Система реєстрації місця проживання в Україні – це відступ від європейських цінностей – коментар Віктора Тимощука
У травні 2012 року Верховна Рада ухвалила і передала на підпис Президенту зміни до деяких законів України щодо реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні. Cистема реєстрації місця проживання, по суті, лишилася «пропискою». Найбільш небезпечним у цьому законі є те, що вводиться реєстр обліку місця проживання
Оновлений порядок реєстрації місця проживання в Україні є відступом від європейських цінностей і свідченням того, що держава не довіряє своїм громадянам
Про це в ефірі Радіо Ера заявив заступник голови правління Центру політико-правових реформ Віктор Тимощук, коментуючи прийнятий депутатами закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні" (№ 9289).
«На мій погляд, це відступ від того, що робить Європа. Таким чином наша держава підтвердила, що в нас існує дозвільний порядок реєстрації місця проживання, а не повідомний. Натомість в демократичних країнах держава вірить громадянину, коли він каже, що проживає за певною адресою. Громадянин не зобов’язаний надавати підтверджуючих документів», – зазначив експерт. Як наслідок, мільйони українців, які не можуть легалізувати своє фактичне місце проживання, обмежені в користуванні виборчими, соціальними, підприємницькими та іншими правами.
За його словами, у прийнятому законі є дві ключові новації. «Перша новація – це те, що на рівень закону піднято вимоги щодо процедури реєстрації місця проживання. Якщо раніше закон вимагав від особи лише паспорт, квитанцію про сплату держмита і так званий талон зняття з реєстрації, то тепер в закон додали ті течі, які на практиці завжди вимагали органи реєстрації. Це військовий квиток (від чоловіків) і документ-підтвердження права на житло», – сказав Віктор Тимощук.
Проте найбільш небезпечним у цьому законі, на думку експерта ЦППР, є те, що вводиться реєстр обліку місця проживання: «Наша міліція (чи міграційна служба, яка підпорядковується МВС) буде мати велику базу даних про всіх громадян України».
Віктор Тимощук додав, що, крім тої інформації, яка вже є у МВС / ДМС, їм передається база даних від ЦВК з державного реєстру виборців і база даних із податкової служби по фізичних особах-платниках податку.
«Мене ця норма бентежить найбільше, тому що тепер орган, який, на мій погляд, не дуже спроможний забезпечити безпеку цієї бази даних, буде володіти інформацією про всіх громадян України та іноземців, які перебувають в Україні. Це справді серйозний ризик, особливо коли в державі є авторитарні тенденції», – підкреслив експерт.
Як зауважив Віктор Тимощук, у зазначеному законі має місце порушення Конституції, яка гарантує громадянам вільне пересування країною. «Є навіть анекдотичні норми. Наприклад, в цьому законі є фраза, що заява особи про місце проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання. Разом з тим в законі закріплено цілий перелік документів, який ви повинні подати: паспорт, талон зняття з реєстрації, документи, що підтверджують право на житло, військовий квиток», – повідомив експерт.
На його думку, наявна система реєстрації місця проживання, по суті, лишилася «пропискою». «Головне звинувачення тут може бути до уряду – і теперішнього, і попередніх, – що вони цю систему не реформують і виходять із концепції, що всі громадяни – це потенційні злочинці, і треба тримати руку на пульсі, де вони перебувають», – підсумував Віктор Тимощук. Варто також взяти до уваги, що у всіх демократичних країнах функцію реєстрації місця проживання виконують органи місцевого самоврядування. В Україні ж це і надалі залишається компетенцією МВС (тепер – в особі міграційної служби).
Як відомо, закон «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» діє з 2004 року. У травні 2012 року Верховна Рада ухвалила і передала на підпис Президенту зміни до деяких законів України щодо реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні.
Прес-служба Центру політико-правових реформ