Центр політико-правових реформ презентував видання «Статус поліції: міжнародні стандарти і зарубіжне законодавство»
На відміну від інших елементів сектору юстиції – суду і органів обвинувачення, – міжнародне співтовариство не розробило щодо поліції такої великої кількості загальновизнаних орієнтирів. Побудова і діяльність поліції, статус поліцейських засновуються переважно на історичних та національних традиціях кожної країни
Україна залишається однією з останніх пострадянських країн, які до цього часу не ухвалили новий закон про поліцію (міліцію). В нашій країні досі залишається чинним Закон «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року, який був ухвалений ще Верховною Радою вже неіснуючої держави (Української Радянської Соціалістичної Республіки).
Про це йдеться у книзі Центру політико-правових реформ «Статус поліції: міжнародні стандарти і зарубіжне законодавство», яке було презентоване 30 липня у Києві.
Як зазначено у тексті дослідження, від часу прийняття згаданого закону на державному рівні не було прийнято цілісного документу щодо реформування вітчизняних органів внутрішніх справ. Всі починання у цій сфері здебільшого завершуються двома загальними рекомендаціями – «перетворити міліцію в поліцію» і «створити цивільне міністерство внутрішніх справ відповідно до європейських стандартів».
«Очевидно, реалізація лише цих двох рекомендацій, до того ж без їх змістовного наповнення, не дозволить нам говорити про повноцінні зміни у системі міліції», – зазначено у виданні.
Однією з причин такої ситуації може бути відсутність протягом тривалого строку політичної волі щодо змін у сфері міліції. Але, за словами експертів ЦППР, не слід відкидати і причину недостатності знань щодо міжнародних, в тому числі європейських, стандартів діяльності поліції.
Однак, зазначають у Центрі політико-правових реформ, на відміну від інших елементів сектору юстиції – суду і органів обвинувачення, – міжнародне співтовариство не розробило щодо поліції такої великої кількості загальновизнаних орієнтирів. Побудова і діяльність поліції, статус поліцейських засновуються переважно на історичних та національних традиціях кожної країни.
На думку експерта Центру політико-правових реформ Олександра Банчука, рецептом для покращення ситуації можуть стати рекомендації щодо реформи поліції у Східній Європі – «три малі «д», які перетворюються у одну велику «Д».
«Три малі «д» – це деполітизація, децентралізація, демілітаризація. Успішне проведення зазначених заходів привело у новій Європі до великої «Д» – демократизації поліції», – розповів Олександр Банчук.
За словами експерта, деполітизація можлива за умови проведення інституційної реформи. Така реформа полягатиме у виділенні поліції з Міністерства внутрішніх справ. Наприклад, в окремих європейських державах (зокрема, Ірландії, Нідерландах, Данії, Швеції, Норвегії, Швейцарії, Кіпрі) за діяльність поліції в уряді відповідає не міністр внутрішніх справ, а міністр юстиції.
Крім того, для деполітизації потрібно позбавити міністра (як політичну особу) повноважень щодо оперативного управління поліцією, запровадити конкурсний добір на посади службовців (в тому числі керівного складу), закріпити в законі прозорі процедури просування по службі та запровадити чітку і відкриту дисциплінарну процедуру й порядок звільнення осіб зі служби.
Децентралізація органів правопорядку, як зауважив Олександр Банчук, може відбуватися як шляхом створення місцевої поліцій (поліції громад, муніципальної поліції), так і підвищення звітності і підконтрольності національної поліції місцевим громадам та їх представницьким органам.
«Створення місцевої поліції повинно проводитися одночасно із адміністративно-територіальною реформою. Відповідальність за забезпечення публічного порядку і безпеки на території населених пунктів і об’єктів місцевого значення (автошляхи, озера, парки, ліси), в такому випадку, слід покласти виключно на громади. Керівництво й особовий склад сил місцевої поліції безпеки слід обирати всією громадою або місцевою радою. Держава, своєю чергою, повинна залишити за собою розслідування правопорушень і забезпечення безпеки на об’єктах регіонального і державного значення», – вважає експерт.
Демілітаризація повинна призвести до залучення виключно цивільних державних службовців в апарати міністерств й органів правопорядку.
«Уніформу повинні носити лише ті службовці, яким необхідно себе ідентифікувати як представників влади у відносинах з приватними особами на публічних об’єктах (вулицях, дорогах, парках тощо). Вливання нових кадрів дозволить змінити культуру і якість роботи органів правопорядку», – підсумував Олександр Банчук.
Реалізація в Україні таких стандартів, на думку експертів Центру політико-правових реформ, має призвести до подальшої демократизації української міліції та перетворити військові, централізовані, політично залежні формування міліції у поліцейську публічну службу, орієнтовану на інтереси громад, яка діятиме під координацією й управлінням цивільного Міністерства внутрішніх справ.