Українців до кінчиків пальців опишуть – інтерв’ю Віктора Тимощука для “Високого замку”
Інтерв'ю заступника голови правління Центру політико-правових реформ Віктора Тимощука для газети "Високий замок" – про загрози Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Інтерв'ю заступника голови правління Центру політико-правових реформ Віктора Тимощука для газети "Високий замок" – про загрози Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
– Україна продовжує скочуватися до тоталітаризму, – каже Віктор Тимощук. – Намагання встановити контроль над суспільством і приватним життям громадян – лише підтвердження цього. Ініціативами про продаж SIM-карток до мобільних телефонів лише за паспортами, поверненням до іменних залізничних квитків не обмежилися. Закон «Про Єдиний державний демографічний реєстр…» (він же — закон про біометричні паспорти. – «ВЗ»), яким дозволили збирати практично необмежену інформацію про громадян, – з цього ж репертуару.
До так званого демографічного реєстру вноситимуть не лише відцифровані образ обличчя і зразок підпису, дані про місце реєстрації, сімейний стан, а й відомості про усі видані вам документи, приватизаційні папери, і навіть — про батьків. Створюється мегабаза даних практично про все життя людини, і ця база буде в руках МВС та Державної міграційної служби. Такого ніде у цивілізованому світі немає.
– Закон Василя Грицака (за який тепер вже колишньому нардепу-«регіоналу» вручили антипремію «Будяк року» у номінаціях «За найбрутальніше втручання у право на приватність» та «За найнебезпечнішу законодавчу ініціативу у галузі прав людини». – «ВЗ») – не перша спроба протягнути такий реєстр. Але єдина вдала. Чому відмашку з Банкової дали саме зараз?
– Попередня спроба була влітку, коли той самий реєстр намагалися запровадити через зміни до Закону «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання». Але тоді президент ветував цю законодавчу ініціативу. Чому цього разу підписав, у законі Грицака?
Думаю, тут збіглися інтереси, у тому числі й фінансові. Хтось добре мотивований і бачить зиск для особистого збагачення на цьому законі. А реєстр, очевидно, був ще одним аргументом для ухвалення закону, бо лягає у загальну логіку урядування нинішньої влади, коли суспільство розглядається як підконтрольне.
– Одним пострілом – двох зайців? Забезпечили бездонну золоту жилу для ЄДАПС (саме цей консорціум, з яким пов’язують автора скандального закону Грицака, найімовірніше, і стане монополістом з виготовлення «чипових» паспортів) й узаконили електронне досьє на українців. І усе це, прикриваючись вимогами Євросоюзу для лібералізації візового режиму з Україною.
– Вимоги ЄС стосувалися лише документів для виїзду за кордон. Про внутрішні паспорти не йшлося. До того ж ухвалений закон порушує інші пункти плану дій щодо лібералізації візового режиму з Україною. Зокрема, щодо забезпечення захисту персональних даних. Якщо Європа візьметься прискіпливо вивчати цей закон, жахнеться. І навряд чи така законодавча ініціатива буде зарахована Україні як крок вперед. Про який захист персональних даних можна говорити, коли в Україні можна купити будь-яку базу даних? Те саме буде і з новим реєстром. При такій корумпованості влади я не бачу можливості захистити цю базу даних. Її зможуть купити спецслужби, шахраї. Нею можуть скористатися у недобросовісних цілях правоохоронні органи.
– Що саме маєте на увазі?
– Є, наприклад, резонансна кримінальна справа, яку треба терміново розслідувати. По мегабазі даних можна буде підбирати людей, які підходять за зовнішніми параметрами, іншими деталями. Умовно кажучи, можна буде призначати винних. Ми ж знаємо, як працює система, коли людину садять в СІЗО, катують, і вона зізнається у тому, чого насправді не робила. Маючи детальну інформацію про людину (її статки, зв’язки і так далі), можна шукати вразливі місця, шантажувати, тиснути. Той, хто матиме в руках інформацію, зможе як завгодно її використовувати.
– У реєстр вноситимуть відцифровані підписи громадян. Чи не відкриває це широкі можливості для зловживань державного масштабу? Маючи такий інструмент, можна, наприклад, «зібрати» підписи за проведення всеукраїнського референдуму без підписантів.
– Враховуючи новий закон і не менш скандальний закон про референдум, усе це можна дуже добре поєднати. Про незрозумілість зберігання відцифрованого підпису заявляли правозахисники й експерти, які добре знають зарубіжний досвід. Кажуть, це взагалі якийсь нонсенс. По-перше, підпис людини може змінюватися. А по-друге, де гарантії, що не буде зловживань? Що підписи не будуть копіюватися десятками чи тисячами і використовуватися для якихось маніпуляцій чи шахрайських дій (з тими ж, наприклад, кредитними угодами)? І йди тоді – доводь підробку, особливо з нашими судами.
– Ви говорили про великі фінансові інтереси лобістів цього закону. І яка ціна питання?
– Говорити про конкретні цифри складно, оскільки досі точно невідомо, у скільки обходитимуться українцям нові паспорти і водійські посвідчення (ухвалений закон зобов’язує замінити водійські права радянського зразка на нові).
Той же Грицак озвучував різні цифри щодо вартості внутрішнього паспорта. Спочатку говорив про 120 гривень, потім про 65. Закордонний, каже, буде коштувати 350 гривень. Але, думаю, це неправда. Бо вже сьогодні закордонний паспорт, який не має електронного чипа, коштує для громадян не менше 370 гривень.
Але навіть якщо взяти цифри, які називав Грицак, цілком очевидно, що з кишень громадян підуть мільярди гривень. І це лише на нові документи. А потрібно ж буде ще й обладнання для зчитування інформації з електронних чипів. На все це теж знадобляться мільярди гривень.
Ще один підводний камінь ухваленого закону — можливість заробляти на видачі довідок. Наприклад, про місце реєстрації. Закон не передбачає обов’язкового внесення цієї інформації у новий внутрішній паспорт. Навіть якщо за бажанням особи ця інформація буде внесена на електронний чип, немає гарантій, що це вам допоможе. Припустимо, хочете укласти якусь угоду (трудову, оренди), в якій вимагається підтвердження реєстрації. Але якщо на місці не буде пристрою для зчитування біометричного паспорта, у вас не залишатиметься іншого виходу, як йти по довідку про місце реєстрації.
– Коли запрацює нова система? Навіть якщо біометричні паспорти почнуть видавати з початку наступного року (хоча у Державній міграційній службі кажуть, що не готові до таких термінів), сканерами для зчитування інформації з чипів усі органи так швидко не забезпечать.
– Видавати паспорти, може, і зможуть швидше. Хоча теж у це не дуже вірю. Бо треба забезпечити необхідну кількість бланків для звернень і все інше. А щодо експлуатації, то тут взагалі важко сказати, як це все відбуватиметься. Якби влада відповідально ставилася до такої депутатської ініціативи, то хоча б відтермінувала набуття чинності цього закону — на рік-два, поки не будуть створені відповідні умови. Не бачу сенсу у нових паспортних документах, якщо їх ніде і нічим буде зчитувати.
Хоча, як тільки будуть готові видавати нові паспорти, думаю, почнеться залякування людей. За неотримання паспорта ж передбачений штраф.
Коли апетити тих, хто пролобіював закон, задовольняться паспортизацією дітей, новими посвідченнями водія замість старих, то згодом придумають інструмент, як і всіх інших загнати за новими паспортами. Це питання часу.