То чому ж президент і прем’єр-міністр б’ються за посади в НАЗК, або мої висновки з участі у конкурсі

І будуть битися доти, доки матимемо виконавчу владу у виді двоглавого орла/барана (непотрібне викресліть на свій розсуд). Ми все ще мавпуємо Рашу, де так само існують дві виконавчих влади (до речі, друга, уряд, ще більш слабка, ніж у нас).

Згадаймо конфлікти: Кравчук-Кучма, Кучма-Марчук, Кучма-Лазаренко, Кучма-Янукович, Ющенко-Тимошенко, Ющенко-Янукович… та інші, менш яскраві. Принаймні усьоме наступати на ті саме граблі – це, вибачте, не звичка і не тупість, це вже повний маразм.

Держава не може триматися на ситуативній лояльності прем'єра до президента.
Між тим, світовий досвід показує найвищу ефективність зовсім інших моделей: 1) умовно німецької, де народ обирає парламент, а парламент формує уряд, при цьому президент і конституційний суд – лише контролери збоку, і 2) умовно американської, де народ обирає і президента, який сам формує свій уряд, і парламент, а верховний суд контролює дотримання правил гри. В обох випадках народ свідомо обирає своїх незалежних представників у владі, причому на основі детальних (часто – багатотомних) партійних програм.

У нас немає ні справжніх партій, ні справжніх партійних програм. Програма діяльності уряду/Коаліційна угода не є розумним об'єднанням програм (найкращих намірів та засобів їх досягнення) партій – членів коаліції. Кількасторінкова передвиборча програма президента "Жити по новому!" взагалі – і вже давненько – прикрашає корзинки для сміття. Тим часом президент і уряд живуть, так здається, лише сьогоднішнім днем, але і в завтрашньому бачать тільки себе.
Так і з НАЗК, яке лише невеличка, хоч і дуже важлива , деталька державного механізму.

Жоден конкурс не буде чесним, поки ми дозволятимемо їм ділити/рвати державну владу на шматки-квоти. Під час конкурсу в НАЗК я спробував їй, владі, це пояснити – не зрозуміла. Утім, як завжди.

Чинна влада щодня продовжує втрачати легітимність, бо щодня забуває: жодні призначенці не мають права приймати ті владні рішення, які не прийняв би для себе сам народ заради прав і свобод та гідних умов життя кожного з нас, заради громадянської злагоди.

Що заважає їм просто не втручатися? Нехай би представники громадськості висунули нових людей в нові контрольні та правоохоронні органи, допомогли б владі почиститися. Ні! Питання так не ставиться і не може ставитися, бо діють закони гангстерського світу: ворожнеча, недовіра, сектори впливу ("Ти с какова района?", "а каво знаєш?"), "сматрящіє", "договорнякі", "замовлення"…
Поки влада буде міняти Яценюка на Яресько, Яресько на Гройсмана, Гройсмана на Ляшка абощо, ми можемо втратити державність. Якщо не зберемо Конституційні Збори і не змінимо систему розподілу влад. Найближчим же часом!

Микола Хавронюк, ЦППР