Судочинство під окупацією

Анексія Росією Криму та початок заворушень на певних територіях Донбасу фактично паралізували діяльність органів української влади, у тому числі, й правосуддя. Що ж зараз там із судовою системою відбувається, і які заходи вживає для подолання низки створених окупантами проблем Президент, Уряд та Парламент України? Спробуємо розібратися.

Кримські реалії

Спершу розглянемо, що трапилося із українськими судами після анексії 18 березня 2014 року Криму Російською Федерацією. Насправді вони майже не припиняли своєї роботи, а продовжили через тиждень після визнання Росією окупації українського півострова здійснювати судочинство. Проте, – уже на підставі законодавства Російської Федерації. Однак суддів, які захотіли залишитися, змусили прийняти російське громадянство. Для більшості з них це не стало проблемою. Новоспечений голова «Верховного Суду Республіки Крим» (до того – заступник голови Апеляційного суду Автономної Республіки Крим) І.Родіонов знайшов «виправдання»: мовляв, ми ж призначені не на посаду судді України, а на посаду судді конкретного суду, та й Україні не присягали служити.

У липні цього року російський парламент прийняв низку законів, якими створив в Криму судову систему, аналогічну до російської – з судами загальної юрисдикції, військовими судами та арбітражними судами. Їх формування має відбутися протягом року.

З того часу Вища кваліфікаційна колегія суддів Росії проводить набір на посади суддів у ці суди. Чимало кримських суддів вже отримали відмови у рекомендації на суддівські посади. Особливо, ті з них, у кого родичі працюють в українських державних органах. На їхнє місце призначаються судді з інших регіонів Росії.

 

Квазісуди на окупованому Донбасі

Проблеми із функціонуванням українського правосуддя виникли і на окупованих терористичними формуваннями територіях Донецької та Луганської областей. Частина судів протягом травня-липня цього року там зупинила свою роботу, частина – продовжувала працювати аж до кінця літа. З 2 вересня 2014 року 58 судів, які перебували на окупованій території Донецької та Луганської областей або в районі проведення бойових дій, офіційно припинили розгляд справ.

Попри те, що фактично «судові» органи у так званих Донецькій та Луганській народних республіках (далі ДНР і ЛНР) відсутні, там функціонує своя «поліція» і «прокуратура». Водночас, звідти надходять повідомлення про те, що самопроголошеною владою на Донбасі чиняться спроби використання сфальсифікованих судових рішень з печатками судів, що перебувають на окупованій території, датованих минулими роками. Не виключено, що це робиться з метою захоплення чужої власності.

Відомо також, що у ДНР почали інвентаризацію приміщень судів. У тестовому режимі було запущено сайт Верховного Суду ДНР. Судячи з його наповнення, сам суд не функціонує. Хоча в нього з’явився «голова», який до того був «виконувачем обов’язків Генерального проектора ДНР», а ще раніше працював слідчим-криміналістом Слідчого комітету Російської Федерації. На сайті вказані контактні телефони – ці номери раніше використовував Апеляційний суд Донецької області. На ньому також розміщені тексти законопроектів, що стосуються судової системи.

Складається таке враження, що в ДНР хочуть запровадити таку ж саму судову систему, як і в суб’єктів федерації Російської Федерації. Адже планується створити суди загальної юрисдикції і арбітражні суди. А 20 листопада 2014 року на сайті так званого Верховного Суду ДНР з’явилося повідомлення, що в деяких районах окупованої бойовиками території мають запрацювати ще й воєнно-польові суди.

У ЛНР до створення судів поки що не дійшло. Натомість в інтернеті можна побачити відео про так званий народний суд, де бойовики проводять квазісудовий розгляд, зачитують вирок, яким обвинуваченого засуджують до розстрілу, а присутні в залі люди, голосуючи підняттям рук, затверджують його.

 

Проблеми переведення кримських суддів

Якими ж виявилися дії української влади з подолання труднощів в організації правосуддя на окупованих територіях? Як відомо, 15 квітня 2014 року у зв’язку із кримськими подіями Верховна Рада України прийняла закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Через неможливість здійснювати правосуддя українськими судами на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя їхня підсудність була передана до відповідних київських судових органів.

У зв’язку з цим у квітні цього року виконуючий обов’язки Президента України Олександр Турчинов перевів 20 суддів з Кримського півострова. З 11 квітня 2014 року цей процес ускладнився відсутністю легітимної Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Однак Президент Порошенко перевів ще двох суддів з Криму, ймовірно, за участю нелегітимної ВККС.

Станом на 5 серпня 2014 року з 479 суддів, які працювали в судах Криму, лише 52 подали заяву про переведення на материкову частину України. Тих суддів, яких формально ще не перевели з Криму, але вони переїхали на материкову Україну, «прикріпили» до судів у різних областях України. Цей вимушений, хоч і не передбачений законом механізм, надає можливість таким служителям Феміди отримувати заробітну плату у відповідному суді, але не наділяє їх повноваженнями здійснювати у ньому правосуддя.

 

Судовий переїзд з ДНР і ЛНР

Що ж стосується Донецької та Луганської області, окупація яких відбулася уже після приєднання до РФ Криму, то спершу 12 серпня 2014 року за ініціативою Президента Петра Порошенка Парламент прийняв закон «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції», який набрав чинності 20 серпня.

Цей документ уповноважив голів вищих судів передавати територіальну підсудність справ із зони АТО тим судам, які контролює українська влада.

З 2 вересня цього року голови трьох вищих судів змінили територіальну підсудність 58 судів, що опинилися під окупацією або ж в районі проведення бойових дій, і уповноважили їх передати справи до відповідних судових органів, які знаходяться на контрольованій Україною території. От лише на практиці передання таких справ з більшості судів не відбулося, оскільки транспорт, який їх вивозив, був зупинений на блок-постах бойовиків так званих ДНР і ЛНР, а справи було вилучено.

Водночас судді і працівники апаратів судів, що перебувають на окупованій території, фактично залишилися без роботи, хоч частина з них і переїхала на контрольовану українською владою територію. Однак вже щонайменше 92 українських суддів подали заяви на звільнення. За деякими даними, вони мають намір працювати в «судах» ДНР і ЛНР.

Щоб не вирішувати питання про переведення суддів і працівників апаратів, яких насправді чимало, Президент Петро Порошенко 12 листопада 2014 року своїм указом змінив місце розташування самих судів. Таким чином, з зони АТО на контрольовану Україною територію було переміщено 7 найбільших судів.

Так, господарський суд Донецької області, Донецький апеляційний господарський суд та господарський суд Луганської області були перенесені до Харкова. Апеляційний суд Луганської області та Луганський окружний адміністративний суд перевели до Сєвєродонецька, Донецький окружний адміністративний суд – до Слов’янська, а Донецький апеляційний адміністративний суд – до Краматорська. 26 листопада цього року відновили свою роботу ще три районні суди.

Тож, як бачимо, справи у напрямку стабілізації ситуації в судах на підконтрольній державою території Донецької та Луганської областей хоч і повільно, але просуваються. Однак вважаємо, що необхідно докладно врегулювати діяльність судів і суддів в особливих ситуаціях (проведення АТО, введення надзвичайного або воєнного стану) у новому Законі «Про судоустрій і статус суддів».

 

Роман Куйбіда – заступник голови правління

Центру політико-правових реформ

Леся Шутко – експерт Центру інформації про права людини