Проект Кримінального процесуального кодексу України внесений до Парламенту

13 січня 2012 року Президент України вніс до парламенту проект нового Кримінального процесуального кодексу. Слід визнати позитивом те, що цей Проект на 80% ґрунтується на тексті проекту КПК, який готувався протягом 2006-2009 років робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права. До складу цієї робочої групи, зокрема, входили експерти Центру Олександр Банчук і Роман Куйбіда.

Як відомо, проект КПК Нацкомісії засновувався на положеннях Концепції реформування кримінальної юстиції від 8 квітня 2008 року, отримав позитивні висновки від експертів Ради Європи у вересні 2007 року і червні 2009 року та пройшов громадське обговорення у жовтні-листопаді 2009 року. Також уже внесений проект КПК отримав переважно позитивні висновки від Ради Європи наприкінці 2011 року. 

У поданому проекті КПК зберігся основний напрям реформи кримінального судочинства – захист прав і свобод підозрюваних та обвинувачених осіб, забезпечення рівності і змагальності сторін обвинувачення і захисту, збільшення ролі суду тощо.

Водночас у президентському проекті КПК зразка 2011 року містяться недоліки, які можуть звести нанівець усі його переваги:

• відмова від суду присяжних. Передбачається, що суд присяжних буде діяти у складі 2 професійних суддів і 3 присяжних. Таке «конструювання» суду присяжних є підміною понять. При запропоновану складі суду йдеться про інститут народних засідателів, але ж ніяк не про присяжних;
• недотримання презумпції невинуватості осіб, яке полягає у можливості під час судового розгляду проведення додаткової експертизи (якщо у попередніх висновках експертів є розбіжності) або проведення додаткових слідчих (розшукових) дій;
• порушення принципу розподілу влади на досудовій стадії, внаслідок виконання слідчими повноважень прокурора і суду;
• недотримання засад процесуального керівництва. Проект залишає майже без змін нинішню систему, коли у досудовому провадженні є три керівники – прокурор, слідчий, керівник органу досудового розслідування;
• – зниження ефективності діяльності слідчих суддів, оскільки вони будуть обиратися на 3 роки з числа суддів місцевого суду, а не виконувати свої повноваження в порядку черговості;
• порушення Конституції України в частині визначення статусу захисника.  У проекті вказано, що захисником може бути лише адвокат. Але згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року захисником може виступати як адвокат, так і інший фахівець у галузі права;
• залишення без змін доказового права. Автори проекту відійшли від чіткої концепції попередників, що докази з’являються лише у суді. У ньому вже з’явилися положення, що слідчий, прокурор «оцінюють докази». Це зведе нанівець усі інші новації щодо доказів;
• продовження строків розслідування прокурорами. У проекті КПК Нацкомісії це було виключним повноваженням суду. Механізм продовження судом строків досудового розслідування, які розпочинаються з моменту появи у процесі підозрюваної особи, здатен кардинально змінити логіку розслідування;
• залишення окремого правового регулювання оперативно-розшукової діяльності. Таке регулювання стане законодавчою «шпаринкою», за допомогою якої влада може отримувати докази винуватості осіб у вчиненні злочинів без додержання вимог «офіційного» кримінального процесу.