення на державній службі», яка продовжила серію обговорень проблемних питань функціонування та розвитку державної служби. До заходу долучилися політики, судді, народні депутати України, керівництво державних органів (їхніх апаратів, секретаріатів), представники інститутів громадянського суспільства, профспілок, міжнародних програм (проєктів) у сфері належного урядування. Модерував обговорення Ігор Коліушко, Голова правління ЦППР.

У вітальному слові Олександр Корнієнко, перший заступник Голови Верховної Ради України, наголосив на важливості подібних діалогів та руху до розв’язання наявних питань і викликів: «Говоримо відверто — дисциплінарна система недосконала і є багато слабких місць у самій процедурі та законодавстві. Вважаю, що маємо віднайти баланс між такими аспектами: захист прав держслужбовця будь-якої категорії та рівня, ефективна та зрозуміла процедура».

За словами пана Олександра, в рамках здійснення кроків реформи державної служби, які передбачатимуть повернення конкурсів, систему реформи оплати праці, доведення до досконалого стану системи управління людськими ресурсами, потрібно не забути про питання дисциплінарної процедури.

Під час заходу експерти ЦППР Андрій Заболотний та Вікторія Дерець висвітлили тенденції з питань припинення державної служби та пропозиції щодо зниження плинності.

Андрій Заболотний розповів про історію дисциплінарних проваджень та найбільш резонансі причини звільнень державних службовців, а також озвучив пропозиції щодо законодавчих та організаційних змін.

Найбільш резонансними причинами звільнень державних службовців на сьогодні є насамперед ті, які ініційовані суб’єктами призначень. Це зокрема заяви про прийом й одночасно заяви про звільнення, коли працівник її пише без зазначення дати, та примус до звільнення, коли керівник безпосередньо або через довірену особу змушує працівника написати заяву «за власним бажанням» чи «за угодою сторін». У разі відмови, нерідко застосовуються тиск, цькування або організовуються штучні приводи для звільнення. Особи, які все це проходять, однозначно травмовані держслужбою й часто вимушені звертатися за психологічною допомогою.

Пан Андрій озвучив кілька пропозицій щодо законодавчих змін, які допоможуть змінити ситуацію. Йдеться про посилення відповідальності за незаконне звільнення (зміни до ст. 172 Кримінального Кодексу України) та невиконання чи неналежне виконання рішень суду в частині поновлення на державній службі (зміни до ст. 382 Кримінального Кодексу України). Окремі пропозиції стосуються змін до Закону України «Про державну службу», а саме зміни до ст. 80 щодо обов’язковості регресу та до ст. 87 у частині обов’язковості пропозицій рівнозначної посади в разі зміни структури або штату, реорганізації тощо, а також перегляду норми про можливість звільнення за щорічну негативну оцінку.

«Єврокомісія у своєму Звіті чітко вказує на проблему плинності кадрів (звільнень), яку треба виправляти, але в національному звіті про виконання у 2023 році Стратегії реформування державного управління України зазначено, що всі заходи в частині управління людськими ресурсами виконано. Це не зовсім так, адже, наприклад, супровід законопроєкту № 6496, який передбачав вдосконалення порядку вступу, проходження й припинення державної служби, не здійснено, сам документ врешті був відкликаний і відповідних ініціатив щодо стабілізації державної служби на сьогодні немає. Ми маємо стійкі наміри відстоювати справедливість у цих принципових питаннях», — зазначив Андрій Заболотний.

Вікторія Дерець розповіла про тенденції розвитку інституту дисциплінарної відповідальності державних службовців, необхідність посилення захищеності державних службовців від зловживань інститутом дисциплінарної відповідальності та запропонувала внести зміни до Закону України «Про державну службу», яких він потребує в частині дисциплінарної відповідальності.

За словами експертки, більшість фахівців говорять переважно про те, що дисциплінарна відповідальність є неефективною, відмічають непослідовність правового регулювання в цій сфері, незацікавленість керівників у виявленні дисциплінарних проступків і притягнення до дисциплінарної відповідальності, тому пропонують удосконалювати механізм виявлення дисциплінарних проступків, розширювати перелік дисциплінарних стягнень, оприлюднювати відомості про притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності.

«Наявні пропозиції свідчать про орієнтацію на більшу жорсткість дисциплінарної відповідальності й на посилення каральних заходів. Однак такий підхід не сприятиме зниженню плинності кадрів на державній службі й заохоченню вступати на державну службу. І мало хто з експертів, фахівців звертає увагу на такий аспект дисциплінарної відповідальності, як захищеність державних службовців від зловживань цим інститутом,  від політичних втручань у дисциплінарні провадження», — зауважила Вікторія Дерець.

За її словами, важливо підвищувати рівень об’єктивності й неупередженості притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності та внести необхідні зміни в Закон України «Про державну службу».

Помічник народного депутата України Андрій Астапов представив результати попереднього аналізу інформації щодо випадків звільнення державних службовців за ініціативою суб’єкта призначення за 2022, 2023 і 9 місяців 2024 року, яку Центр політико-правових реформ отримав у відповідь на запит до державних органів (ця інформація ще продовжує надходити).

Серед загальної кількості звільнених державних службовців частина тих, кого було звільнено саме за ініціативою суб’єкта призначення, не надто значна. У центральних органах виконавчої влади та їхніх територіальних підрозділах частка звільнень із цих підстав становить у 2022 році 15 %, у 2023 році — 14 %, за 9 місяців 2024 року — 11 %. Левова частка таких звільнень припадає на звільнення у зв’язку зі скороченням чисельності або штату державних службовців, скорочення посади внаслідок змін структури або штатного розпису — це 89 % від усіх звільнень за ініціативою суб’єкта призначення. Звільнення у зв’язку з ліквідацією державного органу, а також внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності складають лише по 3 %, а внаслідок отримання негативної щорічної оцінки — 2 %. Кількість звільнень з інших підстав, передбачених статтею 87 Закону України «Про державну службу», вкрай мала.

Дещо інакше виглядає ситуація в обласних державних адміністраціях та їхніх підрозділах: частка звільнених державних службовців за ініціативою суб’єкта призначення становить у 2022 році 1 %, у 2023 році — 3 %, за 9 місяців 2024 року — 2 %, тобто в рази менше, ніж у ЦОВВ. Переважна частка таких звільнень припадає на скорочення посади внаслідок зміни структури або штатного розпису — 76 % від усіх звільнень за ініціативою суб’єкта призначення, у зв’язку з ліквідацією державного органу — 13 %, внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності — 4 %, внаслідок непроходження випробування та у зв’язку з тривалою хворобою — по 2 %. Натомість звільнення у зв’язку з отриманням негативної щорічної оцінки — це поодинокі випадки.

Андрій Астапов навів також дані щодо кількості позовних заяв про звільнення, акцентувавши на тому, що йдеться про звільнення з публічної служби (наразі не ведеться окрема статистика щодо розгляду позовних заяв виключно державних службовців). У 2021 році з цих підстав до судів надійшло 25497 позовів, відкрито 22412 нових проваджень; у 2022 році — надійшло 12789 позовів, відкрито 11148 нових проваджень; у 2023 році — надійшло 16505 позовів, відкрито 13546 нових проваджень.

Розглядаючи справи про звільнення з публічної служби, судами було прийнято рішення більше ніж у 90 % таких справ. При цьому 84 % від усіх прийнятих рішень суду — це рішення на користь позивача. Тобто у 84 % випадках суд констатував незаконність звільнень осіб із публічної служби.

Ця ситуація має й прямі фінансові наслідки, адже відповідно до судових рішень про визнання звільнень незаконними було присуджено до стягнення з державних органів у 2021 році майже 163 млн грн, у 2022 році — понад 69 млн грн, у 2023 році — майже 74 млн грн.

«Зазначені цифри вчергове підтверджують існування проблеми свавільних звільнень та демонструють їхню нинішню ціну для держави. Цю проблему потрібно вирішувати, і, як вже було зазначено, потрібно шукати баланс, між правом керівника на звільнення персоналу, для забезпечення належного та ефективного способу управління державним органом, та правом державного службовця, як підлеглого, на належні умови служби, забезпечення гарантій для його ефективної роботи та служіння українському суспільству, справедливе й шанобливе ставлення з боку керівників», — зазначив пан Андрій.

У ході загального обговорення міркуваннями щодо проблем дисциплінарної процедури та звільнень на державній службі поділилися Жанна Мельник-Томенко, суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду; Павло Фролов, народний депутат України; Ольга Совгиря, суддя КСУ; Угіс Сікс, керівник проєкту EU4PAR; Юрій Піжук, Голова Профспілки працівників державних установ України; Ілона Шарова, Партнер Hudson Ukraine; Юрій Пивовар, начальник управління аналітичної та правової роботи Касаційного адміністративного суду Департаменту аналітичної та правової роботи Апарату Верховного Суду; Наталія Ненюченко, державний секретар Міністерства соціальної політики України; Дмитро Скаковський, заступник голови профспілки працівників державних установ м. Києва; Геннадій Кизименко, заступник директора Департаменту роботи з персоналом та організаційного розвитку — начальник відділу персоналу Міністерства фінансів України; Володимир Купрій, експерт Програми DOBRE; Олександр Стародубцев, радник Голови НАЗК.

Завершуючи експертну дискусію, Ігор Коліушко висловив переконання, що на період після війни потрібно шукати певний інструмент, який гарантуватиме набір і стабільність кваліфікованих державних службовців на ключових посадах. Це дозволить рухатися вперед, аналізувати результати та вносити корективи, а не тупцювати на місці зокрема й через плинність кадрів.

Відеозапис обговорення:

Нагадаємо, раніше Центр політико-правових реформ провів обговорення перспектив розвитку парламентської та державної служби в контексті євроінтеграції (травень 2024 року), дієвості принципів державної служби (липень 2024 року), доступу до державної служби та конкурсної процедури (вересень 2024 року). Темою наступного заходу буде «Реформа оплати праці на єдиних підходах» (січень 2025 року).

Захід було організовано Центром політико-правових реформ в межах реалізації Програма USAID РАДА: наступне покоління. Проведення заходу стало можливим завдяки щедрій підтримці американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Погляди висловлені під час обговорення необов’язково відображають погляди USAID чи уряду Сполучених Штатів.

Чи була ця стаття корисна?