Що вас цікавить?

НАЗК оприлюднило проєкт Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки: доброчесність у судовій владі − один із фокусів уваги

26.06.2020
Судівництво /
Судова реформа

Експерти ЦППР підтримують запропоновані заходи в цій сфері. 


Подія

23 червня Національне агентство з питань запобігання корупції винесло на публічне обговорення проєкт Антикорупційної стратегії на 2020−2024 роки − головного програмного документа у сфері антикорупційної політики. Згідно із Законом “Про запобігання корупції” антикорупційна стратегія затверджується законом. 

Розділ ІІІ проєкту присвячений запобіганню корупції у пріоритетних сферах, до яких віднесено і судочинство (“Справедливий суд”). 

НАЗК констатує такі проблеми в системі правосуддя:

  • відсутність нормативно закріплених вимог до доброчесності членів Вищої ради правосуддя (далі − ВРП) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі − ВККС);
  • доброчесність та професійна етика як конституційні вимоги до суддів не запроваджені на практиці, а оцінювання цих вимог не є прозорим і передбачуваним; 
  • відсутність дієвих перманентних механізмів підтримання доброчесності суддівського корпусу; 
  • існування значних корупційних ризиків, обумовлених недосконалістю судоустрою. 

Розв'язання наведених проблем можливе через досягнення конкретних стратегічних результатів, які закріплені в стратегії і які умовно можна розділити на декілька груп, а саме:

  • забезпечення доброчесності членів ВРП та ВККС шляхом передбачення в законі вимоги щодо їх відповідності цьому критерію, а також їх відбору спеціальною комісією з представників Ради суддів, міжнародних та громадських експертів. Також запропоновано провести перевірку доброчесності чинних членів ВРП незалежною зовнішньою комісією з представників Ради суддів, міжнародних та громадських експертів, при непроходженні якої член ВРП має бути звільнений;
  • вдосконалення процедури кваліфікаційного оцінювання шляхом затвердження чітких критеріїв доброчесності спільно ВККС, Громадською радою доброчесності і Громадською радою міжнародних експертів, забезпечення повної прозорості та відкритості процесу оцінювання (оприлюднення матеріалів іспитів, результатів голосування та оцінювання). Також запропоновано запровадити механізм перегляду рішень попереднього складу ВККС, за якими ВРП відмовилася звільняти суддю з посади через невмотивованість рішення комісії, а також про успішне проходження оцінювання суддею за наявності інформації про його недоброчесність; 
  • вдосконалення інституту дисциплінарної відповідальності суддів, який має забезпечити оперативний та справедливий розгляд дисциплінарних справ, відкриту, послідовну і передбачувану дисциплінарну практику, реальну відповідальність суддів за неправосудні рішення та невиконання обов'язку довести законність походження свого майна чи членів сім'ї;
  • інші заходи, спрямовані на вирішення окремих проблем судоустрою: регулярна змінюваність суддів, які займають адміністративні посади; електронне судочинство з втіленням екстериторіального принципу розподілу справ; запровадження повноцінного суду присяжних; розширення сфери застосування альтернативних способів вирішення спорів; забезпечення касаційного перегляду рішень у справах про високопосадову корупцію суддями, дібраними із залученням Громадської ради міжнародних експертів; проведення незалежного аудиту діяльності державних підприємств Державної судової адміністрації із вжиттям заходів реагування щодо виявленої неефективності.

Оцінка ЦППР

1. Формування доброчесного та незалежного складу ВККС та ВРП має ключову роль у забезпеченні доброчесного судового корпусу, оскільки саме ці органи під час оцінки поведінки суддів (у межах дисциплінарних, конкурсних процедур, кваліфікаційного оцінювання) формують стандарти доброчесності. Проте самі члени цих органів перевірку на доброчесність не проходили, а їх призначення нерідко супроводжується обставинами, які породжують сумніви в їх доброчесності та незалежності (див. детальніше п. 12-17 Альтернативної доповіді про стан забезпечення незалежності суддів за 2018 рік та п. 7-9 Альтернативної  доповіді за 2019 рік). На практиці це призводить до толерування ними випадків недоброчесної поведінки суддів або “визнання доброчесними” негативних практик, які тривалий час існують у судовій сфері (наприклад, така форма зловживання службовим становищем як приватизація суддями службового житла). Запропоновані в стратегії заходи дадуть змогу запобігти виникненню таких випадків. Частина з цих заходів згадані в п. 26 Меморандуму про економічну та фінансову політику між Україною і МВФ.

2. Інститут кваліфікаційного оцінювання суддів на практиці перетворився на формальну процедуру, яка не показала ефективності. Лише одиниці суддів були звільнені за результатами такого оцінювання, в більшості випадків за формальними підставами (неприбуття на оцінювання або нескладення тесту на знання законодавства). Запропоновані в стратегії заходи дадуть змогу зробити механізм кваліфікаційного оцінювання дієвим і передбачуваним, зокрема через вироблення узгоджених стандартів доброчесності поведінки суддів.

3. Механізм дисциплінарної відповідальності наразі не забезпечує досягнення покладених на нього завдань, зокрема практика ВРП є непослідовною, вибірковою і використовується для тиску на одних суддів або покривання незаконної, недоброчесної поведінки інших суддів. Конституційна підстава звільнення суддів через недоведення законності походження набутого майна не застосовувалася жодного разу з моменту її впровадження (з 2016 року), попри численні оприлюднені факти очевидної неспівмірності наявного у судді майна його задекларованим доходам. Запропоновані в стратегії заходи допоможуть подолати ці проблеми.

4. Інші заходи, спрямовані на вирішення окремих проблем судоустрою, передбачені в стратегії, також є актуальними.

Таким чином, ігнорування та нерозв'язання протягом багатьох років діагностованих в проєкті стратегії проблем судочинства призводить до того, що будь-яка судова реформа не досягає бажаних результатів. 

Запропоновані заходи для розв'язання цих проблем є доречними (за умови їх належної імплементації на практиці) та такими, що враховують досвід імплементації схожих інститутів у минулому. 

Зважаючи на викладене, експерти ЦППР підтримують підходи щодо утвердження доброчесності в суддівському корпусі, запропоновані в проєкті Антикорупційної стратегії на 2020−2024 роки.