Що вас цікавить?

Проект Кримінального процесуального кодексу України внесений до Парламенту

16.01.2012
Кримінальна юстиція /
Кримінальний процес

13 січня 2012 року Президент України вніс до Парламенту проект нового Кримінального процесуального кодексу. Слід визнати позитивом те, що цей Проект на 80% ґрунтується на тексті проекту КПК, який готувався протягом 2006-2009 років робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права. До складу цієї робочої групи, зокрема, входили експерти Центру  Олександр Банчук і Роман Куйбіда.


13 січня 2012 року Президент України вніс до парламенту проект нового Кримінального процесуального кодексу. Слід визнати позитивом те, що цей Проект на 80% ґрунтується на тексті проекту КПК, який готувався протягом 2006-2009 років робочою групою Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права. До складу цієї робочої групи, зокрема, входили експерти Центру Олександр Банчук і Роман Куйбіда.

Як відомо, проект КПК Нацкомісії засновувався на положеннях Концепції реформування кримінальної юстиції від 8 квітня 2008 року, отримав позитивні висновки від експертів Ради Європи у вересні 2007 року і червні 2009 року та пройшов громадське обговорення у жовтні-листопаді 2009 року. Також уже внесений проект КПК отримав переважно позитивні висновки від Ради Європи наприкінці 2011 року. 

У поданому проекті КПК зберігся основний напрям реформи кримінального судочинства – захист прав і свобод підозрюваних та обвинувачених осіб, забезпечення рівності і змагальності сторін обвинувачення і захисту, збільшення ролі суду тощо.

Водночас у президентському проекті КПК зразка 2011 року містяться недоліки, які можуть звести нанівець усі його переваги:

  • відмова від суду присяжних. Передбачається, що суд присяжних буде діяти у складі 2 професійних суддів і 3 присяжних. Таке «конструювання» суду присяжних є підміною понять. При запропоновану складі суду йдеться про інститут народних засідателів, але ж ніяк не про присяжних;
  • недотримання презумпції невинуватості осіб, яке полягає у можливості під час судового розгляду проведення додаткової експертизи (якщо у попередніх висновках експертів є розбіжності) або проведення додаткових слідчих (розшукових) дій;
  • порушення принципу розподілу влади на досудовій стадії, внаслідок виконання слідчими повноважень прокурора і суду;
  • недотримання засад процесуального керівництва. Проект залишає майже без змін нинішню систему, коли у досудовому провадженні є три керівники – прокурор, слідчий, керівник органу досудового розслідування;
  • зниження ефективності діяльності слідчих суддів, оскільки вони будуть обиратися на 3 роки з числа суддів місцевого суду, а не виконувати свої повноваження в порядку черговості;
  • порушення Конституції України в частині визначення статусу захисника.  У проекті вказано, що захисником може бути лише адвокат. Але згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року захисником може виступати як адвокат, так і інший фахівець у галузі права;
  • залишення без змін доказового права. Автори проекту відійшли від чіткої концепції попередників, що докази з’являються лише у суді. У ньому вже з’явилися положення, що слідчий, прокурор «оцінюють докази». Це зведе нанівець усі інші новації щодо доказів;
  • продовження строків розслідування прокурорами. У проекті КПК Нацкомісії це було виключним повноваженням суду. Механізм продовження судом строків досудового розслідування, які розпочинаються з моменту появи у процесі підозрюваної особи, здатен кардинально змінити логіку розслідування;
  • залишення окремого правового регулювання оперативно-розшукової діяльності. Таке регулювання стане законодавчою «шпаринкою», за допомогою якої влада може отримувати докази винуватості осіб у вчиненні злочинів без додержання вимог «офіційного» кримінального процесу.