preloader

Що вас цікавить?

В Україні запущено електронний парламент

17.02.2016
Публічна адміністрація /
Публічна інформація

Однією з найбільш перспективних форм електронної демократії в межах електронної держави можна вважати електронний парламент. 3 лютого 2016 р. Голова Верховної Ради України Володимир Гройсман презентував можливості нового електронного парламенту в Україні.


Однією з найбільш перспективних форм електронної демократії в межах електронної держави можна вважати електронний парламент. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у діяльності парламентів зараз набуло свого розвитку у світовій практиці розвинутих країн і набуває — у країнах, які розвиваються. Міжнародні організації за кордоном намагаються сприяти цьому процесу.

Парламенти як інституції використовують переваги, які забезпечуються інформаційно-комунікаційними технологіями, так само, як і інші публічні інституції. У такий спосіб концепція електронного парламенту була додана до концепцій електронного голосування, електронної участі тощо.

При цьому інформаційно-комунікаційні технології використовуються, щоб забезпечити осіб більш доступними, ефективними та продуктивними послугами та оновити існуючі процедури та процеси. Використання таких технологій вже засвідчило про їхню істотну підтримуючу та полегшуючу роль у контексті ефективного забезпечення виконання прав та обов’язків, наданих парламентаріям конституцією.

Інформаційно-комунікаційні технології полегшують процеси законотворчості, здійснення представництва та нагляду за напрямом підвищення ефективності, імплементацію ідеї публічної участі та покращення іміджу політиків загалом і парламенту зокрема.

По суті, електронний парламент — орган законодавчої влади, що як один із центрів концентрації політичної влади спрямований на забезпечення ефективної взаємодії між парламентаріями (народними депутатами) і представниками громадянського суспільства з використанням інформаційно-комунікаційних технологій на засадах верховенства права, прозорості, доступності та підзвітності діяльності.

Адаптація до форми електронного парламенту здійснює істотний вплив на структуру традиційних парламентів, їхню компетенцію та повноваження, відносини між парламентами та іншими особами, зокрема громадянами.

Оновлення формату взаємовідносин повинно відбуватися за такими напрямками: легальний (у законодавчому процесі — організація документообігу та здійснення ефективної міжнародної діяльності), комунікативний (соціальні мережі та сайти — зменшення перешкод для вільного спілкування), технологічний (еволюція технологій, модернізація інформаційних сервісів), інтерактивний (покращення інституційно-функціональних параметрів взаємодії, посилення безпосередньої участі, запровадження інтеграції між парламентом і громадянами).

Функціонування електронного парламенту в українських реаліях

3 лютого 2016 р. Голова Верховної Ради України В. Гройсман презентував журналістам можливості нового електронного парламенту в Україні. Вказана інформаційно-аналітична система включає такі елементи: електронний офіс народного депутата України (стаціонарний і мобільний), електронний комітет, електронну Погоджувальну раду, електронну бібліотеку та архів, електронну залу пленарних засідань, електронний документообіг і контроль виконання доручень Верховної Ради України, систему електронного цифрового підпису, комплексну систему захисту інформації, інтегровану базу даних законотворчого процесу.

Цей проект заплановано повноцінно запровадити в діяльність Верховної Ради України за напрямом повноцінного електронного документообігу в 2015 р. відповідно до Програми інформатизації законотворчого процесу у Верховній Раді України на 2012-2017 рр.

Основою програмного комплексу «Е-Парламент» є відповідні автоматизовані системи Верховної Ради України стосовно реалізації процедур законодавчого процесу, автоматизації документообігу, кадрового забезпечення, функціонування інформаційно-пошукових систем та ін., наприклад, комп'ютерна технологія інтегрованої обробки текстів законопроектів для підготовки до розгляду Верховною Радою України («ЗАКОНОТВОРЕЦЬ»), інформаційно-пошукова система «ЗАКОНОДАВСТВО», системи відкритого електронного голосування «РАДА», «Графіт», інформаційно-пошукова система «Адміністративно-територіальний устрій України».

Важливу роль при цьому відіграють системи електронної взаємодії інформаційних ресурсів та підтримки діяльності. При цьому складові елементи електронного парламенту повинні забезпечувати відкритість, прозорість і доступність законодавчого органу, які є необхідними умовами в сучасному суспільстві. Зараз питання полягає не просто у встановленні зв'язку між парламентами і громадянами, а забезпечення такого з'єднання якнайлегше та якнайкраще. У межах електронного документообігу парламент повинен проявляти активність при збиранні та поширенні інформації своєчасним і точним способом і у форматі, який дозволяє його легко використовувати повторно.

Із лютого 2016 р. розпочалося масштабне впровадження Електронного парламенту у Верховній Раді України за трьома етапами: технічне переозброєння, навчання народних депутатів та працівників Апарату Верховної Ради, а також промислова експлуатація (до 01.09.2016).

Поставлена мета узгоджується з європейськими стандартами інформатизації діяльності парламенту та дозволить в інтерактивному сервісному режимі налагодити ефективну взаємодію між органом законодавчої влади та громадськістю, у тому числі зі залучення інструментів електронного урядування.

Фундаментом такої оновленої парадигми взаємодії виступають категорії доступності, прозорості, відкритості, гарантування технічного захисту інформації, впровадження дистанційної роботи членів парламенту та забезпечення ефективного громадського контролю за прийняттям рішень Верховною Радою України.

На сучасному (першому етапі) йдеться про оцифрування документів, модернізацію робочих місць (діловодів, працівників юридичного та науково-експертного управлінь, комітетів), запровадження Wi-Fi та мережевої інфраструктури, оновлення серверних ресурсів, створення модельної зали для засідань комітетів, перехід на безпаперову роботу парламенту (е-комітети, е-порядок денний пленарного засідання, е-протоколи, електронні приймальні), забезпечення функціонування сервісу е-петицій, порталу відкритих даних.

Подальше забезпечення інформатизації діяльності парламенту стосуватимуться інфраструктурних, інформаційно-навчальних, комунікативних тактичних кроків (розробка та імплементація програмних рішень; навчання народних депутатів і працівників Апарату Верховної Ради України щодо роботи в новому інформаційному середовищі; введення новітніх електронних продуктів і сервісів; налагодження результативної співпраці з громадськістю та приватним сектором).

Відповідна сукупність веб-порталів, систем, комп’ютерних технологій забезпечує інфраструктурно-технічні аспекти взаємодії складових елементів цих комплексів та інших інформаційних ресурсів, учасників законодавчого процесу між собою, а також парламенту з публічною адміністрацією, автоматизацію процесів обліку майна та стану фінансових зобов’язань, ведення електронного документообігу й обробки офіційного електронного документу, повноцінне впровадження електронного цифрового підпису, у тому числі з додаванням посиленого сертифіката відкритого ключа, при створенні документів, соціометричні дослідження відносин персоналу, здійснення державних закупівель в електронній формі тощо.

Реалізація такого масштабного проекту як Програмний комплекс «Е-Парламент» повинна використовувати хмарну архітектуру. Для цього, у першу чергу, необхідно виконати побудову «парламентського хмарного» Центру Обробки Даних з перспективою на те, що він може стати загальнодержавним центром хмарних обчислень для реалізації програми розвитку електронного уряду. У «хмарі» Верховної Ради України будуть розміщені всі обчислювальні ресурси (мережі передачі даних, сервери, пристрої зберігання даних, додатки та сервіси), які можуть, за рахунок моделі роботи хмарних технологій, оперативно надаватися кінцевим користувачам, розробникам додатків і сервісів, архітекторам інформаційно-комунікаційних технологій.

Перевагами таких хмарних технологій та послуг можна вважати: доступність — доступ до мереж із будь-якого терміналу, доступність послуг; інтегративність — об’єднання потужностей (ресурсів) для вирішення поставлених завдань, взаємодія споживачів і постачальників в аспекті здійснення контролю за основними параметрами послуг та їх фактичного пере-, розподілу; автоматизацію — облік спожитих ресурсів, оцінювання наданих послуг; автономність — щодо серверного часу, обчислювальних потреб, швидкості доступу та обробки, обсягу збереження даних.

У цьому контексті використання можливостей програмного комплексу «Е-Парламент» повинно відбуватись за такими моделями інфраструктури, платформи та програмного забезпечення як сервісів, що слугують інструментами підвищення громадської інклюзивності в діяльність парламенту.

В українських реаліях побудови «парламентської хмари» наразі виникають технологічні та економічні питання, які можуть бути цілком ефективно вирішеними.

Проблематика безпеки інформації більше має соціальний, аніж технологічний аспект, оскільки зумовлена рівнем недовіри суспільства до хмарних сервісів, а не низькою якістю технічного забезпечення. Перебої підключення, які не дозволяють вважати систему повністю безперебійною, вирішуються через запланований комплекс заходів відповідно до Програми інформатизації законотворчого процесу у Верховній Раді України на 2012-2017.

Адаптація програмного комплексу під індивідуальних користувачів реалізується повною мірою, оскільки процедури обробки інформації мають уніфікований характер. Повноцінне функціонування цього комплексу виявиться менш витратним, аніж за умов нинішньої ситуації та призведе до економії бюджетних коштів, а й, відповідно, до збільшення дохідної частини бюджету.

Звідси можна сформулювати такі пропозиції для України щодо впровадження хмарних технологій у діяльність Верховної Ради України:

  • вихід до мережі повинен здійснюватися або через базову систему автентифікації з використанням імені користувача та пароля або за допомогою більш складних систем із використанням токенів;
  • заміна всіх паперових документів електронними файлами, із якими можна ознайомитися через будь-який термінал; ввести в обіг приватні хмари та віртуальні приватні хмари (загальні служби), де хмарні обчислення повинні використовуватися в якості прискорювача;
  • розподілити систему послуг на внутрішні (стратегія та планування; процедурні послуги (законопроекти та інші парламентські документи), консультування та підтримка клієнтів;
  • керівництво власними проектами парламенту) та інші послуги (система електронної пошти, файлового сховища, магазину додатків, людських ресурсів та обладнання, які можуть бути на аутсорсингу);
  • зосереджуватися потрібно не на пристрої, а на користувачі, який буде оцінювати якість послуг.

За напрямом запровадження хмарних сервісів потрібно також звернутися до більш прикладаного аспекту, а саме: визначення терміналів (кінцевого обладнання), які можуть бути прийнятними як спеціалізовані додатки до процедур в межах функціонування електронного парламенту (як централізована система). При цьому всі пристрої повинні бути зареєстровані в єдиній системі Верховної Ради України.

Європейська практика функціонування електронного парламенту

Відповідно до положень другого розділу Декларації про парламентську відкритість «Забезпечення прозорості парламентської інформації» визначено два головні принципи, які можуть бути прийнятними до діяльності електронного парламенту: парламенти повинні прийняти політику заохочення прозорості; парламенти повинні забезпечити публікацію трьох типів інформації, а саме: підґрунтя, громадські та особисті заходи та справи членів; управління й адміністрація парламенту та парламентського персоналу, включаючи інформацію про бюджет; законодавчий процес, включаючи всі згенеровані документи, тексти законів і поправок, голосування, календар, звіти на пленарних засіданнях і засіданнях комітетів і т.д.

У третьому розділі вказаної вище Декларації під назвою «Полегшення доступу до парламентської інформації» деталізовано те, як парламенти можуть полегшити доступ до парламентської інформації: це повинно бути зроблено кількома каналами, у тому числі шляхом надання доступу до медіа, за допомогою потокового мовлення, шляхом полегшення фізичного доступу в стінах парламенту, зробивши парламентську інформацію доступною кількома національними та робочими мовами, включаючи діалекти, і безкоштовно.

На теренах ЄС активно впроваджуються проекти міжпарламентського співробітництва як на рівні окремих країн, так і співтовариства в цілому, щодо міжпарламентської взаємодії. Наприклад, потрібно згадати таку мережу, як Inter-Parliamentary EU information eXchange (IPEX), яка є платформою для спільного обміну інформацією між національними парламентами та Європарламентом щодо питань, пов’язаних із діяльністю ЄС.

Зокрема, в Італії була розроблена в 1977 р.мережа ECPRD, а потім була впроваджена в 68 парламентських асамблеях, а також на рівні Європарламенту та парламентської палати, де Президент є членом Європейської конференції голів парламентів.

У цілому можна стверджувати, що за напрямом міжнародного співробітництва у сфері функціонування електронних парламентів потрібно зважати на стратегічні плани використання інформаційно-комунікаційних технологій, модель керівного комітету та структур у вказаній сфері, загальні сервіси, загальні стандарти структури інформації, політику управління інформацією та практикою, парламентські приватні хмари зі спільним доступом, загальний облік заявок, технології дослідження процесів, формальну відповідність процесу, команду у сфері дії централізованих стандартів, методологію проекту, оцінки після здійснення, процес оновлення інфраструктури.

При цьому акцент потрібно робити на консолідації людських і фінансових ресурсів, передбачуваність і когерентність програм у межах регіональних і міжпарламентських мереж, урахування суспільних потреб при здійсненні пошуку досяжних та ефективних рішень.

Важливою умовою електронного документообігу парламентських документів є стандарти відкритих документів. Для парламенту, щоб продовжувати користуватися перевагами цих технічних досягнень, документація повинна бути побудована на відкритому стандарті, особливо для тегів елементів запису, щоб вони були правильно інтерпретовані різними комп'ютерами та мобільними приладами для редагування, відображення, пошуку, обміну та збереження.

Документи, розроблені в «пропрієтарних» форматах, можуть управлятися тільки з конкретного програмного забезпечення або на конкретному обладнанні від кількох постачальників (обмежуються варіанти, доступні для їх використання, обсяг задоволення майбутніх потреб), і в кінцевому підсумку витрачатиметься більше грошей, щоб їх підтримувати, тому що вони повинні бути періодично конвертовані в нові стандарти.

Наприклад, у Швейцарії в межах дії стандартів XML діють такі модулі, як клієнтська «нарізка» (Cutter client), клієнтський запис (Transcription client), клієнт-композитор (Composer client), керівник (Supervisor). Cutter client дозволяє користувачу, який присутній на парламентській сесії, створювати послідовності з приблизно 5 хвилин, ставлячи та знімаючи штамп часу. Ці послідовності потім можуть надаватися іншим особам і транскрибуються майже одночасно для того, щоб зробити процес розшифровки швидше.

За допомогою цієї системи користувач вставляє інформацію, таку як ім'я доповідача, його статус, використовуваної мови та тематики виступу. Через Transcription client користувач отримує доступ до аудіо-записів у форматі mp3 і до всієї інформації, введеної користувачем Cutter client. Після входу в систему користувач автоматично отримує доступ до першої послідовності, яка ще не була розшифрована. Використовується редактор XML для забезпечення внутрішніх процесів.

Composer client застосовується для перевірки транскрипції. Це дозволяє користувачеві поставити всі послідовності разом, переходити від однієї послідовності до іншої та переконатися, що нічого не пропало.

Модуль Supervisor дозволяє користувачеві перевірити стан послідовності,, хто зробив транскрипцію та змінити пріоритети транскрипції в разі необхідності.

Нещодавно було введено новий модуль Web TV, завдяки якому стало можливим надавати веб-касти засідань обох палат парламенту, створити архів відео в МР4-форматі.

Кілька років тому всі модулі було об’єднано в одну систему, яка функціонує на одному ноутбуці, що цілком зручно та економно, може бути прийнятним в українських реаліях.

Комунікативний напрямок діяльності електронного парламенту тісно пов'язаний з процесами, які зараз можна спостерігати в усіх сферах суспільства щодо зсуву в бік створення нових цінностей і виховання схильного до співпраці покоління через створення так званого «когнітивного надлишку».

Цей феномен стає можливим завдяки активному використанню таких ресурсів як YouTube, Facebook, Twitter тощо та ілюструє, яким чином інформація та суспільний порядок денний можуть швидко поширюватися серед мільйонів населення.

Сьогодні можна спостерігати дуже швидку революцію, яка відображає перехід від індивідуальних дій (таких, наприклад, як просто перегляд телевізора) до дій колективних, які спонукають людей використовувати їхній час для активного інформаційного обміну та обговорення спільних інтересів; це може бути використано як впливовий інструмент політичної участі.

Тобто громадяни вже опанували комунікаційне середовище он-лайн — парламенти ж мають прислухуватися до ідей, висловлених громадянами з новими ідентичностями, які активно використовують нові доступні канали комунікації, та реагувати на індивідуальні запити. Оскільки такий виклик потребує ефективної каналізації інформації, роль парламентських бібліотек і дослідницьких служб суттєво зростає.

Так, у Фінляндії діє проект «Національне середовище е-участі», який складається з ряду веб-інструментів для заохочення діалогу та комунікацій між громадянами, політика та державними службовцями. В Італії реалізовано проекти Пов’язаних Відкритих Даних (Linked Open Data) зі стандартом W3C, Відкритих Платформ для Документів (Open Platforms for Documents) (PAD).

Враховуючи вищевикладене, можна вести мову про формування цифрового середовища функціонування електронного парламенту, що складається з кількох придатних для застосування модулей (бек-офісний модуль для імпортування, редагування та опублікування документів, ведення документообігу в контексті управління версіями документів, дослідницькі модулі в межах інструментів баз даних суцільної бази даних парламентських документів тощо).

Така інфраструктура та архітектура документообігу заснована на загальному семантичному ряді, спрямованим на впорядкування контенту індивідуальних документів та всіх пов’язаних інформаційних компонентів. Прикладом реалізації вищезгаданих технолого-організаційних характеристик можна вважати досвід Європарламенту.

Зокрема, у Європарламенті було запроваджено веб-інструмент AT4AM, розроблений як частина більш широкої програми «e-Parliament» та спрямована на поглиблення та спрощення законодавчого процесу в Європейському парламенті шляхом створення контенту на основі XML від прийому заявки Європейською комісією до остаточної публікації закону. При цьому використовується стандарт XML — Akoma Ntoso.

Основними перевагами впровадження AT4AM є доступність, якість і можливість багаторазового використання.

Так, інструмент охоплює всіх 23 мови Європейського Союзу та дозволяє негайний доступ до всіх мовних версій вихідного тексту. Час формування проекту, перевірки та внесення поправок різко скорочується. Наприклад, більш ніж 100000 поправок були розроблені протягом першого року використання.

Покращена якість дозволяє зосередитися на розробці пропозицій та забути про проблеми компонування. Поправки зберігаються як окремі об'єкти і, отже, доступні для подальшого повторного використання. Європарламент має намір зробити доступною версію AT4AM з відкритим вихідним кодом для будь-якого парламенту та установи, зацікавленої у використанні цього інструменту.

Відкритий AT4AM буде забезпечений всіма найважливішими характеристиками, які використовуються в Європейському парламенті, у тому числі редагування в рядку, багатомовною підтримкою та опцією експортування в MS Word і XML Akoma Ntoso. Код Open AT4AM вийде під європейською ліцензією з відкритим вихідним кодом EUPL.

Немає сумніву в доцільності використання такого інструменту в Україні, зважаючи як на вимоги євроінтеграції, що, зокрема, стосуються й конвергенції на технологічному рівні, так і необхідності застосування передових технологій в інформатизації діяльності Верховної Ради України.

Отже, ключовими характеристиками законодавчих змін у сфері електронного парламенту в Україні можна вважати інфраструктурні питання, послуги, визначення способу користування, тренування персоналу, комунікацію між парламентом і членами громадянського суспільства. Основним досягненням у цьому контексті буде створення такого електронного середовища діяльності парламенту, яке б відповідало уявленням репрезентативності, прозорості, доступності, підзвітності та ефективності за умов полегшення та підвищення координації роботи та співпраці між усіма учасниками відносин у сфері функціонування електронного парламенту. Роль інформаційно-комунікаційних технологій в цих процесах стосується встановлення зв’язків між перерахованими вище  характеристиками та допомога парламенту у виконанні встановлених повноважень (більша якість інформації, кращий доступ, ефективна організація роботи тощо).